Рішення

від 26.02.2019 по справі 2а-16406/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року № 2а-16406/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Швець І.В.,

представника прокуратури: Тагвей Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у м.Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Каштан",

за участю Прокуратури міста Києва,

про стягнення заборгованості в сумі 13 169 844,20 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Каштан", у якій з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути заборгованість у сумі 13 169 844,20 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням податкового органу за порушення Товариством пунктів 1, 9 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

Клопотання про збільшення позовних вимог обґрунтоване позивачем тим, що рішенням Державної податкової адміністрації України скасовано рішення Державної податкової адміністрації у м.Києві та рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 10.07.2010 №0002592330 залишено без змін, тобто сума санкцій, що підлягає сплаті станом на 15.02.2011 становила - 13169884,20 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2012, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2013 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; ухвалою цього ж суду від 14 квітня 2015 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення касаційного провадження у справі №2а-185/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Таксі-Каштан про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд постановою від 14.11.2018 скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справу №2а-16406/10/2670 направив на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 08.01.2019 адміністративну справу №2а-16406/10/2670 розподілено на суддю Аблова Є.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 справу №2а-16406/10/2670 за позовною заявою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Судом здійснено заміну відповідача у справі на підставі статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України на Головне управління ДФС у м.Києві.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 26.02.2019 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позицію позивача, просила позов задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами позивача проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Каштан" з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, і наявності торгових патентів та ліцензій, про що складено акт від 06 липня 2010 року №0535/26/57/23/31720606, яким встановлено порушення відповідачем вимог пунктів 1, 9 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Підставою для таких висновків стало встановлення обставин здійснення розрахункових операцій із виписуванням прибуткових касових ордерів, не застосовуючи РРО.

Також під час перевірки встановлено, що на підприємстві зареєстровано 58 РРО (таксометрів) з яких 55 не використовуються з моменту видачі ліцензії (18 грудня 2008 року), таксометр №2657004190 використовується з 14 січня 2009 року, таксометр №2657004201 використовується з 23 травня 2009 року, таксометр №2657004202 використовується з 30 вересня 2009 року. Однак підприємством не забезпечено друк щоденних фіскальних звітних чеків (Z-звітів) в книгах обліку розрахункових операцій (КОРО) до вказаних у переліку РРО в кількості 33171.

20 липня 2010 року позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330, у відповідності до якого сума таких санкцій склала 13 169 844,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішення позивача від 20 липня 2010 року №0002592330 оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року у справі №2а-185/11/2670, яка набрала законної сили за результатами апеляційного перегляду (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року), у задоволенні позову відповідача відмовлено.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем суми штрафних (фінансових) санкцій у добровільному порядку позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 9 статті 3 Закону №265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно зі статтею 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

За змістом пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Стаття 2 Закону №265/95-ВР визначає, що фінансова санкція - це грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

Суми фінансових санкцій, які визначені статтею 17 Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій (стаття 25 Закону №265/95-ВР).

Право органів державної податкової служби застосовувати та стягувати фінансові (штрафні) санкції до бюджетів було також встановлено пунктом 11 статті 11 Закону України Про державну податкову службу в Україні від 04 грудня 1990 року №509-XII в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом.

У відповідності до пункту 11 частини першої статті 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже наведеним законодавством, положення якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі виявлення порушень у сфері застосування РРО податковий орган виносить рішення про застосування фінансової санкції, яка протягом визначеного строку має бути сплачена суб'єктом господарювання. При цьому відсутній відповідний правовий механізм його адміністративного узгодження, тому, вирішуючи питання щодо стягнення фінансової санкції, суд має надавати оцінку правомірності її застосування.

Наведений обов'язок суду узгоджується із положеннями частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень), у відповідності до якої предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення фінансових (штрафних) санкцій, механізм узгодження яких відсутній, з'ясуванню і перевірці доказами підлягають причини і умови, які сприяли правопорушенню, а також відповідність застосованого до суб'єкта господарювання розміру відповідальності положенням закону, яким встановлена остання.

У зв'язку із наведеним слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Наведеною нормою встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Тобто, за змістом частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказане зазначено також в постанові Верховного Суду від 14.11.2018, що прийнято до уваги судом першої інстанції.

Так, судом встановлено, що за результатами перевірки відповідача, позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2010 №0002592330, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 13 169 844,20 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач оскаржив його в порядку адміністративного узгодження до ДПА у м.Києві, рішенням якого від 29.09.2010 №5170/10/25-214 скасовано рішення від 20.07.2010 №0002592330 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 215 560,00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням ДПА України від 10.12.2010 №13389/6/25-0415 за результати розгляду скарги відповідача, залишено без змін рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 20.07.2010 №0002592330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з врахуванням рішення ДПА у м.Києві від 29.09.2010 №5170/10/25-214, прийнятого за результатом розгляду скарги, а скаргу - без задоволення.

Матеріали справи містять копії рішень Державної податкової адміністрації у м. Києві від 29 вересня 2010 року №5170/10/25-214 та Державної податкової адміністрації України від 10 грудня 2010 року №13389/6/25-0415.

Отже, відповідач скористався правом адміністративного узгодження визначеного податкового зобов'язання.

Тобто на момент звернення позивача до суду з даним позовом за відповідачем рахувалась заборгованість зі сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного рішенням від 20.07.2010 №0002592330 у сумі 13 169 844,20 грн.

Крім того, рішенням в адміністративній справі №185/11/2011 від 18.04.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідача про скасування спірного рішення, яке слугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення.

Отже факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Порядок звернення стягнення на майно платника податків в рахунок погашення податкового боргу, на момент звернення позивача з зазначеним позовом до суду, визначено Законом України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 13 169 844,20 грн. станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу товариства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Каштан" (код ЄДРПОУ 31720606, адреса: 03115, Київ, вул.В.Степанченка, 5) на користь Головного управління ДФС у м.Києві (код ЄДРПОУ 39513550, адреса: 03115, Київ, вул.Верховинна, 9) заборгованість у розмірі 13169844,20 грн. (тринадцять мільйонів сто шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 20 копійок) на розрахунковий рахунок №31116104026009; УДКСУ у Святошинському районі ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37962074, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП); МФО 899998, код 21080900.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов