Постанова

від 12.03.2019 по справі 905/1726/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. Справа № 905/1726/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" вх. №187 Д/2 на рішення господарського суду Донецької області від 29.11.2018 (рішення ухвалено суддею Черновою О.В. у приміщенні господарського суду Донецької області, повний текст рішення складено та підписано 30.11.2018) у справі № 905/1726/18

за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Центральної контрольно-дослідницької та проектно-вишукувальної водної лабораторії, м. Слов`янськ Донецької області

до Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство", м. Селидове Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 103953,59 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Центральної контрольно-дослідницької та проектно-вишукувальної водної лабораторії (позивач), м. Слов`янськ Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" (відповідача), м. Селидове Донецької області про стягнення заборгованості за договором №2015/28 від 09.09.2015р. у розмірі 103953,59 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2018 позов КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Центральної контрольно-дослідницької та проектно-вишукувальної водної лабораторії до КП "Автотранспортне підприємство", про стягнення заборгованості у розмірі 103953,59 грн. задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 103953,59 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач виконав свої зобов'язання підрядника за укладеним між сторонами договором підряду №2015/28 від 09.09.2015, що підтверджується актом №1252 від 09.09.2015 здачі-приймання виконаних робіт по об`єкту "Буріння розвідувальної свердловини, м. Артемівськ" загальною вартістю 103953,59 грн, підписаним без будь-яких зауважень сторонами. В акті, зокрема, зазначено, що робота виконана якісно і в строк, з боку замовника претензій немає, однак відповідач свої зобов`язання порушив, оплату за виконані бурові роботи не здійснив.

Відповідач із рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1726/18 від 29.11.2018 не погодився, подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що оскільки фактично будь-яких дій зі сторони позивача після укладення договору від 09.09.2015 виконано не було, то зазначений правочин є нікчемним; акт №1252 від 09.09.2015 не містить даних про те, що він відноситься саме до спірного договору №2015/28 від 09.09.2015; кошторис №5098 від 09.09.2015, відповідно до якого сформовано ціну п.2.1 договору, в порушення ч.1 ст.844 ЦК України не підписано замовником; враховуючи численні порушення, КП "Автотранспортне підприємство" звернулося з зустрічним позовом про визнання договору недійсним, який не було прийнято судом першої інстанції; ні позивач, ні відповідач не отримували у користування на території м. Артемівська земельної ділянки для буріння свердловини та не отримували дозволу на використання земельної ділянки чи надр на території м. Артемівська.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 12.03.2019.

21.02.2019 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення господарського суду Донецької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, даний учасник справи зазначає, що роботи із буріння свердловини виконувалися в районі проведення бойових дій для потреб функціонування гуманітарно-логістичного центру та з метою недопущення загрози життю працівників позивача, необхідним було отримання усного дозволу представників сил АТО для забезпечення супроводу при виконанні робіт, тому початок буріння свердловини не залежав від позивача, а роботи проводилися терміново до укладення договору.

У зв'язку із знаходженням на лікарняному судді Фоміної В.О., відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Шевель О.В., суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О.

В судовому засіданні 12.03.2019 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду Донецької області скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.123).

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Представник відповідача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

09.09.2015 між Комунальним підприємством "Автотранспортне підприємство" (замовник) та Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу" в особі Центральної контрольно-дослідницької та проектно-вишукувальної водної лабораторії (підрядник) укладено договір №2015/28 (а.с.8-9).

Відповідно до розділу 1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконання бурових робіт по об`єкту: "Буріння розвідувальної свердловини, м. Артемівськ". Перелік робіт визначається згідно кошторису №5098 від 09.09.2015, що є невід`ємною частиною договору (додаток №1 до договору).

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що договірна ціна вищеназваної роботи відповідно до кошторису становить 103953,59 грн.

Згідно з п. 3.1 договору оплата здійснюється замовником у безготівковому порядку в національній валюті України. Оплата робіт за цим договором здійснюється замовником протягом трьох робочих днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п.3.2 договору).

Пунктом 5.2.3 договору передбачено, що підрядник після закінчення робіт у повному обсязі зобов`язаний надати замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з додатком до нього технічного звіту про виконану роботу, а замовник після надання акту здачі - приймання виконаних робіт протягом трьох днів підписати акт (п. 5.1.2 договору).

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №2015/28 від 09.09.2015 підтверджується актом №1252 від 09.09.2015 здачі-приймання виконаних робіт по об`єкту "Буріння розвідувальної свердловини, м. Артемівськ" загальною вартістю 103953,59 грн., підписаним сторонами без будь-яких зауважень і скріпленим печатками обох підприємств.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, замовником не було здійснено оплату виконаних робіт.

Позивач направив на адресу Комунального підприємства Автотранспортне підприємство претензію № 02-3130 від 20.10.2017, в якій просив сплатити на користь КП Компанія Вода Донбасу , в особі Центральної контрольно-дослідницької та проектно-вишукувальної водної лабораторії, суму заборгованості, яка виникла за договором №2015/28 від 09.09.2015 у розмірі 103953,59 грн. протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги (а.с.13-14).

