Ухвала

від 18.03.2019 по справі 515/1522/17

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1522/17

Провадження № 2/515/94/19

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Семенюк Л.А.

за участі секретаря Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Одеської області заяву ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову по цивільній справі № 515/1522/17 за позовом ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якій представник позивача ОСОБА_3 просить визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу - причалу Расєйка , розташованого в с.Приморське Татарбунарського району по вул. Курортна,100, який був укладений 31.03.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серія та номер: 943 та посвідчений Білгород-Дністровською державною нотаріальною конторою Одеської області.

Ухвалою суду від 23.11.2017 року провадження по цивільній справі було відкрито.

30.11.2017 року представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 30.11.2017 року заяву ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ про забезпечення позову - задоволено частково, а саме: застосовано захід забезпечення позову у виді заборони відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна - комплексу причалу Расєйка , розташованого за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, вул. Курортна, 100.

11.03.2019 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову по зазначеній цивільній справі № 515/1522/17 шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок Татарбунарського районного суду грошових коштів в сумі 800 000 грн. 00 коп. протягом десяти днів з дня винесення ухвали.

При цьому, заявник посилається на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2018 року по справі за позовом ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ до ТОВ ИНТЕРЬЕР та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки - задоволено скаргу ОСОБА_2

Посилаючись на зміст зазначеної вище постанови Верховного Суду, ОСОБА_1 стверджує про безпідставність стягнення боргу з ОСОБА_2 за договором овердрафту № ОК/09-01 від 19.02.2009 року та на відсутність зобов'язань ОСОБА_2 перед ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ за вищевказаним договором.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 стверджує, що колегія суддів Верховного Суду вказала на невідповідність розміру боргу ОСОБА_2, як поручителя за кредитним договором № ОК/08-03 від 14.01.2008 року.

Наразі питання визначення об'єму боргових зобов'язань ОСОБА_2 буде вирішуватись в суді апеляційної інстанції саме з врахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року.

Інша підстава для зустрічного забезпечення, на яку посилається відповідач ОСОБА_1 - це існування заборони відчуження спірного нерухомого майна в момент укладення оскаржуваного договору. 27 березня 2017 року апеляційним судом Одеської області була винесена ухвала про забезпечення позову, якою заборонено відповідачу ОСОБА_2 відчуження спірного нерухомого майна. Вказана заборона не скасована та справа розглядається в апеляційному суді. Тому, існування повторного арешту на спірне нерухоме майно завдає власнику додаткових перешкод в користуванні та розпорядженні спірним майном.

На думку заявника, тягар скасування та зняття заборон покладається саме на власника, який боргових зобов'язань перед позивачем не має, натомість, саме теперішній власник нерухомості ОСОБА_1 несе збитки, пов'язані з існуючим арештом, а саме не може передати майно в оренду, залучити інвестиції, пов'язані з господарською діяльністю власника.

Посилаючись на вищенаведені обставини, а також на те, що заборона відповідачу вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна - комплексу причалу Расєйка викликає неможливість передачі цього майна в оренду, залучення інвесторів, пов'язаних із господарською діяльністю власника, ОСОБА_1 просить суд визначити позивачу ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ розмір зустрічного забезпечення в сумі 800 000 грн. 00 коп. та зобов'язати внести цю суму на депозитний рахунок Татарбунарського районного суду протягом десяти днів з дня винесення ухвали про зустрічне забезпечення позову.

Сторони по справі у судове засідання не викликались, відповідно до вимог ст.ст 153-154 ЦПК України.

Розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд враховує право кожного на справедливий розгляд його справи судом при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, що передбачено в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 155 ЦПК України, метою цього інституту є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову (ч.2 ст.154 ЦПК України).

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову (ч.6 ст.154 ЦПК України).

Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (ч.5 ст.154 ЦПК України).

Таким чином, суд самостійно оцінює необхідність надання зустрічного забезпечення.

За загальним правилом вирішення питання про зустрічне забезпечення носить диспозитивний характер.

Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 155 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Перелік випадків у яких, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України, є вичерпним.

Суд вважає, що одним із основних критеріїв обґрунтованості заяви про зустрічне забезпечення позову є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози спричинення збитків відповідачу таким забезпеченням.

Проте, вимагаючи зустрічного забезпечення у виді внесення позивачем на депозитний рахунок Татарбунарського районного суду грошових коштів в сумі 800 000 грн. 00 коп. протягом десяти днів з дня винесення ухвали, відповідач ОСОБА_1 жодним чином не підтвердив розмір можливих збитків та чи співмірний цей збиток, вартості забезпеченого нерухомого майна, яка, до речі, ним також не зазначена.

Заявником не надано жодних належних розрахунків можливих збитків, які може він понести в результаті прийнятих судом заходів забезпечення позову, та відповідного обґрунтування таких розрахунків, які, в разі відмови в задоволенні позову, втратить заявник.

Зазначена правова позиція відповідача ОСОБА_1 суперечить загальним принципам, які закладені законодавцем при встановленні інституту зустрічного забезпечення, яке повинно гарантувати покриття можливих збитків відповідача саме при відмові у задоволенні позову.

Отже, відповідач ОСОБА_1 не представив суду жодних підтверджень заподіяння збитків або можливості їх заподіяння в майбутньому, які пов'язані з забезпеченням позову, відповідно до ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 30.11.2017 року, якою заяву ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ про забезпечення позову - задоволено частково, а саме: застосовано захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна - комплексу причалу Расєйка , розташованого за адресою: Одеська область Татарбунарський район вул. Курортна, 100.

Крім того, заявник - відповідач ОСОБА_1 не вказав, якими конкретними доказами він може підтвердити, що застосований захід у виді заборони йому вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна - комплексу причалу Расєйка , призвела або може призвести до неможливості передачі ним нерухомого майна в оренду, залучення інвесторів, пов'язаних із господарською діяльністю власника.

Посилання заявника на зміст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.10.2018 року по справі за позовом ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ до ТОВ ИНТЕРЬЕР та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитними договорами та договорами поруки, якою задоволено скаргу ОСОБА_2, як на підставу задоволення заявленого ним (ОСОБА_1 ) клопотання про зустрічне забезпечення позову є недоречним, оскільки ця постанова жодним чином не стосується саме вирішення питання зустрічного забезпечення по зазначеній справі, а вирішуючи заяву про зустрічне забезпечення суд не вирішує суті справи. До того ж, як зазначив сам відповідач, наразі питання визначення об'єму боргових зобов'язань ОСОБА_2, буде вирішуватись в суді апеляційної інстанції.

Тому, його посилання на зміст зазначеної вище постанови Верховного Суду про безпідставність стягнення боргу з ОСОБА_2 за договором овердрафту № ОК/09-01 від 19.02.2009 року та на відсутність зобов'язань ОСОБА_2 перед ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ за вищевказаним договором є передчасним.

З вищезазначених підстав, суд вважає, що питання про існування заборони відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження спірного нерухомого майна, жодним чином не впливає на можливість розгляду заявленого клопотання.

Таким чином, судом не встановлено обставини, які є обов'язковими для застосовування зустрічного забезпечення, а відтак, його застосування на даному етапі є недоцільним. За вказаних обставин, суд вважає, що відсутні законні підстави для задоволення заяви про зустрічне забезпечення позову, а тому, в задоволенні відповідного клопотання відповідача ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.154 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову по цивільній справі № 515/1522/17 за позовом ПАТ ПІРЕУС Банк МКБ до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.А.Семенюк