Постанова

від 04.07.2007 по справі 6/101-29/161

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

04 липня 2007 р.                                                                                  

№ 6/101-29/161 

Вищий

господарський  суд України у складі колегії

суддів:

головуючого:

Полякова Б.М.

суддів:

Катеринчук Л.Й. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Радехів-цукор», с. Павлів

на ухвалу

та постанову

господарського суду Львівської

області від 13.11.2006 Львівського апеляційного господарського суду від

15.01.2007

у справі  господарського суду

№ 6/101-29/161 Львівської

області

за заявою

Акціонерного комерційного

агропромислового    банку «Україна», м.

Київ

до

Сільськогосподарського товариства

з обмеженою відповідальністю імені Б. Хмельницького, с. Велике Колодно

про

банкрутство

ліквідатор

ОСОБА_1

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скарги

Василишин В.Р. (дов. від

05.04.2007)

від ініціюючого кредитора

не з'явились

від боржника

не з'явились

В С Т А Н О В

И В  :

Ухвалою суду від 26.06.2006 було

порушено провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства

з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького (далі -боржника), введено

мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження

майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ухвалою підготовчого засідання суду

від 10.07.2006 заявника зобов'язано подати до офіційних друкованих органів

оголошення про порушення справи про банкрутство, розпорядника майна ОСОБА_1

зобов'язано скласти і подати на розгляд суду реєстр вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника опубліковано в газеті

„Голос України" від 21.07.2006 р. №133 (3883).

Ухвалою господарського суду

Львівської області від 02.10.2006 

затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого не включено вимоги ТОВ

„Радехів-цукор" (далі -товариства).

Постановою Господарського суду

Львівської області від 23.10.2006 

боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру,

ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

17.10.2006 у процедурі

розпорядження майном товариством було подано заяву про внесення до реєстру

вимог кредиторів 60 352,17 грн., як таких що забезпечені притриманням майна

боржника, що на думку кредитора надає рівні права такому кредитору, аналогічно

із заставними кредиторами, на окреме включення таких вимог до реєстру вимог

кредиторів у процедурі банкрутства боржника (том 4, а.с. 56 -69). 

Ухвалою господарського суду

Львівської області від 13.11.2006 в задоволенні заяви товариства було

відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною

ухвалою, товариство звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило зазначену

ухвалу скасувати.

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 15.01.2007 апеляційну скаргу товариства було залишено

без задоволення, ухвалу суду від 13.11.2006 було залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною

постановою, товариство звернулося до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та

постанову суду апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням норм

матеріального права, зокрема, частини 2 статті 14 Закону України «Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі

-Закону), статей 591, 1019 Цивільного кодексу України (далі -Кодексу).

Колегія суддів Вищого

господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду

першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі

встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм

матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність

правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

За приписами статті 4-1 ГПК України

господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження,

передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом

України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Відповідно до пункту 6 частини 2

статті 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру

вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх

заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести

окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно

з державним реєстром застав.

Згідно з статтею 572 Кодексу в силу

застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником

(заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за

рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника,

якщо інше не встановлено законом. За вимогами пункту 1 статті 574 Цивільного

кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За приписами пункту 1 статті 594

Кодексу кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі

боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк

зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з

нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання

боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 597 Кодексу вимоги

кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно

до статті 591 цього Кодексу. За приписами статті 591 Кодексу визначено

процедуру реалізації предмета застави.

Отже, визначивши заставу та

притримання як окремі способи забезпечення зобов'язань, законодавець поєднав їх

загальною процедурою реалізації предмета застави та предмета притримання,

визначеною статтею 591 Кодексу. При цьому нормами спеціального законодавства

про банкрутство передбачено особливу процедуру включення до реєстру тільки

вимог, забезпечених  заставою. Інші забезпечення

виконання зобов'язань ( порука, гарантія, притримання, завдаток) не

передбачають особливої процедури їх визнання та включення до реєстру вимог

кредиторів.

Як було встановлено судами

попередніх інстанцій, між товариством та боржником було укладено договір

погашення заборгованості №465 КБ від 29.11.2005 (надалі - Договір). На

забезпечення умов Договору сторони дійшли згоди про передачу боржником на

підставі Акта приймання-передачі від 29.11.2005 заявнику фронтального

навантажувача К-701, вантажного  

автомобіля КРАЗ, а товариство зобов'язалося повернути їх у разі

виконання боржником грошового обов'язку на суму 85 352,17 грн.

Виходячи з встановленого судами,

колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками

судів попередніх інстанцій про те, що притримання відповідно до пункту 1 статті

546 Кодексу є окремим способом забезпечення виконання зобов'язання. А також про

те, що чинним законодавством про банкрутство не надано статусу привілейованих

грошовим вимогам, які ґрунтуються на цивільних зобов'язаннях з притримання.

Доводи скаржника про незастосування

судами статті 1019 Кодексу колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з

такого. Зазначена норма матеріального права стосується виключно умов договору

комісії. Договір погашення заборгованості №465 КБ від 29.11.2005, укладений між

товариством та боржником за своєю правовою природою не є договором комісії, а

тому правовідносини, що виникли на його основі не можуть регулюватись нормами

глави 69 ЦК України.

Відтак, доводи скаржника не

спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції у справі.

З огляду на викладене, колегія

суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду

касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського

процесуального кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх

інстанцій та не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду

Львівської області від 13.11.2006 та постанови Львівського апеляційного

господарського суду від 15.01.2007 у справі.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК

України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О

В И В :

1.          Касаційну

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Радехів-цукор» залишити без

задоволення.

2.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 та ухвалу

господарського суду Львівської області від 13.11.2006 залишити без змін.

Головуючий                                                                            

Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л.

Катеринчук

Н. Ткаченко