Постанова

від 17.05.2019 по справі 922/3405/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2019 р. Справа № 922/3405/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіМартюхіна Н.О. Шутенко І.А., Геза Т.Д. розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м. Харків (вх. 1142Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 (повний текст від 18.03.2019) у справі№922/3405/18 (суддя Погорелова О.В.) за позовом до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача про Харківського національного медичного університету, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м. Харків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків стягнення 127 262,37 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2019 по справі №922/3405/18:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (61022, м. Харків, вул. Трінклера, 6, код ЄДРПОУ 35352461) на користь Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Науки, 4, код ЄДРПОУ 01896866, р/р НОМЕР_1 в ДКСУ, МФО 820172) - 123962,40 грн. за безпідставне користування майном та 1716,31 грн. судового збору;

- в решті позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням, прийнятим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 у справі №922/3405/18 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, зважаючи на наступне:

- право вимоги недоодержаних позивачем орендних платежів, у зв`язку з користуванням відповідачем спірними нежитловими приміщеннями без достатніх правових підстав положеннями ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України не передбачено;

- оскільки жодним нормативно-правовим актом, рішенням або іншим правовстановлюючим документом не регламентовано обов`язок відповідача повернути нежитлові приміщення саме Харківському національному медичному університету, то, відповідно і у позивача відсутнє право вимагати сплати грошових коштів за несвоєчасне повернення нежитлових приміщень;

- позивач не має права розпоряджатися державним майном, у тому числі передавати його в оренду, укладати відповідні договори, приймати державне майно після закінчення терміну оренди державного майна та, не являючись розпорядником цього майна стягувати з відповідача кошти за прострочення повернення орендованого майна;

- матеріали справи не містять доказів користування відповідачем спірного приміщення в період з 30.08.2016 по 19.12.2017.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 у справі №922/3405/18; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 у справі №922/3405/18 вирішено розпочати з 24.04.2019 без повідомлення учасників справи, з огляду на положення ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Позивач в процесі розгляду апеляційної скарги надав відзив, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як таке, що прийнято у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.07.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інверс-Тім» (далі-орендар) був укладений договір оренди № 5936-Н, відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. з № 1 № 23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими Науково - дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, інв. № 10310001, пам`ятка архітектури, реєстровий номер майна - 01896866.1.АААЛБ045, загальною площею 334,35 кв. м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (балансоутримувач, позивач).

Мета оренди була визначена пунктом 1.2. договору оренди - розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців, що діє з 13.07.2015 до 13.06.2018.

Майно за договором оренди від 13.07.2015 № 5936-Н було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передачі орендованого майна, підписаного 13.07.2015 орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

Орендна плата, згідно п. 3.1. договору оренди від 13.07.2015 № 5936-Н, визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2015 року - 14 668,16 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень-липень 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3. спірного договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6 вищезгаданого договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50% .

У пункті 3.11 договору, сторони обумовили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу по акту приймання-передачі, погодженим з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно пункту 10.9 договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

В подальшому, рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 у справі №922/1469/16, зазначений договір визнано недійсним, припинено зобов`язання за ним на майбутнє, а також зобов`язано відповідача по даній справі звільнити нежитлові приміщення - кімнати з №1 по №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського медичного університету загальною площею 334,35 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (вартістю 1704400 грн.), та повернути їх РВ ФДМУ по Харківській області.

У зв`язку з тим, що відповідачем зазначене судове рішення добровільно не виконувалось, РВ ФДМУ по Харківській області пред`явило наказ господарського суду Харківської області від 09.09.2016 у справі №922/1469/16 до примусового виконання на адресу Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

За зазначеною заявою, державний виконавець відкрив виконавче провадження ВП №52803225 згідно з постановою від 02.11.2016, однак в ході проведення виконавчих дій відповідач систематично ухилявся від свого обов`язку виконати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 по справі №922/1469/16 та звільнити приміщення, які були предметом оренди за недійсним договором оренди державного майна від 13.07.2015 № 5936-Н, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами державного виконавця, зокрема від 13.01.2017, від 19.09.2017 від 29.09.2017, постановами від 15.11.2016, та від 30.11.2016 про притягнення відповідача до відповідальності за невиконання судового рішення у вигляді сплати штрафу, зверненням державного виконавця до правоохоронних органів з приводу вчинення відповідачем кримінального правопорушення, та внесенням останніми до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відповідного повідомлення за фактом перешкоджання виконанню рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 по справі №922/1469/16.

