Постанова

від 05.03.2019 по справі 390/1303/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року м. Кропивницький

справа № 390/1303/18

провадження № 22-ц/4809/504/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Кіселика С.А. (доповідач),

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження ,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року у складі судді Пасічника Д.І.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження (далі - ТОВ Агрофірма Відродження ) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі.

Зазначало, що 18 вересня 2006 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,39 га строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державна реєстрація договору оренди здійснена 13 жовтня 2006 року, відтак дія договору закінчувалась 13 жовтня 2016 року.

05 червня 2016 року та 22 серпня 2018 року господарство звернулося до орендодавця із листами-повідомленнями з пропозицією поновити договори оренди цих земельних ділянок. До листів-повідомлень було долучено додаткові угоди, в яких прописувались основні пункти договору.

Однак, на час подання позову від відповідача не надходили заяви ні про погодження, ні заперечення проти укладення додаткової угоди до договору, що змусило звернутись з відповідним позовом до суду.

Товариство просило визнати поновленим договір оренди земельної ділянки до 13 жовтня 2026 року на тих самих умовах, що зазначені в договорі оренди землі який укладено 18.09.2006 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1, який зареєстровано у КРВ КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.10.2006 р. за № 173.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано поновленим до 13 жовтня 2026 року на тих самих умовах, що зазначені в договорі, договір оренди землі укладений 18 вересня 2006 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судове рішення мотивовано тим, що позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) та, що він належним чином виконав умови статті 33 Закону України Про оренду землі .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що рішення прийняте з порушення норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначав, що твердження позивача, що він належним чином повідомив його про свій намір поновити договір оренди земельної ділянки безпідставні, оскільки він не отримував від позивача листа - повідомлення та додаткової угоди. Крім того, суд залишив поза увагою те, що між ним та позивачем було укладено договір міни від 23.09.2016 року, за умовами якого він передав позивачу земельну ділянку, яка була предметом спірного договору оренди, а останній передав йому у користування іншу земельну ділянку.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма Відродження просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що агрофірма належним чином та у встановлені законом строки направила листа повідомлення про поновлення договору оренди землі і цей факт визнано відповідачем як у судовому засіданні так і у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Тимошенко А.А. підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача ТОВ Агрофірма Відродження заперечив проти вимог і доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Відродження укладено договір оренди землі № 214, згідно якого ОСОБА_1 передав ТОВ Агрофірма Відродження в оренду строком на 10 років, земельну ділянку, площею 4,39 га, розташовану на території Червоноярівської сільської ради Кіровоградського району та області.

Даний договір зареєстрований у КРВ КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.10.2006 р. за № 173, що підтверджується копією договору.

22.08.2016 року ТОВ Агрофірма Відродження направило ОСОБА_1 цінний поштовий лист №22/08-11 про намір поновити строк дії вказаного договору оренди землі та проект додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі.

Суд зазначив, що ТОВ Агрофірма Відродження протягом дії Договору оренди землі належним чином виконувало умови договору, що підтверджується відомостями на виплату орендної плати, вчинила всі необхідні дії передбачені ст. 33 Закону України Про оренду землі , а тому є всі підстави для поновлення договору оренди між сторонами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди ТОВ Агрофірма Відродження , до закінчення строку дії договору, у визначений сторонами строк, повідомило орендодавця про свій намір скористатись правом укладення договору на новий строк і до свого листа-повідомлення додав проект додаткової угоди, проте орендодавець своєчасно не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення, тому відповідно до вимог статті 33 Закону України Про оренду землі порушене право підлягає захисту у визначений позивачем спосіб.

З таким висновком суду не можна погодитися виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення і майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови: по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Проте ТОВ Агрофірма Відродження не виконало необхідних для поновлення договору оренди умов визначених Законом України Про оренду землі та договором оренди.

Як вбачається із змісту п.п. 1-5 додаткової угоди до договору оренди НОМЕР_2 від 18 вересня 2006 року, укладеної 23 вересня 2016 року між сторонами, останні домовилися про продовження договору оренди спірної земельної ділянки строком до завершення циклу польових робіт в 2017 року, із сплатою орендної плати в 2016 та 2017 роках у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки. Після збору врожаю в 2017 році Орендар (ТОВ Агрофірма Відродження ) надає орендодавцю (ОСОБА_1) у користування земельну ділянку НОМЕР_3, а сам продовжує користуватися раніше орендованою ділянкою НОМЕР_2 (а.с. 70).

Наведене свідчить, що строк дії договору оренди між сторонами було продовжено до 2017 року, але не було досягнуто домовленості щодо продовження цього договору після 2017 року.

При цьому, сторони домовилися, що ОСОБА_1 буде самостійно обробляти земельну ділянку НОМЕР_3, надану йому ТОВ Агрофірма Відродження замість ділянки НОМЕР_2, належної йому на праві власності, якою буде користуватися господарство без укладення договору оренди.

В судовому засіданні апеляційного суду сторони підтвердили як зазначені обставини, так і факт виплати ТОВ Агрофірма Відродження орендної плати за продовження користування земельною ділянкою НОМЕР_2 за 2016, 2017 роки й припинення такої виплати у 2018 році.

Також, фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою НОМЕР_3, площею 4,39 га, підтверджується довідкою Червоноярської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 24.10.2018 року №752 (а.с.68).

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що в 2017 році, відповідно до положень п. 5 Договору оренди від 18 вересня 2006 року, ТОВ Агрофірма Відродження не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, направляв лист - повідомлення про намір продовжити його дію. Не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, направлення ТОВ Агрофірма Відродження на адресу ОСОБА_1 у 2016 та 2018 роках листів - повідомлень про поновлення договору оренди немає правового значення.

Тому, є помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання поновленим договору оренди землі від 18 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Відродження .

Відтак, апеляційна скарга відповідача має бути задоволена, а рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п.2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ Агрофірма Відродження .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з позивача у розмірі 2643,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382-384, 389 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження у задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження (ЄДРПОУ 30416609) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1) 2643 грн. на відшкодування судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 15 березня 2019 року.

Головуючий суддя: С.А.Кіселик

Судді: Л.М.Дьомич

С.М.Єгорова