Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/16640/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/16640/18 За позовом Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Вишнівський І.В. (адвокат);

від відповідача - Питель М.В. (адвокат);

від третьої особи - Бондар М.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про зобов'язання Відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження державним майном, яке перебуває на балансі Позивача, шляхом звільнення раніше орендованих приміщень, розміщених на шостому поверсі у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, загальною площею 192,80 кв.м., а саме кімнату 611 - 91,5 кв.м., та кімнату 612 - 101,3 кв.м.

Вимоги позову мотивовані тим, що всупереч умов договору оренди №7497 від 22.07.2016, договору від 20.07.2017 №7497/01 про припинення договору оренди №7497 від 22.07.2016 та акту приймання - передачі від 10.07.2017 Відповідач не виконав свій обов'язок звільнити приміщення, та продовжує його фактично займати.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що його директор не підписував та не скріпляв печатками договір від 20.07.2017 №7497/01 про припинення договору оренди №7497 від 22.07.2016 та зворотній акт приймання-передачі від 10.07.2017, та узагалі, на час їх підписання перебував за межами м. Києва. Також Відповідач звертає увагу суду, що повернення майна за вказаним актом відбулось до припинення договору оренди (акт від 10.07.2017, а договір про припинення від 20.07.2017).

Оскільки Відповідач вважає, що не розривав договір оренди (оскільки такі дії узагалі суперечать його волі), то фактично не припиняв користуватися приміщенням і його не звільняв. І, враховуючи підробку підпису та печатки Відповідача на документах про припинення договору та повернення приміщення, Відповідач звернувся до Третьої особи (орендодавця) з проханням вважати ці документи недійсними, подав відповідний позов до суду про визнання договору про розірвання недійсним, а директор Відповідача подав відповідну заяву до поліції стосовно вказаних підробок.

Окремо Відповідач зазначає, що продовжує виконувати умови договору оренди, у тому числі, сплачувати орендну плату, забезпечувати збереження орендного майна.

Третя особа надала суду письмові пояснення, у яких зазначила, що у неї наявне саме документальне підтвердження звільнення приміщення Відповідачем (акт від 10.07.2017), і просила суд врахувати це при вирішенні спору. З питання фактичного зайняття Відповідачем приміщення Третя особа пояснень не надала.

За наслідками розгляду у судовому засіданні клопотання Відповідача від 11.03.2019 про оголошення перерви у розгляді справи до отримання ним висновку експертизи щодо відтисків печатки та підписів директора на акті та договорі, судом у клопотанні відмовлено, оскільки дане клопотання заявлено після закінчення збирання доказів на стадії підготовчого провадження і Відповідачем не обгрунтовано, що йому завадило надати даний доказ до закінчення підготовчого провадження, і при цьому, клопотання про поновлення строку на подання такого доказу не заявлялося.

Крім того, судом враховано, що встановлений ГПК України строк судового розгляду закінчився, тому відсутня можливість оголосити перерву у межах строку судового розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору від 22.07.2016 № 7497 (далі - Договір, Договір оренди) між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем (Третя особа), та Відповідачем, як орендарем, останній отримав у оренду державне нерухоме майно, яке перебуває на балансі Позивача, а саме приміщення, розміщені на шостому поверсі у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, загальною площею 192,80 кв.м. (кімнату 611 - 91,5 кв.м., та кімнату 612 - 101,3 кв.м.) (далі - Приміщення) з метою розміщення суб'єкта господарювання.

Передача приміщення підтверджується оформленим сторонами Договору актом від 22.07.2016.

У подальшому, сторони дійшли згоди припинити дію Договору, а саме 10.07.2017 склали акт про приймання-передачу (повернення) Приміщення з оренди, який підписаний між орендарем та орендодавцем за Договором, а також погоджений балансоутримувачем Приміщення - Позивачем, та далі припинення договірних відносин оформили шляхом укладення відповідного договору від 20.07.2017 №7497/01, у додатки до якого включити вищевказаний акт.

Та обставина, що Позивач дійсно є балансоутримувачем Приміщення, підтверджується наступними доказами, які визнаються судом належними, допустимими та достовірними, а також доводять зазначену обставину в своїй сукупності, а саме: Статутом Позивача, у якому визначено правовий статус майна на балансі підприємства; протоколом розподілу вартості майна від 30.08.2012; наказом від 09.11.2012 про утворення підприємства та прийняття майна на баланс; наказом від 21.08.2013 про повернення державного майна з оренди; актом від 27.08.2013 приймання-передачі державної частки цілісного майнового комплексу; договором оренди від 1992 року з подальшими змінами та договором від 23.07.2012 про його припинення; переліком основних засобів станом на 31.07.2012; зведеним актом інвентаризації майна від 20.08.2012 та передавальним балансом від 31.07.2012.

Крім того, обставина, що Позивач є балансоутримувачем Приміщення, визнана орендодавцем за Договором, та не спростована Відповідачем.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За умовами Договору, Приміщення вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання (п. 10.10).

Залученим до справи актом від 03.12.2018 підтверджується, що працівники Позивача здійснивши вихід до приміщення виявили, що воно ще фактично зайнято Відповідачем, про що склали цей акт.

Листами від 06.09.2017 № К-212, від 20.09.2017 № К-226 та від 20.11.2017 № К-272 (копії листів з доказами направлення на адресу місцезнаходження Відповідача згідно з ЄДР) Позивач вимагав у Відповідача фактично звільнити Приміщення та повернути від нього ключі, але Відповідач фактично Приміщення не звільнив і не повернув.

Відповідач також визнає, що продовжує фактично займати Приміщення.

Досліджуючи наявність у Відповідача правових підстав для зайняття Приміщення суд зазначає наступне.

Так, Відповідачем Приміщення було отримано в орендну на підставі Договору та за актом приймання-передачі від 22.07.2016, та діючий Договір відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна був правовою підставою перебування Відповідача у приміщення, оскільки орендою є саме засноване на договорі строкове платне користування майном.

Натомість, після припинення або розірвання договору оренди (ст. 27 вказаного Закону), орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Залученим до справи договором від 20.07.2017 №7497/01 підтверджується, що сторони дійшли згоди з 10.07.2017 припинити Договір.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Належних і допустимих доказів на спростування презумпції правомірності правочину, встановлених статтею 204 ЦК України, Відповідачем не надано, що є його процесуальним обов'язком (статті 13, 74 ГПК України).

Враховуючи вказане положення ст. 204 ЦК України судом відхиляються посилання Відповідача, що ним договір від 20.07.2017 №7497/01 не укладався, а акт повернення приміщення від 10.07.2017 не підписувався і печаткою не скріплювався.

Також, судом відхиляються посилання Відповідача, що складений 10.07.2017, тобто дати укладення договору №7497/01, акт повернення приміщення свідчить, що договір №7497/01 насправді не укладався 20.07.2017, оскільки Приміщення не було повернуто до дати припинення Договору.

Так, статтею 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, і сторонами у договорі від 20.07.2017 №7497/01 і було встановлено, що Договір оренди вважається припиненим з 10.07.2017, тобто з дати акта повернення приміщення. Одночасно, суд зауважує, що не вбачає порушення у складенні на початку акта повернення приміщення, а потім - укладення договору про припинення Договору оренди, оскільки Законом України Про оренду державного та комунального майна , який є пріоритетним у даний правовідносинах, такої заборони не встановлено.

Посилання Відповідача, що Договір є діючим, оскільки Відповідач продовжує виконувати його умови - сплачувати орендну плату, вживати заходи збереження Приміщення, судом відхиляються, так як внесення плати за користування майном та вжиття заходів збереження Приміщення (яке є державним майном), є прямими обов'язками Відповідача, встановленими Договором та вказаним Законом, і Відповідач зобов'язаний ці обов'язки виконувати до фактичного (а не лише документального) повернення приміщення з оренди, чого Відповідачем вчинено не було, що визнається і ним самим (Відповідач визнає, що продовжує і досі займати Приміщення).

Враховуючи наведене, оскільки Договір припинений, то Відповідач зобов'язаний фактично звільнити раніше орендоване Приміщення.

За приписами ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України (глава 29 цього Кодексу) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи наведене, оскільки Позивач володіє речовим правом на чуже майно - є балансоутримувачем державного майна - Приміщення, а Відповідач чинить Позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні ним - продовжує фактично займати Приміщення, але відповідних правових підстав для зайняття Приміщення не має - Договір є припиненим, то позовні вимоги зобов'язання Відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Приміщенням, шляхом його звільнення, визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрати, то відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки Позивачем надано документальне підтвердження тільки понесених витрати по оплаті судового збору, то судові витрати у цій частині покладаються на Відповідача; у іншій частині - за відсутності документального підтвердження судових витрат на суму 6805 грн., суд підстав для їх розподілу між сторонами не вбачає.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, офіс 17; ідентифікаційний код 40257061) усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження державним майном, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" (м. Київ, бульвар Лесі України, 26; ідентифікаційний код 38488780), шляхом звільнення раніше орендованих приміщень, розміщених на шостому поверсі у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, загальною площею 192,80 кв.м., а саме кімнату 611 - 91,5 кв.м., та кімнату 612 - 101,3 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, офіс 17; ідентифікаційний код 40257061) на користь Державного підприємства "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" (м. Київ, бульвар Лесі України, 26; ідентифікаційний код 38488780) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 19.03.2019

Суддя Сташків Р.Б.