Рішення

від 13.03.2019 по справі 914/42/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2019 Справа №914/42/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Н.Петровській, розглянувши матеріали

позовної заяви: Фізичної особи - підприємця Куть Богдана Михайловича, м.Броди, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТЕ Україна", м.Броди, Львівська область

про стягнення 91 166,15 грн.

Представники сторін:

від позивача: Куць В.В. - адвокат

від відповідача:не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Фізичною особою - підприємцем Куть Богданом Михайловичем до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТЕ Україна" про стягнення 91 166,15 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2019р. позовну заяву Фізичної особи - підприємця Куть Богдана Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТЕ Україна" про стягнення 91 166,15 грн. залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.01.2019року відкрито провадження у справі №914/42/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 30.01.2019р. розгляд справи відкладено на 20.02.2019р. Ухвалою суду від 20.02.2019р. розгляд справи відкладено на 06.03.2019р. Ухвалою суду від 06.03.2019р. розгляд справи відкладено на 13.03.2019р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору поставки №13/07 від 13.07.2018 р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар відповідно до товарно-транспортних накладних на загальну суму 342 331,07 грн. Відповідачем здійснено оплату за отриманий товар на суму 256 500,00 грн. Неоплаченою залишилась заборгованість за договором на суму 85 831,07 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 291,55 грн. - інфляційних втрат, 1 044,08 грн. - 3 % річних.

Відповідач згідно з поданим відзивом просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, щовважає його необгрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Заяви і клопотання сторін .

19.02.2019р. на адресу суду відповідачем подано відзив на позов за вх.№7105/19, відповідно до якого, останній просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

01.03.2019 р. позивачем подано відповідь на відзив за вх.№8996/19.

Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.

Обставини справи.

13.07.2018 р. між Фізичною особою - підприємцем Куть Богданом Михайловичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕНТЕ Україна"укладено договір поставки за №13/07.

Відповіднодо пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар. Під товаром у цьому договорі розуміється пиломатеріали необрізні букові (п.1.2).

Пунктом 1.5 договору встановлено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість товару за цим договором складає 500 000,00грн. (п.1.6).

Відповідно до п. 2.3 договору покупець зобов'язаний забезпечити своєчасне і належне приймання товару, що відповідає вимогам, визначеним щодо нього у цьому договорі.

Згідно з п. 2.4. покупець зобов'язаний сплатити постачальникові загальну вартість товару протягом десяти банківських днів після прийомки товару та отримання рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 342331,07 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №21 від 13 липня 2018 року на суму 97306,55 грн.; товарно-транспортною накладною №22 від 17 липня 2018 року на суму 84400,18 грн.; товарно-транспортною накладною№ 23 від 19 липня 2018 року на суму 80624,18 грн.; товарно-транспортною накладною №24 від 20 липня 2018 року на суму 80000,16 грн. Копії вказаних товарно-транспортних накладних долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Товар отримано відповідачем без жодних зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи та відтиски печатки відповідача у вказаних товарно-транспортних накладних.

Відповідно до довідки про надходження коштів №Д5-ВЗ/9/2-106 від 06.12.2018 року на рахунок ФОП Куть Б.М. НОМЕР_1 код МФО 380805 АТ Райффайзен Банк Аваль за період з 13.07.2018р. до 06.12.2018р. від контрагента ТзОВ ПЕНТЕ Україна надійшли кошти на загальну суму 256500 грн., а саме: 10.08.2018 р. - 15 000,00 грн., 17.08.2018 р. - 10 000,00 грн., 23.08.2018р. - 20 000,00 грн., 30.08.2018 р. - 31 500,00 грн., 16.10.2018 р. - 160 000,00 грн., 30.10.2018 р. - 20 000,00 грн. за товар згідно рахунку №13/07 від 13.07.2018 р.

07.12.2018 р. позивач направив на адресу відповідача акт звіряння розрахунків, який залишений відповідачем без відповіді.

Відповідач проти позову заперечив, зокрема посилаючись у відзиві на позовну заяву на те, щоу наданих суду товаро-транспортних накладних відсутні (не зазначені) посада, прізвище та ініціали відповідальної особи товароодержувача, а також відсутні інші обов'язкові реквізити. Додані до позовної заяви копії документів, у тому числі товарно-транспортні накладні є неналежної якості, не у повній мірі читабельні, що унеможливлює їх дослідження як доказу, у відповідача наявні сумніви щодо наявності у позивача оригіналів та відповідності останнім поданих копій, заперечуючитакі документи відповідач просить витребувати у позивача оригінали всіх наданих суду документів, у тому числі товаро-транспортних накладних для огляду у судовому засіданні. Крім того, відповідач зазначає, що за умовами п. 2.4 договору поставки №13/07 від 13.07.2018р. визначено момент виникнення обов'язку оплати поставленого товару та початку відліку такого строку, а саме 10 банківських днів з моменту прийомки товару та отримання рахунку-фактури. Водночас, позивачем не надано, матеріали справи не містять ні рахунку фактури, ні доказів його отримання відповідачем, а відтак обов'язок оплати в силу умов договору не настав, тому заявлений позов є передчасним та задоволенню не підлягає.

