Постанова

від 13.02.2019 по справі 369/8685/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 369/8685/16-ц

провадження № 61-11284св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року у складі судді Ковальчук Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Олійника В. І., Лівінського С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення процентів, інфляційних збитків і трьох процентів річних.

Позов обґрунтовано тим, що 25 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримала у борг грошові кошти у розмірі 45 000,00 доларів США.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на його корись 592 932,43 грн.

У вказаній справі ОСОБА_3 вимоги щодо стягнення з ОСОБА_4 трьох процентів річних, інфляційних збитків та процентів за користування грошовими коштами не пред'являв.

ОСОБА_4 вказане рішення суду не виконала, борг не повернула.

На підставі статей 525, 599, 610, частини першої статті 612, статей 611, 625, 1050 ЦК України ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь інфляційні збитки за період заборгованості з жовтня 2013 року по травень 2016 року 430 309,44 грн, три проценти річних за період прострочення з 01 травня 2013 року по 31 серпня 2016 року у розмірі 57 638,33 грн, проценти від суми позики за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року у розмірі 252 772,52 грн.

У травні 2017 року позивач ОСОБА_3 подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_4 інфляційні збитки у розмірі 494 740,80 грн, три проценти річних - 69 033,00 грн, нараховані проценти - 330 888,45 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 нараховані проценти у розмірі 330 888,45 грн, три відсотки річних у розмірі 69 033,61 грн, а всього 399 922,06 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог у частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості щодо нарахованих відсотків за період з 01 січня 2014 року по 14 травня 2017 року у розмірі 330 888,45 грн, а також три проценти річних - за період з 01 травня 2013 року по 30 квітня 2017 року у розмірі 69 033,61 грн.

Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що положення частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не на невиконання судового рішення. Ухвалення судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов'язання, що визначене в іноземній валюті, і не є підставою для застосування положень частини другої статті 625 ЦК щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції заочне рішення суду першої інстанції переглядалося в межах доводів апеляційної скарги, а саме в частині відмови в позові.

Відхиляючи апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у застосуванні частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, оскільки вказана норма закону поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не на невиконання судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року відповідач ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12 грудня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4, зупинено виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

14 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду вказану справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що порушення судом норм процесуального права призвело до позбавлення ОСОБА_4 надати пояснення та заперечення у суді.

Вимога про стягнення інфляційних втрат є безпідставною, оскільки індексації підлягає грошова одиниця України гривня, а не іноземна валюта.

ОСОБА_3 надав розрахунок трьох процентів річних за договором позики з 01 травня 2013 року, однак не обґрунтовано нараховано вказані проценти саме із цієї дати.

Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили правильність та обґрунтованість періоду нарахування трьох процентів річних.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли боргові зобов 'язання. Позичальник ОСОБА_4 отримала в борг від ОСОБА_3 за договором позики від 25 листопада 2009 року грошові кошти у розмірі 45 000,00 доларів США.

ОСОБА_4 зобов'язання за договором позики не виконала та не повернула ОСОБА_3 грошові кошти.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 575 280,00 грн за договорами позики та заборгованість за процентами, що становить 17 652,43 грн, а всього 592 932,43 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2015 року встановлено, що на підтвердження виникнення правовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано договір від 25 листопада 2009 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 отримала в борг у ОСОБА_3 45 000,00 доларів США, які зобов'язувалась повернути протягом 60 днів за першою вимогою ОСОБА_3, крім того, на зворотному аркуші додатково є розписка на тих же умовах про отримання ще 25 000,00 доларів США.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача ОСОБА_3 у частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на його користь заборгованості щодо нарахованих відсотків за період з 01 січня 2014 року по 14 травня 2017 року у розмірі 330 888,45 грн, а також трьох процентів річних нарахованих за період з 01 травня 2013 року по 30 квітня 2017 року у розмірі 69 033,61 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 524 , 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України . Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України ), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України ).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені правові наслідки порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулюють, зокрема, окремі види зобов'язань.

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Встановивши, що між сторонами виникло грошове зобов'язання, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, який застосував до спірних правовідносин статтю 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення частини другої статті 625 ЦК України не поширюються на ці відносини. Проте відповідне тлумачення апеляційним судом статті 625 ЦК України не відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалюючи рішення про стягнення з боржника заборгованість з 01 січня 2014 року по 14 травня 2017 року в розмірі 330 888,45 грн, а також трьох процентів річних нарахованих за період з 01 травня 2013 року по 30 квітня 2017 року у розмірі 69 033,61 грн, суд першої інстанції не встановив, з якого часу відбулося прострочення виконання рішення суду, не обгрунтував стягнення відповідних сум за той період, який вказано позивачем, не виклав мотиви прийняття таких доводів позивача, не з'ясував, за який період підлягають стягненню проценти від суми позики, тому без належного встановлення обставин дійшов висновку про стягнення заборгованості за вказаний період.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з урахуванням положень статті 625 ЦК України, залишив рішення суду першої інстанції без змін, однак не з'ясував, чи встановлені судом першої інстанції обставини, чи правильно застосовано нормиматеріального права.

Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до позбавлення ОСОБА_4 надати пояснення та заперечення у суді, оскільки апеляційним судом не відображено розгляд клопотання відповідача про відкладення судового засідання внаслідок перебування її на лікарняному, є необґрунтованими з огляду на таке.

07 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Апеляційного суду Київської області з клопотанням про відкладення справи у зв'язку з її перебуванням на лікарняному та неможливістю з'явитися у судове засідання.

Згідно з аудіозаписом судового засідання від 07 листопада 2017 року Апеляційного суду Київської області та журналом судового засідання апеляційний суд розглянув вказане клопотання ОСОБА_4 та ухвалив розглядати справу у її відсутності, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, оскільки згідно з листком тимчасової непрацездатності період її звільнення від роботи визначено з 31 жовтня 2017 року по 03 листопада 2017 року. До вказаного клопотання додано довіреність про уповноваження представляти інтереси ОСОБА_4 у судовому засіданні її представників, тому суд дійшов висновку, що вказані обставини неможливості участі у судовому засіданні не є поважними (т. 1, а. с. 227-235).

Згідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не встановлює обставини та не надає оцінку доказам у справі.

Верховний Суд виходить з того, що суд першої інстанції не встановив факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які підлягають доказуванню з урахуванням підстав позову, належним чином не перевірив доводи та заперечення сторін, не оцінив усі докази у справі та ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права апеляційним судом усунено не було, отже, судові рішення не відповідають вимогам законності, обґрунтованості і справедливості.

Верховний Суд, з урахуванням положень статті 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, виходить з того, що спір між сторонами не вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому є підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400 , 409, 411 , 416, 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2017 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик