Постанова

від 05.03.2019 по справі 820/3072/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №820/3072/15

касаційне провадження №К/9901/8322/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 (суддя - Полях Н.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді Філатов Ю.М., Водолажська Н.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південкабельінвест (далі - Товариство) до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Управління Державної казначейської служби у Фрунзенському районі міста Харкова (далі - Казначейство), Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, Казначейства та Департаменту, у якому з урахуванням доповнень просило: зобов'язати відповідачів як суб'єктів владних повноважень, здійснити перерахунок ( перекидку ) з сум переплати з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємства Товариства на рахунок з податку на додану вартість у сумі 30000,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на наявність у нього переплати з авансових внесків з податку на прибуток у сумі 175616,00 грн., частину з якої у розмірі 30000,00 грн., просив зарахувати в рахунок погашення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до положень статті 43 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим звернувся до податкового органу з відповідною заявою, проте Інспекція не здійснила відповідне перерахування з підстав того, що направлений нею до Казначейства висновок був повернутий без виконання у зв'язку з тим, що Департаментом не був погоджений зазначений висновок.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.04.2015 позов задовольнив частково: зобов'язав Інспекцію здійснити перерахунок ( перекидку ) з сум переплати (авансових внесків) податку на прибуток приватних підприємства Товариства на рахунок з податку на додану вартість у сумі 30000,00 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.05.2015 залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та скасував в частині розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зарахування переплати Товариства з авансових внесків з податку на прибуток підприємства в рахунок погашення платежів Товариства з податку на додану вартість повинне здійснюватися з Державного бюджету України та є зобов'язанням Інспекції.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.06.2015 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме - пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, статей 5-7, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що оскільки з 01.01.2015 набрав чинності Закону України від 28.12.2014 № 79-VIIІ Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин , яким внесено зміни до статті 29 Бюджетного кодексу України щодо розподілу між державним та обласним бюджетами податку на прибуток та авансових внесків з податку на прибуток приватного сектору економіки, то Інспекції на виконання вимог зазначеного Закону передала висновок на погодження до Департаменту, який листом № 03-01/15/36 від 19.02.2015 Департамент повернув без погодження, чим порушено пункт 7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 882/1188, з огляду на що висновок був направлений до Казначейства, яке листом від 26.02.2015 № 03-18/489 також повернуло висновок Інспекції без виконання у зв'язку тим, що висновок не погоджений Департаментом.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.03.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 05.03.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що станом на листопад 2014 року у Товариства виникла переплата з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175616,00 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків платника з бюджетом № 3910-20 від 12.11.2014.

На виконання вимог абзацу 2 пункту 87.1 статті 87, пунктів 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України Товариство подало до Інспекції відповідну заяву від 28.01.2015 за вих. № 4 щодо зарахування частки наявної переплати з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 30000,00 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість.

В свою чергу, Інспекція надіслала Товариству лист № 2903/10/20-36-20-02-31 від 04.03.2015, в якому повідомила, що за результатом розгляду заяви Товариства від 28.01.2015 за вих. № 4 Інспекцією був сформований висновок № 122 від 17.02.2015, який на виконання положень підпункту 2 пункту 28 розділу Закону України від 28.12.2014 № 79-VIIІ Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин було передано на погодження до Департаменту, але листом від 19.02.2015 № 03-01-15-36 зазначений висновок було повернуто без погодження (сплата податку на прибуток вашим Товариством проводилась в минулих роках), з огляду на що висновок був направлений до Казначейства, яке листом від 26.02.2015 № 03-18/489 також повернуло висновок Інспекції без виконання у зв'язку тим, що висновок не погоджений Департаментом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань встановлений статтею 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу) належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67 1 цього Кодексу).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 882/1188 (у редакції ,чинній на час виникнення спірних правовідносин), орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242. За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що зарахування переплати Товариства з авансових внесків з податку на прибуток підприємства, які були зараховані до Державного бюджету України, в рахунок погашення платежів Товариства з податку на додану вартість повинне здійснюватися з Державного бюджету України та є зобов'язанням Інспекції, при чому, обов'язку передавати такий висновок для погодження місцевому фінансовому органу у Інспекції не було,оскільки такий обов'язок наявний лише за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевим бюджетами, що передбачено абзацом 3 пункту 7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 882/1188 (у редакції ,чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 та постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна