Постанова

від 18.09.2019 по справі 234/19937/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/19937/18 Номер провадження 22-ц/804/2367/19

Суддя-доповідач: Никифоряк Л.П

Головуючий у 1 інстанції: Чернобай А.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року Донецький апеляційний суд колегією в складі:

Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

розглянувши в м. Бахмут цивільну справу без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 липня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач зазначав що ОСОБА_2 як представник потерпілого ОСОБА_1 29 травня 2018 року звернувся до прокурора Донецької області Василенка Олександра Вікторовича із заявою-повідомленням № 3 про вчинення кримінального правопорушення та про притягнення до кримінальної відповідальності за службову недбалість ОСОБА_3 .

Прокурор Краматорської місцевої прокуратури Василенко О.В. не пізніше 24 годин після подання заяви - повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вніс, розслідування обставин викладених в заяві-повідомленні від 29 травня 2018 року не розпочав, витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування заявнику не надав, чим порушив присягу прокурора в частині прийнятого на себе зобов`язання неухильно додержуватись Конституції та законів України.

Також, ОСОБА_1 в позовній заяві вказував на те, що Держава Україна за представництвом прокурора Донецької області Василенка О.В. порушила його право на звернення до органу державної влади та отримання обґрунтованої відповіді, яке гарантоване статтею 40 Конституції України та статтю 214 КПК України, а також тими ж діями Держава Україна порушила його право, яке гарантоване статтею 3 Конституції України, статтями 1,13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на ефективний засіб юридичного, правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно доводів позову бездіяльністю прокурора Донецької області заявнику було спричинено моральну шкоду, яка полягала у глибоких душевних стражданнях, яких він як фізична особа зазнав в зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та в зв`язку з порушенням його прав як людини, гарантованих Конституцією України та чинними міжнародними договорами, що викликало у нього негативні почуття, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, невпевненості в майбутньому, почуття відчаю та гніву. Оцінює вартість спричиненої йому моральної шкоди в розмірі 134 028,00 грн.

Також позивач вказував, що протиправність, незаконність і неправомірність бездіяльності Прокуратури Донецької області полягає в невиконанні прокурором Донецької області Василенко О.В. його службових обов`язків щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду заяви - повідомлення ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року.

Просив стягнути з Держави Україна за представництвом Прокуратури Донецької області за рахунок державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в розмірі 134028,00грн, визначити порядок виконання судового рішення та вжити заходи для забезпечення його виконання. Також постановити окрему ухвалу про виявлені при вирішенні спору порушення законодавства та недоліки в діяльності Прокуратури Донецької області.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 10 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що факт невнесення прокурором відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про завдання особі шкоди та відмовив у позові через відсутність правових підстав для його задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвели до неправильного вирішення справи.

Заявник стверджував про те, що суд не встановив чи мав він як громадянин право звернутись до прокурора Донецької області із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та не з`ясував якими нормативними актами таке право йому гарантовано.

Інші вимоги апеляційної карги зводились до того, що судом не встановлено чи відповідало звернення ОСОБА_1 до прокурора Донецької області вимогам статті 214 КПК України про склад інформації, необхідної для її внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань; чи мав прокурор Донецької області повноваження реєстратора Єдиного реєстру досудових розслідувань; чи була відповідь прокурора Донецької області на його звернення обґрунтованою, чи була вона надана в установлений статтею 214 КПК України строк, які факти встановлено прокурором при розгляді звернення ОСОБА_1 та на підставі яких об`єктивних даних прокурор застосував норми права при розгляді його звернення.

На час розгляду справи надійшов відзивів на апеляційну скаргу від заступника прокурора області, який зазначає що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

ОСОБА_2 29 травня 2018 року звернувся до прокурора Донецької області Василенка О.В. із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності генерального директора ТОВ Украгропромбуд ОСОБА_3 за підробку у 2016 році офіційних документів та використання їх при розгляді господарської справи /а.с. 86 заява - повідомлення/.

24 червня 2016 року розглянуто звернення ОСОБА_2 та надано відповідь прокурором Краматорської місцевої прокуратури /а.с. 103/.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з`ясував обставини у справі та дотримався норм матеріального та процесуального права.

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки дана справа є малозначною, ціна позову складає 134028,00грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої в частинами 1 - 5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до частини 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Та стосовно вирішення спорів про відшкодування шкоди за цими статями доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з пунктом 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підтверджено обставин з приводу того, що внаслідок бездіяльності посадової особи органів прокуратури, яка встановлена судовими рішеннями, позивачеві завдано моральної шкоди, та позивачем не надано належних та допустимих доказів з підтвердження зазначених обставин.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сам факт невнесення прокурором Донецької області відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

Оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1176, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлена вина відповідача та його бездіяльність визнана неправомірною позивачем не надано, тобто вину відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачеві не доведено, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, оскільки підстави для задоволення позову за вимогами ст. 1176 ЦК України відсутні, а доказів на підтвердження моральної шкоди зазначеної бездіяльності не надано. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Доводи про те, що суд не встановив чи мав позивач право звернутись до прокурора Донецької області із заявою - повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та якими нормативними актами таке право йому гарантовано; чи відповідало його звернення до прокурора Донецької області вимогам статті 214 КПК України про склад інформації, необхідної для її внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань, чи мав прокурор Донецької області повноваження реєстратора Єдиного реєстру досудових розслідувань, чи була відповідь прокурора Донецької області на його звернення обґрунтованою, чи була вона надана в установлений статтею 214 КПК України строк, які факти встановлено прокурором при розгляді звернення ОСОБА_1 та на підставі яких об`єктивних даних чи правильно прокурор застосував норми права при розгляді його звернення, не беруться до уваги судом так як такі доводи виходять за межі заявлених позовних вимог та рішення, дії чи бездіяльність прокурора з приводу притягнення до кримінальної відповідальності особи, тобто в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Моральна шкода обґрунтовувалася бездіяльністю прокурора щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про вчинене кримінальне правопорушення. Зазначені позовні вимоги були предметом розгляду в суді за правилами цивільного судочинства.

Посилання в мотивувальній частині рішення суду на Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду є зайвим, однак це не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2019 року.

Судді: