Рішення

від 27.02.2019 по справі 910/3593/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2019 р. Справа № 910/3593/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТІМ"

до Підприємства об'єднання громадян "Ініціативи столичні"

про стягнення 186 150,00 грн. компенсації

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП ТІМ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства об'єднання громадян "Ініціативи столичні" (далі - відповідач) про стягнення 186 150,00 грн. компенсації за порушення прав інтелектуальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час організованої підприємством об'єднання громадян "Ініціативи столичні" ярмарки на Софіївській та Михайлівській площах у м. Києві, було використано без дозволу позивача, як власника, комбінований знак для товарів і послуг "ГлінтвейнЯ", захищений свідоцтвом України на знак товарів і послуг № 20583.

Ухвалою суду від 03.04.2018 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2018.

17.04.2018 засідання з розгляду вказаної заяви не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.

17.04.2018 на електронну пошту господарського суду міста Києва від підприємства об'єднання громадян "Ініціативи столичні" надійшов відзив на позовну заяву, в якому Підприємством зазначено, що він є неналежним відповідачем по вказаній справі, оскільки не використовував захищений знак, а лише був організатором заходу, підчас якого знак був використаний фізичною особою-підприємцем Ясинецьким Русланом Віталійовичем. Також, відповідач зазначав, що захищений знак є відмінним від того, що був використаний на заході.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2018 учасників провадження викликано у судове засідання на 23.05.2018.

25.05.2018 засідання з розгляду вказаної заяви не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України. Підготовче засідання у справі призначено на 21.06.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2018 зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи об'єктів прав інтелектуальної власності, проведення якої було доручено судовим експертам Центру судової експертизи та експертних досліджень.

20.07.2018 від Центру судової експертизи та експертних досліджень надійшло клопотання про визначення особи експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2018 поновлено провадження у справі для розгляду вказаного клопотання. Доручено проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києві від 21.06.2018 у справі № 910/3593/18, судовому експерту Кісіль Наталії Валеріївні; та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2019 поновлено провадження у справі № 910/3593/18 у зв'язку з поверненням матеріалів справи з висновком експертного дослідження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.02.2019.

04.02.2018 до господарського суду міста Києва від підприємства об'єднання громадян "Ініціативи столичні" надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням висновку експерта, в якому Підприємством повторно зазначено, що він є неналежним відповідачем по вказаній справі, оскільки не використовував захищений знак, а лише був організатором заходу, підчас якого знак був використаний фізичною особою-підприємцем Ясинецьким Русланом Віталійовичем, про що він також повідомив позивача листом від 26.01.2017 № 26/01 на запит позивача від 09.01.2017 р. № 16/30-1-0217. Також, відповідач наполягав, що захищений знак є відмінним від того, що був використаний на заході.

04.02.2018 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що оскільки відповідачем надавалась неповна інформація щодо осіб, які використовували знаки тотожні із захищеним знаком, який є власністю позивача, саме підприємство об'єднання громадян "Ініціативи столичні" має бути належним відповідачем у вказаній справі.

Також 04.02.2018 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшла згода із висновком експерта.

Протокольною ухвалою від 06.02.2019 закрито підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду на 27.02.2019 р.

У судовому засіданні 27.02.2019 р. представник позивача позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 27.02.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.10.2015 р. зареєстровано свідоцтво України № 205083 на знак товарів та послуг "Глінтвейня" за ОСОБА_3.

17.08.2016 р. ОСОБА_3 до Державної служби інтелектуальної власності України подано заяву про передачу права власності на знак товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП ТІМ".

Відтак, ТОВ "ТОП ТІМ" зазначає, що він є власником знака товарів та послуг "Глінтвейня" за згаданим свідоцтвом.

30.12.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ТІМ" направлено вимогу підприємству об'єднання громадян "Ініціативи столичні" щодо припинення використання позначення "Глінтвейня" у господарській діяльності останнього.

Як зазначає відповідач, він був організатором Новорічно-різдвяної виставки-ярмарки на Софійській, Михайлівській площах та Володимирському проїзді з 17 грудня 2016 року до 15 січня 2017 року відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.11.2016 р. N 1156.

30.11.2016 р. між відповідачем та фізичною особою-підприємцем Ясинецьким Русланом Віталійовичем укладено договір оренди тимчасової нестаціонарної споруди № 30/11/16-01 для провадження роздрібної торговельної діяльності та надання послуг на новорічно-різдвяній виставці-ярмарку, а саме продажу, зокрема, гарячого відварного напою глінтвейн (безалкогольний) (додаток № 1 до Договору).

27.12.2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ТІМ" за адресою: м. Київ, пл. Софіївська було виявлено, що на двох торговельних точках новорічної ярмарки, організатором якої був відповідач, використовувався захищений знак належний позивачу у зв'язку з чим товариство звернулося до правоохоронних органів.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача 186 150,00 грн. компенсації за порушення прав інтелектуальної власності позивача на знак товарів та послуг "Глінтвейня", захищений свідоцтвом України № 205083.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 420 Кодексу, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

За приписами ст. 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 426 ЦК України передбачено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частинами 2, 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Згідно зі ст. 16 Закону, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Як роз'яснено п. 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів.

З метою встановлення обставин щодо використання під час ярмарки на Софіївській та Михайлівській площах у м. Києві, яка організовувалась та проводилась Підприємством об'єднання громадян "Ініціативи столичні", комбінованого знака для товарів і послуг "ГлінтвейнЯ", захищеного Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №20583, шляхом його нанесення на вивіску учасника ярмарки, ухвалою суду від 21.06.2018 р. у справі призначено судову експертизу об'єктів прав інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовому експерту Центру судової експертизи та експертних досліджень Кісіль Наталії Валеріївні.

На вирішення судовому експерту поставлено наступні питання:

1) Чи підтверджується матеріалами справи використання знака для товарів і послуг, захищеного свідоцтвом України №205083 від 26.10.2015 р., під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софіївській та Михайлівській площах у м. Києві (у формі зареєстрованого знака)?

2) Чи підтверджується матеріалами справи використання знака для товарів і послуг, захищеного свідоцтвом України №205083 від 26.10.2015 р., під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софіївській та Михайлівській площах у м. Києві (у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака)?

Як вбачається з Висновку судового експерта Кісіль Наталії Валеріївни №005-КНВ/18 від 10.12.2018 р., судовий експерт дійшов наступних висновків:

1. Відповідно до матеріалів справи, під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софійській та Михайлівській площах у місті Києві, не було застосоване позначення у формі зареєстрованого знака для товарів і послуг, захищеного Свідоцтвом України № 205083 від 26.10.2015 р.

2. Відповідно до матеріалів справи, під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софійській та Михайлівській площах у місті Києві, було застосоване позначення у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами.

Дослідивши матеріали справи та Висновок №005-КНВ/18 від 10.12.2018 р., (а.с.105-125), судом встановлено, що висновок експерта із поставлених судом питань являється належним чином обґрунтованим та відповідає матеріалам справи, під час проведення експертного дослідження експертом застосовано достатній обсяг матеріалів, нормативних актів та науково-практичної літератури.

Статтею 20 Закону країни "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Враховуючи зазначені норми законодавства, а також висновки експерта, судом встановлено, що підчас проведення 27.12.2016 ярмарки на Софійській та Михайлівській площах у місті Києві, було використано позначення "Глінтвейн" у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака товарів і послуг "Глінтвейня" захищеного свідоцтвом України № 205083 від 26.10.2015 р. лише окремими елементами, що не змінюють в цілому відмітності знака.

Водночас, суд встановив, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення порушення прав власника знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № 205083 від 26.10.2015 р., саме відповідачем.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що він не використовував у своїй діяльності знак за свідоцтвом України № 205083 від 26.10.2015 р., під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софійській та Михайлівській площах у місті Києві згаданий знак, а лише здійснював підготовку, проведення та фінансування зазначеної ярмарки, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.11.2016 р. N 1156.

Фактично твердження позивача щодо наявності підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення, що відбулось під час ярмарки, зводяться до того, що відповідачем не було надано позивачу повну, на його думку, інформацію щодо осіб, які неправомірно використовували знак за свідоцтвом України № 205083 від 26.10.2015 р.

Проте, такі обставини не можуть свідчити про порушення відповідачем прав інтелектуальної власності власника знака для товарів і послуг за вказаним Свідоцтвом, та не можуть вважатись підставами для притягнення відповідача до відповідальності за таке порушення.

При цьому, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості звернутись до відповідача з вимогами про надання повної та належної інформації про осіб, які безпосередньо здійснювали використання такого знаку, у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом подання відповідної позовної заяви.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У той же час, суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи відомості про позивача, як власника свідоцтва України № 205083 від 26.10.2015 р., відсутні у Державному реєстрі свідоцтв на знаки для товарів і послуг, відомості з якого являються загальнодоступними ( http://base.ukrpatent.org/searchBUL/search.php?action=setsearchconditions). Натомість, власником зазначеного Свідоцтва, відповідно до відомостей з Реєстру, являється ОСОБА_4.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справ і спростовані належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем; а відтак, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТІМ" до Підприємства об'єднання громадян "Ініціативи столичні" про стягнення 186 150,00 грн. компенсації.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.03.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна