Постанова

від 19.03.2019 по справі 1440/1735/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/1735/18

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. Дата і місце ухвалення: 08.10.2018р., м. Миколаїв Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю НПК на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю НПК до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю НПК звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2018 року №00052951406, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 122991,64 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та №00052961406, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 15022 грн. за порушення п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р.

Позов обґрунтовувало тим, що зазначені в акті перевірки результати вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС здійснено з порушенням, оскільки способом перевірки наявності не оприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. При цьому, вимірювання рівня нафтопродуктів в резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначенні Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155. Також, позивач посилається на те, що притягнення товариства до відповідальності за порушення п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні мало місце з порушенням строків, визначених статтею 250 ГК України.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження (а.с.2-3), справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю НПК подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 08.10.2018р., з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №826/18483/13-а, відповідно до якої вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватися з дотриманням вимог Інструкції №281/171/578/155. А ні в акті перевірки, а ні в додатку до нього не зазначено інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалося зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів. Відповідачем належними доказами не доведено факт реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів, які не обліковано у встановленому законодавством порядку.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам ТОВ НПК про те, що оскільки Указ Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р., не є законами, прийнятими законодавчим органом державної влади, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, тому передбачені ними адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання у межах строків, встановлених ст.250 ГК України.

ГУ ДФС у Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.06.2018р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, буд.1/А, суб'єкта господарської діяльності ТОВ НПК щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки №0138/14/29/14/31613665 від 14.06.2018р., яким зафіксовано порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: ведення з порушеннями обліку товарних запасів у встановленому законом порядку за місцем їх реалізації та зберігання; п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного Банку України від 15.12.2004р. №637, а саме: неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.

На підставі вказаного акту перевірки 04 липня 2018 року Головне управління ДФС у Миколаївській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №00052951406, яким до ТОВ НПК застосовано штрафні санкції в сумі 122991,64 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ;

- №00052961406, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 15022 грн. за порушення п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень ТОВ НПК оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ НПК дійшов висновку, що ГУ ДФС у Миколаївській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено порушення позивачем, зафіксовані актом перевірки №0138/14/29/14/31613665 від 14.06.2018р.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, доходить наступних висновків.

Актом перевірки, серед іншого, зафіксовано порушення ТОВ НПК п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . Зокрема, зазначено, що позивачем ведеться з порушенням встановлений законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на АЗС за адресою: м.Миколаїв, вул. Індустріальна, буд.1/А. Перевіркою встановлено надлишок товарних запасів на суму 49996,60 грн. та нестачу товарних запасів на суму11499,02 грн.; загальна сума порушень склала 61495,82 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов шляхом співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначено різницю між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

У зв'язку з цим, на підставі ст.20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , податковим повідомленням-рішенням №00052951406 від 04.07.2018р. до ТОВ НПК застосовано штрафні санкції в сумі 122991,64 грн., тобто у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, визнав обґрунтованими доводи податкового органу, що єдиним можливим способом перевірки наявності не оприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, № 17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. При цьому, суд першої інстанції не погодився з посиланням ТОВ НПК , що відповідна перевірка наявності не оприбуткованих нафтопродуктів має бути здійснена з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зазначивши, що визначений вказаною Інструкцією порядок стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації. Однак, вказаний порядок не поширює свою дію на випадки проведення фактичної перевірки контролюючими органами, оскільки не містить жодних норм, які регулюють порядок проведення інвентаризації в такому випадку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно ст.20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій, передбачених ст.20 №265/95-ВР, є факт реалізації (продажу) не облікованих товарів. При цьому, акт перевірки не містить посилань на факт реалізації необлікованих товарів.

Порядок здійснення вимірювань об'єму та маси нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією №281/171/578/155, пунктом 3 якої передбачено, що облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.

Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 Інструкції №281/171/578/155 об'ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Згідно п.п. 4.2.5 п.4.2 Інструкції №281/171/578/155 об'ємним методом вимірюється лише об'єм нафтопродукту. Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливороздавальні колонки (ПРК) і оливороздавальні колонки (ОРК), що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.

Об'єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК. Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником суігарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об'єму відпущених пального або олив. Сумарний об'єм нафтопродуктів, відпущених через ПРК та ОРК, не може використовуватись для обліку маси нафтопродуктів.

Підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метро штоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України. Границі допустимої похибки вимірювання рівня світлих нафтопродуктів та підтоварної води не повинні перевищувати ± 2 мм, нафти та газового конденсату - ± 4 мм, мазуту - ± 5 мм, інших нафтопродуктів - ± 2 мм.

Перед кожним вимірюванням рівня нафти і нафтопродукту у вертикальних і горизонтальних резервуарах здійснюється перевірка базової висоти згідно з підпунктом 4.3.2.6 цієї Інструкції.

Після завершення приймання нафти і нафтопродуктів вимірювання здійснюється при закритих вхідних і вихідних засувках після 30-хвилинного відстоювання в горизонтальних резервуарах і годинного - у вертикальних резервуарах.

У разі вимірювання рівня нафтопродуктів у горизонтальних циліндричних резервуарах нижній кінець метроштока чи вантажу рулетки має потрапляти на нижню твірну резервуара.

Вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (± 2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне значення результатів трьох найближчих вимірювань.

З аналізу вказаних норм слідує, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

При цьому, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією від 20.05.2008р. №281/171/578/155 , яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018р. по справі №826/18483/13-а, висновки якого, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, підлягають врахуванню судом при застосуванні відповідних норм права.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що зазначені у акті перевірки №0138/14/29/14/31613665 від 14.06.2018р. результати вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені з порушенням вищевказаних вимог Інструкції №281/171/578/155 , з огляду на те, що в акті перевірки та додатку до нього не зазначено, інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, як того вимагає вказана Інструкція, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в додатку до акту перевірки Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) не може вважатись достовірною, а відповідно і твердження відповідача про те, що позивач реалізовував паливно-мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним.

Колегія суддів зазначає, що саме відомості за результатами проведення вимірювання, здійснені у порядку, визначеному Інструкцією №281/171/578/155 у спірних правовідносинах можуть бути належним, в розумінні ст.73 КАС України, доказом порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Специфіка штрафної санкції за порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР полягає в тому, що у відповідності до ст.20 вказаного Закону, вона визначається в залежності від вартості не облікованих товарів.

Тобто, у даному випадку, для висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №00052951406 від 04.07.2018 року у суду повинні бути беззаперечні докази щодо точної вартості не облікованих ТМЦ. Однак, з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, яким чином визначено фактичні залишки ТМЦ за місцем проведення перевірки.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосовуючи податковим повідомленням-рішенням №00052951406 від 04.07.2018р. до ТОВ НПК штрафні санкції в сумі 122991,64 грн. податковий орган виходив з того, що загальна сума порушень склала 61495,82 грн., так як перевіркою встановлено надлишок товарних запасів на суму 49996,60 грн. та нестачу товарних запасів на загальну суму11499,02 грн.

Проте, зі змісту ст.20 Закону №265/95-ВР слідує, що застосування санкцій на підставі вказаної норми можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його. А відтак, посилання податкового органу на нестачу товарних запасів не є обґрунтованим при накладенні на суб'єкта господарювання штрафних санкцій на підставі вказаної норми.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 05.03.2019р. по справі №806/2402/16.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про законність податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №00052951406 від 04.07.2018р.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню ГУ ДФС у Миколаївській області №00052961406 від 04.07.2018р. колегія суддів виходить з наступного.

В ході перевірки ТОВ НПК відповідачем встановлено порушення вимог п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (далі - Положення №637), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень (у день одержання готівкових коштів) у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за період з 12.03.2017р. по 14.10.2017р. підприємством не оприбутковано у КОРО №3000274194Р/1, №3000274194Р/2 готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень на загальну суму 3004,40 грн. Розрахунок суми не оприбуткованих в день їх надходження готівкових коштів в КОРО по АЗС ТОВ НПК наведено в додатку 1 до Акту перевірки.

При зверненні з позовом до суду позивач не заперечував факт порушення ним п.2.6 гл.2 Положення №637, а в обґрунтування своїх вимог про незаконність податкового повідомлення-рішення №00052961406 від 04.07.2018р. зазначав про порушення відповідачем строків накладення адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 ГК України.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі посилання товариства, зазначивши, що пунктом 109.2 статті 109 Податкового кодексу України визначено, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Оскільки розмір і порядок стягнення штрафних санкцій з позивача в даному випадку, передбачений Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995р. №436/95, тому, за висновками суду першої інстанції, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст.250 ГК України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, згідно з частиною першою статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, з набранням 01.01.2011р. чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI зі сфери дії статті 250 ГК України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Контроль за додержанням суб'єктами господарювання норм з регулювання обігу готівки здійснюють органи Державної фіскальної служби.

Указ Президента України від 12.06.1995р. №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки прийнятий в період дії Конституційного Договору, а отже такий має юридичну силу Закону.

Так, 08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України .

Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Тлумачення цитованих вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов'язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.

12 червня 1995 року Президент України видав Указ №436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах.

Метою прийняття Указу №436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів.

06 липня 1995 року органом законодавчої влади прийнято Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР , положення розділу V якого визначають перелік порушень, за вчинення яких передбачено застосування фінансових санкцій.

За змістом розділу V Закону №265/95 -ВР, так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке діяння.

З прийняттям Конституції України 1996 року Указ №436/95 скасовано не було. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом №436/95.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 є правомірним.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 05.11.2018р. по справі №803/780/17.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.02.2018р. по справі №2а/0270/1179/11, оскільки на час прийняття податковим органом спірного рішення у рамках вказаної справи статтю 250 Господарського кодексу України не було доповнено частиною другою Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ НПК в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від №00052961406 від 04 липня 2018 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки при вирішенні спору в частині вимог позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №00052951406, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 122991,64 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, а також порушено норми матеріального права, тому, відповідно до ст.317 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції частково задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 08.10.2018р. в частині вказаних вимог ТОВ НПК , з прийняттям в цій частині нового судового рішення - про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НПК задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №00052951406 - скасувати.

В цій частині прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю НПК задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04 липня 2018 року №00052951406.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277, 54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 6) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю НПК (код ЄДРПОУ 31613665, 54040, м.Миколаїв, вул. Індустріальна, 1) судовий збір в сумі 4606,20 (чотири тисячі шістсот шість гривень 20 копійок) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук'янчук