Рішення

від 23.03.2020 по справі 515/1522/17

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №515/1522/17

Провадження №2/515/129/20

Татарбунарський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 р. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.

представник позивача Наумова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області циві- льну справу за позовом публічного акціонерного товариства Піреус Банк МКБ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Піреус Банк МКБ (надалі - ПАТ Піреус Банк МКБ ) в осо- бі свого представника (за довіреністю) Яковлевої А.О. ) звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу - причалу Расєйка , що роз- ташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31.03.2017 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 31.03.2017 р. Білгород- Дністровською державною нотаріальною конторою Одеської області, та стягнути судовий збір, по- силаючись на наступні обставини.

14 січня 2008 року між ВАТ Міжнародний комерційний банк , правонаступником якого стало ПАТ Піреус Банк МКБ (надалі - Банк), та ТОВ Интерьер (надалі - Боржник) був укладений кредитний договір № ОК/08-03, відповідно до умов якого та додатків до нього, банк надав Борж - нику кредит у розмірі 3000000 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок боржника. Пози- вач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Боржнику кредит у розмірі, встановленому договором. Боржник не надав своєчасно Банку грошові кошти для погаше-

ння заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов дого- вору. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, загальна заборгованість Боржни- ка перед Банком за невиконання умов договору станом на 02.12.2010 р. становила 1553424,65 грн., у т.ч.: заборгованості за по сплаті кредиту - 1300000 грн., заборгованості за по сплаті відсотків - 8 485,73 грн. За несвоєчасну сплату основного боргу і нарахованих відсотків по кредиту Боржнику були нараховані фінансові санкції у вигляді пені на загальну суму 26454,91 грн. з яких: пеня за не- своєчасну сплату відсотків - 8 485,73 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 17969,18 грн.

Окрім того, 19.02.2009 р. між ВАТ Піреус Банк МКБ , правонаступником якого став ПАТ Пі- реус Банк МКБ , та ТОВ Интерьер був укладений договір овердрафту № ОК/09-01, згідно умов якого Банк надав Боржнику відкличний овердрафт в сумі 1000000 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок боржника. Банк взяті на себе зобов`язання щодо надання кредитних коштів ви- конав в повному обсязі. У зв`язку з неповерненням Боржником наданого кредиту та односторон- ньою відмовою сплачувати проценти за користування кредитними коштами, Банком було направ- лена на адресу Боржника письмова вимога № 29/27-10 від 25.08.2010 р. усунути порушення за до- говором овердрафту. Вказана вимога була отримана Боржником 27.08.2010 р., про що свідчить підпис керівника Боржника ОСОБА_1 . Після отримання вимоги про усунення порушення за кре- дитним договором Боржник жодних дій, спрямованих на повернення наданих кредитних коштів не

здійснив. Станом на 02.12.2010 р. загальна сума заборгованості Боржника перед Банком за дого- вором овердрафту складала 1171940,22 грн. з яких: заборгованість по сплаіт кредиту - 994208,43 грн. та заборгованість по сплаті відсотків - 177731,79. За несвоєчасну сплату основного боргу і нарахованих відсотків по зазначеному договору, згідно п.6.2 Договору овердрафту Боржнику було нараховані фінансові санкції у вигляді пені на загальну суму 92232,12 у т.ч.: пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 6480,71 грн. та пеня за несвоєчасне поверненян кредиту - 85842,41 грн. У груд-

ні 2010 року Банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним дого- вором. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 10.03.2011 р. у цивільній спра- ві № 2-1651/11 позовні вимоги АТ Піреус Банк МКБ про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі, рішення не оскаржувалось. Зазначене судове рішення набрало законної сили, на

його підставі було видано виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на їх під- ставі було відкрито виконавчі провадження. Після відкриття виконавчих проваджень, де стягува- чем був Банк, на все майно ОСОБА_1 державним виконавцембули накладені арешти на підставі постанов про арешт майна Боржника та оголошено заборони на його відчуження. Державним ви- конавцем було виявлено майно Боржника, у тому числі, комплекс - причал Расєйка , що розта- шований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його від 26.05.2011 р. ВП № 26730744, ВП № 26730419, ВП № 26729529, ВП № 26731065 та ВП № 26731517. Між тим, у

