Постанова

від 27.01.2021 по справі 390/1303/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 390/1303/18

провадження № 61-6449св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження на постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження (далі - ТОВ Агрофірма Відродження ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі.

Позовну заяву мотивовано тим, що 18 вересня 2006 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,39 га, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державна реєстрація договору оренди здійснена 13 жовтня 2006 року, дія договору закінчувалась 13 жовтня 2016 року.

05 червня 2016 року та 22 серпня 2018 року ТОВ Агрофірма Відродження звернулося до орендодавця із листами-повідомленнями з пропозицією поновити договори оренди земельної ділянки. До листів-повідомлень було долучено додаткові угоди, в яких прописувались основні пункти договору.

Однак на момент звернення до суду з указаним позовом від відповідача не надходили заяви ні про погодження, ні про заперечення проти укладення додаткової угоди до договору.

Ураховуючи наведене, ТОВ Агрофірма Відродження просило суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки до 13 жовтня 2026 року на тих самих умовах, що зазначені в договорі оренди землі, укладеному 18 вересня 2006 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 , який зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 жовтня 2006 року за № 173.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року позов ТОВ Агрофірма Відродження задоволено. Визнано поновленим договір оренди землі, укладений 18 вересня 2006 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 , до 13 жовтня 2026 року на тих самих умовах, що зазначені в договорі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) та що він належним чином виконав умови статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Узадоволенні позову ТОВ Агрофірма Відродження до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі відмовлено .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ТОВ Агрофірма Відродження не виконало необхідних для поновлення договору оренди умов, визначених Законом України Про оренду землі та договором оренди. Відповідно до пунктів 1-5 додаткової угоди до договору оренди від 18 вересня 2006 року № 214, укладеної 23 вересня 2016 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 , сторони домовилися про продовження договору оренди спірної земельної ділянки строком до завершення циклу польових робіт у 2017 році зі сплатою орендної плати в 2016 та 2017 роках у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки. Після збору врожаю в 2017 році ТОВ Агрофірма Відродження зобов`язалося надати ОСОБА_1 у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , а саме мало продовжити користуватися раніше орендованою ділянкою НОМЕР_2 .

Таким чином, строк дії договору оренди між сторонами було продовжено до 2017 року, але не було досягнуто домовленості щодо продовження цього договору після 2017 року.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що в 2017 році відповідно до положень пункту 5 договору оренди землі від 18 вересня 2006 року ТОВ Агрофірма Відродження не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору направляло лист-повідомлення про намір продовжити його дію. Не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ Агрофірма Відродження просило суд скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2018 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 33 Закону України Про оренду землі , статті 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2019 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів касаційної скарги, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року вважав законною та обґрунтованою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма Відродження , витребувано справу № 390/1303/18 із Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

18 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Відродження укладено договір оренди землі № 214, згідно з яким ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ Агрофірма Відродження належну йому земельну ділянку, площею 4,39 га, розташовану на території Червоноярівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області строком на 10 років.

Договір оренди землі від 18 вересня 2006 року № 214 зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 жовтня 2006 року № 173, що підтверджується копією договору оренди.

Пунктом 5 договору оренди землі від 18 вересня 2006 року № 214 передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до повідомлення ТОВ Агрофірма Відродження від 22 серпня 2016 року № 22/08-11, яке було направлено ОСОБА_1 цінним листом, ТОВ Агрофірма Відродження повідомило ОСОБА_1 про намір поновити строк дії вказаного договору оренди землі, для чого надало проект додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі.

23 вересня 2016 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 18 вересня 2006 року № 214, відповідно до пунктів 1-5 якої сторони домовилися про продовження договору оренди спірної земельної ділянки строком до завершення циклу польових робіт у 2017 році зі сплатою орендної плати в 2016 та 2017 роках у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки. Після збору врожаю в 2017 році орендар ТОВ Агрофірма Відродження надає орендодавцю ОСОБА_1 у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , а саме продовжує користуватися раніше орендованою ділянкою № 214 (а. с. 70).

05 червня 2018 року ТОВ Агрофірма Відродження направило на адресу ОСОБА_1 проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, що підтверджується листом-повідомленням від 05 червня 2018 року, описом вкладення у цінний лист від 05 червня 2018 року, фіскальним чеком від 05 червня 2018 року та додатковою угодою.

Згідно з довідкою Червоноярівського сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 25 липня 2018 року № 487 відомо, що в 2016 році, 2017 році та 2018 році ТОВ Агрофірма Відродження на правах оренди користувалося та користується земельною ділянкою площею 4,39 га, що розташована на території Червоноярівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, на підставі договору оренди землі, укладеного 18 вересня 2006 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 , який зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 жовтня 2006 року за № 173. Земельна ділянка використовується ТОВ Агрофірма Відродження для вирощування сільськогосподарських культур.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що із закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем

лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1282цс16, у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, у постанові від 23 березня 2016 року у справі 6-146цс16, у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 390/1207/16-ц (провадження № 61-15763св18) та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18).

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила про обов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Відмовляючи ТОВ Агрофірма Відродження у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ Агрофірма Відродження не виконало необхідних для поновлення договору оренди умов, які визначено Законом України Про оренду землі та договором оренди землі, оскільки після продовження сторонами строку дії договору оренди до 2017 року шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди сторони не досягнули домовленості щодо продовження цього договору після 2017 року. У 2017 році ТОВ Агрофірма Відродження не направляло ОСОБА_1 не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі від 18 вересня 2006 року лист-повідомлення про намір продовжити дію договору, що передбачено пунктом 5 цього договору.

Водночас апеляційний суд не врахував, що ненаправлення позивачем у 2017 році ОСОБА_1 листа-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди не має значення для вирішення спору, оскільки умовами додаткової угоди до договору оренди землі від 18 вересня 2006 року № 214, укладеної від 23 вересня 2016 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 , не встановлено такого обов`язку для орендаря, як і не встановлено строк дії додаткової угоди.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про реєстрацію за ТОВ Агрофірма Відродження іншого речового права (права користування) на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 18 вересня 2006 року № 214, укладеної від 23 вересня 2016 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 .

Частинами першою, п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату укладення додаткової угоди) визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі, а право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до приписів частини першої статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, висновок апеляційного суду про необхідність направлення позивачем саме у 2017 році ОСОБА_1 листа-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди не узгоджується із положеннями частин першої, п`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату укладення додаткової угоди), пунктом 2 частини першої статті 4 та частини другої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Умови поновлення договору оренди землі від 18 вересня 2006 року № 214 на той самий строк і на тих самих умовах визначені у пункті 5 цього договору: у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору та відсутнє письмове заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відповідно до повідомлення ТОВ Агрофірма Відродження від 22 серпня 2016 року № 22/08-11, яке було направлено ОСОБА_1 цінним листом, ТОВ Агрофірма Відродження повідомило ОСОБА_1 про намір поновити строк дії вказаного договору оренди землі, для чого надало проект додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі.

Згідно з довідкою Червоноярівського сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 25 липня 2018 року № 487 в 2016 році, 2017 році та 2018 році ТОВ Агрофірма Відродження на правах оренди користувалося та користується земельною ділянкою площею 4,39 га, що розташована на території Червоноярівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, на підставі договору оренди землі, укладеного 18 вересня 2006 року між ТОВ Агрофірма Відродження та ОСОБА_1 , який зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 жовтня 2006 року за № 173. Земельна ділянка використовується ТОВ Агрофірма Відродження для вирощування сільськогосподарських культур.

Суд першої інстанції встановив належне виконання позивачем умов договору, у тому числі і протягом 2016-2017 років, чого не заперечував відповідач, направлення у серпні 2016 року позивачем відповідачу повідомлення з пропозицією продовження дії договору та проекту додаткової угоди, а також те, що станом на 2018 рік земельна ділянка відповідача перебувала у користуванні ТОВ Агрофірма Відродження , у той час як орендодавець не надав доказів неналежного виконання орендарем договору оренди землі та вчасно не повідомив про відмову у продовженні його дії, що відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі вказує на наявність передумов для пролонгації договірних правовідносин сторін.

Водночас, вирішуючи питання про можливість застосування позивачем такого способу захисту своїх прав, як визнання поновленим договору оренди землі, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України Про оренду землі оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку в спосіб, передбачений статтею 33 Закону України Про оренду землі , вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Тож положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату укладення додаткової угоди) визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) викладено такий правовий висновок про належний спосіб захисту при вирішенні спору про поновлення договору оренди: при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі , належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс20) та у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 573/629/17-ц (провадження

№ 61-28536св18) вказано, що визнання договору оренди поновленим фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору у судовому порядку у розумінні положень статей 16 та 651 ЦК України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди поновленим, хоча з невірних правових підстав.

З огляду на викладене колегія суддів вважає постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року такою, що підлягає скасуванню із ухваленням у справі нового рішення про відмову ТОВ Агрофірма Відродження у задоволенні позову з підстав обрання неналежного способу захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Відродження до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк