Ухвала

від 12.03.2019 по справі 924/844/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"12" березня 2019 р. Справа № 924/844/18

за позовом керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до 1. Фермерського господарства "Лебідь"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Редпол"

про визнання недійсним договору суборенди та розірвання договорів оренди

Головуючий суддя Смаровоз М.В.

Суддя Танасюк О.Є.

Суддя Гладюк Ю.В.

Представники:

прокуратури: ОСОБА_1;

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідачів: ОСОБА_3 - за ордерами.

У засіданні 12.03.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгекадастру у Хмельницькій області звернувся до суду із позовом до 1. Фермерського господарства "Лебідь", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Редпол" про визнання недійсним, укладеного між фермерським господарством "Лебідь" та товариством з обмеженою відповідальністю "Редпол" договору суборенди землі від 15.02.2017р. та розірвання договорів оренди землі від 13.03.2008р., укладених між Полонською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Лебідь", а саме:

договору оренди від 13.03.2008 року, який зареєстрований 25 квітня 2008 року за №040875900100, щодо земельної ділянки площею 67,3496 га, за межами населених пунктів Новоселицької сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 6823685500:07:002:0196;

договору оренди землі від 13.03.2008 року, який зареєстрований 25 квітня 2008 року за №040875900101, щодо земельної ділянки площею 12,6502 га, за межами населених пунктів Новоселицької сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 6823685500:07:002:0197ору;

договору оренди землі від 13.03.2008 року, який зареєстрований 25 квітня 2008 року за №040875900002, щодо земельної ділянки площею 27,1201 га, за межами населених пунктів Новолабунської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 6823685000:08:001:0001;

договору оренди землі від 13.03.2008 року, який зареєстрований 25 квітня 2008 року за №040875900003, щодо земельної ділянки площею 32,8800 га, за межами населених пунктів Новолабунської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 6823685000:08:001:0002;

договору оренди землі від 13.03.2008 року, який зареєстрований 25 квітня 2008 року за №040875900004, щодо земельної ділянки площею 59,2693 га, за межами населених пунктів Великоберезнянської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 6823681500:09:005:0002;

договору оренди землі від 13.03.2008 року, який зареєстрований 25 квітня 2008 року за №040875900005, щодо земельної ділянки площею 88,7361 га, за межами населених пунктів Великоберезнянської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 6823681500:09:005:0001;

договір оренди землі від 13.03.2008 року, який зареєстрований 25 квітня 2008 року за № 040875900006, щодо земельної ділянки площею 52,7894 га, за межами населених пунктів Великоберезнянської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 6823681500:10:005:0017.

В обгрунтування позовних вимог зазначено про передання в суборенду земель державної власності всупереч норм чинного законодавства без погодження орендодавця та відсутності такої можливості визначеної у договорі оренди. Крім того, суборендар не в змозі забезпечити використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до їх виду використання - для ведення фермерського господарства. Прокурор зазначає, що зміст договору суборенди землі від 15.02.2017р. не відповідає умовам договорів оренди землі від 13.03.2008р., укладених між Полонською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Лебідь", зокрема в частині розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, перевищення річної орендної плати належної до сплати суборендарем, цільового використання земельних ділянок. При цьому, відповідачем 1 порушено процедуру продажу прав на земельні ділянки. На думку прокурора, вищевикладене свідчить про істотне порушення ФГ "Лебідь" умов договорів оренди та з огляду на систематичну несплату відповідачем 1 орендної плати, вбачає підстави для дострокового розірвання судом договорів оренди.

Представник відповідача 1 у відзиві від 24.10.2018р. та запереченнях від 17.12.2018р. виклав позицію, згідно з якою вважає, що у керівника Шепетівської місцевої прокуратури відсутні підстави для звернення з відповідною позовною заявою оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області не вжито усіх належних заходів щодо визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 15.02.2017р. та розірвання договорів оренди від 134.03.2008р., прокурором не доведено виключності випадку у даній справі для представництва інтересів держави, а також не визначено в чому саме полягає порушення інтересів держави у сфері використання земель, при цьому посилається на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 20.09.2018р. по справі №924/1237/17. На думку відповідача 1, посилання керівника прокуратори на не вжиття ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів врегулювання спору до звернення до суду з відповідним позовом спростовується наданими у додатках листами ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.03.2018р., від 21.05.2018р., від 08.06.2018р. адресованими ФГ "Лебідь", які підтверджують вжиття заходів щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, щодо припинення договору суборенди земельних ділянок від 15.02.2017р. та розірвання договорів оренди від 13.03.2008р. Звертає увагу на те, що прокурором не виконано вимогу ч. 2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема у додатках до позовної заяви не додано доказів повідомлення суб'єкта владних повноважень про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в суді та відповідний намір звернутись з відповідним позовом. При цьому, представник відповідача 1 зазначає, що до позовної заяви не додано будь-яких доказів зміни сторони правочину орендодавця з Полонської райдержадміністрації на Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Просить суд закрити провадження у справі, або відмовити у задоволенні позову.

Прокурор у відповіді на відзив від 30.11.2018р. зазначив, що спроби ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області врегулювати спір шляхом надсилання листів не дало жодних результатів, а розірвання відповідачами договору суборенди від 15.02.2017р. відбулось 24.09.2018р. після звернення з даним позовом до суду. Надано примірник повідомлення від 06.09.2018р. №72-9237 вих18 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді адресоване ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. У відповіді на відзив вказано, що діями відповідачів завдано істотну шкоду, внаслідок якої держава в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Прокурор вважає своє представництво інтересів держави у справі обґрунтованим, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У письмових поясненнях від 30.11.2018р. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначило, що наказом №22-6556-СГ від 26.09.2018р. спірні земельні ділянки (окрім земельної ділянки 68236850000:08:001:0002 площею 32,8800 га) передано в комунальну власність Полонській міській раді Полонської міської об'єднаної територіальної громади Полонського району.