березні 2017 року ОСОБА_1 незаконно повторно звернувся до апеляційного суду Одеської області із скаргою на вищезазначене рішення та поновлення строків і 20.03.2017 р. Білгород-Дністровсь- ким міськрайонним відділом державної виконавчої служби винесено постанови про закінчення виконавчого проваджень про стягнення боргу з ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.38, ст..40 ЗУ Про ви- конавче провадження та скасовано усі арешти накладені на майно. 27 березня 2017 року апеляцій

ним судом була винесена ухвала про забезпечення позову, якою було заборонено ОСОБА_1 вчи- няти дії щодо відчуження нерухомого майна, в тому числі, належного йому комплексу. Проте, ОСОБА_1 , знаючи про ухвалу апеляційного суду, уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу згаданого нерухомого майна від 31.03.2017 р., а саме, комплексу - причалу Расєйка , що розта- шований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, зазначене нерухоме майно станом на час укладання оспорюваного договору фак- тично перебувало під забороною на відчуження. Відчуження ОСОБА_1 вказаного комплексу під час дії судової заборони, накладеної на забезпечення позову Банку, порушує його права та зна- чно зменшує можливості Банку на поверненян боргу ОСОБА_1 перед АТ Піреус Банк МКБ . Позивач не був стороною цього договору, однак, за цим договором ОСОБА_1 здійснив відчуження нерухомого майна в порушення заборони, встановленої судом у порядку забезпечення іншого по- зову АТ Піреус Банк МКБ . Тому позивач має власний інтерес вимагати визнання недійсним до- говору купівлі-продажу з метою забезпечення для нього можливості в подальшому реально і без перешкод виконати рішення суду в іншій справі за позовом АТ Піреус Банк МКБ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Банку, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи за міс- цем реєстрації сповіщалися належним чином - рекомендованим листом з повідомленням. Тому їх викликано до суду шляхом опублікування оголошення на веб-сайті Татарбунарського районного суду на 23.03.2020 р. на 14.00 год., але вони повторно до суду не з`явився, у відповідності до ст. 178 ЦПК України відзиву до суду та учасникам справи не надіслали.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами з ухваленням заочного рішення на підставі положень ст.ст.280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсу- тності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального техніч- ного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 31.03.2017 р. між ОСОБА_2 (покупцем) та ОСОБА_1 (продавцем) укладено договір купівлі-продажу комплексу - причалу Расєйка , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за № 943 державним нотаріусом Білгород-Дністровськогої міської державної контори Одеської області Кушнір І.В. (а.с.165).

Відповідно до п.6 Договору, Продавець стверджує, що відчужуванний комплекс, причал Ра- сєйка , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом договору, на момент його укладання нікому іншому не про- даний, не подарований; до статутного капіталу юридичних осіб не переданий, не відчужений ін- шим способом; щодо зазначеного нерухомого майна відсутні судові спори; під забороною (ареш- том), в податковій заставі не перебуває; вчинення цього правочину не суперечить правам та інте- ресам малолітніх, неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб; боргом за послуги не обтяжений; прихованих недоліків чи дефектів, а також прав щодо неї у третіх осіб (в тому числі за договорами найму чи оренди) як в межах, так і за межами України немає; не здійснювалось будь-яких само- чинних перебудов, прибудов, перепланувань, для здійснення яких вимагається відповідна дозвіль- на документація, передбачена чинним законодавством України;

Однак, наведені вище в оспорюваному договорі відомості про відсутність обтяжень та судових спорів не відповідають дійсності, оскільки суперечать приписам чинного судового рішення про накладення арешту на майно в інтересах позивача, яке перебувало на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.03.2017 р. (а.с.10) заяву ПАТ Піреус Банк МКБ про забезпечення позову задоволено частково, а саме, заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, щодо відчуження нерухомого майна, у тому числі, комплексу - причал Расєйка , адреса нерухо- мого майна: АДРЕСА_1 .

Приписами ст.14 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спору), судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самовря- дування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, зго- да на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судово- го рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового ріше- ння не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухва- леним судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

За змістом ч.ч.9,10,12 ст.153 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спору), ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не пере- шкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судове рішення, яким закінчу- ється розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самовря- дування, їх посадовими та службовими особами, Фізичними і юридичними особами та їх об`єднан- нями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов`язковими до виконання на території України за умов. визначених законом, відповідно до міжнародних до- говорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рі- шень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, виходячи із змісту приведених норм, ухвала суду була обов`язкова, зокрема, для сторін оспорюваного правочину та нотаріуса.

В ухвалі від 17.07.2013 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і криміна- льних справ (справа № 6-21250 св 13) дійшов висновку про те, що забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається від- чуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок. При цьому не має право- вого значення і не може бути перешкодою для визнання договору недійсним той факт, що ухвала суду про накладення арешту не була зареєстрована відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цьо- го Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або ін- ша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий пра- вочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як визначено у ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в мо- мент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим ак- там цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначив Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно вра- ховувати, що згідно із ст.ст.4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим зако- нам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, поста- новам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та зако- ном, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного зако- нодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.1, 8 Кон- ституції України).

Відповідно до ч..ч.2, 3 ст.55 Закону України Про нотаріат, при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

У ст.658 ЦК України законодавець передбачив, що право продажу товару, крім випадків приму- сового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо про- давець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо влас- ник не має права вимагати його повернення.

Таким чином, договір купівлі-продажу фактично спрямований на припинення права власності на об`єкт нерухомого майна у відповідача й виникнення права власності в іншої особи, а саме у іншого співвідповідача. При цьому предмет оспорюваного договору є об`єктом нерухомого майна, за рахунок якого можливо виконати грошові зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед пози- вачем, а іншої можливості їх виконати, зокрема за рахунок інших джерел, іншого майна, немає, ос- кільки ОСОБА_1 , як підтверджено матеріалами справи, та відповідачами не спростовано, у ко- роткий строк відчужив всі належні йому об`єкти нерухомого майна з метою ухилення від виконан- ня цивільно-правових зобов`язань перед позивачем.

Крім цього, з позовних вимог вбачається, що позивач є заінтересованою особою у справі і до- магається відновлення порушеного його права, не вимагаючи повернення йому майна, яке є пред- метом спірних договорів або визнання за ним права власності на це майно, а вимагає повернення сторін до первісного стану з метою забезпечення виконання рішення суду.

Зокрема, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочи- ну недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересова- ної особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього зале- жить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 6-605цс16, а також у постанові від 18.01.2017 р. у справі № 6-2552цс16.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, договір купівлі-продажу від 31.03. 2017 р. за № 943 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали після проголошення ухвали апеляційного суду Одеської області від 27.03.2017 р. про забезпечення позову (провадження 22-ц/785/3627/17). Також судом встановлено, що на дату укладання цього оспорюваного договору відповідач ОСОБА_1 був достеменно обізнаним із обставинами про винесення апеляційним судом Одеської області ухвали про забезпечення позову від 27.03.2017 р..

За таких фактичних обставин, з моменту винесення судом вказаної ухвали про забезпечення по- зову, у відповідача ОСОБА_1 були відсутні будь-які повноваження на розпорядження спірним майном.

Проте, не зважаючи на обізнаність із необхідністю виконання вказаного судового рішення від- повідач ОСОБА_1 уклав правочин щодо відчуження свого нерухомого майна, який прямо супере- чить вимогам ухвали суду, тобто є таким, що укладений із порушенням чинного законодавства Ук- раїни, а відтак, договір купівлі-продажу укладений між відповідачами, що зареєстрований в реєст- рі за № 943, підлягає визнанню недійсним із повернення сторін оспорюваних договорів у поперед- нє становище.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1600,00 грн., що підтверджується квитанцією.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись: ст.ст.3, 15, 202, 203, 204, 215, 216 ЦК України, ст. ст.13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ Піреус Банк МКБ задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу комплексу - причалу Расєйка , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який скла- дається в цілому з: пресервного цеху, зазначеного літерою А , загальною площею 492,2 кв.м; риб стану Расєйка , зазначеного літерою Б ; навісів, зазначених літерою В , Д ; коптильного цеху, зазначеного літерою Г , загальною площею 112,1 кв.м.; будинку охоронця, зазначеного лі- терою Е , загальною площею 26,9 кв.м; градирні - 1, розташованих на земельній ділянці площею 2,0901 га, кадастровий номер 125083900:01:001:0413, укладений 31 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної контори Одеської області Кушнір І.В., зареєстрований в реєстрі за № 943.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Колісне Са- ратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , який на- родився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Білгород-Дністровський Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відпові- дача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеля- ційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тимошенко