Рішення

від 18.03.2019 по справі 826/15633/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2019 року № 826/15633/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сілкор доКиївської міської митниці ДФС провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сілкор (далі також - позивач, ТОВ Сілкор ) до Київської міської митниці ДФС (далі також - відповідач, КММ ДФС), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2017 року № UA 100010/2017/000080/2 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA 100010/2017/00171, складених відділом митного оформлення м/п Західний Київської міської митниці ДФС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2017 року позовну заяву було залишено без руху та визначено строк для усунення недоліків позовної заяви до 20.12.2017 року.

Через канцелярію суду 15.12.2018 р. надійшла заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви. З огляду на те, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2018 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі та встановлено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в матеріалах справи доказами після спливу строків для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Через канцелярію суду 08.02.2018 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2018 року повернено вказане клопотання без розгляду у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Клопотанням від 16.02.2018 року, яке надійшло через канцелярію суду від відповідача, останній просив долучити Відзив на позовну заяву та повторно клопотав про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 року вказане клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без розгляду в зв'язку з тим, що це клопотання розглянуто судом ухвалою суду від 09.02.2018 року.

Відповідно до пояснень в позовній заяві позивачем зазначено, що рішення відповідача є незаконним та не обґрунтованим, адже позивачем було подано повний пакет документів з підтверджуючими даними ціни на Товар.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначивши про відповідність оскаржуваного рішення та картки відмови вимогам законодавства.

Згідно з частиною восьмою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивачем для митного оформлення надано відповідачу наступні документи: контракт, додаткову угоду, специфікацію, комерційний інфойс, платіжне доручення № 15 від 03.04.2017 року та від 19.05.2017 року, пакувальний лист, прайс-лист, висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений ДП Держзовнішінформ , експортну декларацію, сертифікат походження, коносамент, автотранспортну накладну та інші документи в яких вказано вартість товару.

Не зважаючи на це, Головним державним інспектором ДМС України Київської міської митниці ДФС м\п Західний Калиновським Г.А. під час митного оформлення Товару - Метилгідридна рідина Марки Б , що являє собою силікони у первинних формах код за УКТЗЕД 3910000010 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а саме, Рішення від 31.05.2017 року № UA 100010/2017/000080/2, на підставі якого прийнято й оскаржувану Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100010/2017/00171, відповідно до якого у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з причин: відповідно до статті 256 Митного кодексу України, в зв'язку з невиконанням декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених ст. 53, 255 Митного кодексу України, коригування митної вартості товарів, Рішення від UA 100010/2017/000080/2.

Мотивуючи свої рішення, інспектор митниці вказав на розбіжності та неповноту інформації, поданої декларантом для митного оформлення, щодо незаявлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари у відповідності до вимог Митного кодексу України та використано для визначення митної вартості товару замість основного - резервний метод відповідно до ст. 64 МК України.

Не погоджуючись з рішенням інспектора, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів, встановлений Митним кодексом України.

Зокрема статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частин першої та другої якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 року у справах №21-127а15 та №21-53а15, від 11.09.2012 року у справі №2а-18673/09/0570.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ Сілкор (Покупець) та Inner Mongolia SUCON SILICONE CO., LTD (Продавець) укладено Контракт від 30.03.2017 року №3003/2017, згідно якого Покупець зобов'язаний оплатити і прийняти товар, а продавець зобов'язаний поставити товар відповідно до умов контракту.

Ціну на поставку товару вказано в дол. США, зазначено на кожну поставку в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту (пп. 2.1 п.2 вказаного Контракту).

Також зазначено, що ціна товару може змінюватись за взаємною згодою сторін.

Відповідно до Специфікації, копію якої надано до матеріалів справи, сторони домовились, що Продавець продає, а Покупець купує Метил Гідридна Рідина Марки Б в кількості 18 000 кг, ціна за кг становить 1,030 дол. США, що в сумі дорівнює 18 540,00 дол. США.

Згідно з Митною декларацією форми МД-2, яку позивачем надано для оформлення товару, який провозили через митний кордон України, де було зазначено, що Силіковані масла, що використовуються в якості текстильно-допоміжної речовини: Methyl hydrogen fluid B, чистою вагою - 18 000 кг та вартістю 487793.61.

Так, відповідач мотивує своє Рішення про коригування митної вартості товарів наступними обставинами, посилаючись на частину другу статті 53 Митного кодексу України відповідно до якого, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Також зазначено, що при опрацюванні документів, наданих до митної декларації виявлено, що документи містять розбіжності.

Відповідно до специфікації №1 до контракту від 30.03.2017 № 3003/2017 умови оплати: 30% предоплата производится после подписания спецификации в течение 10 рабочих дней, 70% после того, как покупатель получит от продавца все копии отгрузочних документов по электронной почте в течении 50 рабочих дней . Проте, згідно з інвойсом від 05.04.2017 року № SUCON 170324 W умови оплати 30% після підпису контракту на протязі 5 банківських днів та 70% після отримання сканованих копій В/L.

Сума передоплати за товар не співпадає з сумою оплати, яка передбачена комерційними документами, а саме інвойсом та специфікацією.

Також, п.2.2 Контакту (де вказано, що в ціну товару включена лише вартість пакування) суперечить умовам поставки СІF згідно з Інкотермс-2010. Згідно з частиною 5 статті 54 Кодексу орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Відповідно до статті 33 Митного кодексу України органи доходів і зборів використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення [митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до п. 2.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених ДФС України від 11.09.2015 № 689, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС. Рівень митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів значно вище ніж заявлений. Згідно з частиною 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, прайс-листи виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Додатково звертаємо увагу, що відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За результатами розгляду додатково наданих документів, встановлено наступне. Прайс-лист компанії Inner Mongolia SUCON SILICONE CO., LTD на умовах СІF Одеса вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

У висновку ДП Держзовнішінформ від 18.05.2017 року № 117/185 експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари, не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано яких саме підприємств постачальників та виробників відповідної продукції використана цінова інформація).

У висновку Запорізької ТПП від 29.05.2017 року № ОИ 444 експерт надає оцінку товару станом на травень місяць. В той же час інвойс, який подано до митного оформлення, датовано 5.04.2017 року.

Відповідачем зазначено, що позивачем надано роздруковану з електронної копії митну декларація країни відправлення № 223120170000975892, що не є копією митної декларації країни відправлення (як цього вимагається частиною третьою ст. 53 Кодексу). Зазначений документ не містить відміток митного органу країни відправлення. Даною декларацію факт здійснення експортної операції не підтверджений - графа, в якій зазначається дата здійснення експортної операції не заповнена. Відповідно до частини 3 статті 54 Кодексу за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу. Враховуючи вищевикладене, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу, орган доходів і зборів відмовляє у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Митна вартість, визначена за резервним методом, з урахуванням вимог ст. 64 Кодексу та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54 та ч. 2 ст. 58 Кодексу; методи 2-а, 2-6 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що ввезені на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари з урахуванням вимог ст. 59, 60 Кодексу; методи 2-в, 2-г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Таким чином, керуючись положеннями частини 1 статті 55 Кодексу, органом Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару на підставі митних оформлень за митними деклараціями від 06.02.2017 № 805210000/2017/263, від 20.03.207 № UА100120/2017/174635. рішення про визначення митної вартості від 25.05.2017 № 100000/2017/000045. Митна вартість, визначена за резервним методом, з урахуванням вимог ст. 64 Кодексу та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. 5. Процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом проведена шляхом надіслання електронних повідомлень. В процесі консультації декларанту повідомлено про причини не застосовування основного методу. Декларант має право звернутися до органів доходів і зборів та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в органах доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду .

Так суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними в Рішенні про коригування митної вартості товарів про порушення ТОВ Сілкор умови оплати Товару , адже встановлено, що Контракт було укладено 30.03.2017 року, платіж відповідно до наданої банківської виписки було здійснено 03.04.2017 року на суму 16 686.00 дол. США:

1.03 дол. США (вартість 1 кг Товару) множимо на 18 000 кг (кількість всього Товару) = 18 540 дол. США.

18 540 дол. США множимо на 3 контейнери = 55620 дол. США.

55620 множимо на 0.3 (30 % відповідно до умов оплати за Товар, що викладено в специфікації) = 16 686.00 дол. США.

Та відповідно до платіжного доручення, позивачем 19.05.2017 року перераховано суму в розмірі 51 912,00 дол. США продавцю за Товар, що становило 70 % вартості, а саме:

1.03 дол. США (заявлена вартість Товару) множимо на 18 000 кг (загальну кількість Товару) = 18 540 дол. США.

18 540 дол. США множимо на 4 контейнери = 74 160 дол. США

74 160 дол. США множимо на 0.7 (70 % вартості Товару) = 51 912 дол. США.

Викладене дає змогу встановити суду про безпідставність твердження відповідача щодо неправильної оплати вартості Товару позивачем та порушення ним умов Контракту та Специфікації.

