Рішення

від 13.03.2019 по справі 127/30769/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.03.2019

Справа № 127/30769/18

Провадження № 2/127/5263/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

13 березня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛЛИН ПЛЮС про витребування майна з чужого незаконного володіння без сплати за зберігання на спеціальному майданчику,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС про витребування майна з чужого незаконного володіння без сплати за зберігання на спеціальному майданчику і просить ухвалити рішення. яким витребувати у ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС автомобіль марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, та зобов язати повернути вказаний автомобіль без сплати за зберігання на спеціальному майданчику власнику транспортного засобу ОСОБА_1.

Позов мотивований тим, що позивачу на праві власності належить автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який постановою державного виконавця було оголошено в розшук, затримано та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання. В подальшому 08.02.2013 р. постановою державного виконавця виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь держави в особі стягувача - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна, припинено його розшук та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду. Проте на звернення позивача до ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС товариство відмовилось повертати затриманий автомобіль у зв язку з несплатою його власником ОСОБА_1 заборгованості за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику. Позивач вважає, що оскільки його не притягнуто до відповідальності та існує рішення Апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 р, про припинення арешту майна, то вважає що відсутні підстави для покладення на нього обов язку сплати заборгованості за зберігання автомобіля.

Позивач у судове засідання не з явився. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач у судове засідання не з явився.

Дослідивши письмові докази та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.06.2012 року в справі №2а-15375/11/2670 від 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованості в загальній сумі 11441,31 грн. було накладено арешт на все моє позивача.

Постановою про розшук майна боржника від 01.08.2012 року було оголошено в розшук автомобіль марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.

01.08.2012 року було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання.

04.10.2012р. інспектором Державтоінспекції МВС України було здійснено огляд та тимчасове затримання легкового автомобіля марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_1 на праві власності.

Після здійснення огляду, вищевказаний автомобіль був доставлений на зберігання на спеціальний майданчик, який знаходиться за адресою: вул. Бальзака, 16 у м. Києві та належить ДП МВС України Розвиток . В подальшому між ДП МВС України Розвиток та ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС був укладений договір Про забезпечення організації зберігання майна , відповідно до якого ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС несе повну матеріальну відповідальність за збереження транспортних засобів.

08.02.2013 року постановою державного виконавця Сидоренка Р.Г. про повернення виконавчого документа було припинено чинність арешту, припинено розшук даного автомобіля та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду у зв язку з повним погашенням заборгованості. 01.03.2013 року державний виконавець направив до ДП Розвиток вимогу про повернення автомобіля марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, його власнику ОСОБА_1

ДП Розвиток у відповіді від 14.03.2017 р. №67/17 повідомило заявника про те, що відповідно до укладеного договору між ДП Розвиток та ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС , яке і несе повну матеріальну відповідальність за збереження транспортних засобів і було рекомендовано звернутися з питання місцезнаходження автомобіля, належного позивачу, саме до ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС .

Позивач у позовній заяві та письмових поясненнях від 14.02.2019 р. зазначає про те, що йому працівник штраф-майданчику у 2013 році повідомив про те, що дійсно автомобіль зберігається на спеціальному майданчику, та щоб його забрати потрібно здійснити розрахунок вартості послуг охоронної фірми за стоянку автомобіля, вартість якої на той час коштувала - 150 грн. за добу, та у власника автомобіля, станом на 18.02.2013 року існує заборгованість, яка складає - 21 498 гривень, та за доставку автомобіля 665 грн., у зв'язку з чим автомобіль не повертається власнику. Доказами цього є рахунки (а.с. 8).

31.10.2018 року до ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС було направлено адвокатський запит, у якому ставилось питання чи знаходиться станом на сьогоднішній день автомобіль Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску на спеціальному майданчику, який знаходиться за адресою: вул. Бальзака, 16 у м. Києві та належить ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС , а якщо ні, то просив повідомити, де саме знаходиться вищезазначений автомобіль. Відповідно до відстеження поштового відправлення №0205500446146 відправлення не вручене під час доставки.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати свої майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав роз яснено про те, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Позивачем доказів про те, що на час розгляду справи судом автомобіль знаходиться у відповідача, суду не подав. Адвокатський запит від 31.10.2018р. не вручений ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС .

Відповідно до п. п. 20, 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України , зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів; фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно; у випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

Але автомобіль, який просить витребувати позивач, не вилучався у нього у зв язку з кримінальним провадженням як речовий доказ.

Тому до виниклих правовідносин підлягають застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102 Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках .

Відповідно до п. 12 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, що зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за зверненням відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення. Умовами повернення зазначеним особам транспортного засобу є оплата вартості послуги з транспортування та/або зберігання транспортного засобу, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата. Вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника із спеціального майданчика чи стоянки здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі вимоги.

Тобто положення цього Порядку не передбачають процедури безкоштовного повернення транспортного засобу власнику. Відтак суд вважає правомірною вимогу ТОВ ОЛЛИН ПЛЮС про сплату ОСОБА_1 рахунків за транспортування та зберігання автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно частин 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Кожна із сторін в справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

В ухвалі суду від 06.12.2018 р. було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі.

Тобто, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В цій справі суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 387 ЦК України, Порядком тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 253-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛЛИН ПЛЮС про витребування майна з чужого незаконного володіння без сплати за зберігання на спеціальному майданчику - відмовити.

Позивач може оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду складено 13.03.2019 р.

Суддя