КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/534/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Матійчук Г.О.

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання Горин І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1, адвоката Андріяш Н.В., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича О.С., та накладено арешт на транспортні засоби марки MAN з номерами шасі (VIN код): НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_1; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_15; НОМЕР_16; НОМЕР_17; НОМЕР_18; НОМЕР_19; НОМЕР_20; НОМЕР_21; НОМЕР_22; НОМЕР_23; НОМЕР_24; НОМЕР_25; НОМЕР_26; НОМЕР_27; НОМЕР_28; НОМЕР_29; НОМЕР_30; НОМЕР_31; НОМЕР_32; НОМЕР_33; НОМЕР_34; НОМЕР_35; НОМЕР_36; НОМЕР_37; НОМЕР_38; НОМЕР_39; НОМЕР_40; НОМЕР_41; НОМЕР_42; НОМЕР_43; НОМЕР_44; НОМЕР_45; НОМЕР_46; транспортні засоби марки MERCEDES № шасі (VIN код): НОМЕР_47; НОМЕР_48 та DAF № шасі (VIN код): НОМЕР_49; сідельний тягач марки RENAULT , модель Magnum № шасі (VIN код): НОМЕР_50; вантажний автомобіль марки RENAULT , модель Master № шасі (VIN код): НОМЕР_51; сідельний тягач марки DAF , модель XF105.460 № шасі (VIN код): НОМЕР_52; сідельний тягач марки DAF , модель XF105.460 № шасі (VIN код): НОМЕР_53; сідельний тягач марки RENAULT , модель PREMIUM 450 № шасі (VIN код): НОМЕР_54, та надано дозвіл на поміщення вказаних автомобілів, на арешт майданчик.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_1, адвокат Андріяш Н.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що слідчим суддею не враховано відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на його вчинення. Вказує, що ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль марки MAN з номерами шасі НОМЕР_1 законно та є добросовісним набувачем. Додає, що вказаний автомобіль не перебуває у володінні підприємств-імпортерів, про які зазначено у клопотанні прокурора, а власник майна не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні.

Також адвокат вказує, що в рамках даного кримінального провадження посадовим особам митниці, а саме митних постів Луцьк та Ковель повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Стверджує про невідповідність арештованого майна ознакам ст. 96-2 КК України та критеріям ст. 98 КПК України. Додає, що слідчим суддею не враховано правові підстави для арешту майна, можливий розмір шкоди, наслідки арешту.

У підсумку представник власника майна вказує, що висновки суду є передчасними та ґрунтуються на припущеннях, а ухвала слідчого судді не відповідає нормам процесуального права. Додає про порушення вимог ст. 172 КПК України.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску цього строку вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна та про її наявність апелянту стало відомо за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень 05.11.2018 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

На адресу суду надійшли заяви прокурора відділу Генеральної прокуратури України Валевича О.С. та представника власника майна ОСОБА_1, адвоката Андріяш Н.В., про розгляд даної справи за їх відсутності, у зв'язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора та представника власника майна.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, про наявність оскаржуваного судового рішення апелянту стало відомо за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень 05.11.2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено з поважних причин.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42017000000003128, відомості про яке 03 жовтня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 КК України.

Прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевич О.С., звернувся до Печерського районного суду м. Києваз клопотанням про накладення арешту на транспортні засоби марки MAN з номерами шасі (VIN код): НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_1; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_15; НОМЕР_16; НОМЕР_17; НОМЕР_18; НОМЕР_19; НОМЕР_20; НОМЕР_21; НОМЕР_22; НОМЕР_23; НОМЕР_24; НОМЕР_25; НОМЕР_26; НОМЕР_27; НОМЕР_28; НОМЕР_29; НОМЕР_30; НОМЕР_31; НОМЕР_32; НОМЕР_33; НОМЕР_34; НОМЕР_35; НОМЕР_36; НОМЕР_37; НОМЕР_38; НОМЕР_39; НОМЕР_40; НОМЕР_41; НОМЕР_42; НОМЕР_43; НОМЕР_44; НОМЕР_45; НОМЕР_55; транспортні засоби марки MERCEDES № шасі (VIN код): НОМЕР_47; НОМЕР_48 та DAF № шасі (VIN код): НОМЕР_49; сідельний тягач марки RENAULT , модель Magnum № шасі (VIN код): НОМЕР_50; вантажний автомобіль марки RENAULT , модель Master № шасі (VIN код): НОМЕР_51; сідельний тягач марки DAF , модель XF105.460 № шасі (VIN код): НОМЕР_52; сідельний тягач марки DAF , модель XF105.460 № шасі (VIN код): НОМЕР_53; сідельний тягач марки RENAULT , модель PREMIUM 450 № шасі (VIN код): НОМЕР_54, з поміщенням їх на арешт майданчик з метою забезпечення схоронності та можливої конфіскації за вироком суду, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки необхідність доведення обґрунтованої підозри має місце у разі накладення арешту з метою передбаченою пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, що у цьому випадку не мало місця, з огляду на мету арешту передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання автора апеляційної скарги на відсутність доказів, що вказують на вчинення злочину.

Посилання представника власника майна на те, що ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль марки MAN з номерами шасі НОМЕР_1 законно та є добросовісним набувачем, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що арештований автомобіль не перебуває у володінні підприємств-імпортерів.

Твердження адвоката про те, що власник арештованого автомобіля не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення.

Посилання апелянта на невідповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовим доказом від 18.04.2018 року, відповідно до якої, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с 175-190 т. 1).

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання апелянта на невідповідність арештованого майна вимогам ст. 96-2 КК України, оскільки ініціатор клопотання просить накласти арешт на майно зазначене у клопотанні з метою забезпечення збереження речових доказів, а не забезпечення спеціальної конфіскації майна.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не враховано наслідки арешту, слід визнати непереконливими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Твердження адвоката про те, що в рамках даного кримінального провадження посадовим особам митниці, а саме митних постів Луцьк та Ковель повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у відповідності до вимог кримінального процесуального кодексу України, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини стосуються доведеності вини, що не є предметом розгляду у даному судовому засіданні.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.

Разом з тим, слідчим суддею залишено поза увагою те, що прокурором у клопотанні про накладення арешту на транспортні засоби не наведено належних та достатніх підстав, для поміщення автомобілів на арешт майданчик, що в даному випадку порушує права володільця майна, визначених ст. 41 Конституції України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині надання дозволу на поміщення автомобіля марки MAN з номерами шасі НОМЕР_1 на арешт майданчик, як необґрунтована, а апеляційна скарга частковому задоволенню з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича О.С. щодо надання дозволу на поміщення вказаного транспортного засобу на арешт майданчик, який при викладених у клопотанні обставинах порушуватиме баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_1, адвокату Андріяш Н.В. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1, адвоката АндріяшН.В., задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року, - скасувати в частині надання дозволу для поміщення автомобіля марки MAN з номерами шасі НОМЕР_1 на арешт майданчик з метою забезпечення схоронності та можливості конфіскації за вироком суду.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича О.С. щодо надання дозволу на поміщення автомобіля марки MAN з номерами шасі НОМЕР_1 , на арешт майданчик, відмовити.

В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

________________________ ___________________________ __________________________

Масенко Д.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.

Зареєстровано 20.03.2019
Оприлюднено 20.03.2019
Дата набрання законної сили 12.03.2019

Судовий реєстр по справі 757/23974/18-к

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 18.09.2019 Київський апеляційний суд Кримінальне
Ухвала від 12.03.2019 Київський апеляційний суд Кримінальне
Ухвала від 07.11.2018 Київський апеляційний суд Кримінальне
Ухвала від 17.05.2018 Печерський районний суд міста Києва Кримінальне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону