Постанова

від 18.03.2019 по справі 825/2367/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2367/18 Суддя першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Коротких А.Ю. та Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, яке оголошене о 15 год. 51 коп. та складене у повному обсязі 26 вересня 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 17 травня 2018 року № 11- О в частині звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу фінансово-економічного аналізу та розвитку районної державної адміністрації у зв'язку з припиненням юридичної особи - Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області;

- поновити на роботі з 18 травня 2018 року, а саме - на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-економічного аналізу та розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області, а в разі визнання судом неможливості поновлення на зазначеній посаді у зв'язку з її відсутністю, поновити на посаді головного спеціаліста відділу агропромислового розвитку районної державної адміністрації;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 18 травня 2018 року по день фактичного поновлення на роботі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області було ліквідоване як юридична особа без визначення правонаступника. Також відповідач вказує на те, що ОСОБА_2 були запропоновані вакантні посади, які відповідали її кваліфікації.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року справу було призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Від Ічнянської РДА Чернігівської області 14 січня 2019 року надійшла заява про участь у судовому засіданні.

У відповідності до ч. 3 ст. 296 КАС України апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі Ічнянської РДА Чернігівської області відсутнє клопотання про розгляд справи за участі її представника.

Ухвалою суду від 30 листопада 2018 року позивачу було запропоновано подати відзив на апеляційну скаргу у строк до 21 грудня 2018 року і роз'яснено право заявити клопотання про розгляд справи за участю сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 відсутнє клопотання про розгляд апеляційної скарги за її участю.

Після постановлення ухвали суду від 26 грудня 2018 року про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження, відповідач подав заяву про участь у судовому засіданні. Разом з тим, скаржник не навів обґрунтування необхідності призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Судом також не встановлено підстав для призначення справи до апеляційного розгляду в судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС України.

З огляду на викладене справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Ічнянської РДА Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що ОСОБА_2 з працювала в Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-економічного аналізу та розвитку районної державної адміністрації.

Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 14 лютого 2018 року № 79 Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 28 квітня 2014 року № 202 було зменшено граничну чисельність працівників Ічнянської РДА Чернігівської області до 60 осіб.

Відповідно до розпорядження Ічнянської РДА Чернігівської області від 29 січня 2018 року № 11-к Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації було переіменовано у Відділ агропромислового розвитку районної державної адміністрації зі збереженням статусу юридичної особи.

Розпорядженням Ічнянської РДА Чернігівської області від 28 лютого 2018 року № 54 було припинено Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області (код ЄДРПОУ 00733808) шляхом ліквідації.

Також розпорядженням Ічнянської РДА Чернігівської області від 28 лютого 2018 року № 15-к Про структуру райдержадміністрації було виведено, зокрема, посади начальника Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації; начальника відділу фінансово-економічного аналізу та розвитку агропромислового виробництва Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації, головного бухгалтера; двох головних спеціалістів відділу фінансово-економічного аналізу та розвитку агропромислового виробництва Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації; завідувача сектору організаційної роботи та врегулювання відносин власності Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації; головного спеціаліста сектору організації роботи та врегулювання відносин власності Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації; водія Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації.

Одночасно було введено посаду начальника Відділу агропромислового розвитку районної державної адміністрації та двох головних спеціалістів відділу агропромислового розвитку районної державної адміністрації.

У зв'язку з припиненням юридичної особи - Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області 01 березня 2018 року ОСОБА_2 було повідомлено про вивільнення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та роз'яснено позивачу, що після закінчення двомісячного строку з моменту одержання повідомлення вона підлягає звільненню.

Наказом голови ліквідаційної комісії Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області від 17 травня 2018 року № 11 О ОСОБА_2 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу фінансово-економічного аналізу та розвитку агропромислового виробництва управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації з 17 травня 2018 року у зв'язку з припиненням юридичної особи Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації відповідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з виплатою вихідної допомоги згідно ст. 44 зазначеного Кодексу.

Не погоджуючись із наказом про звільнення з роботи, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимоги ч. 2 ст. 40 та ст. 49 2 Кодексу законів про працю України в частині процедури звільнення працівника, оскільки позивачу не було запропоновано іншу роботу відповідно до її кваліфікації у створеному відділі, якому було передано функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Під час розгляду і вирішення даної справи колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 17 жовтня 2011 року у справі № 21-237а11, від 16 жовтня 2012 року у справі № 21-267а12 та від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, за змістом яких при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, яку ліквідовано, належить з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган. За висновком Верховного Суду України ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

До матеріалів даної справи приєднані копія Положення про управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області, затвердженого розпорядженням від 25 лютого 2013 року № 41 та копія Положення про відділ агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області, затвердженого розпорядженням від 29 травня 2018 року № 46-к.

Проаналізувавши основні завдання та функції, які покладалися на ліквідоване Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області та на новоутворений Відділ агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Ічнянська районна державна адміністрація не відмовилася від виконання завдань, які покладалися на Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області, а фактично передало їх новоствореному Відділу.

Відтак, незважаючи на те, що у розпорядженні Ічнянської РДА Чернігівської області від 28 лютого 2018 року № 54 вказано про ліквідацію Управління агропромислового розвитку, фактично відбулася його реорганізація.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладена у постанові від 11 липня 2018 року.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_2 була звільнена з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Вказана норма права передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст. 40 зазначеного Кодексу передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 49 2 Кодексу законів про працю України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані не тільки з'ясувати: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а й чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачу не було запропоновано іншу роботу відповідно до її кваліфікації у створеному Відділі, якому було передано функції, які раніше виконувало Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області.

Згідно з матеріалів справи, до складу Управління агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області входило 7 посад, натомість до штату Відділу агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області - 3 посади.

Відповідач подав письмові заперечення проти відповіді на відзив на адміністративний позов, у яких зазначив, що на вакантні посади Відділу агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області були переведені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які мають більший стаж державної служби та вищий ранг державного службовця у порівнянні з позивачем, а також вищу освіту за спеціальністю, яка відповідає потребам Відділу, а також ОСОБА_4, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, звільнення якої не допускається відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 в усній формі було запропоновано посаду в Управлінні соціального захисту населення Ічнянської РДА Чернігівської області та роботу за фахом у сільськогосподарських підприємствах району, він яких позивач відмовилася.

Перевіряючи виконання Ічнянською РДА Чернігівської області вимог ч. 2 ст. 40, ч.ч. 1, 3 ст. 49 2 Кодексу законів про працю України, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 816/979/17. У вказаному судовому рішенні зазначено, що власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49 2 Кодексу законів про працю України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49 2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Таким чином, Ічнянська РДА Чернігівської області зобов'язана була запропонувати ОСОБА_2 всі вакантні посади, які існували в установі з дня попередження про звільнення до дня видачі оскаржуваного розпорядження, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працювала позивач.

ОСОБА_2 свої вимоги про поновлення на роботі обґрунтовувала тим, що на момент її звільнення в апараті Ічнянської РДА Чернігівської області існували вакантні посади, які не були їй запропоновані.

Ічнянською РДА Чернігівської області фактично були надані пояснення щодо причин прийняття інших осіб на посади у Відділі агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області.

Також колегія суддів вважає, що надані сторонами письмові пояснення підтверджують факт надання позивачу пропозиції зайняти посаду в Управлінні соціального захисту Ічнянської РДА Чернігівської області. ОСОБА_2 у відповіді на відзив не заперечує надходження такої пропозиції та проходження співбесіди, проте зазначає, що у письмовому вигляді пропозиція обійняти посаду в Управлінні соціального захисту Ічнянської РДА Чернігівської області їй не надавалася.

Колегія суддів враховує, що розпорядженням Ічнянської РДА Чернігівської області від 28 лютого 2018 року № 15-к Про структуру райдержадміністрації було введено нові посади, окрім Відділу агропромислового розвитку Ічнянської РДА Чернігівської області, також в інших структурних підрозділах установи.

Відповідач не заперечував проти доводів позивача щодо наявності вакантних посад в інших відділах Ічнянської РДА Чернігівської області. Разом з тим, відповідач підтвердив належними доказами, що позивачу запропоновані усі посади, які були вакантними у період з моменту повідомлення ОСОБА_2 про майбутнє звільнення (01 березня 2018 року) по день її звільнення з роботи (17 травня 2018 року). Також відповідач не надав доказів, що такі посади не відповідали професії чи спеціальності позивача.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 була звільнена в роботи без дотримання вимог ч. 2 ст. 40, ч.ч. 1, 3 ст. 49 2 Кодексу законів про працю України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3783/18.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 є законними, обґрунтованими та були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 20 вересня 2018 року та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Ічнянської РДА Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді А.Ю. Коротких

В.В. Файдюк