Рішення

від 14.03.2019 по справі 913/610/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

14 березня 2019 року Справа № 913/610/18

Провадження №1/913/610/18

За позовом Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» , м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 (фермерського) господарства «Юлія» , с. Райгородка Сватівського району Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національного банку України, м. Київ

про стягнення 1355320 грн. 55 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Романенко Т.М.

В присутності представників:

від позивача - ОСОБА_2, адвокат;

від відповідача - ОСОБА_3, директор, ОСОБА_4, адвокат;

від третьої особи - не викликався;

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції з Голосіївським районним судом міста Києва у відповідності до ст. 197 ГПК України

Суть спору: про стягнення 1100000 грн. 55 коп . боргу за кредитним договором № 620/13-ю у редакції додаткової угоди від 20.03.2014 та 255320 грн. 55 коп. процентів.

Ухвалою від 20.12.2018 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національний банк України, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши представників позивача та відповідача, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, між Публічним акціонерним товариством «Український Комунальний банк» (позивачем) та ОСОБА_1 (Фермерським) господарством «Юлія» (відповідачем) було укладено кредитний договір № 620/13-ю від 21.03.2013 та додаткова угода до нього від 20.03.2014, за умовами яких банк надав позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 1100000 грн. 00 коп. на придбання посівного матеріалу, мінеральних добрив, ПММ, гербіцидів, засобів захисту рослин, запасних частин для ремонту сільгосптехніки, оплату послуг, сплати за енергоносії, а також для виплати заробітної плати, податків та загальнообов'язкових платежів, на строк по 19 березня 2015 року зі сплатою 24% річних. Встановлено зменшення ліміту кредитування згідно наступного графіку:

- по 31.01.2015 - на 300000 грн. 00 коп. - з 01.02.2015 - ліміт встановлюється в сумі 800000 грн. 00 коп.;

- по 28.02.2015 - на 400000 грн. 00 коп. - з 01.03.2015 - ліміт встановлюється в сумі 400000 грн. 00 коп. (п. 1.1 додаткової угоди від 20.03.2014 до договору).

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди від 20.03.2014 при частковому або повному погашенні позичальником заборгованості по кредиту і процентах банк відновлює кредитування на умовах п. 1.1.

Проценти за користування кредитом, визначені в п. 1.1 цього договору, нараховуються за календарні дні користування кредитом на фактичний залишок заборгованості, починаючи з дня надання кредиту до повного його погашення. Для визначення кількості днів при розрахунку процентів застосовується метод «факт/факт» . Період нарахування процентів встановлюється з першого по тридцяте (тридцять перше) числа місяця (п. 1.3 додаткової угоди до договору).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21.03.2013 між ПАТ «Український Комунальний банк» та СФГ «Юлія» були укладені договір застави від 21.03.2013 з договорами про внесення змін до нього від 17.05.2013 та від 26.03.2014, договір застави від 17.05.2013, які також долучені до справи.

Третьою особою до матеріалів справи доданий кредитний договір № 10-041/1 (системний номер 100005851000 в САП Національного банку України) від 01.04.2014, укладений між Національним банком України та ПАТ «Український комунальний банк» про надання позивачу кредиту на суму 17000000 грн. 00 коп. на строк з 01.04.2014 по 26.03.2015. Цей же строк визначений сторонами у п. 7.1, як строк дії договору.

У Реєстрі укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними особами, що пропонуються в забезпечення Національному банку України (пул кредитів) під номером « 5» вказаний кредит, наданий ОСОБА_1 (Фермерському) господарству «Юлія» на суму 1100000 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач порушив виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, зокрема, не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування, кінцевий строк для погашення яких настав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 1100000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту та 255320 грн. 55 коп. по процентах за період з 01.04.2014 по 19.03.2015.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав відзив на позовну заяву, втім, на адресу суду надійшла заява № 7 від 14.01.2019 про застосування строків позовної давності, за змістом якої відповідач наполягає, що 20.03.2018 за обставинами спору закінчився трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Позивач доводи відповідача відхиляє та зазначає про зупинення позовної давності за кредитним договором № 620/13-ю в редакції додаткової угоди від 20.03.2014 у відповідності до ст. 263 ЦК України, оскільки предвЂ�явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна подія (непереборна сила), якою є проведення на частині території Луганської області антитерористичної операції, запровадженої згідно з Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.

Третьою особою на стороні позивача у письмових поясненнях від 09.01.2019 № 12-0007/1309 позовні вимоги підтримані повністю, підтверджено факт укладання договору застави майнових прав № 10-041/2 від 15.05.2014, у т.ч. за кредитним договором № 620/13-ю від 21.03.2013, за яким відбулось прострочення повернення коштів у сумі позову.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні правовідносини, правове регулювання яких здійснюється главою 71 ЦК України. Зокрема, ст. 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як було вказано вище, при розгляді справи судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Український комунальний банк» (позивачем) та ОСОБА_1 (Фермерським) господарством «Юлія» (відповідачем) було укладено кредитний договір № 620/13-ю в редакції додаткової угоди до нього від 20.03.2014 на суму 1100000 грн. 00 коп.

Відповідач підтвердив факт одержання кредиту на вказану суму.

Виписку з поточного рахунку клієнта про перерахування коштів позивач не надав, оскільки відповідні документи втрачені у м. Луганську, який є тимчасово окупованою територією.

За умовами кредитного договору відповідач мав повернути кредит 19.03.2015, виходячи з умов п. 1.1 та розрахунку заборгованості позивача, за яким проценти за користування кредитними коштами нараховані з 01.04.2014 по 19.03.2015.

Таким чином, існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи.

У відповідності зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як свідчать матеріали справи, 15.01.2019 відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Так, позивач подав позов до суду 03.12.2018 /згідно відмітки штемпелю на конверті - арк. справи 67).

За матеріалами цієї справи строк позовної давності для стягнення боргу за кредитним договором № 620/13-ю в редакції додаткової угоди від 20.03.2014 закінчився 20.03.2018, враховуючи, що обчислення такого строку здійснюється у відповідності до умов п. 1.1 договору та ч. 1 ст. 261 ЦК України, якою передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Також у відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобоввЂ�язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач зазначає про зупинення позовної давності за обставинами спору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, оскільки предвЂ�явленню позову перешкоджала непереборна сила у вигляді проведення антитерористичної операції з квітня 2014 року та заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у відповідності до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 № 2268-VIII.

Згідно з відповідним Переліком, який є додатком до розпорядження КМ України від 07.11.2014 № 1085 в редакції розпорядження від 07.02.2018 № 79-р, м. Луганськ відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Як пояснює позивач, юридичною адресою та місцем розташування головного офісу Банку, серверів з електронними даними, місцем зберігання документації є м. Луганськ, вул. Шевченка В.В., буд 18а.

Однак, суд критично ставиться до такої правової позиції ПАТ «Український комунальний банк» , оскільки, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 263 ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених ч. 1 цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин, але позов був поданий у грудні 2018 року, коли надзвичайні обставин тривали, як тривають і зараз.

По-друге, зупинення, як і переривання, може стосуватися позовної давності, перебіг якої вже почався.

Таким чином, позивач фактично наполягає на одночасному зупиненні позовної давності 20.03.2015 та тому факті, що вона ще не почала свій відлік, що протирічить ст. 263 ЦК України.

ПАТ «Український комунальний банк» стверджує про відсутність у нього документів, необхідних для звернення з позовом, але 21.11.2017 відповідні документи були передані колишнім керуючим Сватівського відділення № 1 ОСОБА_5 уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Український комунальний банк» , що підтверджено наданим позивачем актом прийому-передачі документів (арк. справи 200). Однак, після одержання документів у листопаді 2017 року позивач не звернувся до суду з позовом.

Щодо висновку ТТП України про засвідчення обставин непереборної сили, то у відповідності до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актам.

Втім, позивач намагається довести існування непереборної сили, яка перешкоджала не виконанню ним зобоввЂ�язання, а праву звернення до суду.

У листі № 55/05-5.4 від 12.02.2019 ТПП України повідомила позивача про відкладення розгляду цього питання через недостатність документів (арк. справи 192).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовна давність у спірних правовідносинах по стягненню боргу за кредитним договором № 620/13-ю у редакції додаткової угоди від 20.03.2014 не зупинялась, а почала свій відлік 20.03.2015, а тому є пропущеною позивачем, який звернувся до суду з позовом 03.12.2018, а мав звернутися до 20.03.2018.

Обставини переривання позовної давності також не підтверджені матеріалами справи, оскільки відповідь відповідача від 10.08.2018 № 11, яка, до речі, не містить визнання боргу, була надана після закінчення строку позовної давності.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності задовольняється. Позов є необґрунтованим з підстав, вказаних вище, тому суд відмовляє позивачу у стягненні 1100000 грн. 55 коп. боргу та 255320 грн. 55 коп. процентів.

Судові витрати, у т.ч. заявлені позивачем на суму 3791 грн. 03 коп. за його заявою № 100.2.4188 від 27.09.2019, покладаються на ПАТ «Український комунальний банк» та не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Український Комунальний банк» , м. Київ, ідент. код 24191588 до ОСОБА_1 (фермерського) господарства «Юлія» , с. Райгородка Сватівського району Луганської області, ідент. код 24046975 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національного банку України , м. Київ, ідент. код 00032106 про стягнення 1355320 грн. 55 коп. боргу в і д м о в и т и.

2. Витрати по судовому збору покласти на позивача.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 19.03.2019.

Суддя Н.М.Зюбанова