Постанова

від 15.05.2019 по справі 924/844/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Справа № 924/844/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Лис Н.В.

позивача: Кравчук В.І.:

відповідачів: Болобан В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу господарського суду Хмельницької області, від 12.03.19р. , повний текст складено 18.03.2019р. у справі № 924/844/18

за позовом Керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Фермерського господарства "Лебідь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редпол"

про визнання недійсним договору суборенди та розірвання договорів оренди.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгекадастру у Хмельницькій області звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства "Лебідь" та ТОВ "Редпол" про визнання недійсним договору суборенди землі від 15.02.2017р., розірвання договорів оренди землі від 13.03.2008р.

Ухвалою від 12.03.19 р. позов залишено без розгляду.

Обгрунтовуючи вказану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що прокурор, звертаючись до суду із позовом в особі Головного управління Держгекадастру у Хмельницькій області, не обґрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, а також того, що позивач неналежним чином здійснює захист прав держави.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, прокуратура звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.03.19 року та направити справу для для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Нездійснення захисту виявляється у свідомій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Суспільний інтерес на думку прокурора полягає у законності використанні земель, повному та своєчасному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що переважає приватний інтерес відповідача у справі, який тривалий час не вчасно сплачує орендну плату за користування землями державної власності.

Стверджує, що сам факт бездіяльності позивача є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом на захист інтересів держави.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Зокрема, зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області вживались заходи щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з ФГ Лебідь , заходи на припинення договору суборенди земельних ділянок від 15.02.17 р. та розірвання договорів оренди землі від 13.03.08 р. Зазначив, що звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивача, прокурором, в порушення норм чинного законодавства України не обґрунтовано та не доведено суду, що даний орган не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Розглядаючи питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у даній справі, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ч.3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.74 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 р., заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 р., заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_5 Європи від 27.05.2003 р. №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно п.3 ч.2 ст.129 Конституції України.

Спеціальним законом, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.3 ст.23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Судом встановлено, що позовну заяву прокурором подано в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції реалізації державної політики щодо розпорядження земель державної власності.

Перед зверненням з даним позовом, прокурор надіслав позивачу повідомлення від 06.09.2018р. №72-9237 вих-18 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом у даній справі, керівник Шепетівської місцевої прокуратури зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області не вжито заходів щодо отримання належного доходу від використання земельної ділянки, що позбавляє позивача, як сторону договору, того, на що вона розраховувала укладаючи договір оренди, що призводить до порушення економічних інтересів держави. Систематичне невиконання ФГ "Лебідь" зобов`язань за договорами оренди від 13.03.2008р. призводить до недоотримання місцевим бюджетом коштів, які може бути використано для задоволення потреб територіальної громади.

Прокурор стверджує, що позивачем не вживались заходи щодо визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок від 15.02.2017р., та розірвання договорів оренди земельних ділянок від 13.03.2008р. в силу ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, а тому даний позов заявляється в інтересах держави прокурором.

Тобто прокурор визначив захист інтересів держави саме у спосіб визнання недійсним договору суборенди та розірвання договорів оренди.

З матеріалів справи вбачається, що у листі від 29.03.2018р. до місцевої прокуратури Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначено, що останньому стало відомо про передачу ФГ "Лебідь" земель в суборенду 20.03.2018р. У повідомленні прокуратурі від 21.05.2018р. №10-22-0.6-3300/2-18 управлінням держгеокадастру зазначено, що невжиття заходів щодо стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та заходів досудового врегулювання спору з ФГ "Лебідь" пов`язане з відсутністю інформації у управлінні держгеокадастру щодо порушень відповідачем умов договору.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 21.05.2018р. №19-22-0.63-3299/2-18 звернулось до ФГ Лебідь з вимогою у місячний термін, з дня отримання цього листа, сплатити заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 317356,58 грн. В листі зазначено, що у разі невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, будуть вжиті дії щодо примусового стягнення заборгованості за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності та припинення права користування земельними ділянками, у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.

Листом від 08.06.2018р. № 19-22-0.62-3815/2-18 позивач звернувся до ФГ Лебідь з проханням надати документи, які підтверджують правомірність передання орендованих земельних ділянок в суборенду ТОВ Редпол та зазначено, що у разі відсутності такої згоди, ФГ Лебідь необхідно розірвати договір суборенди.

