Постанова

від 14.03.2019 по справі 676/190/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 676/190/18

Провадження № 22-ц/4820/559/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Журбіцький В.О.

за участю учасників справи: апелянта ОСОБА_4, прокурора Грамчук Т.Л., представника Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Кравчука В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року (суддя Швець О.Д.) у цивільній справі за позовом Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури до Жванецької сільської ради, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення Гринчуцької сільської ради, зобов'язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року Кам'янець-Подільська місцева прокуратура в інтересах держави, звертаючись до суду з вказаним позовом, пізніше уточнивши позовні вимоги, зазначала, що рішенням Гринчуцької сільської ради № 28 від 02.10.2015 р. Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва надано дозвіл ОСОБА_4 замовити в проектній організації розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована в межах населеного пункту с. Малинівці Кам'янець-Подільського району.

Рішенням Гринчуцької сільської ради №9 від 29.06.2016 р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) с. Малинівці, ОСОБА_4. останньому передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Малинівці, Гринчуцької сільської ради, Кам'янець-Подільського району, кадастровий номер НОМЕР_1.

В подальшому державним реєстратором Кам'янець-Подільської РДА зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30415807 від 12.07.2016 р.

На переконання позивача, вказані рішення, прийняті Гринчуцькою сільською радою з порушенням вимог земельного законодавства ст.ст. 20, 21 ЗК України та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища та відноситься до категорії земель водного фонду, надання їх для ведення садівництва, без зміни у встановленому законом порядку її цільового призначення заборонено. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною. Протиправне надання у приватну власність земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду та знаходиться в межах прибережної захисної смуги, для ведення садівництва грубо порушує інтереси держави у сфері використання земельних ресурсів,

У зв'язку з цим позивач просив суд: - визнати незаконним та скасувати рішення Гринчуцької сільської ради № 9 від 29.06.2016 р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) с. Малинівці ОСОБА_4. , згідно якого останньому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Малинівці, Гринчуцької сільської ради Кам'янець-Подільського району, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1;

- зобов'язати ОСОБА_4 повернути вказану земельну ділянку у комунальну власність;

- сплачені позивачем суми судового збору у розмірі 3200 грн. стягнути з відповідачів на користь держави та зарахувати на рахунок прокуратури Хмельницької області.

Ухвалою суду першої інстанції від 14 травня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (а.с.86).

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року позов заступника керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Гринчуцької сільської ради №9 від 29.06.2016 р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) с. Малинівці, гр. ОСОБА_4. , та передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Малинівці, Гринчуцької сільської ради Кам'янець-Подільського району, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути в комунальну власність земельну ділянку площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Малинівці, Гринчуцької сільської ради Кам'янець-Подільського району, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 та Жванецької сільської ради на користь прокуратури Хмельницької області в відшкодування витрат по оплаті судового збору по 1600 грн. з кожного.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_4 апеляційній скарзі просить його скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Зазначає, що наслідком задоволення позову є втручання у його право на майно як добросовісного власника, він не міг знати про те, що земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги. Оскільки такі аргументи відповідача не знайшли оцінки з боку суду, то фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного рішення, не встановлено.

За доводами апеляційної скарги суд не встановив чи є належним відповідачем Жванецька сільська рада з огляду на те, що рішення про надання земельної ділянки приймала Гринчуцька сільська рада, у зв'язку з чим рішення не відповідає вимогам ст. ст. 263, 265 ЦПК України.

Крім того, як зазначає апелянт, при вирішенні спору суд не перевірив та не встановив наявність виключного випадку для подання позову заступником прокурора Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави, не з'ясував, який об'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж що такий суб'єкт владних повноважень відсутній. Прокурор до звернення до суду не дотримався встановленого законом порядку повідомлення органу, оскільки до часу звернення до суду з позовом існував орган, уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, і саме він мав право на звернення до суду (контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами).

Також апелянт не погоджується з висновками суду про стягнення з нього судового збору в розмірі 1600 грн., на підтвердження чого зазначає, що він є учасником бойових дій і згідно ЗУ Про судовий збір відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

У відзиві на апеляційну скаргу Кам'янець-Подільська місцева прокуратура просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає вимог апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а рішення місцевого суду - ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи в межах наданих суду повноважень, з вірним застосуванням судом як норм матеріального так і процесуального права.

Щодо повноважень Жванецької сільської ради як належного співвідповідача позивач зазначає, що вона є правонаступником Гринчуцької сільської ради після реорганізації останньої.

Всупереч посилання апелянта про добросовісне набуття земельної ділянки у власність позивач, погоджуючись з висновками суду, зазначає, що орган місцевого самоврядування здійснив відчуження землі з порушенням встановленого законом порядку, відтак не може вважатись правомірним набуття відповідачем спірної земельної ділянки.

Крім того, у відзиві позивач спростовує посилання апелянта про відсутність повноважень Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури на звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 5 ст. 88 ВК України та ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) та їх ширина, має становити: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст.ст.1, 88, 90 ВК України, ст.ст.60, 62 ЗК України).

Частинами 1, 3 ст.60 ЗК України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 22.04.2015 № 6-52цс15, від 01.07.2015 № 6-184цс15.

Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 р .

Відповідно до п.5 зазначеного Порядку розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації; проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

За положеннями ч. 6, ч.7 ст. 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ВК України в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою; межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Статтею 85 ВК України визначено, що землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельної ділянки виключно відповідно до закону та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням 36-ої сесії VІ скликання Гринчуцької сільської ради № 28 від 2 жовтня 2015 року ОСОБА_4 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована в межах с. Малинівці (а. с. 11).

29 червня 2016 року рішенням Гринчуцької сільської ради, Кам'янець-Подільського району № 9 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) с. Малинівці гр. ОСОБА_4. затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 с. Малинівці та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,12 га. (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення індивідуального садівництва на території Гринчуцької сільської ради в межах населеного пункту с. Малинівці (а. с. 10).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 26.12.2017 р. спірна земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_4 (а. с. 13-14).

Згідно інформації Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ № 92 від 05.05.2017 р. земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища (а. с. 17-18). Дана інформація отримана за результатами співвставлення наявної в управлінні проектної документації водоохоронної зони Дністровського водосховища з даними публічної кадастрової карти України.

З інформації, наданої Новодністровським регіональним управлінням водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ вбачається, що проектна документація водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища на території Хмельницької області була затверджена протоколом виконкому Хмельницької обласної ради 1988 року. Робочі екземпляри документації були передані кожному господарству районів, території яких прилягають до Дністровських водосховищ. Дана проектна документація, яка розроблена інститутом Укрдіпроводгосп в 1986 році, вважається дійсною і ніяких змін або доповнень в неї не вносилось і на даний час працівниками НРУВР використовується в роботі, що підтверджується листом № 160 від 26.07.2016 р. (а. с. 24).

Актом від 21 серпня 1993 року підтверджується, що Дністровським БВО винесено в прибережній зоні водосховища на землях с. Гринчук, Бабшин, Малинівці, Слобідка-Малинівецька межі прибережної смуги та контуру водосховища (відмітка 123,0м.). Межі закріплені стовпчиками в кількості 50 шт. (а. с. 109).

Згідно робочого проекту водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища на території Хмельницької області, розробленого інститутом Укрдіпроводгосп , с. Малинівці, Кам'янець-Подільського району, розташовано в межах водоохоронної зони (а. с. 26-33).

Наведені письмові докази узгоджуються між собою і свідчать про те, що спірна земельна ділянка перебуває у водоохоронній зоні.

22.07.2010 р. Гринчуцькою сільської радою було прийнято рішення № 1 Про дотримання режиму господарювання в межах водоохоронних зон та прибережних захисних смуг Дністровського водосховища та малих рік яким було прийнято до виконання проект природоохоронної смуги та прибережної захисної смуги Дністровського водосховища в межах населених пунктів с. Гринчук, с. Бабшин, с. Малинівці, виготовлений інститутом УкрДІпроводгосп (а. с. 118-119).

П.3 зазначеного рішення було заборонено проводити у прибережній захисній смузі Дністровського водосховища розорювання земель(крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво. Контроль за виконання рішення покладено на сільського голову Гринчуцької сільської ради.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що рішення Гринчуцької сільської ради про надання у власність земельної ділянки, яка знаходиться в водоохоронній зоні (прибережної захисної смуги), використання якої для садівництва заборонено в межах прибережної захисної смуги, суперечить законодавству.

В силу приписів п. 2 ст. 121 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та у зв'язку з тим, що у даному спорі орган місцевого самоврядування, який має захищати інтереси членів громади, не здійснював належним чином своїх функцій та є відповідачем у справі, звернення з таким позовом прокуратури суд визнав обґрунтованим.

З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.

Посилання апелянта на те, що наслідком задоволення позову є втручання у його право на майно як добросовісного власника, він не міг знати про те, що земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги, є безпідставними та спростовуються нормами чинного законодавства, суперечить практиці Європейського суду.

Твердження апелянта про те, що суд не встановив чи є належним відповідачем Жванецька сільська рада з огляду на те, що рішення про надання земельної ділянки приймала Гринчуцька сільська рада, у зв'язку з чим рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 263, 265 ЦПК України, не може слугувати підставою для скасування судового рішення. Так, Жванецька сільська рада є правонаступником Гринчуцької сільської ради після реорганізації останньої. Вказаний факт є загальновідомим, доказуванню у даній справі не підлягає.

Безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу апеляційного суду є доводи апеляційної скарги, що при вирішенні спору суд не перевірив та не встановив наявність виключного випадку для подання позову Кам'янець-Подільською місцевою прокуратурою в інтересах держави, не з'ясував, який об'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж що такий суб'єкт владних повноважень відсутній. Враховуючи, що Жванецькою сільською радою заходів до виявлення та усунення порушень при передачі земельної ділянки не вжито, рада є відповідачем у даній справі, прокурор мав право на звернення до суду з позовом в інтересах держави. За таких обставин висновок суду першої інстанції, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом, є вірним. Для того, щоб інтереси держави не залишались незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у разі відсутності такого органу.

Не підлягає задоволенню посилання апелянта на невірні висновки суду про стягнення з нього судового збору в розмірі 1600 грн., оскільки він є учасником бойових дій і згідно ЗУ Про судовий збір відноситься до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору.

У зазначеній справі він є відповідачем і на нього зазначені пільги не поширюються.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 18 березня 2019 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк