Рішення

від 06.03.2019 по справі 716/1440/18

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/1440/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.19 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Пухарєвої О.В.

з участю

секретаря - Кульки О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2,ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. В обґрунтування позову посилалися на те, що позивачі 05.09.2017 згідно витягів із реєстру речових прав отримали у власність земельні ділянки площею 1,1104 га кадастровий номер 7321555400:02:001:0007 та 1,1105 га кадастровий номер 7321555400:02:001:0008.

20.04.2018 року вказані земельні ділянки позивачі засіяли зерновою культурою, а саме ячменем. Перед тим, як засіяти вказане поле виорали та провели культивацію.

28.04.2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на полі, яке належить ОСОБА_3 та яке, було засіяне ячменем поверху даного ячменю засіяли сою (1,0106га). ОСОБА_2 засіяла кукурудзу на площі 0,0998 га. ОСОБА_5 засіяла кукурудзу на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_4 (1,1105 га).

04.05.2018 року позивачі звернулися із заявою про самовільне зайняття земельної ділянки до Заставнівського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, яка зареєстрована в журналі ЖЄО № 1184.

11.05.2018 року позивачі звернулись із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про самовільне зайняття земельної ділянки.

Працівниками Держгеокадастру 26.06.2018 та 16.07.2018 відносно відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП.

Позивачі під час оброблення своїх земельних ділянок понесли затрати на оранку 6000 грн. (30 грн. за 1 сотку), культивація 3000 грн. (15 грн. за 1 сотку), ячмінь 300 кг., 1200 грн. (4 грн. за кілограм), оплата праці за посадку ячменю 3000 грн., селітра 5 мішків 2100 ( 8,400 грн. за тону). Ціни на витрати, які понесли позивачі взяті за середньою ціною із сайтів мережі Інтернет.

В даному випадку у позивачів упущена вигода, оскільки самовільно зайняті відповідачами земельні ділянки, а позивачі обробили та мали на меті зібрати урожай та продати. Відповідно до інформації, яка надрукована на сайті Урядовий портал із одного гектара збирають урожаю ячменю 27,5 ц/га. Тобто в середньому упущена вигода дорівнює 53 ц., що дорівнює 5300 кг. Якщо взяти середню ціну за кілограм по 4 грн. то сума упущеної вигоди дорівнює 21200 грн.

У зв'язку з цим позивачі просили суд: зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати матеріальну шкоду на користь ОСОБА_3, в сумі 1600 грн.; зобов'язати ОСОБА_5 відшкодувати матеріальну шкоду на користь ОСОБА_4 в сумі 10600; зобов'язати ОСОБА_6 відшкодувати матеріальну шкоду на користь ОСОБА_3, в сумі 5300 грн.; зобов'язати

ОСОБА_7 відшкодувати матеріальну шкоду на користь громадянина ОСОБА_3 в

сумі 5300 грн.

В підготовчому засідання позивачі відмовилися від позовних вимог, заявлених до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки упродовж вересня 2018 позивачі зібрали урожай з вказаного в позовні заяві поля, яке було засіяно цими відповідачами. У зв'язку цим ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10.12.2018 провадження у даній цивільній справі про відшкодування матеріальної шкоди в частині позовних вимог щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 закрито у зв'язку із відмовою позивачів від позову.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, його представник ОСОБА_1 підтримав позовну вимогу до відповідача ОСОБА_2 та просив стягнути з останньої на користь ОСОБА_3 1600 грн. матеріальної шкоди. Пояснив суду, що частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,0998 га, яка була засіяна ячменем, самовільно зайняла ОСОБА_2 та засіяла кукурудзу, таким чином знищила посів ячменю. Оскільки позивач втратив урожай на вказаній площі, то не отримав дохід в розмірі 1600 грн. від продажу урожаю, що мав зібрати, який вважає упущеною вигодою. Упущена вигода визначена шляхом добутку середньої урожайності ячменю з гектара, площі самовільно зайнятої земельної ділянки та середньої ринкової вартості за 1 кг ячменю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну вимогу не визнала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Будучи допитаною, як свідок показала, що користується земельною ділянкою, площею 0.10 га в урочищі Корчунок за межами Кострижівської селищної ради. Дана земельна ділянка була надана в жовтні 1998 року її батькові ОСОБА_8 на підставі рішення Кострижівської селищної ради для ведення городництва. Після смерті батька вона сплачує за користування даною земельною ділянкою земельний податок. Іншої ділянки у неї не має. Для покращення якості земельної ділянки вона вносить добрива та гербіциди, виорює її осінню та культивує весною. Такі ж роботи вона виконала осінню 2017 року та весною 2018 року. Але коли прийшов час сіяти кукурудзу весною 2018 року, то з'ясувалося, що хтось на її земельній ділянці виконував посівні роботи. Вона звернулась до голови селищної ради, на що отримала відповідь, що це її земельна ділянка і вона має право її засіяти, що вона і зробила, тобто засіяла її кукурудзою. З весни до осені доглядала за посівами, а осінню 2018 року всі посіви кукурудзи були забрані позивачем ОСОБА_3 Твердження позивача, що він використав кошти на оранку та культивацію даної земельної ділянки, внесення мінеральних добрив не відповідає дійсності, оскільки всі ці роботи було виконано нею за власні кошти. Вважає, що визначення вартості вищевказаних робіт із сайтів Інтернету є неналежним доказом, оскільки позивач повинен вказати свої реальні витрати та підтвердити їх належними доказами, а не загальними даними із Інтернету. В позовній заяві позивач не повідомив той факт, що осінню 2018 року він повністю зібрав врожай кукурудзи, яку вона посадила, і що фактично він завдав їй матеріальну шкоду.

Влітку 2018 вона отримала припис про звільнення земельної ділки, проте його не виконала, оскільки вважає, що правомірно користується спірною земельною ділянкою з 1998 року. Постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки та невиконання припису про її звільнення вона не отримувала, про час і місце розгляду відповідних адміністративних протоколів її ніхто не повідомляв.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що являється сином ОСОБА_3, який у 2017 році набув право власності на земельну ділянку, що знаходиться за межами с.м.т. Кострижівка в урочищі Гуліївка . Назва зазначеного урочища присвоєна відповідно до Державного земельного кадастру, урочище Корчунок в ДЗК не значиться. Після набуття права власності на земельну ділянку батьки побачили, що вона засіяна соєю, тому в цьому році не збирали урожай, але повідомили, що у 2018 році мають намір засіяти поле ячменем, щоб люди звільнили землю. Наприкінці весни батьки побачили на полі паростки кукурудзи, у зв'язку з чим звернулися до поліції та контролюючих органів із земельних питань. В подальшому

було складено протокол про самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 та винесено відповідну постанову про її притягнення до адміністративної відповідальності. Крім

цього, ОСОБА_2 вручено відповідний припис про звільнення земельної ділянки, за невиконання якого її також було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав суду, що з листопада 2015 року являється селищним головою Кострижівської ОТГ. Спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Кострижівка в урочищі Корчунок . Зазначену земельну ділянку було надано в користування батькові ОСОБА_2 у 1998 році. Після смерті батька ОСОБА_2 користується цією ділянкою, вирощує сільськогосподарську продукцію. В 2017 році рішенням сесії Кострижівської селищної ради відмовлено ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту, у зв'язку з тим, що на даному масиві земельні ділянки знаходяться у користуванні жителів селища. Дане рішення було направлено до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, але не дивлячись на це ОСОБА_3 набув у власність спірну земельну ділянку, про що він повідомляв жителів села. Навесні 2018 почалися суперечки між ОСОБА_3 та жителями села, які користувалися спірною земельною ділянкою з приводу самовільного зайняття земельної ділянки.

Суд, заслухавши пояснення сторін та представника позивача, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 05.09.2017 на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку набув право власності на земельну ділянку площею 1,1104 га з кадастровим номером 7321555400:02:001:0007 для ведення особистого селянського господарства за адресою Чернівецька обл., Заставнівський р-н, с/рада Кострижівська. Зазначене підтверджується копією ОСОБА_10 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.8).

04.05.2018 ОСОБА_3 звернувся до Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області із заявою про те, що група осіб самовільно захопили земельну ділянку площею 1,1104 га з кадастровим номером 7321555400:02:001:0007, власником якої він являється, здійснивши посіви сої та кукурудзи поверхи засіяного ним ячменю, чим завдали матеріальних збитків на суму 7500 грн. Зазначена заява була зареєстрована в журналі ЖЕО №1184 від 04.05.2018.

В ході проведеної перевірки встановлено, що у квітні 2018 року ОСОБА_3 здійснив оранку та культивацію земельної діянки площею 1,1104 га яка перебуває в урочищі Гулеївка (за межами смт. Кострижівка), після чого дану земельну ділянку засіяв зерновою культурою ячмінь . Десь на початку травня 2018 ОСОБА_3 виявив, що на його земельній ділянці поверх засіяного ячменю, було засіяно сою та біля 0,075 га кукурудзи. Як встановлено, дані посіви кукурудзи здійснив тракторист ОСОБА_11 за проханням ОСОБА_2

За наслідками проведеної перевірки визнано, що в даній події відсутні ознаки кримінального правопорушення, однак вбачаються ознаки адміністративного правопорушення за ст.53-1 КУпАП. У зв'язку з чим вирішено подальшу перевірку по вищезазначеному факту припинити, а копію матеріалів направити в Головне управління Держгеокдастру в Чернівецькій області для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КупАП. Зазначені обставини підтверджуються Висновком про результати проведеної перевірки ЖЕО №1183 від 04.05.2018 , проведеної капітаном поліції ОСОБА_12 ( а.с.10).

В подальшому 26.06.2018 державним інспектором контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області ОСОБА_13 при перевірці дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2 при використанні земель с/г призначення встановлено, що 26.06.2018 виявлено факт самовільного зайняття ОСОБА_2 частини земельної ділянки площею 0,0998 га (із загальної площі 1,1104 га) із земель с/г призначення (рілля), розташованої в урочищі Гулеївка на території Кострижівської селищної ради, що перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_3 (кадастровий номер 7321555400:02:001:0007). Самовільне зайняття земельної ділянки здійснено шляхом посіву с/г культури - кукурудзи. За вказаним фактом відносно ОСОБА_2 складено протокол від 26.06.2018 за № 284-ДК/0131/07/01-18 про вчинення останньою адміністративного

правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки), від підпису в якому ОСОБА_2 відмовилася.

Як вбачається із змісту позовної заяви, звертаючись до суду про захист свого порушеного права, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 1600 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих у зв'язку з пошкодженням його посівів ячменю, самовільним зайняттям останньою частини його земельної ділянки шляхом посіву кукурудзи.

Вирішуючи даний спір суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються наступними нормами права.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Пунктом д ст.156 ЗК України передбачено відшкодування власникам землі та іншим землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності

передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Пленум Верховного Суду України в п.16 Постанови від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , роз'яснив судам, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 ЗК, ст. 1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо.

Відповідно до приписів ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В якості доказу наявності упущеної вигоди в розмірі 1600 грн. позивач надав відомості із Інтернет сайту Урядовий портал про середню урожайність ячменю по Україні в 2018 році, а

також середню реалізаційну ціну цієї зернової культури по Україні. Позивач визначив розмір упущеної вигоди шляхом добутку площі самовільно зайнятої земельної ділянки на середню урожайність ячменю та його середню реалізаційну ціну.

Суд вважає, що зазначений доказ не доводить реальної можливості позивача одержати дохід такого розміру упродовж 2018 року , якби його право не було порушено. А розрахунок на підставі вказаних статистичний даних є припущенням про те, що позивач отримав би дохід такого розміру , якби урожай ячменю на його земельній ділянці не був нижчим за середній по Україні, оскільки позивачем не доведено реальних витрат на вирощування урожаю ячменю і наданий позивачем розрахунок не містить відомостей щодо визначення не отриманого доходу за ринковими цінами з урахуванням середньої урожайності пошкодженої культури ячменю в господарстві позивача, яке розташоване на території Заставнівського району Чернівецької області.

Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо розміру збитків (упущеної вигоди), завданої відповідачем.

Суд не приймає твердження представника позивача про те, що відповідачем не надано доказів на спростування розміру збитків, визначених позивачем, оскільки відповідно до приписів цивільно-процесуального законодавства обов'язок доводити дані обставини покладено на позивача.

Також суд не приймає до уваги при вирішенні даного спору посилання свідка ОСОБА_9 на визначення Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області розміру шкоди, завданої ОСОБА_2 самовільним зайняттям земельної ділянки при складанні проколу про адміністративне правопорушення відносно останньої за ст.. 53-1 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу визначення збитків, в тому числі неодержаних доходів позивача у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.

Крім цього, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди з огляду на наступне.

Однією із підстав для відшкодування збитків (упущеної вигоди) має бути встановлено факт протиправної поведінки відповідача, в результаті якої завдані такі збитки. В даному позові позивач посилається на те, що він втратив урожай ячменю на своїй земельній ділянці та не отримав дохід внаслідок самовільного зайняття його земельної ділянки відповідачем. На підтвердження здійснення протиправних дій відповідачем позивач посилається на протокол про адміністративне правопорушення від 26.06.2018 складений відносно ОСОБА_2 за самовільне зайняття належної йому земельної ділянки. Проте, суду не надано процесуального документу, підтверджуючого факт наявності вини відповідача у вчиненні даного правопорушення, яким могла би бути постанова, яка набрала законної сили, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення. Така постанова контролюючого органу має преюдиційне значення для вирішення даного спору. За відсутності такого доказу, відшкодування збитків не може бути покладено на відповідача, оскільки судом не встановлено наявність передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою деліктної відповідальності .

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди та її розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд у відповідності до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України зазначає, що у разі відмови в позові вони покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 152, 156, 157 ЗК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.03.2019

Суддя О.Пухарєва