Постанова

від 19.03.2019 по справі 234/19937/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/19937/18 Номер провадження 22-ц/804/720/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.,

суддів: Біляєвої О.М., Папоян В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сергєєвої К.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Стуліков Артур Вікторович, на ухвалу судді Краматорського міського суду Донецької області від 02 січня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Стуліков Артур Вікторович, до Держави Україна за представництвом Прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди (справа № 234/19937/18, суддя Чернобай А.О., повний текст ухвали складено 02 січня 2019 року в м. Краматорськ Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до Держави Україна за представництвом Прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначав що 29 травня 2018 року він через представника Стулікова Артура Вікторовича звернувся до процесуального керівника у кримінальному проваджені №12014050390002670 від 06 грудня 2014 року прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4 із заявою-повідомленням № 3 про вчинення кримінального правопорушення та притягнення до кримінальної відповідальності генерального директора ТОВ Украгропромстрой (код ЄДРПОУ 23113540) ОСОБА_5 за підробку у 2016 році офіційних документів ТОВ Украгропромстрой та використання їх при розгляді господарської справи № 905/1325/16.

Однак, прокурор не вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не пізніше 24 годин після подання заяви-повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, розслідування обставин, викладених в заяві-повідомленні, не розпочав та не надав заявнику Стулікову А.В. витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим порушив присягу прокурора в частині прийнятого на себе зобов'язання неухильно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку, захищати права і свободи людини і громадян, інтереси суспільства і держави.

На підтвердження обставин щодо неправомірної бездіяльності прокурора позивач посилався на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2018 року № 1-кс/234/2876/18 по справі № 234/7933/18.

Позивач ОСОБА_1 вважав, що Держава Україна за представництвом Прокуратури Донецької області в особі прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4 порушила його право, гарантоване ст. 40 Конституції України на звернення до державного органу, його розгляд та надання обґрунтованої відповіді у встановлений строк, та гарантоване ст. 3 Конституції України, ст.ст.1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного, правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Спричинена йому бездіяльністю прокуратури моральна шкода полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він зазнав як фізична особа у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв'язку із порушенням його прав людини, гарантованих Конституцією України та чинними міжнародними договорами, що викликало у нього сильні негативні почуття, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, непевності в майбутньому, почуття відчаю та гніву. Факт спричинення моральної шкоди він має намір підтвердити в судовому засіданні при його допиті та при допиті ОСОБА_9(його представника) в якості свідка.

Протиправною бездіяльністю прокуратури Донецької області, що полягала в невиконанні обов'язку відповідних прокурорів внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою-повідомленням № 3 від 29 травня 2018 року, поданої представником Стуліковим А.В. в його інтересах, йому спричинено моральну шкоду, яку він визначив в розмірі 134028 грн.

ОСОБА_1 просив стягнути з Держави Україна за представництвом Прокуратури Донецької області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду, спричинену протиправною бездіяльністю невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12014050390002670 від 06 грудня 2014 року в сумі 134 028,00 грн.

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 02 січня 2019 року у відкритті провадження по цивільні справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Держави Україна за представництвом Прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди відмовлено на підставі пункту 1 частини 2 статті 186 ЦПК України, мотивуючи тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Із вказаною ухвалою не погодився позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Стуліков А.В., та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції безпідставно визначив спір, як публічно-правовий та неправильно застосував норми Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов подано не до суб'єкта владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а до Держави Україна, як особи, що відповідає за шкоду, спричинену органами державної влади та їх посадовими особами. Стягнення, у разі задоволення позову, має бути звернено на кошти Державного бюджету України, а не на кошти Прокуратури Донецької області.

ОСОБА_1 зазначив, що предметом його позову є визначення розміру моральної шкоди, спричиненої прокурором Краматорської місцевої прокуратури внаслідок умисного невиконання вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України та наказу Генерального прокурора України від 06 квітня 2012 року № 139.

Посилання в мотивувальній частині ухвали на правову позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 є безпідставним, оскільки справа відповідно до судових рішень, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень за єдиними унікальними номерами 78750846, 76154532, 669553854 не є тотожними до його спору, а ні сторонами спору, а ні за предметом спору.

Жодної управлінської функції як суб'єкт владних повноважень прокурор Краматорської місцевої прокуратури - службова особа, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, при виконанні або умисному невиконанні вимог ст. 214 КПК України та наказу Генерального прокурора України від 06 квітня 2012 року № 139 не здійснює. Визнання неправомірними діянь прокурора Краматорської місцевої прокуратури не є предметом позову, але встановлення факту протиправності його діянь є однією з умов задоволення позову про стягнення моральної шкоди. Позов подано не до суб'єкта владних повноважень, а до Держави Україна. Прокуратура Донецької області як юридична особа здійснює функції Держави Україна та представляє її інтереси в суді. Вимога про стягнення грошових коштів подана не до Прокуратури Донецької області, а про стягнення грошових коштів з єдиного казначейського рахунку.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1, його представник - адвокат Стуліков А.В. та представники відповідача не з'явились, але про дату, час і місце розгляду справи вони повідомлені належним чином - судовими повістками, які отримані позивачем, відповідачами та третіми особами, які беруть участь у справі (а.с. 52, 53 54, 56 - 58). В заяві від 04 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стуліков А.В. просив розглянути апеляційну скаргу у його відсутності, на задоволенні апеляційної скарги наполягав (а.с. 56).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі за вказаним позовом ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки є публічно - правовим спором та відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Але з такими висновками погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Термін суб'єкт владних повноважень Кодексом адміністративного судочинства визначено як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З позовної заяви вбачається, що одним з предметів спору у даній справі є визнання протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльності Прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні прокурором Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_4 дій щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не пізніше 24 годин після подання заяви-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та притягнення до кримінальної відповідальності генерального директора ТОВ Украгропромстрой (код ЄДРПОУ 23113540) ОСОБА_5 за підробку у 2016 році офіційних документів ТОВ Украгропромстрой та використання їх при розгляді господарської справи № 905/1325/16. Окрім цього прокурор ОСОБА_4, як процесуальний керівник по кримінальному провадженню № 12014050390002670 не розпочав після цього розслідування обставин, викладених в заяві-повідомленні, та не надав заявнику Стулікову А.В. витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Внаслідок цього, на думку позивача, йому було спричинено моральну шкоду, яку він просив відшкодувати, стягнувши з Держави Україна в розмірі 134 028 грн. шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Стуліков А.В., наголошує, що встановлення факту протиправної бездіяльності прокурора Краматорської місцевої прокуратури є однією з умов задоволення позову про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України, прокурор - це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України Про прокуратуру , та діє у межах її повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у його процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

На підставі ч. 3 ст.17 Закону України Про прокуратуру під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Частиною першою статті 2 Закону України Про прокуратуру передбачено, що на прокуратуру покладається, зокрема, функція нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Коло повноважень прокурора у процесі здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням передбачене частиною другою статті 36 КПК України.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 45 Закону України Про прокуратуру рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти (частина друга статті 45 Закону України Про прокуратуру ).

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України, серед яких в пункті 9-1 зазначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Тобто, під час досудового розслідування прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження його рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок.

Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України (частина друга статті 16 Закону України Про прокуратуру ).

Виходячи з аналізу пунктів 2 і 3 частини першої статті 16 Закону України Про прокуратуру , незалежність прокурора забезпечується, зокрема, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини ( Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany ) від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України у редакції Закону України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , що набрав чинності 30 вересня 2016 року, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

На підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поняття справа, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства , стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих справ, які взагалі не можуть розглядатися у суді.

Як вказав в позові ОСОБА_1, протиправною бездіяльністю прокуратури Донецької області, що полягала в невиконанні обов'язку відповідних прокурорів внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою-повідомленням № 3 від 29 травня 2018 року, поданої представником Стуліковим А.В. в його інтересах, йому спричинено моральну шкоду, яку він визначив в розмірі 134028 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Стуліков А.В. зазначив, що предметом позову ОСОБА_1 є визначення розміру моральної шкоди, спричиненої прокурором Краматорської місцевої прокуратур внаслідок умисного невиконання вимог статті 214 КПК України та наказу Генерального прокурор України від 06 квітня 2012 року № 139.

Водночас, як зазначено в п. 39 постанови Великої палати Верховного Суду 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (провадження № 14-185 цс 18), Закони України не передбачають право особи звертатися з окремим позовом до прокурора, в тому числі вищого рівня про визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених як учасником судового процесу у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в позовній заяві заявлена вимога про стягнення з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 - 134 028 грн. за спричинену моральну шкоду, обумовлену також іншими порушеннями прав ОСОБА_3:

- права, гарантованого ст. 40 Конституції України, на звернення до державного органу, його розгляд та надання обґрунтованої відповіді у встановлений строк;

- права, гарантованого ст. 3 Конституції України, ст.ст.1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на ефективний засіб юридичного, правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (а.с. 1 - 4), які, на думку апеляційного суду, розглядаються в порядку цивільного судочинства за умови належного оформлення заяви, відповідно до вимог ЦПК України.

Оскільки судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення питання про відкриття провадження, порушено норми процесуального права, що є підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, то відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374, п.п. 1, 4 ч.1. ст. 379 ЦПК України, оскаржувану ухвалу слід скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, частково задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Стуліков Артур Вікторович.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Стуліков Артур Вікторович, задовольнити частково.

Ухвалу судді Краматорського міського суду Донецької області від 02 січня 2019 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 19 березня 2019 року

Суддя Донецького апеляційного суду Будулуца М.С.