Постанова

від 18.03.2019 по справі 915/690/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/690/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Фізичної особи-підприємця Грастель Наталії Миколаївни - Плахотна О.М., ордер серія МК № 109902, від 18.03.19;

Представник Миколаївської міської ради у судове засідання не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 року

по справі №915/690/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Грастель Наталії Миколаївни

до Миколаївської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною,-

(суддя першої інстанції: Коваль С.М., дата та місце ухвалення рішення: 26.11.2018, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22)

В липні 2018 року Фізична особа-підприємець Грастель Наталія Миколаївна (далі - ФОП Грастель Н.М.) пред'явила позов до Миколаївської міської ради з вимогою про визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною в редакції позивача.

Вказану позовну вимогу обґрунтовано посиланнями на положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими орендар, що належним чином виконує свої зобов'язання, має переважене право на продовження договору оренди, а також, зокрема, що Миколаївською міською радою не розглянуто у встановлений законодавством строк заяву позивача про поновлення укладеного між ними договору оренди; ФОП Грастель Н.М. продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою за відсутності заперечень відповідача протягом місяця після закінчення строку дії договору.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 (суддя - Коваль С.М.) позовні вимоги ФОП Грастель Н.М. задоволено повністю, визнано додаткову угоду до договору оренди укладеною в редакції позивача:

"Додаткова угода

до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 06.11.2009 за № 040949900966 та у Миколаївській міській раді за № 7086.

Миколаївська міська рада, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та на підставі рішення Миколаївської міської ради №5/4 від 09.06.2016, надалі "Орендодавець", з однієї сторони, та фізична особа підприємець Грастель Наталія Миколаївна, що мешкає у місті Миколаєві по вул. 28-ї Армії, 12-а, кв.34 та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця № 25220010002021094, виданого виконкомом Миколаївської міської ради 16.10.08, надалі "Орендар", з іншої сторони, уклали цю угоду про таке:

1. Миколаївська міська рада ПРОДОВЖУЄ ФОП Грастель оренду земельної ділянки (кадастровий номер: 4810136900:01:018:0019) для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного кіоску по вул. Будівельників ріг пр. Миру/ Інгульський район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим у договір внести наступні зміни :

1.1 Пункт 3.1 розділу 3 договору оренди доповнити:

Строк оренди продовжений до 01.01.2021. Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до Орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди.

Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін

Орендодавець Орендар

Миколаївська міська рада Фізична особа підприємець

54027, м. Миколаїв, Грастель Наталія Миколаївна

вул. Адміральська, 20 Іден.код НОМЕР_1

код ЕДРПОУ 26565573 АДРЕСА_1

тел. 37-22-59 пасп. НОМЕР_3, виданий

Заводським РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області 15.02.02 тел. НОМЕР_2."

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що оскільки Миколаївською міською радою не запропоновано інших умов оренди земельної ділянки, орендованої позивачем за спірним договором, ніж погоджені сторонами, та те, що в порушення законодавства України, що регулює земельні правовідносини відповідачем не прийнято рішення за відповідною заявою ФОП Грастель Н.М. протягом місяця після закінчення строку дії спірного договору оренди і підприємець на теперішній час продовжує користуватися земельною ділянкою, спірний договір належить визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені спірним договором оренди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 по справі скасувати, та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що договором, укладеним між сторонами по справі, чітко передбачено, що підставою для продовження дії договору є прийняття відповідного рішення Миколаївською міською радою. Аналогічні положення містять договри про зміни, 431-12 та №228-14.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Миколаївська міська рада в апеляційній скарзі вказує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавством.

На думку апелянта, місцевим господарським судом перебрано на себе повноваження Миколаївської міської ради, а передбаченого договором рішення, в межах повноважень, щодо продовження строку дії договору оренди Миколаївською міською радою не приймалося, а відтак і підстави визнання додаткової угоди до договору від 06.11.2009 №7086 укладеною - відсутні, з огляду на що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 по справі №915/690/18 залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №915/690/18 за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018.

20.02.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Грастель Н.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївської міської ради позивач зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, з огляду на що просить відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду по даній справі просить залишити без змін.

Крім того, 20.02.2019 від позивача на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи №915/690/18 в порядку загального провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №915/690/18 в порядку загального провадження, розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 року по справі №915/690/18 призначено на 18.03.2019.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення, викладені ним письмово у відзиві, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Представник Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлений належним чином.

З огляду на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Миколаївської міської ради за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, між Миколаївською міською радою та ФОП Грастель Н.М. на підставі рішення Миколаївської міської ради від 30.01.2009 №3243/13 продовжено підприємцю Грастель оренду землі, яка була надана рішенням міської ради від 12.02.2004 №18/13, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного кіоску по вул. Будівельників ріг просп. Миру без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно за договором оренди землі від 23.10.2009 №7086. (а.с. 10-11)

За умовами цього договору Миколаївська міська рада (орендодавець) передала в оренду ФОП Грастель (орендарю) вищевказану земельну ділянку загальною площею 36 кв.м., у тому числі 6 кв.м. під споруду та 30 кв.м. під проходами та проїздами, без права передачі її в суборенду, за нормативною грошовою оцінкою 26808 грн. 84 коп., строком на 3 роки з дати державної реєстрації договору, а орендар зобов'язався в порядку, визначеному договором, сплачувати орендодавцю за користування цією земельною ділянкою орендну плату (п.п. 1.1, 2.1-2.2, 2.4, 3.1, 4.1-4.2 договору).

На виконання умов договору ФОП Грастель користувалась за договором оренд земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору неодноразово продовжувався на підставі рішень Миколаївської міської ради від 11.10.2012 №21/48, від 25.04.2014 №39/58 та договорів від 29.12.2015 №431-12 та від 23.09.2014 №228-14 про зміни до договору оренди, про що були укладені відповідні додаткові угоди (а.с. 12-13).

Востаннє строк дії договору було продовжено 23.09.2014, при цьому сторонами погоджено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за 6 місяців до спливу строку договору оренди землі;

Договором унормовано, що підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п. 3.1 договору в редакції договору про зміни від 23.09.2014).

30.06.2017 позивач звернувся до Виконкому Миколаївської міської ради із листом-повідомленням про поновлення спірного договору оренди. До вказаного листа було додано проект додаткової угоди. (а.с. 14-15)

Листом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №7896/02.02.01-19/14/17 від 10.08.2017 позивачу було надано зауваження до проекту додаткової угоди, в частині закінчення строку оренди землі та повернення земельної ділянки у належному стані. (а.с. 16)

Позивачем листом від 30.08.2018 погоджено запропоновані зауваження виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. (а.с.17)

У відповіді від 10.10.2017 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради зазначив, що погоджений проект додаткової угоди буде застосований при укладені договору оренди на новий строк після прийняття відповідного рішення Миколаївською міською радою.

В подальшому позивач неодноразово звертався до Миколаївської міської ради, втім зазначену заяву про продовження строку дії договору оренди землі відповідачем залишено без реагування. За твердженнями представника ФОП Грастель, не спростованими Миколаївською міською радою, останньою не прийнято рішення щодо продовження строку спірного договору оренди чи про відмову в його продовженні. (а.с. 19-21)

Після закінчення 01.01.2018 строку дії укладеного сторонами договору оренди ФОП Грастель Н.М. продовжила користуватися спірною земельною ділянкою, використовуючи її за призначенням, а також сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою за 2018, що підтверджується квитанціями (а.с. 24-25), а також відомістю про нарахування по земельному податку за договором (а.с.39-42).

Бездіяльність Миколаївської міської ради та не укладення додаткової угоди і стало підставою для звернення ФОП Грастель Н.М. до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі").

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ч.1 ст. 17 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 33 Закону України Про оренду землі уномовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Крім того, до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ст. 33 Закон України "Про оренду землі").

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення договору оренди згідно із вимогами ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті. Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді .

Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Сторонами не заперечується, що позивач по закінченню строку дії договору продовжив користуватись земельною ділянкою. Крім того, ФОП Грастель Н.М. сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою за 2018, що підтверджується квитанціями (а.с. 24-25), а також відомістю про нарахування по земельному податку по договору (а.с.39-42).

Згідно з приписами ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку право позивача у спірних правовідносинах є порушеним та підлягає захисту. Враховуючи, що договір оренди землі вважається поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, саме позов про визнання додаткової угоди укладеною є у цьому випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Вказана правова позиція узгоджується з висновком суду касаційної інстанції, викладеного в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

З гляду на зазначене, враховуючи, що в порушення чинного законодавства України відповідачем не прийнято рішення за відповідною заявою позивача і ФОП Грастель Н.М. продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, а також зважаючи на те, що позивач вжив усіх залежних від нього заходів щодо дотримання процедури поновлення договору оренди, не допустив порушень зобов'язань за договором, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновокм місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушень дискреційних повноважень Миколаївської міської ради, як суб'єкта земельних правовідносин, який має право на влсний розсуд розпоряджатись земельними ділянками у спосіб, передбачений чинним законодавством України, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на приписи ст. 33 Закону України Про оренду землі .

В даному випадку питання передачі в оренду земельної ділянки вже було вирішено і радою приймалося відповідне рішення .

Зважаючи на наявність такого юридичного складу, необхідного для поновлення договору оренди землі з підстав передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренди землі , а саме (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2)відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору), спірний договір є поновленим на підставі закону.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар. (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії"), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Трофимчук проти України").

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку. Інші аргументи сторін, які не впливають на суть прийнятого рішення, не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 по справі №915/690/18 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 по справі №915/690/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 року по справі №915/690/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 року по справі №915/690/18залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду порядку в строки, передбаченими ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2019 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

судді: Г.П. Разюк

Я.Ф. Савицький