Рішення

від 18.03.2019 по справі 581/50/19

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/50/19

Провадження № 2/581/89/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2019 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Зіньківського дитячого будинку-інтернату ім. О.В. Синяговського до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Московська сільська рада Липоводолинського району Сумської області, Служба у справах дітей Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

Сутність заявлених до суду вимог:

а) вимога про позбавлення батьківських прав позивача:

У січні 2019 року Зіньківський дитячий будинок-інтернат ім. О.В. Синяговського звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивував тим, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 30 вересня 2011 року управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації видано путівку № 266, за якою малолітнього ОСОБА_3 направлено до Зіньківського дитячого будинку-інтернату ім. О.В. Синяговського з діагнозом: F 72.1 - важка розумова відсталість . Наказом зазначеного закладу від 06 жовтня 2011 року № 279 дитину зараховано на повне державне утримання та з того часу і по теперішній час (понад сім років) ОСОБА_3 перебуває у даному закладі. За весь час мати жодного разу сина не відвідала, не телефонувала, здоров'ям та життям дитини не цікавилася. Зазначаючи, що мати ухиляються від виконання батьківських обов'язків, зловживає алкогольними напоями, позивач просив суд позбавити її батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

б) вимога про стягнення аліментів на утримання дитини:

За час перебування дитини в Зіньківському дитячому будинку-інтернат імені О.В. Синяговського мати жодного разу не відвідували сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не дбала про нормальне самоусвідомлення, матеріальної допомоги на утримання сина не надавала. У зв'язку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь Зіньківського дитячого будинку-інтернат імені О.В. Синяговського на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Позиція позивача його представника, відповідача по даній справі

У судове засідання 15 березня 2019 року представник позивача не з'явився, стороною позивача подана заява про підтримання заявленого позову в повному обсязі, про розгляд справи в їх відсутність.

Відповідачка в судовому засіданні проти задоволення позову на стадії вступних слів при розгляду справи по суті позов не визнала і лише на стадії судових дебатів без пояснення причин позов визнала, та додатково суду пояснила про те, що свого сина до дитячого будинку-інтернату не поміщала, а це питання ініціював за свого життя її перший чоловік (біологічний батько дитини). Пояснила, що участі у вихованні сина вона не приймає, бо не має офіційної роботи (у 2013 році останній раз вона працювала неофіційно в м.Києві), не має власного житла з належними умовами для утримання дитини (з 2009 року вона живе в с.Московське разом із батьком (він є власником житлового будинку, де вона мешкає), сестрою-інвалідом з дитинства, та з її співмешканцем), у будинку відсутня дитяча кімната, одяг та інші дитячі речі, у будинку дві житлові кімнати з пічним опаленням; вона не обізнана про точне місцезнаходження Зіньківського будинку-інтернату та її свекруха ОСОБА_6 жодного разу не брала її з собою для відвідування сина, хоча сама періодично відвідувала цей заклад, у неї на той час та на даний час відсутні власні кошти для відвідування свого сина у зазначеному закладі, дитину фактично помістили до зазначеного інтернату під час проживання разом із першим чоловіком на території Гадяцького району Полтавської області. Уточнила, що її сукупний щомісячний дохід разом зі співмешканцем на даний час складає біля 500 грн. на місяць, кошти на сплату аліментів у неї відсутні.

Третя особа, представник Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Зеленська І.В., виступивши на стороні позивача, суду пояснила про те, що позивачка до сільради з приводу надання допомоги по вихованню її сина ОСОБА_8, по поверненню його з будинку-інтернату не зверталася. Оскільки у будинку по місцю проживання відповідача наявні антисанітарні умови у двох житлових кімнатах, ремонт в будинку практично не проводився з часу зведення будівлі, у будинку відсутній шкаф для речей, електроплита, пральна машина, в житловому приміщенні проживають чотири дорослі особи, які зловживають спиртними напоями, офіційно ніде не працюють, отримують заробітки влітку від випасання худоби, а тому виконком Московської сільради прийняв рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Третя особа, представник Служби в справах дітей Липоводолинської РДА Сумської області Костян Л.Ю., також виступивши на стороні позивача, суду пояснила про те, що сім'я відповідача на обліку як сім'я зі складними умовами виховання дитини не перебувала, бо дитина з 2011 року утримується у відповідача і разом зі відповідачем не проживає; позов підтримується в повному обсязі, оскільки інформація про ухилення відповідача від виховання сина ОСОБА_8 є достовірною, а позбавлення батьківських прав необхідно для надання дитині статусу позбавленої батьківського піклування і для набуття відповідних пільг та гарантій для неї.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 січня 2019 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання на 06 лютого 2019 року о 10 год. 40 хв. з викликом сторін та третіх осіб. 28 лютого 2019 року ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 березня 2019 року на 14 год. 00 хв. 18 березня 2019 року проголошено рішення суду по суті спору.

Установлені судом обставини справи по двом позовним вимогам

Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 5).

28 вересня 2011 року ОСОБА_4 звернувся із заявами до Гадяцького управління праці та соціального захисту населення про прийняття на утримання в дитячий будинок-інтернат сина ОСОБА_3, так як за станом свого здоров'я він потребував стороннього догляду та побутового обслуговування. З умовами прийому, утримання і виписки з дитячого будинку-інтернату батько ознайомлений під підпис (а.с.6 зворот).

Згідно з путівкою № 226, виданою 30 вересня 2011 року управлінням соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, малолітній ОСОБА_3, 2006 року народження, направлений до Зіньківського дитячого будинку на повне державне утримання з діагнозом: важка розумова відсталість із загальним недорозвитком мови, 2 профіль, та на підставі наказу цього закладу від 06 жовтня 2014 року № 279 дитину зараховано на повне державне утримання до будинку-інтернату з 06 жовтня 2014 року, де вона перебуває до теперішнього часу (а.с.6).

Відповідно до наказу від 10 липня 2014 року № 96, на підставі рішення Полтавської обласної ради від 27 червня 2014 року, першого засідання двадцять третьої сесії шостого скликання, змінено назву інтернатного закладу із Зіньківського дитячого будинку-інтернату на Зіньківський дитячий будинок-інтернат імені О.В.Синяговського (а.с. 3 зворот).

З довідок № 480 від 14 травня 2012 року та № 62 від 10 січня 2019 року, виданих Зіньківським дитячим будинком-інтернатом імені О.В. Синяговського, за весь час перебування дитини у будинку-інтернаті мати (відповідач по справі) жодного разу сина не відвідала, не телефонувала, здоров'ям та життям дитини не цікавилася (а.с.7,10).

У комісійному акті обстеження сім'ї, складеного 08 лютого 2019 року в с. Московське, Липоводолинського району Сумської області, зафіксовані наступні сімейно-побутові умови проживання відповідачки, а саме: ОСОБА_2 мешкає в будинку свого батька, житловою площею 36 кв.м., будинок не газифікований, має дров'яне опалення, будинок обкладений цеглою, перебуває у занедбаному стані, кімнати сирі (а.с.61).

Висновок виконавчого комітету Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 26 лютого 2019 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивувався тим, що ОСОБА_2 проживає у родині батька разом зі співмешканцем ОСОБА_10, ніде офіційно не працює, зловживає спиртними напоями, в сім'ї постійні бійки та сварки. ОСОБА_2 ніколи не займалася вихованням свого сина, який перебуває у Зіньківському дитячому будинку-інтернаті імені О.В. Синяговського, а тому зазначений орган уважав за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 (а.с.59,60).

З показань свідка ОСОБА_11, який є дільничним інспектором Липоводолинського ВП ГУНП по с.Московське, судом установлені ті обставини, що син відповідача ОСОБА_8 разом з нею два роки не проживає в с.Московське, дитина на території сільради протягом зазначеного часу не з'являлася, відповідачка зі своїм співмешканцем та його братом зловживають алкогольними напоями, постійно конфліктують із батьком відповідача (він є власником будинку), в будинку антисанітарні умови, неприйнятні для проживання дитини.

