Рішення

від 15.03.2019 по справі 640/19854/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2019 року № 640/19854/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства Виробничо-комерційна компанія СТС доГоловне управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправною та скасування податкової вимоги від 16 жовтня 2018 року №204359-7 та рішення від 16 жовтня 2018 року №204359-17 В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Виробничо-комерційна компанія СТС (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкову вимогу від 16 жовтня 2018 року №204359-17;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 16 жовтня 2018 року №204359-17 про опис майна ПрАТ ВКК СТС у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на час винесення відповідачем оскаржуваної вимоги, сума податкового зобов'язання позивача була не узгодженою та не могла вважатися податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України, оскільки позивачем у встановлений законом строк оскаржено податкові повідомлення-рішення на підставі, яких винесено податкову вимогу від 16 жовтня 2018 року №204359-7.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що для задоволення позову відсутні підстави, оскільки податковий борг, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2018 року №0031101409 та №0031081409 виведений з ІКП платника, у зв'язку із оскарженням вказаним рішень у судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі акту перевірки від 29 травня 2018 року №0888/26/15/14/21457896, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийняті податкові повідомлення - рішення від 14 червня 2018 року №0031081409 та №0031101409.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем подано скаргу від 25 червня 2018 року до Державної фіскальної служби України (а.с.44-46).

Відповідно, рішенням Державної фіскальної служби України від 21 серпня 2018 року №27127/6/99-99-11-05-05-25 у задоволенні скарги відмовлено, податкові повідомлення - рішення від 14 червня 2018 року №0031081409 та №0031101409 - залишені без змін (а.с.51-53).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення позивачем отримано 23 серпня 2018 року (а.с.55).

21 вересня 2018 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 червня 2018 року №0031081409 та №0031101409 (а.с.56-70).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року прийнято вказаний адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №826/15502/18.

02 жовтня 2018 року позивач направив до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві повідомлення про оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2018 року №0031081409 та №0031101409 (а.с.72).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане повідомлення відповідач отримав 04 жовтня 2018 року (а.с.73), зворотнього відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, 16 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено податкову вимогу №204359-17, відповідно до якої станом на 15 жовтня 2018 року у ПрАТ ВКК СТС обліковуються борг у розмірі 298 250,00 грн та рішення про опис майна у податкову заставу №204359-17.

Не погоджуючись із вказаними вимогою та рішенням, позивачем подано скаргу від 26 жовтня 2018 до Державної фіскальної служби України (а.с.76-78).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 01 листопада 2018 року №35558/6/99-99-17-05-15 у задоволенні скарги відмовлено, податкову вимогу від 16 жовтня 2018 року №204359-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 16 жовтня 2018 року №204359-17 залишено без змін.

Державною фіскальною службою України у вказаному рішенні, зокрема було зазначено, що контролюючим органом виключено 17 жовтня 2018 року з інтегрованої картки платника грошові зобов'язання у сумі 298 250,00 грн як неузгоджені до набрання судовим рішення у справі №826/15502/18 законної сили. За даними ІТС Податковий борг , станом на 30 жовтня 2018 року у ПрАТ ВКК СТС залишається непогашеним податковий борг із надходжень від викидів забруднюючих речовин у сумі 2,41 грн та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 55,09 грн.

На думку позивача, спірна податкова вимога винесена передчасно, оскільки процедура узгодження податкового боргу не завершена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, з метою правильного вирішення адміністративної справи, суду слід встановити чи мало місце узгодження податкового боргу до прийняття оскаржуваної вимоги із одночасним з'ясуванням її відкликання станом на момент розгляду справи у суді.

Відповідно до пунктів 56.1 та 56.2 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (пункт 56.8 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до підпункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З вищенаведеного вбачається, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення, при цьому платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

У разі звернення платника податків до суду при зверненні платника до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В свою чергу, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивачем отримано рішення Державної фіскальної служби України від 21 серпня 2018 року №27127/6/99-99-11-05-05-25 23 серпня 2018 року, в свою чергу, позивачем подано позовну заяву до адміністративного суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень 21 вересня 2018 року.

Тобто, позивач після адміністративного оскарження у строк передбачений законодавством, місячний строк, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Разом з тим, матеріали справи містять повідомлення яким позивач повідомив відповідача щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 14 червня 2018 року №0031081409 та №0031101409 у судовому порядку, яке відповідач отримав 04 жовтня 2018 року.

Судом встановлено, що позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення в строк передбачений законодавством, разом з тим, позивач вчинив дії щодо повідомлення відповідача про оскарження вказаних рішень.

Водночас оскаржувана вимога винесена податковим органом 16 жовтня 2018 року.

Таким чином, суд вважає, що податкова вимога прийнята контролюючим органом до узгодження податкового боргу, що відповідно до приписів Податкового кодексу України свідчить про протиправність вимоги від 16 жовтня 2018 року №204359-17.

Разом з тим, представником відповідача зазначено, що у зв'язку з оскарженням податкових повідомлень - рішень від 14 червня 2018 року №0031081409 та №0031101409 у судовому порядку, податкова вимога від 16 жовтня 2018 року №204359-17 вважається відкликаною, на підтвердження чого надано витяг з інтегрованої картки платника податку відповідно до електронної бази ІС Податковий Блок .

З вказаної картки вбачається, що за позивачем станом на 30 листопада 2018 року обліковується переплата в розмірі 97,05 грн.

Також, суд бере до уваги рішення Державної фіскальної служби України від 01 листопада 2018 року №35558/6/99-99-17-05-15, яким оскаржену вимогу залишено без змін. оскільки відповідно до інформації з інтегрованої картки платника податку у ПрАТ ВКК СТС залишається непогашеним податковий борг із надходжень від викидів забруднюючих речовин у сумі 2,41 грн та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 55,09 грн.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Приписами підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному Податковим кодексом України, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже з наведеного вбачається, що податкова вимога вважається відкликаною якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу та у разі погашення суми податкового боргу самостійно платником податків або органом стягнення.

Відповідно до підпункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи податкова вимога від 16 жовтня 2018 року №204359-7 винесена на суму боргу 298 250,00 грн.

Державною фіскальною службою України в рішенні від 01 листопада 2018 року №35558/6/99-99-17-05-15 зазначено про виключення з інтегрованої картки позивача штрафних санкцій у сумі 298 250,00 грн, в той же час, вказаним рішенням контролюючий орган вказану вимогу залишив без змін, зазначивши про наявність податкового боргу у позивача із надходжень від викидів забруднюючих речовин у сумі 2,41 грн та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 55,09 грн.

Також, суд зазначає, що податковий борг із надходжень від викидів забруднюючих речовин у сумі 2,41 грн погашений позивачем, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо податкового боргу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 55,09 грн, суд зазначає, що доказів облікування за позивачем вказаної суми на момент винесення спірної вимоги відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів погашення вказаного боргу платником податку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність спірної податкової вимоги від 16 жовтня 2018 року №204359-17, з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом скасування податкової вимоги від 16 жовтня 2018 року №204359-17.

З системного аналізу норм Податкового кодексу України, вбачається пряма залежність при надісланні податкової вимоги та виникнення права податкової застави від наявності узгодженого податкового боргу у платника податків. Зазначені норми вказують, що надсилання податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є заходами з погашення податкового боргу платника податків.

Однак, оскільки визначення позивачу суми податкового зобов'язання відбулось протиправно, що встановлено судом, тому рішення про опис майна у податкову заставу підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів своїх дій з урахуванням пункту 2 частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Виробничо-комерційна компанія СТС (03170, м. Київ, вул. Зодчих, 74, кв. 121, код ЄДРПОУ 21457896) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 16 жовтня 2018 року №204359-17.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 16 жовтня 2018 року №204359-17 про опис майна ПрАТ ВКК СТС у податкову заставу.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова