Рішення

від 18.03.2019 по справі 200/14867/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 р. Справа№200/14867/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення завданої шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про: визнання протиправними дії щодо утримання з пенсії, яка призначалася до виплати позивачу, сум податку на доходи фізичних осіб за період з квітня 2015 року по жовтень 2017 року; стягнення суми завданої шкоди внаслідок протиправного утримання з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб, в сумі 14734,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно утримано з пенсії позивача сум податку на доходи фізичних осіб за період з квітня 2015 року по жовтень 2017 року, оскільки рішенням Конституційного суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 визнано неконституційним оподаткування пенсії.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України від 27 березня 2014 року № 1166-УП пунктом 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доповнено новим підпунктом 164.2.19, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податку суми пенсії (включаючи суми їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, та оскільки позивач після виходу на пенсію, продовжив трудову діяльність, з суми пенсії здійснювалися утримання у розмірі 15 %. Відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 1 жовтня 2017 року виплата пенсії працюючим пенсіонерам у період роботи поновлюється у встановленому цим Законом розмірі.

Відповідач зазначив, що зміна норм правового регулювання спірних правовідносин відповідає вимогам Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 яким зазначено, що одним з елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання ухвали суду позивач усунув виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 18 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року вирішено відкласти розгляд справи на 14 березня 2019 року.

У судове засідання 14 березня 2019 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області як пенсіонер за віком на пільгових умовах.

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії №81901 від 21 листопада 2018 року з пенсії позивача у період з квітня 2015 року по вересень 2017 року включно здійснювалися утримання.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" (в редакції станом на 1 січня 2015 року) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, було внесено зміни до вказаної вище статті та абзац другий частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, а саме: "тимчасово, у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015 №911-VIII, було внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзаци другий і третій викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".

Так, з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-5) убачається, що позивач у спірний період, з квітня 2015 року по жовтень 2018 року, працював на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча .

Прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність складав: з січня по серпень 2015 року - 949 грн., з вересня 2015 року по квітень 2016 року - 1074 грн., у травні - листопаді 2016 року - 1130 грн., у грудні 2016 року - 1247 грн., у січені - квітні 2017 року - 1312 грн., у травні-листопаді 2017 року - 1312 грн.

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії №81901 від 21 листопада 2018 року убачається, що у період з квітня 2015 року по серпень 2015 року розмір нарахованої позивачу пенсії становив 3035,66 грн., з вересня 2015 року по вересень 2017 року - 3322 грн., що перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність на час вступу в дію норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015 №911-VIII.

Тобто, оскільки у спірний період позивач перебував у трудових відносинах, та у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року тимчасові зменшення пенсії та виплати її у розмірі 85% були передбачені частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції відповідно до Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення";у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року тимчасові зменшення пенсії та виплати її у розмірі 85% передбачені частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24 грудня 2015 року №911-VIII; у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - передбачені частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII поширювали свою дію на позивача.

Стосовно посилань позивача на рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року суд зазначає наступне.

Так рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 рокувизнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Також пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2018 від 27.02.2018 року передбачено, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, в даному випадку рішення Конституційного Суду України стосується положень абзацу першого підпункту 164.2.19пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, які стосуються включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, оскільки в даному випадку пенсія, нарахована позивачу, не перевищувала десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, то така норма законодавства не була застосована до його пенсії.

З огляду на викладене в даному випадку рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року не може бути застосоване до спірних

правовідносин, також положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а спірні у даній справі відрахування, хоча з даною нормою і не пов'язані, проте були вчинені до ухвалення такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі №227/1609/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77960514).

На підставі зазначеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки, зменшуючи виплату пенсії до 85 відсотків відповідач діяв у межах наданих повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуваннюне підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Дмитрієв В.С.