Рішення

від 07.12.2009 по справі 2-1332/09

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

                                            Справа №2 - 1332

2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                       УКРАЇНИ

7 грудня 2009 року                                                                 місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

                головуючого судді         Скользнєвої Н.Г.,

                при секретарі                 Голубятниковій І.А.,

                за участю представників:

                позивача             ОСОБА_1,

                відповідача та третьої особи     ОСОБА_2            

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління МНС України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: Бердянське міське управління ГУ МНС України в Запорізькій області, ОСОБА_4, -

                        В С Т А Н О В И В :

    У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління МНС України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: Бердянське міське управління ГУ МНС України в Запорізькій області, ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 вересня 2008 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_4, рухаючись по 104 км. а/д Енергодар-Василівка-Бердянськ не вибравши безпечну дистанцію та безпечний інтервал руху, виїхав на полосу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить йому на праві власності. В результаті зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження, потерпілих немає.  

Власником транспортного засобу “Geely”, яким 12 вересня 2008 року керував ОСОБА_4 є виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької обласної державної адміністрації. Зазначений транспортний засіб переданий власником у 2007 році у користування Бердянському міському управлінню ГУ МНС України в Запорізькій області на підставі договору про безоплатне користування майном від 1 листопада 2007 року.

На момент скоєння ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди, останній перебував у трудових вдносинах з Бердянським міським управлінням  ГУ МНС на посаді водія.

Постановою Бердянського районного суду Запорізької області від  17 жовтня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 гривень 00 копійок.

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди складає 21617 гривень 32 копійок. Крім того, на ремонт зазначеного транспортного засобу ним також було витрачено 9630,84 грн., таким чином вважає, що йому було завдано матеріальних збитків на загальну суму 31248,16 грн.

У зв’язку з тим, що відповідно до ЗУ “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” автомобіль позивача був застраховний СК “ІНГО Україна”, то страхова компанія сплатила позивачу матеріальні збитки за ремонт автомобіля в сумі 21107,32 грн., при цьому сума франшизи за договором страхування склала 671,00 грн.

У зв”язку з викладеним, позивач просить стягнути з Головного управління МНС України в Запорізькій області на його користь матеріальні збитки, які він зазнав в результаті ДТП в сумі 31248,16 грн. ( з яких: 21617,32 грн. - розмір матеріальних збитків, 9630,84 грн. – додаткові витрати на ремонт пошкодженого автомобіля).

В процесі розгляду справи позивач уточнив свій позов, зазначивши, що згідно  висновку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди складає 21617 гривень 32 копійок, але при цьому згідно додатку “А” до висноку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року вартість ремонту автомобіля складає 26064,00 грн. Також вказав, що у зазначених документах сума розраховувалась за курсом гривні до долара США відповідно 1 долар США=5,79 грн., у зв”язку з тим, що вартість запчастин залежить від курсу долара, а він купував запчастини не за зазначеним експертом курсу долару, оскільки закінчив ремонт автомобіля лише у лютому 2009 року, після отримання страхового відшкодування. Оскільки у лютому 2009 року офіційний курс долара  США становив 8,20 грн., таким чином сума, що підлягає відшкодуванню становить 36912,74 грн., замість 26064,00 грн. (26064,00:5=4501,55 доларів США, 4501,55 доларів СШАх8,2=36912,74 грн.). Крім зазначеної суми, він додатково витратив кошти на придбання запчастин та двох колес на загальну суму 1070,00 грн., витратив на ремонт автомобілю 9630,84 грн., які не увійшли до висновку експерта з невідомих йому причин. Страховою компанією йому у лютому 2009 року була відшкодована сума матеріальних збитків в сумі 21107,32 грн. відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року, але не була сплачена сума франшизи, яка становить 671,00 грн. Таким чином, вважає, що станом на 3 квітня 2009 року йому не сплачена відповідачем сума матеріальних збитків в розмірі 27284,55 грн., виходячи з наступного розрахунку: 36912,74 грн.+1070,00 грн.+9630,84 грн.+671,00 грн.-21000,00=27284,55 грн.

Крім того зазначив, що йому також була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що під час ДТП він переніс сильний нервовий струс, дуже непокоївся за стан свого здоров”я, за стан його здоров”я також дуже хвилювалися його родичі, оскільки він вже літня людина. Після ДТП протягом тривалого часу він не міг користуватися автомобілем, що в значній мірі змінило його та його сім’ї звичайний образ життя, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації життєдіяльності, пересування до місця роботи та медичних закладів. Враховуючи викладене оцінює нанесену йому моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного, остаточно просив суд стягнути з Головного управління МНС України в Запорізькій області на його користь матеріальну шкоду в сумі 27284,55 грн., моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. та судові витрати в сумі 342,18 грн. (з них: 312,48 грн. – судовий збір, 30,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення).

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_1, кожен в окремості, на позовних вимогах наполягали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

    Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була нанесена матеріальна шкода, яка відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року  та страхового акту № 8176 від 2 лютого 2009 року складає 21617 гривень 32 копійок, при цьому вартість матеріальних збитків була оцінена за встановленою законодавством України формулою, яка включала до себе вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів та вартість складових, які підлягали заміні під час ремонту з врахуванням кофієцієнту фізичного зносу. Тобто ця сума включала в себе всі необхідні витрати, пов”язані з відшкодуванням матеріальної шкоди. Позивач її не оскаржував, а тому його вимога на необхідність відшкодування більшої суми з посиланням на додаток “А” до зазначеного висновку є безпідставними та незаконними. Крім того, позивач посилається на те, що йому страховою компанією була відшкодована матерільна шкода в сумі 21000,00 грн., але не сплачена сума франшизи в сумі 610,00 грн., що є невірно, оскільки відповідно до платіжного доручення № 1191 від 17 лютого 2009 року позивачу була слачена сума в розмірі 21107,32 грн., тобто не сплачена сума франшизи складає 510,00 грн. Що стосується позовних вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., то в обгрунтування зазначеної суми моральної шкоди позивач не додав до позовної заяви жодного документального доказу, передбаченого нормами ЦПКУ. На підставі викладеного просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління МНС України в Запоріхькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: Бердянське міське управління ГУ МНС України в Запорізькій області, ОСОБА_4 відмовити.

    Представник третьої особи – Бердянського міського управління ГУ МНС України в Запорізькій області та ОСОБА_4 у судовому засіданні, в повному обсязі підтримали позицію сторони відповідача у справі.    

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача,  третьої особи, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

    Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 12 вересня 2008 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4, рухаючись по 104 км. а/д Енергодар-Василівка-Бердянськ не вибравши безпечну дистанцію та безпечний інтервал руху, виїхав на полосу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3. В наслідок зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження, потерпілих немає. (а.с. 7)

Власником транспортного засобу “Geely”, яким 12 вересня 2008 року керував ОСОБА_4 є виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької обласної державної адміністрації. Зазначений транспортний засіб переданий власником у 2007 році у користування Бердянському міському управлінню ГУ МНС України в Запорізькій області на підставі договору про безоплатне користування майном від 1 листопада 2007 року. (а.с. 19-21, 23)

На момент скоєння ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди, останній перебував у трудових вдносинах з Бердянським міським управлінням  ГУ МНС на посаді водія.

Постановою Бердянського районного суду Запорізької області в адміністративній справі №3-24662/08р. від  17 жовтня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративний штраф.   Данних про те, що ОСОБА_4 оскаржував вищезазначену постанову суду у відповідності до КпАП України в матеріалах  справи відсутні. (а.с. 7)

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої  встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку.  

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди складає 21617 гривень 32 копійок. (а.с. 8-20)

Відповідно до платіжного доручення №1191 від 17.02.2009 року Закрите акціонерне товариство АСК “ОСОБА_2 Україна” сплатило ОСОБА_3 суму матеріальних збитків відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року, страхового акту № 8176 від 2 лютого 2009 року та  розпорядження № 8176 від 2 лютого 2009 року в сумі 21107,32 грн. (а.с. 56)

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була нанесена матеріальна шкода, яка відповідно до висноку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року  та страхового акту № 8176 від 2 лютого 2009 року складає 21617 гривень 32 копійок, при цьому вартість матеріальних збитків була оцінена за встановленою законодавством України формулою, яка включала до себе вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів та вартість складових, які підлягали заміні під час ремонту з врахуванням кофієцієнту фізичного зносу, тобто ця сума включала в себе всі необхідні витрати, пов”язані з відшкодуванням матеріальної шкоди, яку ОСОБА_3 не оскаржував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що  вимога ОСОБА_3 щодо необхідності відшкодування на його користь більшої суми відповідно до додатку “А” до висновку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року  є безпідставною та необгрунтованною.

Крім того, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь суми франшизи в розмірі 671,00 грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки ЗАТ АСК “ОСОБА_2 Україна” відшкодувало ОСОБА_3 матераільну шкоду в сумі 21107,32 грн., а згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця №85 від 7 листопада 2008 року  матеріальна шкода становить 21617,32 грн., тобто різниця мі зазначеними сумами складає 510,00 грн. (а.с. 8-20, 56)

Отже, невідшкодованою сумою франшизи залишилась сума в розмірі 510,00 грн., яка в силу ст. 9 Закону України “Про страхування” та ст. 12 Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не відшкодовується страховиком та повинна бути відшкодована відповідачем, як особою, відповідальність якої застрахована, в силу ст. 37 Закону України  “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Стосовно  позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача по справі моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., вважаю необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3  постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р.  № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останній посилається на те, що під час ДТП переніс сильний нервовий струс, дуже непокоївся за стан свого здоров”я, за стан його здоров”я також дуже хвилювалися його родичі, оскільки він вже літня людина. Після ДТП протягом тривалого часу не міг користуватися автомобілем, що в значній мірі змінило його та його сім’ї звичайний образ життя, був вимушений докладати додаткових зусиль для організації життєдіяльності, пересування до місця роботи та медичних закладів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимога щодо відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у  позовній заяві.  

На підставі викладеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління МНС України в Запоріхькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: Бердянське міське управління ГУ МНС України в Запорізькій області, ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві прапорційно  до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві прапорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, суд стягує з Головного управління МНС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 5 гривень 62 копійок та витрати на інфориаційно технічне забезпечення в сумі 30,00 грн.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 88 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст. 9 Закону України “Про страхування”,  ст.ст. 12, 37 Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”   суд, -

                    В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління МНС України в Запорізькій області, яке знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Грязнова, буд. №65 (р/р 35221001000038, р/р 35212010000038 в УДК Запорізької області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 08588694) на користь ОСОБА_3, який мешкає за адресою: 71000, АДРЕСА_1 не сплачену суму франшизи в сумі 510 (п”ятсот десять) гривень 00 копійок та судові витрати на загальну суму 35 (тридцять п”ять) гривень 62 копійок (з яких: 5,62 грн. – судовий збір, 30,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення), а всього 545 (п’ятсот сорок п’ять) гривень 62 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, з поданням її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя:                                         Н.Г.Скользнєва