Комунальне підприємство Автотранспортне підприємство надіслало лист - відповідь №153 від 19.06.2018 з додатками на претензію КП Компанія Вода Донбасу , в особі Центральної контрольно-дослідницької та проектно-вишукувальної водної лабораторії, в якому зазначило, що директора КП Автотранспортне підприємство ОСОБА_1, яким підписано договір, звільнено з посади 25.12.2015; у фінансовій звітності підприємства не обліковується заборгованість перед КП Компанія Вода Донбасу , а також вказало на неможливість задоволення вимоги позивача без вирішення питань, які, на думку відповідача, створюють перешкоди для здійснення розрахунку за виконанні роботи (а.с.39-42).

КП Компанія Вода Донбасу , в особі Центральної контрольно-дослідницької та проектно-вишукувальної водної лабораторії, враховуючи неналежне виконання Комунальним підприємством Автотранспортне підприємство покладених на нього зобов'язань за договором № 2015/28 від 09.09.2015 в частині оплати за виконанні роботи, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом у даній справі.

Господарський суд Донецької області задовольнив позов - з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, встановлених ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з огляду на наступне.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача коштів, а саме, заборгованості за виконанні роботи у розмірі 103953,59 грн.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір №2015/28 від 09.09.2015 за своєю правовою природою є договором підряду на виконання бурових робіт по об'єкту: "Буріння розвідувальної свердловини м. Артемівськ", отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на ч. 5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України, наполягає на тому, що вказаний правочин не породжує жодних правових наслідків, оскільки є нікчемним.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину, визначеної у ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів не вбачає підстав для висновку про нікчемність договору №2015/28 від 09.09.2015, оскільки в ході апеляційного провадження відповідачем не доведено, що вищевказаний правочин є недійсним в силу закону.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає про суперечливість правової позиції відповідача, представник якого в судовому засіданні не надав чіткої відповіді на запитання - чи є договір №2015/28 від 09.09.2015, на його думку, нікчемним або ж недійсним, враховуючи, що КП "Автотранспортне підприємство" зверталося до господарського суду із зустрічною позовною заявою в даній справі про визнання договору №2015/28 від 09.09.2015 недійсним, а після повернення вказаної заяви ухвалою суду від 21.11.2018, згідно з поясненнями представника відповідача, подало до суду окремий позов з цим же предметом. Представником відповідача у судовому засіданні зазначено, що на теперішній час спір про визнання договору недійсним не вирішено.

Отже, договір №2015/28 від 09.09.2015 не є нікчемним і станом на 12.03.2019 не визнаний недійсним, а відтак, колегія суддів визнає необґрунтованими твердження відповідача про те, що даний правочин не породжує правових наслідків, зокрема, в частині обов'язку замовника оплатити виконані підрядником роботи.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 857 Цивільного кодексу України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано і скріплено печатками уповноважених осіб акт №1252 здачі-приймання виконаних робіт від 09.09.2015 за договором №2015/28 від 09.09.2015 на загальну суму 103953,59 грн. Доказів наявності у замовника заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості матеріали справи не містять.

Відповідач не вважає вказаний акт належним підтвердженням факту виконання робіт за договором підряду №2015/28 від 09.09.2015, оскільки в ньому не міститься посилання на даний договір.

Колегія суддів зазначає, що посилання на номер та дату договору в акті дійсно відсутнє. Разом з тим у ньому вказано, що підрядником виконано роботи по об`єкту "Буріння розвідувальної свердловини, м. Артемівськ" вартістю 103953,59 грн. - що відповідає предмету та ціні договору №2015/28 від 09.09.2015 Про відповідну обставину обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні. Відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів укладення між сторонами будь-яких інших договорів із цим же предметом та на таку ж суму.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на не застосування при укладенні спірного договору примірних форм первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт (примірних форм №КБ-2в та №КБ-3), отже, на думку відповідача, складений та підписаний акт виконаних робіт №1252 не відповідає передбаченій формі.

Колегія суддів зазначає, що застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" регламентувалось наказом №554 від 04.12.2009 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, який втратив чинність 20.01.2014.

Передача виконаних робіт по об'єкту "Буріння розвідувальної свердловини, м. Артемівськ" підрядником і приймання їх замовником оформлюється саме актом здачі -приймання виконаних робіт, що передбачено сторонами у п.п. 5.1.2 та 5.2.3 договору підряду №2015/28 від 09.09.2015.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність та не застосування примірних форм первинних документів при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт, позбавлені правового обґрунтування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що підписаний сторонами акт №1252 від 09.09.2015 здачі-приймання виконаних робіт є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у розумінні ст. 76 - 79 ГПК України щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №2015/28 від 09.09.2015 та прийняття відповідачем виконаних робіт без зауважень.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що кошторис № 5098 від 09.09.2015 до договору №2015/28 від 09.09.2015 не підписаний з боку Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство", а тому, як вважає КП "Автотранспортне підприємство", відповідна робота не виконувалась.

