Рішення

від 10.07.2019 по справі 234/19937/18

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/19937/18

Провадження № 2/234/2040/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Чернобай А.О.

секретар судового засідання Ястребов А.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника прокуратури Донецької області Сєрової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області в порядку загального провадження цивільну справу №234/19937/18 за позовом ОСОБА_1 до Держави України за представництвом Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до Держави Україна за представництвом: прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 29 травня 2018 року він звернувся до Краматорської місцевої прокурори Донецької області з Заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за підробку у 2016 році офіційних документів ТОВ "Украгропромстрой" та використанні їх при розгляді господарської справи № 905/1325/16 за ч. 1 та 4 ст. 358 КК України. Цей факт підтверджується Заявою-повідомленням А.В. Стулікова № 3 від 29.05.2018 року, поданому на особистому прийомі 29.05.2018 року.

Прокурор Краматорської місцевої прокуратури Донецької області Василенко О.В., не пізніше 24 годин після подання Заяви-повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не вніс, розслідування обставин, викладених у Заяві-повідомленні від 29.05.2018 року не розпочав, витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування заявнику ОСОБА_2 не надав, чим порушив присягу прокурора в частині прийнятого на себе зобов`язання неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави.

Зазначає, що цей факт підтверджується ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08.06.2018 року №1-кс/234/2876 по справі № 234/7933/18.

Вважає, що Держава Україна за представництвом Прокурора Донецької області в особі Краматорської місцевої прокуратури Донецької області Василенко О.В. порушила його право, гарантоване статтею 40 Конституції України, а саме: що його звернення до державного органу буде розглянуте, що йому буде надано обґрунтовану відповідь у встановлений статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України строк, а також тими ж діяннями Держава Україна порушила його право, гарантоване статтею 3 Конституції України, статтями 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на ефективний засіб юридичного, правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Спричинена йому, ОСОБА_1 бездіяльністю відповідача моральна шкода у розмірі 134028,00 грн. полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він, як фізична особа, зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв`язку з порушенням його прав людини, гарантованих йому Конституцією України та чинними міжнародними договорами, що викликало у нього сильні негативні почуття, які змінюються одне одним: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю та гніву.

Протиправною, незаконною, неправомірною є бездіяльність прокуратури Донецької області, яка полягала у невиконанні обов`язку відповідних прокурорів внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по Заяві повідомленню від 29 травня 2018 року.

Спричинену відповідачем йому моральну шкоду він оцінює у розмірі 134028,00 грн., яку він визначив на підставі методики професора Ерделевського О.М. , яку вважає такою, що спроможна обґрунтувати грошовий еквівалент його душевних, моральних страждань.

Вважає, що виплата грошової компенсації спричиненої йому моральної шкоди у сумі 134028 грн. дозволить вважати цю виплату розміром матеріальної шкоди, завданої Державі Україна посадовими особами, винними у порушенні прав ОСОБА_1 , та стати підставою для притягнення їх до кримінальної відповідальності і в подальшому стане приводом недопущення іншими прокурорами порушень прав людини та основоположних свобод при виконанні ними своїх службових обов`язків.

Посилаючись на ст. ст. 55, 56 Конституції України, просить суд стягнути з Держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області, ЄДРПОУ 08592158, за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на його, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , користь моральну шкоду, спричинену протиправною бездіяльністю, яка порушила права позивача гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, як невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду Заяви-повідомлення від 29травня 2018 року в сумі 134028,00 гривень; визначити порядок виконання прийнятого судового рішення та вжити заходів для забезпечення його виконання; постановити окрему ухвалу про виявлені при вирішенні спору порушення законодавства та недоліки в діяльності прокуратури Донецької області та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також пояснив, що діями прокуратури Донецької області були порушені права ОСОБА_1 , передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та Конституцією України, внаслідок яких він зазнав негативних переживань, почуття невпевненості, оскільки його Заява повідомлення від 29.05.2018 року, яка була подана в інтересах ОСОБА_1 , не розглядалася.

Він змушений був звернутися до Краматорського міського суду Донецької області зі Скаргою на бездіяльність Прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області скарг убуло задоволено та зобов`язано уповноважену особу Краматорської місцевої прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_2 від 29.05.2018 року.

