Постанова

від 06.03.2019 по справі 202/5991/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/252/19 Справа № 202/5991/17 Суддя у 1-й інстанції - Мороз В.П. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

при секретарі - Кошарі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради

на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бета 2 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2017 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бета 2 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бета 2 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ) правовстановлюючі документи та оригінал технічного паспорту на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 44,4 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) та складається з: торгівельна зала № 1 площею 14,7 м; торгівельна зала № 2 площею 14,9 м; торгівельна зала № 3 площею 14,8 м.

Визнано за ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ) право власності на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 44,4 м(літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) та складається з: торгівельна зала № 1 площею 14,7 м; торгівельна зала № 2 площею 14,9 м; торгівельна зала № 3 площею 14,8 м.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави суму судового збору у розмірі 1 800 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради просить скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року у справі №202/5991/17 в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_3 права власності на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 44,4 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) та складається з: торгівельна зала № 1 площею 14,7 м; торгівельна зала № 2 площею 14,9 м; торгівельна зала № 3 площею 14,8 м та зобов'язання повернути ОСОБА_3 правовстановлюючі документи та оригінал технічного паспорту на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 44,4 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 свої зобов'язання за усною домовленістю щодо оформлення документів для укладення договору оренди не виконано, тому необхідно за позивачем визнати право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради оскаржує заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року у справі №202/5991/17 лише в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено усну домовленість, згідно якої ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання щодо оформлення документів для укладення договору оренди.

Проте до теперішнього часу відповідач зобов'язання не виконав.

Оригінал технічного паспорту, правовстановлюючі документи на нерухоме майно ОСОБА_4 не повернув позивачу, на телефонні дзвінки не відповідає, ухиляється від зустрічей з ОСОБА_3 та оспорює право власності позивача на нерухоме майно.

Згідно до ст. 316 ЦК України, права власності - є право особи на річ (майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб).

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, як вбачається з рішення суду першої інстанції, єдиною підставою для визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю підприємства торгівлі загальною площею 44,4 м, став факт невиконання умов усної домовленості, згідно якої ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання щодо оформлення документів для укладення договору оренди.

Разом з тим, судом першої інстанції невраховано те, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 375 ЦК України виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане виключно за особою, яка є власником чи користувачем земельної ділянки, на час винесення рішення суду.

Так, з рішення суду першої інстанції вбачається, що будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в межах населеного пункту м. Дніпра.

Разом з тим, з листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №12/11-4 від 10.01.2018 року, прокуратурою встановлено, що Дніпровською міською радою земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 в оренду чи користування ні позивачеві, ні відповідачам чи будь-якій іншій фізичній чи юридичній особі не надавалися.

Також, відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську №10-4-0,38-46/107-18 від 10.01.2018 року право власності або користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 у Державному реєстрі земель м.Дніпропетровська не зареєстровано.

Суд першої інстанції, визнаючи за позивачем право власності на споруди, не вказав, з огляду на які належні та допустимі докази, він дійшов до висновку про правомірність користування ним земельною ділянкою під спірним нерухомим майном, яка знаходиться у комунальній власності м. Дніпра, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Окрім того, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ні за ким із сторін ніколи не було зареєстровано право власності на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 44,4 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради листом №14/14 від 10.01.2018 року повідомлено, що в архівній базі управління наявна інформація про готовність об'єкта будівництва по АДРЕСА_2 у м.Дніпро до експлуатації ДП 143142450556 Будівництво підприємства громадського харчування по пр. Гагаріна, 76/78 (1 черга); АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №12/19-1 від 05.01.2018 року за даними містобудівного кадастру адресного плану міста земельна ділянка в районі АДРЕСА_2 надавалася в оренду ТОВ Ласунка ЛТД , проект будівництва будівлі підприємства громадського харчування узгоджений 30.10.2008 року.

Розпорядженням міського голови від 19.08.2014 року №436-р Про присвоєння адреси будівлі громадського харчування по пр. Гагаріна (Бабушкінський район) будівлі громадського харчування.

Разом з тим, присвоєння, адреси будівлі не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку.

На разі, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на об'єкти нерухомого майна загальною площею 369,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить ТОВ Бім Інвест (код 39559197).

Відомості про наявність у позивача ОСОБА_3 або у відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 будь-яких прав на нерухоме майно по АДРЕСА_2 у рішенні суду відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про можливість визнання права власності громадянина ОСОБА_3 на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки не взято до уваги те, що вказаний об'єкт збудований на земельній ділянці, яка не належать на праві власності чи користування позивачеві чи відповідачеві, а також не прийнятий до експлуатації, а тому є не створеними в розумінні ст. 331 ЦК України.

Поміж іншого, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог статті 119 ЦПК (в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин, (п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) ).

Окрім того, провадження у справі №202/5991/17 відкрито за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бета 2 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

У подальшому, до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_3, який не був стороною по справі та не залучався до справи у якості третьої особи, до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 зазначив що між ним та ОСОБА_4 було укладено усну домовленість, згідно якої ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання щодо оформлення документів для укладення договору оренди. Проте до теперішнього часу відповідач зобов'язання не виконав та оспорює право власності позивача на нерухоме майно по АДРЕСА_2.

Вимог щодо ОСОБА_1 зустрічна позовна заява не містила.

23 жовтня 2017 року, суд у повному обсязі задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії, визнав за ОСОБА_3 право власності на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 44,4 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) та складається з: торгівельна зала № 1 площею 14,7 м; торгівельна зала № 2 площею 14,9 м; торгівельна зала № 3 площею 14,8 м. та зобов'язав ОСОБА_4 повернути правовстановлюючі документи та оригінал технічного паспорту на будівлю підприємства торгівлі.

Відповідно до ст.123 ЦПК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 року № 2147-УІН) відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Однак, в матеріалах цивільної справи відсутні підстави, які б обґрунтовували наявність спільних прав чи обов'язків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо предмету первісного позову, а саме щодо укладення договору позики, а також відсутні будь-які докази наявності спільних прав та обов'язків щодо нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_2.

Також, відсутні будь-які ухвали суду про залучення співвідповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до участі у справі №202/5991/17.

Разом з тим, відповідно до ст. 32 ЦПК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 року № 2147-УІІІ) позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів, а участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 року № 2147-УІІІ) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Вищевказане клопотання ні позивачем, ні відповідачами не заявлялося, відомості про нього відсутні в матеріалах справи та у самому оскаржуваному рішенні.

Положення ч. 2 ст. 31 ЦПК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 року № 2147-УІІІ) свідчить про недопустимість одночасної заміни підстави і предмета позову. Одночасна зміна підстави і предмета позову означає заміну первісного позову на якісно новий позов.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради підлягає задоволенню, а заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року необхідно скасувати в оскаржуваній частині і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 2700,00 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради - задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2017 року скасувати в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 2700,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

О.В.Свистунова