Оцінка суду.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦКУкраїни, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимо гцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.4 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний сплатити постачальникові загальну вартість товару протягом десяти банківських днів після прийомки товару та отримання рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Факт отримання товару за договором поставки підтверджується товарно-транспортними накладними.

Відповідно до умов договору у відповідача виник обов'язок щодо оплати позивачу заборгованості протягом десяти банківських днів після прийомки товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що у товарно-транспортних накладних відсутні (не зазначені) посада, прізвище та ініціали відповідальної особи товароодержувача, а також відсутні інші обов'язкові реквізити, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок оформлення первинних документів (в тому числі товарно-транспортних накладних) регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Відповідно до п. 2.4 Положенняпервинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно з п.11.1 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

У товарно-транспортних накладних № 23 від 19 липня 2018 року на суму 80 624,18 грн. та№24 від 20 липня 2018 року на суму 80 000,16 грн. зазначено, що товар прийнято відповідальною особою вантажоодержувача - директором ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" Мацько О.І., вказані товарно-транспортні накладні засвідчені підписом директора ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" та скріплені печаткою товариства, що свідчить про отримання останнім товару за вказаними товарно-транспортними накладними.

Товарно-транспортна накладна № 21 від 13 липня 2018 року на суму 97306,55 грн. та №22 від 17 липня 2018 року на суму 84400,18 грн. засвідчені підписом директора ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" та скріплені печаткою товариства, що свідчить про отримання останнім товару за вказаними товарно-транспортними накладними.

У відзиві на позовну заяву адвокат відповідача вказував на те, щоу нього наявні сумніви щодо існування у позивача оригіналів документів та відповідності поданих копій оригіналам. Заперечуючитакі документи відповідач просив витребувати у позивача оригінали всіх наданих суду документів, у тому числі товарно-транспортних накладних для огляду у судовому засіданні. Ухвалою суду від 17.01.2019 р. зобов'язано позивачанадати оригінали додатків долучених до позовної заяви - для огляду. У судовому засіданні 20.02.2019р. оригінали товарно-транспортних накладних оглянуто у присутності сторін. Оригінали товарно-транспортних накладних відповідають копіям, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідач зазначав, щопозивачем не надано, матеріали справи не містять ні рахунку-фактури, ні доказів його отримання відповідачем, а відтак обов'язок оплати в силу умов договору не настав.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем згідно товарно-транспортних накладних, які підписані відповідачем та скріплені печаткою юридичної особи, поставлено відповідачу товар на загальну суму 343 331,07 грн. Відповідачем проведено оплату за отриманий товар відповідно до довідки про надходження коштів на загальну суму 256 500,00 грн., проте оплата по кожній видатковій накладній проводилася частинами, відтак ідентифікацію по якій накладній проведено оплату відповідачем позивач надати не зміг, оскільки у довідці про надходження коштів на рахунок позивача від 06.12.2018 р. зазначено, що оплата проводиться за товар згідно рахунку №13/07 від 13.07.2019 р., який збігається з номером та датою договору поставки.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 85 831,07 грн. боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20.07.2018 р. позивачем здійснено останню поставку товару відповідно до товарно-транспортної накладної № 24 від 20.07.2018 р. на суму 80 000,16 грн. Обов'язок оплати за товар за останньою товарно-транспортною накладною у відповідача настав протягом десяти банківських днів після прийомки товару. З 31.07.2018 р. настав строк просточення виконання грошового зобов'язання за останньою товарно-транспортною накладною, що є підставою для нарахування інфляційних та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховано інфляційні та 3% річних за період з 01.08.2018 р. до 26.12.2018 р., що не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства.

Враховуючи вказане, нараховані позивачем 3% річних на суму 1 044,08 грн. та інфляційні втрати на суму 4 291,55 грн. є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі. Контррозрахунку штрафних санкцій відповідачем не подано.

Статтею 74 ГПК України встановлено, щокожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїхвимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповіднодо ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 85 831,07 грн. основного боргу, 1 044,08 грн. 3% річних, 4 291,55 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТЕ Україна" (80600, Львівська область, м.Броди, вул. Лесі Українки, 55; код ЄДРПОУ 39697962) на користь Фізичної особи - підприємця Куть Богдана Михайловича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 85 831,07 грн. основного боргу, 1 044,08 грн. 3% річних, 4 291,55 грн. інфляційних втрат та 1 762,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційно їскарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.03.2019р.

Суддя Чорній Л.З.