Розмір моральної шкоди він вирахував виходячи з методу професора Ерделевського О.М. та використовуючи практику Європейського суду з прав людини.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи свого представника та просив позов задовольнити.

Представником відповідача - Держави Україна за представництвом: прокуратури Донецької області подано відзив на позовну заяву. (а.с. 98-101)

У судовому засіданні представник відповідача- Держави Україна за представництвом: прокуратури Донецької області Сєрова Н.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, наведених у відзиві та зазначила, що 29.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся з Заявою-повідомленням до Краматорської місцевої прокуратури Донецької області з приводу притягнення до кримінальної відповідальності генерального директора ТОВ "Украгропромстрой" ОСОБА_3 за ст. 358 КК України. Вказану заяву прокуратурою 30.05.2018 року спрямовано до Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області для перевірки доводів заявника.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 08.06.2018 року у справі № 234/7933/18 уповноважених осіб Краматорської місцевої прокуратури Донецької області зобов`язано внести відомості до ЄРДР за вказаною заявою ОСОБА_2

Краматорським ВП ГУНП в Донецькій області 26.06.2018 року вже розпочато досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12014050390002670 за заявою ОСОБА_2 щодо притягнення до кримінальної відповідальності генерального директора ТОВ "Украгоропромстрой" ОСОБА_3 за ст. 358 КК України.

Зазначає, що ухвала слідчого судді не створює підстав для відшкодування, оскільки цією ухвалою рішення, дії або бездіяльність Прокурора не визнані незаконними. Звертаючись зі скаргою в порядку КПК України, ОСОБА_2 лише реалізував власні процесуальні права на оскарження, як заявник. У даному випадку це є формою принципу змагальності (ст. 22 КПК України) та права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст. 24 КПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі № 6-42415св12 від 29 травня 2013 року, в якій зазначено, що сам факт скасування рішень або дій Прокурора не свідчить про протиправність дій та не створює права на відшкодування.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому доказуванню позивачем підлягають:

1) протиправне діяння відповідачів;

2) наявність шкоди;

3) причинний звязок між протиправним діянням і шкодою;

4) вина відповідачів.

Як зазначено вище, позивачем не доведено належними доказами факт вчинення протиправних дій відповідачами.

Аналогічно позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди. Зокрема, не наведено конкретні негативні явища, які з ним сталися внаслідок дій відповідачів, не обґрунтовано розмір шкоди, не надано їх доказів.

Оскільки позивачем не доведено факт протиправних дій або бездіяльності відповідача, а також конкретні негативні наслідки від них, то підстави для відшкодування йому моральної шкоди відсутні.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час т а місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Будучи допитаним у судовому засіданні в порядку ст.92 ЦПК України, в якості свідка, ОСОБА_1 суду пояснив, що його представник ОСОБА_2 , який діяв в його інтересах, 29.05.2018 року звернувся до Краматорської місцевої прокурори Донецької області з Заявою - повідомленням про скоєння злочину. В подальшому, він дізнався від свого представника, що відомості до ЄРДР по заяві не були внесені. Його представник звертався до суду зі Скаргою на дії прокуратури Краматорської місцевої прокуратури Донецької області щодо невнесення відомостей за його Заявою від 29.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Внаслідок таких неправомірних дій працівників прокуратури він відчував гнів, обурення, відчай та інші негативні переживання.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року загальне позовне провадження у зазначеній цивільній справі було відкрито, справа призначена до підготовчого судового засідання (а.с. 76).

01.04.2019 р. представник позивача ОСОБА_2 подав клопотання про залучення Державної казначейської служби України до участі у справі як відповідача (а.с. 83).

Ухвалою суду від 26.04.2019 р. клопотання позивача задоволено, до участі у справі у якості відповідача залучено Державну казначейську службу України (а.с. 94а).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна за представництвом: прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В С Т А Н О В И В :

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб`єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов`язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов`язків всіх суб`єктів провадження.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Згідно дост.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ізст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що 29 травня 2018 року ОСОБА_2 ., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся із Заявою - повідомленням до Краматорської місцевої прокуратури Донецької області, щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за підробку у 2016 році офіційних документів ТОВ "Украгропромстрой" та використанні їх при розгляді господарської справи № 905/1325/16 за ч. 1 та 4 ст. 358 КК України. (а.с. 86).

