Постанова

від 22.08.2019 по справі 913/610/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/610/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Васьковського О.В., Банаська О.О.,

за участю секретаря судді - Хмельовського В.О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк",

представники позивача в судове засідання не з`явилися,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Юлія",

представник відповідача - Пальчик М.О.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національний банк України,

представники третьої особи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" (вх. № 8162/2019)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019

у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Гребенюк Н.В., Пушай В.І.

та на рішення Господарського суду Луганської області 14.03.2019

у складі судді Зюбанової Н.М.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк"

до Селянського (фермерського) господарства "Юлія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національного банку України,

про стягнення 1 355 320,55 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. Публічним акціонерним товариством "Український комунальний банк" (далі - ПАТ "Український комунальний банк) та Селянським (Фермерським) господарством "Юлія" (далі - СФГ "Юлія", позичальник) було укладено кредитний договір № 620/13-ю від 21.03.2013 та додаткова угода до нього від 20.03.2014, за умовами яких банк надав позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 1 100 000 грн на придбання посівного матеріалу, мінеральних добрив, ПММ, гербіцидів, засобів захисту рослин, запасних частин для ремонту сільгосптехніки, оплату послуг, сплати за енергоносії, а також для виплати заробітної плати, податків та загальнообов`язкових платежів, на строк по 19.03.2015 зі сплатою 24% річних. Також додатковою угодою встановлено зменшення ліміту кредитування згідно наступного графіку:

- по 31.01.2015 - на 300 000 грн - з 01.02.2015 - ліміт встановлюється в сумі 800 000 грн;

- по 28.02.2015 - на 400 000 грн - з 01.03.2015 - ліміт встановлюється в сумі 400000 грн (п. 1.1 додаткової угоди від 20.03.2014 до договору).

2. Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди від 20.03.2014 при частковому або повному погашенні позичальником заборгованості по кредиту і процентах банк відновлює кредитування на умовах п. 1.1.

3. Проценти за користування кредитом, визначені в п. 1.1 цього договору, нараховуються за календарні дні користування кредитом на фактичний залишок заборгованості, починаючи з дня надання кредиту до повного його погашення. Для визначення кількості днів при розрахунку процентів застосовується метод "факт/факт". Період нарахування процентів встановлюється з першого по тридцяте (тридцять перше) числа місяця (п. 1.3 додаткової угоди до договору).

4. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21.03.2013 між ПАТ "Український комунальний банк" та СФГ "Юлія" були укладені договір застави від 21.03.2013 з договорами про внесення змін до нього від 17.05.2013 та від 26.03.2014, договір застави від 17.05.2013

Обґрунтування позову

5. 06.12.2018 до господарського суду звернулось ПАТ "Український комунальний банк" з позовом до СФГ "Юлія" про стягнення 1 100 000, 55 грн боргу за кредитним Договором № 620/13-ю, у редакції додаткової угоди від 20.03.2014, та 255 320,55 грн процентів. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором процентів.

6. 14.01.2019 відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач стверджує, що 20.03.2018 закінчився трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України.

7. Заперечуючи проти вказаної заяви, ПАТ "Український комунальний банк" зазначає про зупинення позовної давності за кредитним договором № 620/13-ю в редакції додаткової угоди від 20.03.2014 у відповідності до статті 263 Цивільного кодексу України, оскільки пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна подія (непереборна сила), якою є проведення на частині території Луганської області антитерористичної операції, запровадженої згідно з Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.

8. 20.12.2018 ухвалою Господарського суду Луганської області залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, яка підтримує позовні вимоги повністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. 14.03.2018 рішенням Господарського суду Луганської області у справі № 913/610/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. 19.06.2019 постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 913/610/18 апеляційну скаргу ПАТ "Український комунальний банк" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2019 - без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покладено на ПАТ "Український комунальний банк".

11. Рішення та постанова мотивовані пропуском позивачем строків позовної давності, який закінчився 20.03.2018, натомість позивачем подано позовну заяву у грудні 2018 року.

12. Також, суди дійшли висновку про те, що наявність обставин, які визнані непереборною силою, не є підставою автоматичного зупинення перебігу позовної давності. Позивач має довести, що ці обставини перешкоджали йому звернутися з позовом до суду, натомість позивачем не наведено жодних обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, а також не доведено обставин зупинення або переривання перебігу позовної давності. Крім того, суди відхили посилання позивача на переривання строку позовної давності, оскільки позивачем було надано лист від відповідача від 10.08.2018 № 11 вже після закінчення строку позовної давності.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. 16.07.2019 ПАТ "Український комунальний банк" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та рішення Господарського суду Луганської області 14.03.2019 у справі № 913/610/18 та ухвалили нове рішення про задоволення позовних вимог.

14. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 256, 261 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку скаржника, висновок суду про початок відліку строку позовної давності суперечить фактичним обставинам справи та стверджує, що на дату, визначену судом як дату початку перебігу строку позовної давності (20.03.2015), позивач не був обізнаний та не міг бути обізнаний про порушення свого права. Позивач вказує, що місто Луганськ, де розташовано головний офіс банку, знаходиться на тимчасово окупованій території, ПАТ "Український комунальний банк" був відключений від системи електронних платежів та своєї діяльності не здійснював, Господарський суд Луганської області не функціонував, таким чином, скаржник вважає, що станом на 20.03.2015 позивач не був та не міг бути обізнаним про порушення його права.

15. Також, скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено, а апеляційним господарським судом не усунуто порушення статті 3, 263 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки процедура ліквідації банку має визначений законом граничний строк, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості чекати на завершення надзвичайних обставин, як обов`язкової умови для звернення до суду.

16. Скаржник посилається на порушення судами статей 86, 162 Господарського процесуального кодексу України та вказує, що до 21.11.2017 позивач взагалі не мав у своєму розпорядженні тексту кредитного договору, додаткових умов до нього та договорів застави, а тому був позбавлений можливості звернутися із позовом. Лише під час передачі копій відповідних документів від колишнього керуючого Сватівського відділення банку (27.11.2017) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український комунальний банк" були отримані відповідні документи.

17. Крім того, ПАТ "Український комунальний банк" стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм статей 2, 13, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів у справі та принципу змагальності сторін.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

18. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

21. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між сторонами у справі було укладено кредитний договір № 620/13-ю та додаткову угоду від 20.03.2014 до нього, відповідно до умов яких позивач надав відповідачу кредитні кошти із кінцевою датою повернення - 19.03.2015.

22. Під час розгляду даної справи відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

23. Зважаючи на положення статті 257 Цивільного кодексу України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, судами попередніх інстанцій встановлено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення боргу за кредитним договором закінчився 20.03.2018, натомість із відповідним позовом ПАТ Укркомунбанк" звернулося 03.12.2018, тобто після закінчення строку позовної давності, у зв`язку з чим судами відмовлено в позові на підставі частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України.

24. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

25. Слід також зазначити, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

26. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

27. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

28. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

29. Наслідки спливу позовної давності передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

30. Стверджуючи про порушення судами першої та апеляційної інстанції положень статей 256, 261, 263 Цивільного кодексу України, скаржник зазначає, що 20.03.2015 перебіг позовної давності не розпочався, у зв`язку з тим, що позивач не був обізнаний та не міг бути обізнаний про факт порушення його права. Також скаржник посилається на обставини непереборної сили у зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, де знаходився головний офіс банку, що свідчить про зупинення перебігу строку позовної давності.

31. Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач, у даному випадку, фактично наполягає на одночасному зупиненні позовної давності та відсутності початку перебігу строку позовної давності, що суперечить положенням статті 263 Цивільного кодексу України, оскільки зупинення може стосуватися позовної давності, перебіг якої вже почався.

32. Крім того, скаржник також стверджує, що до 21.11.2017 був позбавлений можливості звернутися із позовом до відповідача, оскільки не мав у своєму розпорядженні кредитного договору, додаткових угод до нього та договорів застави.

33. Такі доводи Суд вважає необґрунтованими та вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом принаймні у листопаді 2017 року, отримавши 21.11.2017 від колишнього керуючого відділення банку оригінали відповідних документів, натомість позов ним було подано у грудні 2018 року.

34. Таким чином, встановивши, що позивачем у даній справі не доведено обставин, які з об`єктивних, незалежних від нього причин унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, а також не доведено обставин зупинення або переривання перебігу позовної давності, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих та законних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укркомунбанк" у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

35. Крім того, ПАТ "Український комунальний банк" стверджував про порушення судами попередніх інстанцій норм статей 2, 13, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів у справі та принципу змагальності сторін та посилався на лист відповідача від 10.08.2018 №11 як на обставину переривання строку позовної давності. Зазначені доводи колегія суддів відхиляє, оскільки судами першої та апеляційної інстанції була надана оцінка зазначеному доказу та встановлено, що лист від 10.08.2018 не містить визнання відповідачем боргу та наданий вже після закінчення строку позовної давності. При цьому, в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

37. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

38. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

39. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

40. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

42. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та рішення Господарського суду Луганської області 14.03.2019 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

43. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та рішення Господарського суду Луганської області 14.03.2019 у справі № 913/610/18 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

О. Васьковський