Рішення

від 13.03.2019 по справі 922/3405/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3405/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського національного медичного університету, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м. Харків про стягнення 127262,37 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський національний медичний університет, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 127262,37 грн. В обґрунтування позову позивач вказує на те, що відповідач, всупереч рішенню господарського суду Харківської області у справі №922/1469/16 від 30.06.2016, у період з 30.08.2016 по 31.12.2017 користувався нежитловим приміщенням, яке належить державі та перебуває на балансі Харківського національного медичного університету, безоплатно та без належних правових підстав, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості використовувати приміщення, здати їх в оренду іншому суб'єкту господарювання та отримувати доходи у розмірі орендних платежів. В якості правових підстав позову позивач визначає ст.ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 17.12.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2019 о 10:40.

Протокольною ухвалою суду від 09.01.2019 підготовче засідання було викладено до 04.02.2019 об 11:20.

29.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову вказує, зокрема, на те, що оскільки позивач не відноситься до переліку осіб, уповноважених в інтересах держави виступати орендодавцем державного майна згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та не виступав орендодавцем - управленою стороною за договором оренди №5936-Н від 13.07.2015 то, відповідно і не має правових підстав стягувати з відповідача грошові кошти за користування нежитловими приміщеннями за період з 30.08.2016 по 31.12.2017. Крім того, вказує на те, що позивачем не надано доказів, що він реально міг отримати прибуток від надання спірних приміщень в оренду іншому суб'єкту господарювання та, як слідство цієї події, отримати прибуток у вигляді отриманої орендної плати.

Ухвалою суду від 04.02.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області. Строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів до 17 березня 2019 року та підготовче засідання відкладено на 20.02.2019 об 11:00.

13.02.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій він заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 20.02.2019 підготовче засідання було відкладено до 27.02.2019 о 10:40.

26.02.2019 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких остання надає свої пояснення щодо суті спору та вказує на те, що предметом даної судової справи є стягнення з ТОВ «Інверс-Тім» боргу на користь балансоутримувача. Зазначені відносини є похідними від правових відносин з оренди державного майна і стосуються суто балансоутримувача державного майна та орендаря, а тому рішення не буде зачіпати прав та охоронюваних законом інтересів регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області. Приймаючи до уваги всі обставини справи, враховуючи принципову важливість вказаного судового процесу, з метою поповнення Державного бюджету та запобігання порушенням, які призводять до втрати державних коштів в умовах жорсткої економії бюджету, та з метою належного захисту інтересів держави і неухильного виконання приписів, керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України, Цивільного кодексу України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» , РВ ФДМУ по Харківській області просить суд винести рішення згідно чинного законодавства.

27.02.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення, в порядку ст. 167 ГПК України.

Протокольною ухвалою суду від 27.02.2019 підготовче провадження у справі було відкладено до 05.03.2019 об 11:00.

Протокольною ухвалою суду від 05.03.2019 підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 13.03.2019.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи підтримав позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини суд враховує при розгляді справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, суд встановив наступне.

13.07.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інверс-Тім» (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 5936-Н, відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. з № 1 № 23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими Науково - дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, інв. № 10310001, пам'ятка архітектури, реєстровий номер майна - 01896866.1.АААЛБ045, загальною площею 334,35 кв. м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (балансоутримувач, позивач).

Мета оренди була визначена пунктом 1.2. договору оренди - розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців, що діє з 13.07.2015 до 13.06.2018.

Майно за договором оренди від 13.07.2015 № 5936-Н було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передачі орендованого майна, підписаного 13.07.2015 орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

Орендна плата, згідно п. 3.1. договору оренди від 13.07.2015 № 5936-Н, визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2015 року - 14 668,16 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень-липень 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3. спірного договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6 вищезгаданого договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50% .

У пункті 3.11 договору, сторони обумовили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу по акту приймання-передачі, погодженим з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно пункту 10.9 договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

В подальшому, рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 у справі №922/1469/16, зазначений договір визнано недійсним, припинено зобов'язання за ним на майбутнє, а також зобов'язано відповідача по даній справі звільнити нежитлові приміщення - кімнати з №1 по №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського медичного університету загальною площею 334,35 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (вартістю 1704400 грн.), та повернути їх РВ ФДМУ по Харківській області.