Представник відповідачів у засіданні 12.03.2019р. вважає за доцільне залишити позов без розгляду, вказуючи на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в даній справі.

Представник позивача та прокурор вважають вказане клопотання представника відповідачів безпідставним.

Судом враховується, що прокурор, обґрунтовуючи у позові наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача, вказує на порушення інтересів держави у сфері використання земель, економічних інтересів держави, зазначає про потребу захистити інтереси держави, яка надала ГУ Держгеокадастру в області право розпорядження землями державної власності в порядку та спосіб передбачену Земельним кодексом України.

Прокурор зазначає, що дії відповідачів позбавляють власника земельної ділянки - державу в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області права отримувати належний дохід від використання земельних ділянок, а також як сторону договору - орендодавця значною мірою позбавляє того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Систематичне невиконання ФГ "Лебідь" зобов'язань за договорами оренди від 13.03.2008р. призводить до порушення економічних інтересів держави і Полонської об'єднаної територіальної громади та недоотримання місцевим бюджетом коштів, які може бути використано для задоволення потреб територіальної громади.

У позовній заяві прокурором зазначено, що оскільки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вжито заходів щодо визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок від 15.02.2017р., та розірвання договорів оренди земельних ділянок від 13.03.2008р. в силу ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, даний позов заявляється в інтересах держави прокурором.

Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва інтересів держави, суд враховує таке.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_4 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

При цьому:

- "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;

- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18р. у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 23.10.18р. у справі № 926/03/18, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 06.02.19р. у справі № 927/246/18, від 26.02.2019р. у справі №920/284/18.

Врахувавши вищевказані висновки, судом враховується і те, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

В даній позовній заяві, як встановлено вище, прокурор, обгрунтовуючи наявність інтересів держави вказує на порушення інтересів держави у сфері використання земель, економічних інтересів держави. Дії відповідачів позбавляють власника земельної ділянки - державу в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області права отримувати належний дохід від використання земельних ділянок, а також як сторону договору - орендодавця значною мірою позбавляють того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Систематичне невиконання ФГ "Лебідь" зобов'язань за договорами оренди від 13.03.2008р. призводить до недоотримання місцевим бюджетом коштів, які може бути використано для задоволення потреб територіальної громади, вказав прокурор.

У позовній заяві прокурором також зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживались заходи щодо визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок від 15.02.2017р., та розірвання договорів оренди земельних ділянок від 13.03.2008р. в силу ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, а тому даний позов заявляється в інтересах держави прокурором.

Однак, вказані прокурором обставини пасивної поведінки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області спростовуються долученими до матеріалів справи листами відповідного органу адресованими відповідачу 1 від 21.05.2018р. та від 08.06.2018р., відповідно до яких розпорядник земель вимагав сплатити 317356,58 грн. заборгованості по орендній платі за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності та просив надати документи, які підтверджують правомірність передання земельних ділянок в суборенду ТОВ "Редпол", а у випадку відсутності письмової згоди орендодавця - розірвати договори суборенди та надати відповідне документальне підтвердження.

У відповідь на вищевказані листи розпорядника земель ФГ "Лебідь" у листі №2 від 07.08.2018р. повідомило про відсутність заборгованості зі сплати земельного податку та орендної плати за землю з доданим листом Полонського відділення Славутської ОДПІ від 06.08.2018р. та копіями документів, що, на думку відповідача 1, підтверджують правомірність передання земельних ділянок в суборенду.

Вищевказане листування Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з відповідачем 1 свідчить про вжиття заходів досудового врегулювання спору, однак доказів звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів суб'єкта владних повноважень не надано.

Судом враховується, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). (позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеною у постанові №922/901/17 від 21.12.2018 року).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання (невиконання) таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому, у листі від 29.03.2018р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначено, що останньому стало відомо про передачу ФГ "Лебідь" земель в суборенду 20.03.2018р. У повідомленні від 21.05.2018р. №10-22-0.6-3300/2-18 зазначено про невжиття заходів щодо стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та заходів досудового врегулювання спору з ФГ "Лебідь".

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом ст. 15 2 Земельного кодексу Українидо повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

- дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Судом відзначається, що вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача не підтверджено матеріалами справи, при цьому, не доведено наявності підстав для висновку про неможливість уповноваженим державним органом здійснення своїх функцій відносно захисту прав держави особисто.

Також судом відзначається, що перед зверненням з даним позовом, прокурор надіслав позивачу повідомлення від 06.09.2018р. №72-9237 вих-18 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Матеріали справи свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб'єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб'єкта владних повноважень. При цьому, сам лише факт відсутності звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Наведене свідчить про недоведеність наявності підстав до звернення з позовом саме прокурором в ітересах держави саме в особі визначеного у позовній заяві позивача, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в обгрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов до висновку про відсутність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави та недоведеність нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК позов належить залишити без розгляду.

Враховуючи залишення позову без розгляду, у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 185, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 12.03.2019р. та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст ухвали складено 18.03.2019р.

Головуючий суддя М.В. Смаровоз

Суддя О.Є. Танасюк

Суддя Ю.В. Гладюк