Постанова

від 22.07.2019 по справі 914/42/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. Справа №914/42/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Зварич О.В.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТЕ Україна" б/н від 08.04.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/1422/19 від 16.04.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019, суддя Чорній Л.З., повний текст складено 18.03.2019

у справі №914/42/19

за позовом: фізичної особи підприємця Куть Богдана Михайловича (надалі ФОП Куть Б.М. ), м. Броди, Львівська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕНТЕ Україна" (надалі ТзОВ "ПЕНТЕ Україна"), м. Броди, Львівська область

про стягнення 91 166,15 грн

за участю представників учасників справи: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

ФОП Куть Б.М звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" про стягнення 91 166,15 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 у справі № 914/42/19 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" на користь ФОП Куть Б.М . 85 831,07 грн основного боргу, 1 044,08 грн 3% річних, 4 291,55 грн інфляційних втрат та 1 762,00 грн судового збору.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт поставлення позивачем відповідачу товару на загальну суму 343 331,07 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Враховуючи, що відповідач в порушення договірних зобов`язань не здійснив оплату за одержаний товар в сумі 85 831,07 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було не повно з`ясовано обставини справи, не досліджено докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що в долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних (надалі ТТН) не зазначені посада, прізвище та ініціали відповідальної особи товароодержувача, а також відсутні інші обов`язкові реквізити. На думку скаржника, ТТН не можуть бути достатнім доказом на підтвердження факту виконання договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 апеляційну скаргу ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 у справі №914/42/19 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом: подання (надсилання) суду доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" в порядку та розмірі за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 у справі №914/42/19 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше 06.05.2019.

Скаржник вимоги ухвали суду від 19.04.2019 виконав.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019, у зв`язку з перебуванням судді Кордюк Г.Т. у відпустці в період з 02.05.2019 по 20.05.2019 справу № 914/42/19 розподілено до розгляду судді Плотніцькому Б.Д., в зв`язку з чим склад колегії сформовано з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді-члени колегії Зварич О.В. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Зварич О.В. та Плотніцький Б.Д. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 у справі №914/42/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 13.06.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 ГПК України.

ФОП Куть Б.М. надіслав на поштову адресу суду відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/3638/19 від 06.06.2019), в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, відтак просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

20.05.2019 суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі № 914/42/19 та визначив строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, учасникам справи строк для подання будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 13.06.2019 .

17.07.2019 від ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" надійшло клопотання б/н від 18.07.2019 про призначення експертизи (зареєстроване в канцелярії суду за вх № ЗАГС 01-05/2726/19).

Приписами ст. 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи, що ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" подало клопотання про призначення експертизи 19.07.2019, тобто після закінчення процесуальних строків, встановлених судом, поважних причини щодо його пропуску заявником не наведено, колегія суддів дійшла висновку про залишення такого клопотання без розгляду.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

13.07.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 13/07, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар. Під товаром у цьому договорі розуміється пиломатеріали необрізні букові (а.с. 30).

Пунктом 1.5 договору встановлено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у видатковій накладній, що є невід`ємною частиною даного договору.

Загальна вартість товару за цим договором складає 500 000,00грн. (п.1.6 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору покупець зобов`язаний забезпечити своєчасне і належне приймання товару, що відповідає вимогам, визначеним щодо нього у цьому договорі.

Згідно з п. 2.4. покупець зобов`язаний сплатити постачальникові загальну вартість товару протягом десяти банківських днів після прийомки товару та отримання рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 342 331,07 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (надалі ТТН) (а.с. 31-34) :

- ТТН №21 від 13.07.2018 на суму 97306,55 грн.;

- ТТН №22 від 17.07.2018 на суму 84400,18 грн.;

- ТТН № 23 від 19.07.2018 на суму 80624,18 грн.;

- ТТН №24 від 20. 07.2018 на суму 80000,16 грн.

З ТТН вбачається, що товар отримано ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" без жодних зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи та відтиски печатки відповідача у вказаних ТТН.

Відповідно до довідки про надходження коштів №Д5-ВЗ/9/2-106 від 06.12.2018 (а.с. 35) на рахунок ФОП Куть Б.М. № НОМЕР_1 код МФО 380805 АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період з 13.07.2018р. до 06.12.2018р. від контрагента ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" надійшли кошти на загальну суму 256500 грн. за товар згідно рахунку №13/07 від 13.07.2018:

- 10.08.2018 - 15 000,00 грн.,

- 17.08.2018 - 10 000,00 грн.,

- 23.08.2018 - 20 000,00 грн.,

- 30.08.2018 - 31 500,00 грн.,

- 16.10.2018 - 160 000,00 грн.,

- 30.10.2018 - 20 000,00 грн.

07.12.2018 позивач надіслав відповідачу акт звіряння розрахунків (а.с. 36).

Даний акт звіряння розрахунків не підписаний відповідачем та залишений без відповіді.

В зв`язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати, ФОП Куть Б.М. звернулося до господарського суду з позовом до ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" про стягнення заборгованості в сумі 91 166,15 грн

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов`язки (зобов`язання) з поставки товару - пиломатеріалів необрізних букових.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 1, ч.7 ст. 193 ГК України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, пунктом 1.6 договору встановлено, що загальна вартість договору становить 500 000,00 грн..

У пункті 2.4 договору сторони передбачили, що покупець зобов`язаний сплатити постачальникові загальну вартість товару протягом десяти банківських днів після прийомки товару та отримання рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

З огляду на викладене вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання з поставки товару виконав частково, поставивши покупцю пиломатеріали необрізні букові на суму 342 331,07 грн.

Однак, відповідач свій обов`язок з оплати вартості товару виконав не належним чином - сплативши 256500,00 грн, в зв`язку з чим в останнього виник борг в розмірі 85831,07 грн.

У ТТН № 23 від 19.07.2018 на суму 80 624,18 грн та ТТН №24 від 20.07.2018 на суму 80 000,16 грн зазначено, що товар прийнято відповідальною особою вантажоодержувача - директором ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" Мацько О.І . Вказані ТТН засвідчені підписом директора товариства та скріплені печаткою, що свідчить про отримання останнім товару за вказаними ТТН.

ТТН № 21 від 13.07. 2018 на суму 97306,55 грн. та ТТН № 22 від 17.07.2018 на суму 84400,18 грн. засвідчені підписом директора ТзОВ "ПЕНТЕ Україна" та скріплені печаткою товариства, що свідчить про отримання останнім товару за вказаними ТТН.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що хоча в ТТН № 21 та № 22 відсутні (не зазначені) посада, прізвище та ініціали відповідальної особи товароодержувача і немає посилання на договір, проте вони підтверджують факт поставки за договором № 13/07 на суму 342331,07 грн.

Стосовно тверджень скаржника, що ТТН не можуть бути єдиними і достатніми документами, що підтверджують факт поставки товару контрагенту, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

В силу ч.8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені вимоги викладені також і у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995.

Отже, судова колегія прийшла до висновку, що вищезазначені ТТН, відповідають вимогам цих нормативних актів, є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, зазначені документи підписані обома сторонами господарських операцій та встановлюють факт поставки та приймання товару у відповідних обсягах.

Стосовно доводів скаржника то те, що матеріали справи не містять ні рахунку-фактури, ні доказів його отримання відповідачем, а відтак обов`язок оплати в силу умов договору не настав, колегія суддів зазначає таке.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем згідно ТТН поставлено відповідачу товар на загальну суму 343 331,07 грн, відповідачем проведено оплату за отриманий товар відповідно до довідки про надходження коштів на загальну суму 256 500,00 грн., проте оплата по кожній видатковій накладній проводилася частинами, відтак, ідентифікацію по якій саме накладній проведено оплату визначити неможливо, оскільки у довідці про надходження коштів на рахунок позивача від 06.12.2018 зазначено, що оплата проводиться за товар згідно рахунку №13/07 від 13.07.2019 р., який збігається з номером та датою договору поставки.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 85 831,07 грн. основного боргу є обґрунтованою та документально підтвердженою.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20.07.2018 позивачем здійснено останню поставку товару відповідно до ТТН № 24 від 20.07.2018 на суму 80 000,16 грн. Обов`язок оплати за товар за останньою ТТН у відповідача настав протягом десяти банківських днів після прийомки товару.

31.07.2018 настав строк просточення виконання грошового зобов`язання за останньою ТТН, що є підставою для нарахування інфляційних та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховано інфляційні та 3% річних за період з 01.08.2018 до 26.12.2018, що не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства.

Враховуючи вказане, нараховані позивачем 3% річних на суму 1 044,08 грн. та інфляційні втрати на суму 4 291,55 грн. є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі. Контррозрахунку штрафних санкцій відповідачем не подано.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 у справі №914/42/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.В. Зварич

Б.Д. Плотніцький