У зв'язку з тим, що відповідачем зазначене судове рішення добровільно не виконувалось, РВ ФДМУ по Харківській області пред'явило наказ господарського суду Харківської області від 09.09.2016 у справі №922/1469/16 до примусового виконання на адресу Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

За зазначеною заявою, державний виконавець відкрив виконавче провадження ВП №52803225 згідно з постановою від 02.11.2016, однак в ході проведення виконавчих дій відповідач систематично ухилявся від свого обов'язку виконати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 по справі №922/1469/16 та звільнити приміщення, які були предметом оренди за недійсним договором оренди державного майна від 13.07.2015 № 5936-Н, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами державного виконавця, зокрема від 13.01.2017, від 19.09.2017 від 29.09.2017, постановами від 15.11.2016, та від 30.11.2016 про притягнення відповідача до відповідальності за невиконання судового рішення у вигляді сплати штрафу, зверненням державного виконавця до правоохоронних органів з приводу вчинення відповідачем кримінального правопорушення, та внесенням останніми до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відповідного повідомлення за фактом перешкоджання виконанню рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 по справі №922/1469/16.

19.12.2017 згідно акту державного виконавця приміщення було звільнено відповідачем в примусовому порядку.

Позивач стверджує, що відповідач, всупереч рішенню господарського суду Харківської області у справі №922/1469/16 від 30.06.2016, у період з 30.08.2016 по 31.12.2017 користувався нежитловим приміщенням, яке належить державі та перебуває на балансі Харківського національного медичного університету, безоплатно та без належних правових підстав, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості використовувати приміщення, здати їх в оренду іншому суб'єкту господарювання та отримувати доходи у розмірі орендних платежів, а саме: 127262,37 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями, зокрема, може бути продовження користування майном після визнання договору оренди недійсним.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Судом встановлено, що відповідач без належних правових підстав користувався приміщеннями, які були предметом оренди за недійсним договором оренди державного майна від 13.07.2015 № 5936-Н, у період з 30.08.2017 по 19.12.2017.

Пунктом 3.11. договору оренди передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

У такому випадку орендна плата є тими коштами, які TOB "Інверс-Тім" зберегло за рахунок іншої особи (у даному випадку - балансоутримувача). Таким чином, TOB "Інверс-Тім" зобов'язано відшкодувати позивачу кошти, які воно зберегло в результаті безоплатного користування спірними приміщеннями.

Відповідач не надав суду доказів повернення нежитлових приміщень до 19.12.2017, а також не надав доказів укладення нового договору оренди приміщень, що підтверджувало б правомірність користування нерухомим майном.

Таким чином, суд вважає, що відповідач фактично зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування без достатньої правової підстави нежитловими приміщеннями, тим самим збільшив вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Розмір збережених відповідачем грошових коштів визначено позивачем в сумі 127262,37 грн. як розмір орендної плати за період з 30.08.2017 по 31.12.2017.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що орендоване приміщення відповідачем було звільнено у примусовому порядку 19.12.2017.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 123962,40 грн. за безпідставне користування майном за період з 30.08.2017 по 19.12.2017.

Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві, спростовуються вищевикладеним, а також наступним.

Твердження відповідача про не доведення позивачем складу цивільного правопорушення судом відхиляються, оскільки відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов'язок відповідача відшкодувати суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним приміщеннями без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний орендар.

Суд не погоджується з позицією позивача щодо того, що спірна сума є збитками, виходячи з встановленого судом характеру спірних правовідносин, а саме: користування відповідачем нежитловими приміщеннями без достатньої правової підстави. Дані правовідносини керуються саме статтями 1212-1214 ЦК України. Натомість дана обставина не впливає на правомірність заявленого ним позову, оскільки позивач обґрунтував свої позовні вимоги як положеннями статей 1212-1214 ЦК України, так і на нормами статті 22 ЦК України та статей 224, 225 ГК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 123962,40 грн. за безпідставне користування майном за період з 30.08.2017 по 19.12.2017.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (61022, м. Харків, вул. Трінклера, 6, код ЄДРПОУ 35352461) на користь Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Науки, 4, код ЄДРПОУ 01896866, р/р 31259284301549 в ДКСУ, МФО 820172) - 123962,40 грн. за безпідставне користування майном та 1716,31 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Харківський національний медичний університет (61022, м. Харків, пр. Науки, 4, код ЄДРПОУ 01896866).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (61022, м. Харків, вул. Трінклера, 6, код ЄДРПОУ 35352461).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м. Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337).

Повне рішення складено 18 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_3