Як вбачається з матеріалів справи, кошторис, що визначений сторонами як невід'ємна частина договору (а.с.9), дійсно підписаний лише представниками підрядника.

Разом з тим, відповідно до ч.1, ч.3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Виходячи з положень норм даних статей, ціна встановлюється прямо в договорі у вигляді обумовленої сторонами грошової суми або визначається в кошторисі. При укладені договору №2015/28 від 09.09.2015 сторони у п.2.1 визначили договірну ціну роботи, яка складає 103953,59 грн. Окрім цього, така сама сума була зазначена в кошторисі та акті виконаних робіт.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що не підписання кошторису з боку відповідача не свідчить про неузгодження сторонами ціни договору або про його невиконання - враховуючи, що ціну робіт вже визначено сторонами безпосередньо в договорі, а факт виконання робіт на відповідну суму підтверджується актом №1252 від 09.09.2015, підписаним представниками обох сторін.

Відповідач стверджує про невиконання позивачем будь-яких робіт за спірним договором від 09.09.2015, оскільки згідно з датами проведення робіт, зазначеними в паспорті розвідувальної свердловини у м. Артемівськ, відповідні роботи було розпочато і закінчено до укладення договору №2015/28.

Стосовно вказаного аргумента колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з наявним у матеріалах справи паспортом розвідувальної свердловини, розташованої за адресою: м.Артемівськ (а.с.20 - 24), буріння було розпочато 17.08.2015, закінчено 26.08.2015 - тобто до дати укладення договору №2015/28 від 09.09.2015.

Разом з тим, відповідне не може бути підставою для висновку про те, що договір фактично не виконувався, оскільки, як вбачається із вищенаведених обставин, шляхом укладення договору №2015/28 від 09.09.2015 та підписання акту виконаних робіт №1252 від цієї ж дати сторони юридично оформили дії, які були фактично вчинені ними до укладення відповідного договору.

На думку колегії суддів, зазначене узгоджується з принципом свободи договору (ст.6, 627 ЦК України).

Окрім того, як зазначає в своїх письмових поясненнях та відзиві на апеляційну скаргу позивач, роботи виконувались в районі проведення бойових дій для потреб функціонування гуманітарного логістичного центру та з метою недопущення загрози життю працівників позивача дані роботи з буріння розвідувальної свердловини були виконані до укладення договору.

Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу, що Розпорядження № 312 від 09.07.2017 голови Донецької облдержадміністрації, яким було рекомендовано КП АТП вжити відповідні заходи і на яке посилається позивач, відсутнє в матеріалах справи і окрім того, датоване 2017 роком, тоді як договір було підписано у 2015 році.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджував про помилковість зазначення дати Розпорядження 09.07.2017 і вказав дату 09.07.2015 - із посиланням на відповідні інтернет ресурси.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність вищевказаного Розпорядження не має значення для вирішення даного спору, оскільки не вливає на права і обов'язки сторін, що визначені укладеним між ними договором, отже, вищенаведені посилання апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні позову.

Зазначення у паспорті свердловини про виконання відповідних робіт для гуманітарного логістичного центру, так само як і відсутність у матеріалах справи доказів отримання позивачем або відповідачем дозволів на буріння свердловини на території м.Артемівськ (на що також посилається апелянт), на думку колегії суддів, також не свідчать про те, що відповідач не є замовником відповідних робіт, оскільки, як було встановлено вище, саме КП "Автотранспортне підприємство" зазначено в якості замовника у договорі, укладеному між сторонами.

Посилання апелянта на ті обставини, що директора КП Автотранспортне підприємство ОСОБА_1, яким підписано договір, звільнено з посади 25.12.2015, і що у фінансовій звітності підприємства не обліковується заборгованість перед КП Компанія Вода Донбасу також не можуть бути визнані належними аргументами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником відповідача в ході апеляційного провадження, на момент підписання договору №2015/28 від 09.09.2015 та акту виконаних робіт №1252 від цієї ж дати ОСОБА_1 обіймав посаду директора КП Автотранспортне підприємство і був наділений необхідним обсягом повноважень. Щодо врахування сум заборгованості перед позивачем у фінансовій звітності відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідна обставина залежить виключно від дій самого відповідача, тому, не обліковування КП Автотранспортне підприємство заборгованості перед КП Компанія Вода Донбасу не свідчить про відсутність такої заборгованості.

Як було встановлено вище, укладений між сторонами договір №2015/28 від 09.09.2015 не є нікчемним, його не було визнано недійсним в передбаченому законом порядку, позивач виконав свої обов'язки, визначені договором, у повному обсязі.

Відповідно, в силу норм договору, а також приписів чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, у відповідача виник обов'язок сплатити позивачеві обумовлену договором суму - 103953,59 грн., яка не була сплачена на час звернення позивача до суду першої інстанції.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про порушення відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а самого відповідача визнав таким, що прострочив (ч. 1 ст. 612 цього Кодексу), а відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено позов у даній справі.

В ході апеляційного провадження відповідачем не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.11.2018 у справі №905/1726/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.03.2019

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова