Постанова

від 26.06.2019 по справі 910/3593/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р. Справа№ 910/3593/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

Секретар судового засідання: Камінська Т.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 26.06.2019.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ТІМ

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019

у справі № 910/3593/18 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ТІМ

до Підприємства об`єднання громадян Ініціативи столичні

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 .

про стягнення 186 150,00 грн. компенсації

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Тім" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства об`єднання громадян "Ініціативи столичні" (надалі - відповідач) про стягнення 186 150,00 грн. компенсації за порушення прав інтелектуальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час організованої Підприємством об`єднання громадян "Ініціативи столичні" ярмарки на Софіївській та Михайлівській площах у м. Києві було використано без дозволу позивача, як власника, комбінований знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", захищений свідоцтвом України на знак товарів і послуг № НОМЕР_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/3593/18 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Тім" до Підприємства об`єднання громадян "Ініціативи столичні" про стягнення 186 150,00 грн. компенсації відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Топ Тім звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27.02.2019 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також судом неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків щодо того, що Підприємство об`єднання громадян Ініціативи столичні є неналежним Відповідачем, посилаючись на передання в оренду місця здійснення господарської діяльності Фізичній особі - підприємцю Ясинецькому Р.В.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Топ Тім у справі № 910/3593/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Пантелієнка В.О. та Доманської М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3593/18 у визначеному складі, розгляд справи призначено на 12.06.2019.

Представник відповідача 14.05.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що, як правильно встановлено у оскаржуваному рішенні, позивачем було подано позов до неналежного відповідача, оскільки відповідачем не здійснювалась господарська діяльність під час заходу Головна ялинка країни. Новорічно - різдвяні святкування у місті Києві на Софіївській, Михайлівській площах та Володимирському проїзді, а відтак відповідачем не використовувався знак для товарів та послуг, захищений Свідоцтвом НОМЕР_1. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивачем не обґрунтовано розмір заявленої компенсації.

Представник позивача 04.06.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав клопотання про заміну сторони, в якому просить здійснити заміну Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ТІМ на ОСОБА_1 . Клопотання мотивовано тим, що 09.01.2019 на підставі договору №09012019 про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1, що був укладений між Позивачем і ОСОБА_2 , відбулось зміна власника спірного знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене підтверджується Рішенням Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 21.02.2019.

10.06.2019 представником позивача через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надано заперечення на відзив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 відкладено розгляд справи №910/3593/18, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог 24.06.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надала клопотання про розгляд справи №910/3593/18 без її участі.

24.06.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання, в якому просить залишити клопотання про заміну ТОВ ТОП ТІМ на ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 клопотання про заміну ТОВ ТОП ТІМ на ОСОБА_1 залишено без розгляду.

26.06.2019 в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

26.06.2019 в судовому засіданні представник відповідача надала пояснення по суті спору, проти доводів апеляційної скарги заперечила та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Інші представники в судове засідання 26.06.2019 не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 11 статті 270 ГПК України , яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, врахувавши думку учасників провадження у даній справі, що з`явилися у судове засідання щодо відсутності необхідності відкладати розгляд апеляційної скарги, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження у справі, які не з`явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень, які містяться у відзиві на неї, заслухавши думку присутніх учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

26.10.2015 р. зареєстровано свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за ОСОБА_4 .

17.08.2016 р. ОСОБА_4 до Державної служби інтелектуальної власності України подано заяву про передачу права власності на знак Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОП ТІМ".

Таким чином, ТОВ "ТОП ТІМ" стверджує, що він є власником знака товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_1.

Як зазначає позивач, 27.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП ТІМ за адресою: м. Київ, пл. Софіївська було виявлено, що на двох торговельних точках новорічної ярмарки, організатором якої був відповідач, використовувався захищений знак, належний позивачу, у зв`язку з чим, товариство звернулося до правоохоронних органів. За результатами зазначеного звернення начальником Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Г.Л. Приступою 31.01.2017 було складено висновок, відповідно до якого підстав для введення до ЄРДР не встановлено та надано відповідь заявнику.

30.12.2016 за вих. №15/29-1-0216 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП ТІМ" направило досудову претензію Підприємству об`єднання громадян "Ініціативи столичні" щодо припинення використання позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" у господарській діяльності останнього.

09.01.2017 представник відповідача звернувся до Підприємства об`єднання громадян Ініціативи столичні з запитом про надання інформації (вих. №16/30-1-0217) про особу, що провадить господарську діяльність у фургончику під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ярмарку, організатором якого є відповідач.

У свою чергу, Підприємством об`єднання громадян Ініціативи столичні на вищезазначений запит було надано відповідь від 26.01.2017 №26/01, в якій зазначено, що таким суб`єктом господарювання є ФОП Ясинецький Р. В.

Відповідач зазначає, що він був організатором Новорічно-різдвяної виставки-ярмарки на Софійській, Михайлівській площах та Володимирському проїзді з 17 грудня 2016 року до 15 січня 2017 року відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.11.2016 р. №1156.

Так, судом встановлено, що 30.11.2016 р. між відповідачем та Фізичною особою-підприємцем Ясинецьким Русланом Віталійовичем укладено договір оренди тимчасової нестаціонарної споруди № 30/11/16-01 для провадження роздрібної торговельної діяльності та надання послуг на новорічно-різдвяній виставці-ярмарку, а саме продажу, зокрема, гарячого відварного напою глінтвейн (безалкогольний) (п. 6 додатку № 1 до Договору).

Відтак, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача 186 150,00 грн. компенсації за порушення прав інтелектуальної власності позивача на знак товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", захищений свідоцтвом України № НОМЕР_1.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із статтею 420 Кодексу, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

За приписами статті 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 426 ЦК України визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до статті 1108 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Положеннями статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (надалі - Закону) зокрема встановлено, що знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Частинами 2, 4 статті 5 Закону визначено, що об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Згідно зі ст. 16 Закону, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Пунктом 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів.

З метою встановлення обставин щодо використання під час ярмарки на Софіївській та Михайлівській площах у м. Києві, яка організовувалась та проводилась Підприємством об`єднання громадян "Ініціативи столичні", комбінованого знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", захищеного Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1, шляхом його нанесення на вивіску учасника ярмарки, ухвалою суду від 21.06.2018 р. у справі №910/3593/18 Господарським судом міста Києва було призначено судову експертизу об`єктів прав інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовому експерту Центру судової експертизи та експертних досліджень Кісіль Наталії Валеріївні .

На вирішення судовому експерту поставлено наступні питання:

1) Чи підтверджується матеріалами справи використання знака для товарів і послуг, захищеного свідоцтвом України НОМЕР_1 від 26.10.2015 р., під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софіївській та Михайлівській площах у м. Києві (у формі зареєстрованого знака)?

2) Чи підтверджується матеріалами справи використання знака для товарів і послуг, захищеного свідоцтвом України НОМЕР_1 від 26.10.2015 р., під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софіївській та Михайлівській площах у м. Києві (у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака)?

Зі змісту Висновка судового експерта Кісіль Наталії Валеріївни №005-КНВ/18 від 10.12.2018 р. вбачається, що судовий експерт дійшов наступних висновків:

1. Відповідно до матеріалів справи, під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софійській та Михайлівській площах у місті Києві, не було застосоване позначення у формі зареєстрованого знака для товарів і послуг, захищеного Свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 26.10.2015 р.

2. Відповідно до матеріалів справи, під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софійській та Михайлівській площах у місті Києві, було застосоване позначення у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами.

Дослідивши матеріали справи та Висновок №005-КНВ/18 від 10.12.2018 р., (а.с.105-125), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що висновок експерта із поставлених судом питань є належним чином обґрунтованим та відповідає матеріалам справи, під час проведення експертного дослідження експертом застосовано достатній обсяг матеріалів, нормативних актів та науково-практичної літератури.

Щодо використання знаку для товарів і послуг, захищеного Свідоцтвом України НОМЕР_1 від 26.10.2015 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 20 Закону країни "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Отже, враховуючи зазначені норми законодавства, а також висновки експерта, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час проведення 27.12.2016 ярмарки на Софійській та Михайлівській площах у місті Києві, було використано позначення "Глінтвейн" у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" захищеного свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 26.10.2015 р. лише окремими елементами.

Одночасно, судом першої інстанції вірно зазначено, що станом на час розгляду даної справи відомості про позивача, як власника свідоцтва України № НОМЕР_1 від 26.10.2015 р., відсутні у Державному реєстрі свідоцтв на знаки для товарів і послуг, відомості з якого є загальнодоступними (http://base.ukrpatent.org/searchBUL/search.php?action=setsearchconditions). Натомість, власником зазначеного Свідоцтва, відповідно до відомостей з Реєстру, є ОСОБА_1 .

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У свою чергу, позивач на підтвердження належності йому прав на використання знаку для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом НОМЕР_1 надає: по - перше, заяву ОСОБА_4 від 15.08.2016 про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг відомостей про передачу права власності на спірний знак; по - друге, витяг з бази даних Українського інституту інтелектуальної власності, де власником спірного знаку зазначено ОСОБА_4 .

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів того, що станом на момент порушення прав позивача останній був власником зазначеного свідоцтва.

Щодо порушення прав позивача відповідачем суд зазначає наступне.

Так, позивач стверджує, що Підприємство об`єднання громадян Ініціативи столичні порушує його права як власника свідоцтва НОМЕР_1.

Одночасно, судом першої інстанції вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення порушення прав власника знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 26.10.2015 р., саме відповідачем.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами відповідача про те, що він не використовував у своїй діяльності знак за свідоцтвом України НОМЕР_1 від 26.10.2015 р., під час проведення 27.12.2016 р. ярмарки на Софійській та Михайлівській площах у місті Києві згаданий знак, а лише здійснював підготовку, проведення та фінансування зазначеної ярмарки, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.11.2016 р. № 1156.

Фактично твердження позивача щодо наявності підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення, що відбулось під час ярмарки, зводяться до того, що відповідачем не було надано позивачу повну, на його думку, інформацію щодо осіб, які неправомірно використовували знак за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 26.10.2015 р.

Однак, такі обставини не можуть свідчити про порушення відповідачем прав інтелектуальної власності власника знака для товарів і послуг за вказаним Свідоцтвом, та не можуть вважатись підставами для притягнення відповідача до відповідальності за таке порушення.

При цьому, суд погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо того, що позивач не був позбавлений можливості звернутись до відповідача з вимогами про надання повної та належної інформації про осіб, які безпосередньо здійснювали використання такого знаку, у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом подання відповідної позовної заяви.

Щодо стягнення грошової компенсації за порушення прав на зареєстрований знак для товарів і послуг суд зауважує наступне.

Обґрунтовуючи необхідність стягнення компенсації у розмірі 186 150,00 грн. позивач посилається на ст. 20 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг та норми Закону України Про авторське право і суміжні права .

Апелянт наполягає на стягненні на його користь компенсації з відповідача у розмірі 186 150,00 грн., посилаючись на необхідність застосування до спірних відносин за аналогією закону (частина перша статті 8 ЦК України) припису статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції, що була чинною на станом на момент подання позову), яким передбачено право суду постановити рішення чи ухвалу про виплату порушником авторських прав компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Однак, з такими висновками погодитися не можна.

Так, преамбулою Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні.

Відповідно до ст. 20 ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Статтею 21 згаданого Закону встановлено, що захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв`язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв`язують, зокрема, спори про: встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення прав власника свідоцтва.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, суд звертає увагу, що посилання апелянта на аналогію закону не може бути взято до уваги, оскільки неодмінною умовою її застосування стаття 8 ЦК України визначає неврегульованість цивільних відносин цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства, але у колегії суддів немає підстав для висновку, що спірні відносини не врегульовано цивільним законодавством.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ТІМ на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/3593/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/3593/18 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ТІМ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/3593/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/3593/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 03.07.2019.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська