Рішення

від 04.03.2019 по справі 922/1379/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1379/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-ник Інвест", м. Київ про стягнення коштів в розмірі 276526,32 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 08-21/192/2-19 від 21.01.2019;

відповідача - ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № 3/2019 від 12.02.2019; ордер серія ДН № 049559 від 18.02.2019; посвідчення адвоката України № 5152 від 30.08.2018.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-ник Інвест", м. Київ (відповідач), згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 276526,32 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач з 26.01.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1430 по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові, без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України. Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Таким чином, відповідно до статей 1212 - 1214 ЦК України безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 276526,32 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 19.06.2018 о 10:30 год.

07.06.2018 представником відповідача надано до суду відзив на позов (вх. № 16457), в якому відповідач, зокрема, зазначає, що при набутті права власності на будівлю, споруду (її частину) земельний податок за площі під таким майном, сплачує власник нерухомості з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Договір оренди земельної ділянки, як вбачається з наданих суду документів, не укладався, натомість відбулася продаж земельної ділянки, відповідно відповідач є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку та має сплачувати за користування земельною ділянкою земельний податок. Відповідач протягом 2017-2017 років сплачував за користування земельною ділянкою плату, що підтверджує копіями податкових декларацій з плати за землю. А, отже, відповідач вважає даний позов безпідставним та необґрунтованим.

25.06.2018 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 18208), в якому зазначив про правомірність заявлених позовних вимог, та зазначив, що відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0,1430 га по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Також зауважує, що для врегулювання судом кондикційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів. Щодо доказів сплати відповідачем земельного податку, наголосив, що відповідач не є ані власником ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

06.07.2018 відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 19419), в яких, зокрема, наголосив, що для застосування такої відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки) та ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України. За твердженням відповідача, у діях відповідача, як вбачається з наданих суду доказів, відсутні всі вказані елементи правопорушення - отже і позов задоволенню не підлягає.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 25 серпня 2018 року.

22.08.2018 представником відповідача надано до суду доповнення до заперечення на відповідь на відзив (вх. № 24111) з додатковими доказами в обґрунтування своєї правової позиції по справі.

22.08.2018 представником позивача надано до суду пояснення по справі (вх. № 22365) з додатковими доказами в обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2018 провадження у справі 922/1379/18 зупинено до перегляду ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 922/3412/17.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2019 провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду на 30.01.2019 о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1379/18 до судового розгляду по суті на 31.01.2019 о 12:00 год.

15.02.2019 представником відповідача надано до суду доповнення до заперечення на відповідь на відзив (вх. № 4175).

Протокольними ухвалами від 31.01.2019, 19.02.2019, 26.02.2016 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.03.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.04.2018 № 121165418, нежитлова будівля літ. «А-2» загальною площею 53,2 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 18-А, у м. Харкові з 26.01.2017 зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "Род-ник Інвест", на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017 № 309.

Відповідно до вказаної інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 17.05.2017 № 19-20-0.23,08-300/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 26.05.2017 № 3360/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові не зареєстровані.

Відповідач - ТОВ "Род-ник Інвест" з 26.01.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1430 га по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Як зазначає позивач, відповідач у період з 01.02.2017 по 31.03.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 19.04.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "Род-ник Інвест" використовує земельну ділянку площею 0,1430 га по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 53,2 кв.м., право власності на яке зареєстровано за ТОВ "Род-ник Інвест".

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно меж паркану.

Згідно наявних у справі розрахунків, розмір орендної плати нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 01.02.2017 по 31.03.2018 і збереженої (заощадженої) у себе відповідачем становить 276526,32 грн.

Правові підстави для одержання відповідачем земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові безоплатно у власність або у користування відсутні. Підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем також відсутні.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна, збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникають між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України, зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов'язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу будівлі, котра зареєстрована належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі не вважається правопорушенням.

Так, частина третя статті 125 ЗК України в редакції від 25.10.2001, котра раніше забороняла «приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації» була виключена Законом України від 05.03.2009 №1066-VI. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання, чинне законодавство не містить.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі.

Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов'язку підписати договір оренди земельної ділянки, одночасно з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Більш того, згідно існуючому, станом на даний час, порядку укладення договорів оренди земельних ділянок, немає не тільки такого обов'язку, немає навіть і такої можливості. Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та ін. заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Їх невиконання (неналежне чи несвоєчасне виконання) не може бути поставлене в провину відповідачеві. Так, встановленим Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затв. рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладенні договору оренди земельної ділянки виходить від орендодавця. Згідно цьому порядку усі дії особи, котра має інтерес в укладенні договору оренди земельної ділянки перебувають в залежності від дій орендодавця та інших осіб. За таких умов не укладення відповідачем договору та/або не вчинення відповідних попередніх підготовчих дій, не може бути інкриміновано відповідачеві, як його противоправна бездіяльність.

Не може бути поставлене відповідачеві в провину і невиконання (несвоєчасне виконання) ним приписів ч.2 ст.123 ЗК України (особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації). Ця норма не містить визначення строку, в який ці дії мають бути вчинені. Тобто, строк виконання цього зобов'язання не встановлений. Як свідчать матеріали справи позивач вимог в порядку ст.530 ЦК України про виконання цього обов'язку відповідачеві не пред'являв, у інший спосіб строк виконання цього обов'язку не встановлював. Тобто, бездіяльність у вигляді не звернення з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки також не може бути визнана деліктом (навіть у разі її наявності, що в цьому випадку матеріалами справи не доведено), а отже не може бути підставою виникнення деліктних зобов'язань.

Відсутність ознак господарського правопорушення в діях/бездіяльності відповідача визнається і представником позивача в судовому засіданні і не спростовується першим.

Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах, виключає можливість захисту прав позивача, як постраждалої сторони, шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків, є саме делікт (господарське правопорушення).

Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди, є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд зазначає щодо неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди - ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода, згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України - є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Так, правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 ЗК України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.04.2018 № 121165418, нежитлова будівля літ. «А-2» загальною площею 53,2 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 18-А, у м. Харкові з 26.01.2017 зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "Род-ник Інвест", на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017 № 309.

Відповідно до вказаної інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 17.05.2017 № 19-20-0.23,08-300/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 26.05.2017 № 3360/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові не зареєстровані.

За статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, зазвичай, правовідносини, які виникають між сторонами даної категорії справ, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

Як вбачається зі змісту цих норм, вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Так, ч.2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто, при умові правомірної поведінки відповідача повинно бути досягнуто відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 25.05.2018 у справі №922/2976/17. Аналогічну позицію викладено у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду у справі № 922/3412/17.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, при вирішенні спору, відповідач повинен спростувати позицію, викладену позивачем у позовній заяві, зокрема, надати докази на спростування наведених розрахунків та інших викладених вище обставин.

Позов Харківської міської ради обґрунтований тим, що відповідач використовує земельну ділянку комунальної форми власності не сплачуючи за її використання плату за землю, у встановленому законодавчими актами розмірі.

Статтею 791 ЗК України передбачені заходи, які є передумовою для вчинення особою подальших дій, відносно земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, яку він використовує.

Відповідно до ст.ст. 78 791, 92, ЗК України формування земельних ділянок, як об'єкту цивільних прав необхідно для отримання або надання її у власність, користування та можливості здійснювати щодо такого нерухомого інші, передбачені чинним законодавством дії (продаж, спадкування, застава та ін.).

Як зазначає позивач у позовній заяві, між Харківською міською радою та відповідачем склались правовідносини щодо використання земельної ділянки без здійснення плати за неї, що кваліфікується, як кондиційні правовідносини з набуття збереження майна без достатньої правової підстави, які врегульовані главою 83 ЦК України, а не правовідносини щодо вчинення відносно земельної ділянки будь-яких дій.

Під безпідставно збереженим майном Харківська міська рада має на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Отже, для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просить стягнути позивач, необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, фактичне користування якою встановлено в ході обстеження та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки.

Так, для врегулювання судом кондиційних правовідносин між позивачем та відповідачем потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збереженого коштів.

При цьому, для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності необхідно виходити з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Вказаний витяг землекористувачі отримують у разі наявності розробленої та затвердженої, відповідно до вимог чинного законодавства, технічної документації на конкретну земельну ділянку.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду, встановлена площа земельної ділянки, яку використовує відповідач, виходячи з того, земельна ділянка не була сформована, та її межи були ним визначені за фактичним землекористуванням на підставі геодезичної зйомки при проведенні акту обстеження, з урахування цього позивачем був розрахований розмір безпідставно збережених відповідачем коштів.

Натомість, такі твердження позивача є хибними, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. «А-2» площею 53,2 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017 № 1309.

Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано акт обстеження земельної ділянки, складений Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 19.04.2018 та встановлено, що ТОВ "Род-ник Інвест" використовує земельну ділянку площею 0,1430 га по вул. Академіка Павлова, 18-А у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 53,2 кв.м., право власності на яке зареєстровано за ТОВ "Род-ник Інвест".

На підставі Акту позивач розрахував упущену вигоду у формі неотриманої орендної плати - в сумі 276526,32 грн.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначені її межі, площа та конфігурація.

Як вказує позивач, межі земельної ділянки визначені відповідно до фактичного користування (межі будівлі, бордюру).

Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до сертифікованої мережі в системі CK - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P № S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P №S6626C 123188554).

Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі « shp» для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, на яку посилається позивач, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Ст. 126. Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом встановлено та не спростовується сторонами, позивач подав відповідні документи, для викупу земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова із земель промисловості, транспорту та зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,1170га за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 18-А, Московський район, кадастровий номер 6310137500:03:001:0007, для експлуатації та обслуговування стаціонарної автомобільної газозаправної станції. В подальшому Рішенням Харківської міської ради Харківської області № 686/17 від 21.06.2017 був наданий дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам з вказівкою звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів про оплату авансових внесків в рахунок оплати ціни земельних ділянок та оформити такі договори. Сторони підписали вказаний договір авансового внеску та відповідач сплатив 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

05.01.2018 відповідач отримав лист Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Харківської області за № 192/0/225-18 де вказано, що відповідно до Регламенту Харківської міської ради, затвердженого рішенням 2 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 23.12.2015р № 20/15 Департаментом Земельних ресурсів буде підготовлено проект рішення про продаж ТОВ «РОД-НИК ІНВЕСТ» земельної ділянки комунальної власності площею 0,1170 га по вул. Академіка Павлова, 18А у Московському районі, кадастровий номер 6310137500:03:001:0007 для експлуатації та обслуговування стаціонарної автомобільної газозаправної станції.

За ч. 9 ст. 79 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. З Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Судом встановлено, що Управлінням земельних ресурсів, Управлінням архітектури та затверджено сесією Харківської міської ради площа сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:001:0007 складає саме 0,1170 га.

А, отже, з наданих до суду в обґрунтування позову доказів вбачається, що вказана позивачем площа земельної ділянки розміром 0,1430 га по вул. Академіка Павлова 18-А - це інша земельна ділянка, оскільки площа вказана в договорі купівлі-продажу та рішенні про продаж земельної ділянки складає - 0,1170 га.

Отже, посилання позивача на відсутність відомостей про таку земельну ділянку в публічній кадастровій карті та відсутність доказів з боку позивача щодо наявності будь-яких доказів її формування, а отже, існування такої земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, спростовуюся матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

На думку позивача, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (п. 269.1 ст. 269 цього Кодексу).

Плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ). При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ) що в повній мірі дотримано відповідачем. Власник нежилого приміщення (його частини) сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 п. 287 ПКУ) - Аналогічна позиція викладена в роз'ясненнях ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м.Києва.

Наказом Міністерства Фінансів України від 06 липня 2018 р. № 602 затверджено узагальнюючі податкові консультації з деяких питань оподаткування платою за землю (копія додається), де чітко зазначено наступне «При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах х дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку» Це саме положення міститься в п. 287.6 статті 287 ПКУ.

Окрім цього, суд зазначає, що станом на 04.03.2019, земельна ділянка, щодо якої виник даний спір, була продана йому за нотаріальним Договором купівлі-продажу земельної ділянки, який підписано директором ТВО" Род-ник Інвест" з одного боку та Харківським міським головою ОСОБА_5 з іншого боку. При цьому, договір купівлі-продажу був підписаний міською радою (позивачем у справі) без будь-яких зауважень наявності будь-якої заборгованості за землю.

Даний факт не було спростовано представником позивача.

Отже, у зв'язку з продажем земельної ділянки, відповідач є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку та має сплачувати за користування земельною ділянкою земельний податок.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач самостійно сплачує вказаний земельний податок, вчасно і в повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

Водночас суд зазначає, що статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В контексті застосування вказаної норми, в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» визначено принцип «належного урядування» , відповідно до якого у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Принцип «належного урядування» , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_4 України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позов Харківської міської ради є необґрунтованим, таким, що не підтверджений матеріалами справи, а отже, не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та, враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати по сплаві судового збору покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Род-ник Інвест" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36, приміщення 45А, код ЄДРПОУ 40455555).

Повне рішення складено 13.03.2019.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/1379/18