Рішення

від 12.03.2019 по справі 908/2653/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 справа № 908/2653/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (юридична адреса: 29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 6; адреса для листування: 33016, м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 12)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Агротех" (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 23-А)

про стягнення 101562,66 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Агротех" 101562,66 грн. на підставі договору поставки від 17.08.2018 № 63/08.2018, які складаються з: 90000,00 грн. основного боргу (попередня оплата), 6835,07 грн. пені, 569,59 грн. 3% річних та 4158,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 14.01.2019, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позовної заяви без руху, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2653/18, присвоєно справі номер провадження 18/2/19, розгляд справи по суті призначено на 12.02.2019; розгляд справи відкладався до 12.03.2019.

В судовому засіданні 12.03.2019 прийнято рішення.

Позивач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі № 908/2653/18 від 14.01.2019 вручено представнику за довіреністю 21.01.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Витягом з офіційного сайту Укрпошти підтверджується, що поштове відправлення з ухвалою суду від 12.02.2019, направлене на адресу позивача, отримано 20.02.2019 представником позивача за довіреністю.

Суд звертає увагу на те, що ухвала суду від 12.02.2019 про призначення розгляду справи на 12.03.2019 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.02.2019, тому, позивач, як зацікавлена особа, не був позбавлений можливості отримати інформацію щодо стадії розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору поставки № 63/08.2018 від 17.08.2018 ним сплачено 90000,00 грн. попередньої оплати згідно виставленого ТОВ "Титан-Агротех" рахунку, проте останній свої зобов'язання по поставці товару не виконав. За даним фактом, за заявою позивача, слідчим СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області відкрито кримінальне провадження № 12018180010005341 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Ухвалою Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 17.09.2018 у справі № 569/16966/18, за клопотанням слідчого, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ Титан-Агротех в АТ Райффайзен Банк Аваль та заборонено здійснювати будь-які дії щодо розпорядження грошовими коштами. Як зазначив позивач, ухвала до виконання за належністю не направлена. Оскільки в порушення кінцевого строку (14 робочих днів з моменту підписання договору та сплати авансового платежу) відповідач не виконав зобов'язання по поставці товару, позивач, крім суми попередньої оплати, нарахував та заявив до стягнення 6835,07 грн. пені, 569,59 грн. 3% річних та 4158,00 грн. інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 610, 625, 629, 655, 662, 693 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом жодного разу не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Поштове відправлення з копією ухвали суду від 14.01.2019 про відкриття провадження у справі № 908/2653/18 повернулось до суду з позначкою поштового відділення зв'язку на конверті причини повернення за закінченням терміну зберігання .

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою за закінченням терміну зберігання , суд дійшов висновку, що ухвала господарського суду від 14.01.2019 вважається врученою відповідачу.

Ухвала суду про від 12.02.2019, що направлялася відповідачу на його юридичну адресу, або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення до господарського суду Запорізької області, на час розгляду справи, не поверталися. На офіційному сайті Укрпошти відомості щодо вручення відповідачу зазначеної ухвали відсутні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників сторін..

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Титан-Агротех " (продавцем, відповідачем у справі) 17.08.2018 укладено договір поставки № 63/08.2018 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік товару, його асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару зазначені у Додатку № 1 до даного договору Спеціфікація , який є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікацією № 1 (додаток № 1) сторони домовились про поставку товару - Причеп 2ПТС-6 в кількості 1 шт., за ціною 171000,00 грн. за одиницю та послуги доставки 9000,00 грн., що складає 180000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість товару визначається в Додатку № 1 до даного договору Специфікація та становить 180000,00 грн. з ПДВ.

Умовами п. 3.3.1 Договору передбачено, що попередня оплата товару здійснюється покупцем в розмірі 50% - 90000,00 грн. з ПДВ після підписання сторонами даного договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що постачальник поставляє товар за адресою: м. Рівне, Фабрична, 12, протягом 14 (чотирнадцяти) робочих дні з моменту підписання сторонами договору та сплати покупцем платежу, передбаченого п. 3.3.1 даного договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору постачальник поставляє товар за адресою, вказаною в п. 4.1 договору, про що повідомляє покупця не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до за планової дати поставки.

За визначенням п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

На виконання умов Договору позивачем, на підставі наданого відповідачем рахунку на оплату № 00093 від 17.08.2018, платіжним дорученням № 18525 від 20.08.2018 на розрахунковий рахунок відповідача перераховано грошові кошти сумі 90000,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання не виконав, товар не поставив, суму попередньої оплати не повернув. Як вказує позивач, будь які спроби врегулювання спору залишились безрезультатними.

За даним фактом, за заявою позивача, слідчим СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області відкрито кримінальне провадження № 12018180010005341 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару та неповернення останнім перерахованого на його рахунок авансового платежу строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк поставки товару визначено п. 4.1 Договору - 14 (чотирнадцяти) робочих дні з моменту підписання сторонами договору та сплати покупцем авансового платежу.

Платіжним дорученням № 18525 від 20.08.2018 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано грошові кошти сумі 90000,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо передання позивачу товару належної якості та у визначений строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З часу здійснення авансового платежу, після пред'явлення позову відповідач не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 90000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми передоплати позивач просив стягнути з відповідача 6835,07 грн. пені, 569,59 грн. 3% річних та 4158,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивачем вимога про стягнення 6835,07 грн. пені за період з 08.09.2018 по 23.11.2018 заявлена на підставі п. 6.4 Договору, яким передбачено що за прострочення передачі товару згідно п. 4.1 договору постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, з огляду на допущення помилок при підрахуванні кількості днів прострочення (останній день виконання зобов'язання припадає на вихідний день) та арифметичних помилок розрахунок є невірним. За заявлений позивачем період до стягнення підлягає 6568,77 грн. пені за період з 11.09.2018 (14 робочих днів з 20.08.2018 - дати перерахування коштів, з урахуванням того, що останній день виконання зобов'язання припадає на вихідний день) по 23.11.2018. В решті заявлених вимог про стягнення 266,30 грн. пені суд відмовляє через їх необґрунтованість.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 569,59 грн. 3% річних та 4158,00 грн. інфляційних втрат за період з 08.09.2018 по 23.11.2018 заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (даної позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 , від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14, від 09.11.2018 у справі № 908/1661/17, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18).

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

В даному випадку умовами Договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Таким чином, оскільки за умовами договору на відповідача покладається зобов'язання по поставці товару, а не грошове зобов'язання, умовами договору відповідальність у вигляді процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено, а відповідні вимоги заявлені на підставі ст. 625 ЦК України, правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених частиною 3 статті 693 ЦК України, не має.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, позивачем позовні вимоги обґрунтовано частково.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по поверненню отриманої суми передоплати.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 90000,00 грн. основного боргу та 6568,77 грн. пені. В іншій частині позову суду відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1675,36 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Агротех" (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 23-А, ідентифікаційний код 42047685) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (юридична адреса: 29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 6; адреса для листування: 33016, м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 12, ідентифікаційний код 35750435) 90000,00 грн. (дев'яносто тисяч грн. 00 коп.) передоплати за договором, 6568,77 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн. 77 коп.) пені та 1675,36 грн. (одну тисячу шістсот сімдесят п'ять грн. 36 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 18.03.2019.

Суддя В.В. Носівець