Листом від 07.08.2018 № 2 ФГ ЛЕБІДЬ повідомило Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати, на підтвердження чого надало довідку Полонського відділення Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області № 3633/10/22-13-30 від 06.08.2018.

Крім того, вказаним листом ФГ ЛЕБІДЬ на підтвердження правомірності передання земельних ділянок в суборенду, надало Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області копії документів (договору суборенди землі від 15.02.2017, акту приймання-передачі землі тощо).

24.09.18р., до відкриття провадження у справі - ухвала від 05.10.18, між ФГ "Лебідь" та ТОВ "Редпол" укладено додаткову угоду про розірвання договру суборенди від 15.02.17.

Враховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області вживались заходи щодо досудового врегулювання спору, а саме: щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з ФГ ЛЕБІДЬ , припинення договору суборенди земельних ділянок від 15.02.2017 та розірвання договорів оренди землі від 13.03.2008р.

Внаслідок вжитих Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області вищевказаних заходів, заборгованість зі сплати орендної плати ФГ ЛЕБІДЬ була погашена, а договір суборенди землі від 15.02.201 7 р., укладений між ФГ ЛЕБІДЬ та ТОВ РЕДПОЛ - розірвано.

А відтак орган, уповноважений державою на виконання функцій з розпорядження земельними ділянками, визначився зі способом захисту інтересів держави шляхом досудового врегулювання спору.

Вказане, спростовує твердження прокурора, викладене в апеляційній скарзі, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало заходів щодо відновлення свого порушеного права.

Натомість прокурором в позові не обгрунтовано, чому саме визначений ним предмет позову - визнання недійсним договору суборенди та розірвання договорів оренди призведе до ефективнішого захисту інтересів держави, ніж заходи, вжиті позивачем.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача не підтверджено матеріалами справи, при цьому, не доведено наявності підстав для висновку про неможливість уповноваженим державним органом здійснення своїх функцій відносно захисту прав держави особисто.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень. При цьому, сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання чи невжиття заходів Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо захисту прав та інтересів держави.

Згідно листів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т.1 а.с. 120, 146), позивач дізнався про укладення договору суборенди 20.03.18р., а про існуючу заборгованість зі сплати орендної плати 07.05.18 ( з часу надходження звернення від прокуратури), після чого були вжиті заходи у вигляді надіслання листа - вимоги про погашення заборгованості та врегулювання відносин з суборендарем. Наслідком такого звернення було оплата відповідачем заборгованості за договорами оренди та розірвання договору суборенди.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявності підстав для звернення з даним позовом прокуратурою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та недоведеність нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК позов належить залишити без розгляду. В свою чергу, встановлення судом першої інстанції відсутності у прокурора процесуальної дієздатності у даній справі, виключає процесуальну можливість розгляду спору по суті.

Наведені прокуратурою у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не доводять порушення або неправильного застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Також суд спростовує пояснення представника управління держгеокадастру, висловлені в судовому засіданні 15.05.19р., в частині відсутності у управління повноважень самостійно пред`являти позови у таких правовідносинах.

Згідно ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема, за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що положення органів державної влади, врегульоване правовими нормами, утворює його правовий статус, що включає, зокрема компетенцію органу державної влади, що охоплює конкретні функції та повноваження стосовно певних предметів відання. Функції визначають напрями, сфери діяльності державного органу, а повноваження показують, що конкретно орган може або повинен робити щодо певного предмета відання. Однак, при зверненні до суду необхідно брати до уваги не лише функції органу державної влади і повноваження його посадових осіб, але і його правосуб`єктність як юридичної особи, унормовану ст. 91 ЦК України .

Разом з тим судом враховується, що положення вказаних нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18.

При цьому, повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у цьому випадку до повноважень ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

За таких підстав прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Враховуючи викладене, здійснивши аналіз норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області має право звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, через який держава Україна реалізовує своє право державної власності на спірні земельні ділянки.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі відсутні передбачені законом виключні підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" ) надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12 березня 2019 року у справі № 924/844/18 залишити без змін.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12 березня 2019 року у справі №924/844/18 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/844/18 повернути господарському суду Хмелшьницької області.

Повний текст постанови складений "20" вересня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.