Відповідач є особою працездатного віку, має професійно-технічну освіту та професію кухаря-кондитера, інвалідності не має, отримує неофіційні доходи від сезонних робіт в літній період, фактично проживає та є зареєстрованою в с.Московське Липоводолинського району Сумської області, проживає з іншим чоловіком однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі:

а) щодо позбавлення батьківських прав:

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 лютого 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями абз. 3 ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частиною 8 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до п. 2,4 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 27 лютого 1991 року визначено неможливість розлучення дитини з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків коли таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Законом України "Про охорону дитинства", зокрема, у ч.1,6 ст.12, закріплено, що сім'я є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

б) щодо стягнення аліментів на утримання дитини:

Статтею 180 СК України визначений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Сімейного Кодексу України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Висновки суду по суті заявлених вимог:

а) щодо позбавлення батьківських прав:

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках при доведеності винної та усвідомленої поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи задовольнити позов.

У пункті 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіни проти України від 18 грудня 2008 року зазначено, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Суд зазначав, що у будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обґрунтованості двох підстав, визначених в п. 2, 4 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, які б безспірно надали суду можливість вважати, що існують дійсні умови і причини для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина.

Так, судом установлені ті обставини, що ОСОБА_2 через тривалу відсутність офіційної роботи, наявність сезонних, незначних й мінливих доходів, через відсутність власного чи орендованого житла не взмозі забезпечити належні житлово-побутові умови для виховання сина ОСОБА_8, а необізнаність відповідача про точне місцезнаходження будинку-інтернату, де утримується її син, і відсутність коштів на проїзд, а також певна віддаленість вищевказаного закладу від місця проживання відповідача позбавляють останню можливості періодично бачитися та спілкуватися з її сином, в обсязі необхідному для його виховання.

Крім цього, викладені у позові обставини жодним чином не можуть були фактичним підтвердженням свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов'язків протягом вказаного часу при фактичній відсутності дитини по місцю проживання самої відповідачки через перебування її в будинку-інтернаті. Також наведені в позові доводи є узагальненими, без наведення конкретних прикладів та способів ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, без наведення достовірних фактів цілеспрямованих дій відповідача по свідомому невиконанню виховних обов'язків щодо дитини.

У судовому засіданні 15 березня 2019 року відповідачка підтвердила те, що у разі наявності у неї власного житла та постійної офіційної роботи, то вона б належно займалася б вихованням свого сина, що, на думку суду, свідчить про неповну втрату ОСОБА_2 інтересу до своєї біологічної дитини.

З приводу іншої підстави до позбавлення відповідача батьківських прав, визначеної п. 4 ч.1 ст. 164 СК України, суд зазначає наступне.

Хронічний алкоголізм відповідача не знайшов свого достовірного підтвердження відповідними медичними висновками, які мають складатися або одноособово лікарем-наркологом, або в комісійному складі лікарів із залученням лікаря-нарколога і виключно за результатами медичного обстеження ОСОБА_2 Таких належних і допустимих доказів в підтвердження цієї обставини стороною позивача суду не надано. Разом із цим, зловживання відповідачем алкогольними напоями по місцю проживання, на думку суду, свідчить про потрапляння ОСОБА_2 під негативний вплив свого співмешканця та його брата, що негативно позначається на її здатності повноцінно та постійно приймати участь у виховуванні дитини в сім'ї.

З урахуванням вищевикладеного, суд уважає що втручання в сімейне життя відповідача ОСОБА_2 у спосіб позбавленням її батьківських прав по відношенню до її сина є винятково невиправданим і таким, що не ґрунтується на законі, та не є необхідним за умов встановлених у даній справі для застосування такого способу захисту прав неповнолітньої дитини в розумінні ст. 8 ч. 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а підстави для позбавлення батьківських прав відповідача за п.2,4 ч.1 ст.164 СК України суд розглядає недоведеними. Такий мотив суду узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, викладених у п.51-54 рішення цього суду у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року, оскільки у даній справі при непозбавленні судом відповідача батьківських прав щодо сина встановлюється справедлива рівновага між інтересами біологічної матері та дитини: першій надається часова можливість подальшому довести повне усунення підстав для можливого позбавлення батьківських прав відносно її сина в майбутньому, стимулювавши матір до подальшого створення належних сімейних, житлово-побутових та матеріальних умов для проживання дитини в сім'ї разом із нею, а дитині - в подальшому перебувати у будинку-інтернаті, що і буде на даний час загалом відповідати як найкращим інтересам самої дитини, які мають переважати над інтересами батьків. На думку суду, позбавлення батьківських прав відповідача з підстав, визначених законом, повинно перш за все пов'язуватися із винятковою обґрунтованістю стороною позивача таких умов достатніми та належними доказами, мають ґрунтувалося на суттєвих і достатніх причинах для застосування такої відповідальності, що не установлено судом у даній справі (про це також зазначено у п. 112, 113 рішення Європейського суду з прав людини від 08 квітня 2004 року у справі Хаас проти Німеччини ).

Таким чином, аргументи пред'явленого позову Зіньківським дитячим будинком-інтернатом ім. О.В. Синяговського не знайшли свого підтвердження відповідними засобами доказування, а отже у задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

Разом з цим, оскільки в судовому засіданні встановлені певні прояви неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, яких у своїй сукупності недостатньо для позбавлення цієї особи батьківських прав відносно дитини, то суд уважає за необхідне з метою подальшої зміни ставлення матері до свого сина попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до свого сина у період перебування його в будинку-інтернаті.

На думку суду, визнання відповідачем позову в цій частині не ґрунтується на законі та на досліджених обставинах справи, а тому не може бути прийнято судом.

б) щодо стягнення аліментів на утримання дитини:

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, встановивши правовідносини, які випливають зі встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, на підставі ст.180-183, ч.2 ст.193 СК України, та з огляду на те, що відповідачка добровільно не приймає участі в утриманні дитини протягом більш ніж семи років, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання її сина ОСОБА_8, який перебуває на утриманні вищевказаного комунального закладу, з метою надання дитиніи додаткової матеріальної допомоги на її утримання під час перебування у зазначеному закладі, а також для посилання інтересу матері до дитини, для стимулювання матері до пошуку офіційної роботи, припинення зловживання алкогольними напоями.

Такий висновок суду також ґрунтується на тому, що відповідачка є особою працездатного віку, має професійно-технічну освіту та професію кухаря-кондитера, інвалідності не має, отримує неофіційні доходи від сезонних робіт, а тому вона є здатною сплачувати аліменти на утримання її сина у вищевказаному закладі. Також визнання позову ОСОБА_2 в цій частині слід прийняти судом, оскільки воно ґрунтується як на законі, так і на досліджених обставинах справи, не порушує прав сторін та відповідає інтересам неповнолітнього сина ОСОБА_8.

Розподіл судових витрат по справі

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв'язку із задоволенням позову про стягнення аліментів на неповнолітню дитину з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 12, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Зіньківського дитячого будинку-інтернату ім. О.В. Синяговського до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Московська сільська рада Липоводолинського району Сумської області, Служба у справах дітей Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області в частині вимоги про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, поклавши на виконавчий комітет Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь Зіньківського дитячого будинку-інтернату ім. О.В.Синяговського аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18 січня 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття, та лише на період перебування дитини у вищевказаному інтернаті.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Зіньківського дитячого будинку-інтернату ім. О.В. Синяговського (адреса місцезнаходження: м. Зіньків, вул. Соборності, 91, Полтавська область, код ЄДРПОУ 03189222).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків суду невідомий).

Третя особа: Московська сільська рада Липоводолинського району Сумської області (місце знаходження: с. Московське, Липоводолинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04388389).

Третя особа: Служба у справах дітей Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області (місце знаходження: сел. Липова Долина, вул. Полтавська, 17, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058097).

Повне рішення суду складене 18 березня 2019 року.

Суддя Д. В. Бутенко