19.12.2017 згідно акту державного виконавця приміщення було звільнено відповідачем в примусовому порядку.

Позивач стверджує, що відповідач, всупереч рішенню господарського суду Харківської області у справі №922/1469/16 від 30.06.2016, у період з 30.08.2016 по 31.12.2017 користувався нежитловим приміщенням, яке належить державі та перебуває на балансі позивача, безоплатно та без належних правових підстав, у зв`язку із чим Харківський національний медичний університет звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" про стягнення коштів в розмірі 127 262,37 грн. за період з 30.08.2016 по 31.12.2017.

При розгляді вищевказаних позовних вимог судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 у справі №922/1469/16, договір оренди № 5936-Н від 13.07.2015 визнано недійсним та зобов`язано відповідача по даній справі звільнити нежитлові приміщення - кімнати з №1 по №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського медичного університету загальною площею 334,35 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (вартістю 1704400 грн.), та повернути їх РВ ФДМУ по Харківській області.

В той же час, фактичне виконання рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 у справі №922/1469/16 відбулось 19.12.2017, про що свідчить зміст акту державного виконавця від 19.12.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інверс-Тім» не надало суду доказів, які би свідчили про повернення РВ ФДМУ по Харківській області об`єкту оренди до 19.12.2017, що свідчить про використання відповідачем спірного майна в період з 30.08.2016 по 19.12.2017 без достатніх правових підстав та без сплати орендної плати.

Згідно п. 3.6 договору оренди № 5936-Н від 13.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інверс-Тім» взяло на себе, в тому числі обов`язок сплачувати на користь Харківського національного медичного університету, як балансоутримувача, 50% орендної плати.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що несплата орендарем орендної плати за користуванням спірним нерухомим майном у зазначений вище період, дає підстави стверджувати про безпідставне збереження відповідачем таких коштів, внаслідок чого останній збільшив вартість свого майна, що свідчить про наявність кондикційних відносин та правових підстав для застосування положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інверс-Тім» на користь Харківського національного медичного університету, як балансоутримувача спірного майна, безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 123 962,40 грн. за період з 30.08.2016 по 19.12.2017.

При цьому, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів з 20.12.2017 по 31.12.2017, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Інверс-Тім» звільнило спірні приміщення 19.12.2017.

Матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в рішенні помилково було зазначено про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі 123 962,40 грн. за безпідставне користування майном за період з 30.08.2017 по 19.12.2017, замість правильного періоду з 30.08.2016 по 19.12.2017.

В той же час, розмір задоволених вимог фактично свідчить про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 30.08.2016 по 19.12.2017, у зв`язку із чим у апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Харківського національного медичного університет до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" підлягають частковому задоволенню на загальну суму 123 962,40 грн.

Доводи апелянта, що положення ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин є необґрунтованими, безпідставними та такими, що прямо суперечать зазначеним положенням цивільного законодавства.

Твердження апелянта, що оскільки жодним нормативно-правовим актом, рішенням або іншим правовстановлюючим документом не регламентовано обов`язок відповідача повернути нежитлові приміщення саме Харківському національному медичному університету, то, відповідно і у позивача відсутнє право вимагати сплати грошових коштів за несвоєчасне повернення нежитлових приміщень не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду, оскільки п. 3.6 договору оренди № 5936-Н від 13.07.2015 прямо передбачено обов`язок відповідача сплачувати оренду плату на користь балансоутримувача.

Доводи скаржника, що матеріали справи не містять доказів користування відповідачем спірного приміщення в період з 30.08.2016 по 19.12.2017, є безпідставними, оскільки наявний в матеріалах справи акт державного виконавця від 19.12.2017 свідчить про звільнення орендарем приміщення саме в цю дату. При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" не було надано будь-яких інших доказів, які би свідчили про повернення спірного майна на користь орендодавця до 19.12.2017, зокрема відповідного акту приймання-передачі.

Що стосується інших доводів апелянта, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 по справі №922/3405/18 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 по справі №922/3405/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 по справі №922/3405/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Т.Д. Геза

(Повний текст постанови складено 17.05.2019 року).