Рішення

від 28.02.2019 по справі 826/17374/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2019 року 16:21 № 826/17374/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представники сторін:

від позивача - Кучерявий В.О.,

від відповідача - Корнейчук О.Л.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми В4 від 15 травня 2018 року №0003974104.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки господарська діяльність позивача та його контрагентів здійснювалась не для настання правових наслідків, а задля забезпечення вигоди для третіх осіб.

Крім того, відповідач вказує на відсутність даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна щодо прийнятого на зберігання зерна від контрагентів позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, відстрочено позивачу сплату судового збору та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року закрито підготовчого провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні 28 лютого 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до наказу Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 21 березня 2018 року №493 у період з 26 березня 2018 року по 19 квітня 2018 року проведено документальну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (код ЄДРПОУ 37243279) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року, за результатом якої складено акт від 19 квітня 2018 року №1037/28-10-41-04/37243279 (далі по тексту - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України встановлено наступні порушення:

-пункту 44.1статті 44, пунктів 198.1, 198.2,198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмонтажстрой (код ЄДРПОУ 37230867) на 654 828,23 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю Рипстикюс (код ЄДРПОУ 38644692) на 2 723 628,07 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю Півко-ТД (код ЄДРПОУ 39366001) на 1 516,67 грн, Приватним підприємством Екобуд-25 (код ЄДРПОУ 34785100) на 123 776,37 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю Вуд Імпорт (код ЄДРПОУ 40992554) на 349 460,54 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю Арнок (код ЄДРПОУ 41506275) на 1 194 295,11 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю Схід Вуд (код ЄДРПОУ 41239950) на 454 218,97 грн, що призвело до завищення значення р. 21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду податкової декларації на 5 501 723,96 грн;

-підпункту 201.1 і пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, завищено податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Розетка.УА (код ЄДРПОУ 37193071) на 441,99 грн, що призвело до завищення значення р. 21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду податкової декларації на 441,99 грн;

-пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту при взаємовідносинах з контрагентами Приватним акціонерним товариством Дата Груп (код ЄДРПОУ 31720260) на 416,67 грн, Приватним акціонерним товариством Спайс ТГ (код ЄДРПОУ 35934726) на 680,00 грн, що призвело до завищення значення р. 21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду податкової декларації на 1097,67 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що за аналізом баз даних ДФС, поданої звітності та податкової інформації встановлено, що контрагенти позивача здійснюють діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки не мають основних фондів та трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності та прослідковується невідповідність придбаного контрагентами та реалізованого позивачу товару.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2018 року №0003974104, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5 503 263,62 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23 липня 2018 року №24316/699-93-66-06-02-25 відмовлено у задоволенні скарги позивача, а податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2018 року №0003974104 залишено без змін.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпункту 200.1 і 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Рипстикюс на підставі договору на транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування вантажу від 31 січня 2017року № Т-31017/83 (том 1 а.с. 132-138).

Вході виконання вказаного договору сторонами складено наступні первинні бухгалтерські документи: акти виконаних робіт, рахунки-фактури, остаточні акти, доручення на відвантаження, банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи (том 1 а.с. 139-250, том 2 а.с. 1-250, том 3 а.с. 1-250,том 4 а.с.1-250, том 5 а.с.1-53).

Також, позивач мав фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВКО-ТД на підставі договору поставки від 04 грудня 2017 року №04/12-01ГАЛ, предметом якого є постачання автозапчастин на філію Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Кролевецький КХП , перелік якого зазначено у Специфікації за формою встановленою у додатку №1 до договору (пункти 1.1, 1.2 названого Договору) (том 5 а.с. 54-55).

На підтвердження реального факту виконання договору від 04 грудня 2017 року №04/12-01ГАЛ позивачем надано суду копії специфікацій, видаткових та податкових накладних, рахунків на отримання товару (том 5 а.с. 56-61).

Крім того, позивачем укладено наступні договори підряду з Приватним підприємством Екобуд-25 (підрядник):

- від 13 грудня 2016 року №65, предметом якого є виконання підрядником роботи по технічному переоснащенню котельної на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор . Склад та обсяг робіт, які будуть виконуватись за даним договором визначаються кошторисною документацією - Додаток №1 до даного договору, який є невід'ємною його частиною (пункт 1.1 зазначеного Договору) (том 5 а.с. 86-88);

- від 01 березня 2017 року №9, предметом якого є виконання робіт з ремонту пильових бункерів та самопливного обладнання на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор . Склад та обсяг робіт, які будуть виконуватись за даним договором визначаються кошторисною документацією - Додаток №1 до даного договору, який є невід'ємною його частиною (пункт 1.1 зазначеного Договору) (том 5а.с.с 93-95);

- від 16 березня 2017 року №17, предметом якого є виконання робіт з ремонту упорного обладнання автомобілерозвантажувача ГУАР-30 (2шт) на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор (том 5 а.с. 100-102);

- від 28 березня 2017 року №21, предметом якого є виконання робіт з відпуску зерна на 2-у лінію на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор (том 5 а.с. 118-120);

- від 28 березня 2017 року №22, предметом якого є виконання робіт з ремонту Норії НЦ 175/45 №3 РБ елеватора на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор (том 5 а.с. 121-123);

- від 28 березня 2017року №23, предметом якого є виконання робіт з обладнання площі обслуговування 3-го модуля з/сушарки на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор (том 5 а.с. 126-128);

- від 28 березня 2017 року №29, предметом якого є виконання робіт з обладнання огроження на крівлі (СК-1) (дліною 18м) на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор (том 5 а.с. 154-156);

- від 14 липня 2017 року №30, предметом якого є виконання робіт з устаткування сепаратора А1-БСХ-300 на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор (том 5 а.с. 161-163);

- від 14 червня 2017 року №31, предметом якого є виконання робіт з капітального ремонту зерносушарки ДСП-32 ОТх2 на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Білоколодязькій елеватор (том 5 а.с. 195-197).

На підтвердження реального факту виконання договору від 13 грудня 2016 року №65 позивачем надано суду копії: довідки про вартість виконаних робіт та витрат; акти приймання виконаних робіт; податкові накладні та платіжні доручення; відомості ресурсів; розрахунки загальновиробничих витрат (том 5 а.с. 89-92, 96-99, 106-117, 129-153, 157-160, 164-194, 197 (зворот)-210).

Також, позивачем укладено з Приватним підприємством Екобуд-25 договір на створення науково-дослідної продукції від 12 квітня 2017 року №120417, предметом якого є проведення досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища з метою проведення атестації 12 робочих місць (том 5 а.с. 103-104).

На підтвердження реального факту виконання робіт за договором від 12 квітня 2017 року №120417 позивачем надано суду копії актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, банківських виписок (том 5 а.с. 211-217).

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем встановлено, що на адресу позивача були виписані податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким були включені до податкового кредиту позивача за відповідний період.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України 16 липня 1999 року №996-ХIV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у контрагентів послуги, товари з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем сформовано висновки щодо нереальності операцій позивача із вказаними вище контрагентами на підставі інформації з інформаційних баз даних, стосовно чого суд зазначає наступне.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних податкового органу не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в постановах Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2012 року №К9991/574/12, №К9991/5991/11 та №К9991/24891/11: Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності .

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Рипстикюс , Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВКО-ТД , Приватним підприємством Екобуд-25 спростовують висновки контролюючого органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує, що названі контрагенти позивача станом на час виконання спірних договорів були зареєстровані як юридичні особи в ЄДР.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані податкової звітності постачальників щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, оскільки зазначене є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується будь-якими доказами.

У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду недостатність кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та відсутності обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій з огляду на не встановлення походження товарів по ланцюгу постачання, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного учасника господарських відносин. При цьому, акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та контрагентами.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми постачальниками.

Щодо посилань в акті перевірки на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 28 січня 2016 року по справі №335/6512/15-к про вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статі 27 Кримінального кодексу України, суд зазначає, що по-перше, відповідачем не надано суду копію зазначеного вироку, що унеможливлює встановлення суб'єктивного складу вказаного кримінального провадження, по-друге, позивач мав фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВКО-ТД починаючи з грудня 2017 року, тобто після винесення судом вказаного вироку, а відтак фінансово-господарська діяльність позивача з названим товариством у вказаний період не могла бути об'єктом вчинення названого кримінального правопорушення.

Доказів наявності інших вироків відповідачем суду не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Рипстикюс , Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВКО-ТД , Приватним підприємством Екобуд-25 не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між позивач укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмонтажстрой (підрядник) договір підряду від 21 квітня 2017 року №2104/17, предметом якого є виконання ремонтних робіт, а саме: герметизація согових швів силосних корпусів №1-8, фарбування фасаду силосних корпусів №1-8 та металевих конструкцій на території філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України Савинський елеватор (том 1а.с. 74-77).

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем надано суду копії: податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (том 1 а.с. 81-131).

Суд зауважує, що позивачем не надано остатніх доказів виконання договору підряду від 21 квітня 2017 року №2104/17, а тому, на думку суду, вказані вище первинні бухгалтерські документи є формальними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази придбання та використання витратних будівельних матеріалів необхідних для виконання обумовлених зазначеним договором робіт. З урахуванням встановлення відповідачем відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмонтажстрой власних засобів та ресурсів, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача про безтоварний характер фінансово-господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмонтажстрой .

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Вуд Імпорт (постачальник) наступні договори: договір постачання зернової сировини від 10 жовтня 2017 року №10/10-1 (том 5 а.с. 217-219); договір постачання зернової сировини від 19 жовтня 2017 року №19/10-1 (том 6 а.с. 34-36).

На підтвердження реальності виконання договору від 10 жовтня 2017 року №10/10-1 позивачем надано суду копії специфікації, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, розпоряджень, платіжних доручень та банківських виписок (том 5 а.с. 220-250, том 6 а.с 1-33, том 6 а.с. 37-74).

Також, позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Схід Вуд наступні договори постачання зернової сировини: від 01 серпня 2017 року №01/08-4 (том 6 а.с. 75-77), від 09 серпня 2017 року№09/08-2 (том 6 а.с 101-103).

На підтвердження реальності виконання договору від 10 жовтня 2017 року №10/10-1 позивачем надано суду копії специфікації, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, розпоряджень, платіжних доручень та банківських виписок (том 6 а.с 78-100, 104-191).

Крім того, позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Арнок наступні договори постачання зернової сировини: від 03 листопада 2017 року №11/17 (том 6 а.с.192-195); від 04 жовтня 2017 року №03/17 (том 6 а.с 217-219); від 11 жовтня 2017 року №07/17 (том 6 а.с 246-248); від 18 січня 2018 року №03/18 (том 7 а.с. 28-34); від 11 січня 2018 року №01/18 (том 8 а.с. 57-60); від 28 грудня 2017 року №231/17 (том 7 а.с. 88-91); від 15 грудня 2017 року №17/17 (том 7 а.с. 122-125); від 24 жовтня 2017 року №10/17 (том 7а.с. 150-153)

На підтвердження реальності виконання договору від 10 жовтня 2017 року №10/10-1 позивачем надано суду копії специфікації, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, розпоряджень, платіжних доручень та банківських виписок (том 6 а.с 196-216, 220-245, 249-250, том 7 а.с 1-27, том 7 а.с. 35-56, том 7 а.с. 61-87, том 7 а.с. 92-121, том 7 а.с. 126-149, том 7 а.с. 154-250, том 8 а.с. 1-38).

Суд зауважує, що Товариством з обмеженою відповідальністю Вуд Імпорт , Товариством з обмеженою відповідальністю Схід Вуд та Товариством з обмеженою відповідальністю Арнок серед іншого відповідно до названих договорів реалізовано позивачу пшеницю.

Відповідно до статті 19 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах.

Одночасно статтею 20 названого Закону визначено, що декларації подаються щомісяця: зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву); суб'єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.

Отже, всі обсяги усього без виключення зерна підлягають декларуванню.

Належним доказом виконання вказаних вище договорів, на думку суду, є дані з Реєстру складських документів на зерно щодо наявності у названих товариств - контрагентів позивача зерна.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Вуд Імпорт , Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Вуд та Товариства з обмеженою відповідальністю Арнок зерна, що було реалізовано позивачу відповідно до вказаних вище договорів.

На підтвердження факту використання придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю Вуд Імпорт , Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Вуд та Товариства з обмеженою відповідальністю Арнок сировини у власній господарській діяльності позивачем надано суду копії договорів поставки власної продукції (кормів, що використовуються у тваринництві, птахівництві, рибоводстві) та копії видаткових накладних, платіжних доручень та рапортів (томи 8-12).

Проте, з наданих позивачем документів не вбачається за можливе встановити, що позивачем перероблено та в подальшому реалізовано сировину придбану саме у Товариства з обмеженою відповідальністю Вуд Імпорт , Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Вуд та Товариства з обмеженою відповідальністю Арнок .

При цьому суд зауважує, що відсутність доказів реального виконання договорів позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Вуд Імпорт , Товариством з обмеженою відповідальністю Схід Вуд та Товариством з обмеженою відповідальністю Арнок не є доказом безтоварності операцій позивача за договорами поставки власної продукції.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних вище договорів, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмонтажстрой , Товариством з обмеженою відповідальністю Вуд Імпорт , Товариством з обмеженою відповідальністю Схід Вуд , Товариством з обмеженою відповідальністю Арнок підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджуються протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Рипстикюс , Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВКО-ТД , Приватним підприємством Екобуд-25 , в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість його прийняття у вказаній частині з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року відстрочено Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо - зернова корпорація України сплату судового збору у розмірі 82 548,95 грн до винесення судового рішення по суті.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, отже й судові витрати розподіляються між позивачем та відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15 травня 2018 року №0003974104 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 848 921,11 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 39 815 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) гривень 13 копійок (отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

5. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 42 733 (сорок дві тисячі сімсот тридцять три) гривні 81 копійку (отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 14 березня 2019 року