Щодо твердження відповідача, про нижчу заявлену вартість Товару від заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, судом встановлено, що ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків листом від 18.05.2017 року № 117/185 повідомлено, що контрактна ціна 1,030 дол. США за кг товару відповідає ціні виробника при поставках в Україну для ТОВ Сілкор з урахуванням дати інвойсу від 05.04.2017 року.

Відповідно до висновку Запорізької Торгово-Промислової палати № ОИ-444 від 29.05.2017 року встановлено, що в результаті проведення моніторингу цін постачальників подібної (аналогічної) продукції із Китаю, рівень цін станом на 2017 рік склав: мінімальна ціна 0,80, а максимальна - 1,10 дол. США за кілограм.

Зважаючи на зазначене, ціна Товару в розмірі 1,030 дол. США за кг є обґрунтованою та дійсною ціною за вказаний Товар, який придбало ТОВ Сілкор .

Також доречно зауважити, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження контрагентом позивача вказаної вартості на товар, відсутні також докази їх суперечок щодо такої вартості та відсутні докази оскарження висновків ДП Держзовнішінфор та висновку Запорізької ТПП, а отже вони рахуються судом як чинні та такі, якими встановлено вірну вартість Товару.

Щодо твердження відповідача про надання експертної оцінки товару станом на травень місяць у висновку Запорізької ТПП, що не співпадає з місяцем датування інвойсу, суд зазначає, що у вказаному Висновку експерт дає чітке посилання на номер та дату Контракту, на умови поставки, за якими здійснювалось перевезення Товару саме купленого позивачем у контрагенту, та, не посилаючись на місяці та дати, експертом зазначено, що вартість відповідає середньому рівню цін, які склалися при експорті подібної (аналогічно) продукції, а тому суд не приймає до уваги вказаного вище твердження відповідача та визнає вказаний висновок чинним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Отже, досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, судом встановлено відсутність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, відсутність будь-яких умов або застереження щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів та те, що жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві.

При цьому відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вже зазначалося судом та підтверджується матеріалами справи, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав митному органу усі необхідні документи, що необхідні для визначення митної вартості товарів.

Водночас відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про протиправність витребування митницею у позивача додаткових документів та їх подальший аналіз в контексті коригування митної вартості імпортованих товарів, оскільки частиною третьою статті 53 Митного кодексу України не передбачено підстави для витребування додаткових документів "спрацювання критеріїв автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України".

Стосовно доводів відповідача про відмінність цін на товар, суд зважає на положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України від 16.04.1991 року №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні обставини надання контрагентом спеціальних цін позивачу.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 22.05.2018 року у справі №826/3104/16 зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незміною.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи вище викладене, рішення Київської міської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів від 31.05.2017 року № UA 100010/2017/000080/2 є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки єдиною підставою для видачі картки відмови є рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100010/2017/00171 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що вимоги ТОВ "Сілкор" є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли Київською міською митницею ДФС належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про задоволення позову.

Окремо щодо застосування строків на оскарження рішення про коригування митної вартості товару, суд вважає за необхідне зазначити, що це є рішенням контролюючого органу про визначення грошового зобов'язання платника податків, оскільки митна вартість, скоригована таким рішенням, є базою оподаткування в розумінні статті 23 Податкового кодексу України в її системному тлумаченні зі статтями 49-50 Митного кодексу України, похідним для числового виразу податкового зобов'язання з мита та податку на додану вартість, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету. Тобто, застосуванню підлягає не загальний строк у шість місяців, а спеціальний, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 року у справі №826/19630/16.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Частиною першою вказаної статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи платіжних доручень від 23.11.2017 року № 694 та № 695, що підтверджує сплату судового збору в сумарному розмірі 3 200,00 грн., суд ухвалює присудити зазначену суму на користь позивача ТОВ Сілкор з бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Керуючись положеннями статей 3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сілкор задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2017 року № UA 100010/2017/000080/2, складеного відділом митного оформлення м/п Західний Київської міської митниці ДФС.

3. Cкасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA 100010/2017/00171, складену відділом митного оформлення м/п Західний Київської міської митниці ДФС.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сілкор понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200,00 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сілкор , 02094, м. Київ, б-р Верховної Ради, 22, код ЄДРПОУ 40947056;

Відповідач: Київська міська митниця ДФС, 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8 А, код ЄДРПОУ 39422888.

Суддя Л.О. Маруліна