30 травня 2018 року за № 01-79-5457 прокурором Краматорської місцевої прокуратури Донецької області Василенко О.В.було розглянуто Заяву - повідомлення, ОСОБА_2 , згідно якої надано відповідь, що за наведеними в заяві обставинами підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вбачається. (а.с. 103).

Вказану заяву прокуратурою 30.05.2018 року спрямовано до Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області для перевірки доводів заявника.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 та його представника на ті підстави, що по заяві ОСОБА_2 від 29.05.2018 року Краматорської місцевої прокуратури Донецької області не надано відповіді на Заяву-повідомлення ОСОБА_2 від 29.05.2018 року, оскільки дане повідомлення прокуратурою про розгляд Заяви - повідомлення було йому направлено та він його оскаржив у суді.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 08.06.2018 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Краматорської місцевої прокуратури Донецької областівнести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості за заявою ОСОБА_2 від 29.05.2018 року про вчинення кримінального правопорушення генеральним директором ТОВ "Украгропромстрой" ОСОБА_3 (а.с. 106 - 107).

27.06.2018 року Краматорським ВП ГУНП в Донецькій області було розпочате досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12014050390002670 за заявою ОСОБА_2 щодо притягнення до кримінальної відповідальності генерального директора ТОВ "Украгропромстрой" ОСОБА_3 за ст. 358 КК України. (а.с. 114 - 125)

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головнимобов`язком держави.

У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Таким чином, враховуючи, що жодної з перелічених незаконних дій щодо ОСОБА_1 вчинено не було, як вбачається з її позовної заяви та наданих нею пояснень та показань як свідка у судовому засіданні, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосуванню до виниклих спірних правовідносин.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшуковудіяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їхсукупності.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також іншіобставини, що маютьзначення для вирішення спору.

Оскільки для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1176, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Обставини справи свідчать про те, що оскарження ОСОБА_1 бездіяльності посадових осіб Краматорської місцевої прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі його заяви від 29.05.2018 року свідчить про реалізацію останнім свого права оскаржувати процесуальну діяльність прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК України.

Окрім того, сам факт зобов'язання ухвалою суду внести відповіднівідомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

Таким чином, лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційногоцивільного суду у постанові № 199/1478/17 від 30.01.2019 р.

На підтвердження факту спричинення позивачу моральної шкоди позивачем надано докази - показання свідків. Оцінюючи показання свідка позивача ОСОБА_1 , допитаного у якості свідка в порядку ст.92 ЦПК України, суд зазначає, що у нього немає підстав ставити під сумнів достовірність обставин, повідомлених свідком, однак, зауважує, що ці докази не є достатніми у розумінні ч.1 ст.80 ЦПК України для підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачу. До такого висновку суд прийшов також аналізуючи показання свідка у сукупності з письмовими доказами по справі, а саме свідок повідомляв про наявність у нього негативних емоційних переживань внаслідок невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою.

Таким чином, внаслідок оцінки показань свідка у сукупності з матеріалами справи, судом не встановлено спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення 29.05.2018 р., 30.05.2018 р. його заяву було спрямовано до Краматорського ВП ГУНП для вжиття заходів, передбачених КПК України, про що також було повідомлено і ОСОБА_2 , не погодившись з таким рішенням прокурора, оскаржив бездіяльність прокурора слідчому судді. За результатами розгляду скарги слідчим суддею скаргу задоволено, зобов`язано посадових осіб Краматорської місцевої прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 29.05.2018 р. Відомості за заявою ОСОБА_2 внесені до ЄРДР, розпочато досудове розслідування (кримінальне провадження № 12014050390002670), яке триває до теперішнього часу.

Додатково слід зазначити, що оскільки під час судового розгляду не встановлено як протиправності дій відповідача, так і спричинення позивачу моральної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач, виключається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судом не встановлено дій з боку держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України.

Також у відповідності до вимог частини 2 ст. 262 ЦПК України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Оскільки під час вирішення спору по справі судом не виявлені недоліки в діяльності прокуратури Донецької області, то не підлягає також задоволенню і вимога позивача про постановлення Окремої ухвали.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом та у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до переконання, що судові витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України за представництвом Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного судучерез Краматорський міський суд Донецької області.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Повний текст рішення суду виготовлений 11.07.2019 року.

Суддя Краматорського

міського суду: А.О. Чернобай