Постанова

від 14.03.2019 по справі 904/10074/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/10074/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів: Вечірка І.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 (повне рішення складено 21.01.2019, суддя Первушин Ю.Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГ "ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ТА НС", м. Дніпро

про стягнення неустойки 338 671,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГ "ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ТА НС" про стягнення неустойки 338 671,13 грн.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору 668/1010-16 від 25.10.2016.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що сторони дійшли належного погодження суттєвих технічних умов щодо виконання договору у момент його підписання та приступили до виконання договору без проекту виконання робіт та виконували договір погоджуючи технічні умови під час виконання робіт. Такі обставини явно призвели до низки непорозумінь, що могло спричинити несвоєчасне виконання умов договору сторонами, але суд вбачає спільну вину сторін договору.

Також, судом прийнято до уваги факт встановлений рішенням Господарського суду м.Києва по справі №910/16804/17, згідно якого судом було встановлено, що ТОВ "Мезонін ЛТД" не було виконано свої грошові зобов'язання у період з 30.11.2016 по 25.09.2017, за що було нараховано штрафні санкції. Даний період співпадає із часом визначеним у позовній заяві ТОВ "Мезонін ЛТД" про стягнення неустойки у даному спорі, оскільки позивач просить стягнути пеню саме за період з 26.12.2016 по 26.06.2017.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" подано апеляційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Скаржник зазначає, що судом було зроблено хибний висновок щодо ненадання сторонами відомостей про передачу проекту до договору від позивача відповідачу, а також щодо ненадання даних про приєднання цього проекту до договору в якості додатку, так як договір за відсутності вказаного проекту був би неукладеним (таким, що не відбувся), а виконавець (відповідач) не міг би приступити до виконання роботи.

Судом не було здійснено посилання на наявні в матеріалах справи докази стосовно виконання договору сторонами із погодженням технічних умов під час виконання робіт або щодо надання відповідачем позивачу будь-яких повідомлень в порядку ст. 847 ЦК України.

Апелянт вважає, висновок суду першої інстанції щодо спільної вини сторін за несвоєчасне виконання умов договору зроблений безпідставно та непідтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач зазначає, що судові рішення у справі №910/16804/17 свідчать про прострочення виконання зобов'язань з боку саме позивача, що саме по собі звільняє відповідача від відповідальності у вигляді пені. Крім того, відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення виконання робіт не настає з огляду на умови пункту 1.4 договору, про який скаржник також замовчує: відповідач (виконавець робіт) прийняв на себе зобов'язання виконати роботи в термін не більше двох місяців при умові надходження попередньої оплати та узгодження між сторонами всіх технічних питань (кріплення трубопроводів, перепроектування тощо); роботи виконуються за наданим Замовником проектом (п. 3.3.11 договору).

На думку відповідача, з огляду на подані сторонами докази по справі можна стверджувати, що умови для початку обліку двомісячного строку відсутні.

Твердження позивача про факт передання проекту відповідачу з огляду на "підпис уповноваженого представника відповідача під договором, в додатку №6 до якого вказано Проект" і думку, що "договір не міг бути укладеним без проекту" є припущенням, на якому не може ґрунтуватись доказування (ст.ст. 76, 77 ГПК України).

Також відповідач зауважує, що скаржник помилково ототожнює факт наявності проекту як такого з фактом своєчасного надання затвердженого проекту відповідачу. Саме від дати передання позивачем належного затвердженого проекту в кінцевій актуальній редакції відповідачу має починатись відлік строку виконання робіт.

Твердження апелянта про невиконання відповідачем умов договору щодо якості робіт, про невиконання відповідачем зобов'язань за договором не відповідають дійсності і спростовані рішенням суду в іншій справі №910/16804/17. З тих же причин не заслуговують на увагу посилання скаржника на звіт ТОВ "ТИТУЛ. ЛТД" та акт перевірки ДСНС №43.

14.03.3019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЛДИНГ "ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ТА НС" (далі-відповдіач) укладено Договір №668/1010-16 (далі - договір), згідно якого позивач є замовником робіт за договором підряду № 668/1010-16 від 25.10.2016, на підставі якого заявлений позов в цій справі. Предметом договору відповідно до п.1.1 є виконання роботи з монтажу обладнання систем СПЗ, а саме системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи автоматичного водяного спринклерного пожежегасіння на об'єкті ЗАМОВНИКА за адресою: м. Бровари, Київської області, вул.Об'їзна дорога, 62.

Згідно вимог п.1.4 договору роботи за договором виконавець повинен виконати в термін не більше двох місяців при умові надходження попередньої оплати на поточний банківський рахунок виконавця та узгодження між замовником та виконавцем всіх технічних питань Кріплення трубопроводів, перепроектування, тощо).

Порядок оплати за договором встановлено календарним планом фінансування узгодженим сторонами у додатку 2 до договору.

Обсяг, характер та детальна вартість робіт було визначено на підставі договірної ціни в додатку №1 до договору.

Враховуючи положення п.1.5 договору додатковими угодами від 06.12.2016 та 22.03.2017 сторони дійшли згоди переглянути вартість договору у зв'язку зі збільшенням обсягу робіт.

Також, у п. 9.11 договору одним з додатків було зазначено, серед іншого - проект.

Пунктом 5.2 договору було встановлено неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми даного договору за кожен день прострочення при недотриманні строку виконання робіт

Позивач наполягав на затримці виконання своїх зобов'язань з боку відповідача на 337 календарних днів з 26.12.2016 по 26.06.2017, та наполягав на стягненні пені у відповідності до умов п. 5.2 договору.

Так, позивач наполягав на тому, що відповідно до п. 6.2 договору сторони погодили, що роботи повинні бути виконанні протягом 2 (двох) календарних місяців з моменту підписання сторонами даного договору, тобто в строк до 25.12.2016.

Але, в порушення ст.526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.610, ч.1 ст.629 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України відповідачем вказане зобов'язання не виконано.

Пунктом 3.3.2 договору відповідач зобов'язався виконати всі роботи якісно, своєчасно та здати їх позивачеві згідно вимог норм, правил, стандартів, вимог Державного пожежного нагляду.

Звітом №97/СПЗ/2017, що затверджений директором ТОВ ТИТУЛ. ЛТД 29.05.2017, було встановлено та підтверджено Актом перевірки №43 ГУ ДСНС України в Київській області, що змонтована система протипожежного захисту у складі: системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, системи спринклерного пожежогасіння на об'єкті: Складський комплекс - мезонін секція Е за адресою: м.Бровари, Київська області, вул.Об'їзна дорога, 62 , не відповідає затвердженій проектній документації, встановленим будівельним нормам, правилам, стандартам, технічними регламентами та іншими документами та не готова до експлуатування.

Пунктом 3.3.6 договору встановлено обов'язок відповідача виправити виявлені недоліки.

Незважаючи на зобов'язання за договором відповідач зазначені вище невідповідності на день написання позову (28.11.2017) не усунув.

За прострочення строку виконання робіт, відповідно до п.5.2 договору, з урахуванням вимог ст.232 ГК України, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 338 671,13 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, приймаючи до уваги наступне.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1,2 ст.217 ГК України).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Господарським судом досліджено наданий позивачем "Робочий проект Система внутрішнього протипожежного водопроводу та автоматичного водного пожежогасіння 14/07/2016 -АУПГ м. Черкаси -2016" та встановлено, що даний документ містить адресу визначену у договорі, але оцінити зміст проекту з технічної точки зору на предмет того, чи містить даний документ всі відомості необхідні для виконання відповідачем умов Договору суд не має можливості без спеціальних знань.

Також судом встановлено, що сторонами не було надано ні яких відомостей про передачу даного Проекту від позивача відповідачу, як і не було надано даних про приєднання цього проекту до договору в якості Додатку.

Зі змісту п.1.4 договору вбачається, що відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи в термін не більше двох місяців при умові надходження попередньої оплати та узгодження між сторонами всіх технічних питань (кріплення трубопроводів, перепроектування тощо); роботи виконуються за наданим Замовником проектом (п. 3.3.11 договору).

Водночас, матеріали справи свідчать про відсутність підстав , що вищевказані умови для початку обліку двомісячного строку відсутні.

Так, позивачем не здійснено попередню оплату згідно додатку №2 до договору. Кінцева оплата в розмірі 20%, передбачена календарним графіком фінансування фактично сплачена позивачем лише 25.07.2018 за рішенням господарського суду міста Києва. Позивачем не наданого жодного доказу про узгодження сторонами технічних питань кріплення трубопроводів, перепроектування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторони дійшли належного погодження суттєвих технічних умов щодо виконання договору у момент його підписання та приступили до виконання договору без проекту виконання робіт та виконували договір, погоджуючи технічні умови під час виконання робіт. Наведене призвело до низки непорозумінь, що могло спричинити несвоєчасне виконання умов договору сторонами.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача про те, що роботи за спірним договором виконано відповідачем неякісно, про що, на думку позивача, підтверджено та встановлено Звітом №97/СПЗ/2017, який затверджений директором ТОВ ТИТУЛ ЛТД 29.05.2017 та Актом перевірки №43 ГУ ДСНС України в Київській області.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018 у справі №910/16804/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" про стягнення 291 154,49 грн, встановлено, що відповідно до календарного плану фінансування відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу вартість робіт протягом 5 (п'ять) тижнів з дати підписання Договору, зокрема, на п'ятому тижні після підписання Договору відповідач зобов'язаний був здійснити кінцевий розрахунок в розмірі 20% - 225 274,11 грн.

Верховним Судом зазначено, що як вірно встановлено судом першої інстанції та обґрунтовано зазначено скаржником замовник (відповідач) в порушення вимог статей 853,882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, а отже, він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Протилежні висновки суду апеляційної інстанції, здійснені з посиланням на звіт третьої особи - ТОВ "ТИТУЛ ЛТД" та акт перевірки ДСНС №43, поданий до суду апеляційної інстанції як новий доказ, зазначеного вище не спростовують.

Акт перевірки ДСНС №43 є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог норм чинного законодавства у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД", висновок такого органу не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

Колегія суддів вважає, що факти, встановлені зазначеними судовими рішеннями, в силу ч.4 ст.75 ГПК України, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для усунення недоліків за спірним договором. Доказів зворотного матеріали справи не містять, позивачем не надано.

Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги факт встановлений рішенням Господарського суду м.Києва по справі №910/16804/17 щодо невиконання ТОВ "Мезонін ЛТД" грошових зобов'язань у період з 30.11.2016 по 25.09.2017, за що було нараховані штрафні санкції. Даний період співпадає із часом визначеним у позовній заяві ТОВ "Мезонін ЛТД" про стягнення неустойки у даному спорі, оскільки позивач просить стягнути пеню саме за період з 26.12.2016 по 26.06.2017.

Твердження позивача про факт передання проекту відповідачу з огляду на підпис уповноваженого представника відповідача під договором, в додатку №6 до якого вказано Проект та неможливість укладення договору без проект, є припущенням, на якому не може ґрунтуватись доказування (ст.ст. 76, 77 ГПК України). Наявність затвердженого проекту і факт його передання можуть бути доведені лише належними і допустимим доказами: самим проектом, підписом позивача про його затвердження, документом про передання проекту відповідачу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що скаржник помилково ототожнює факт наявності проекту як такого з фактом своєчасного надання затвердженого проекту відповідачу. Саме від дати передання позивачем належного затвердженого проекту в кінцевій актуальній редакції відповідачу має починатись відлік строку виконання робіт.

Крім того, колегія суддів враховує, що кінцева редакція проекту була отримана позивачем 02.02.2017; за два дні до спливу 2-місячного терміну з дати підписання договору - 23.12.2017, мала місце будівельна неготовність об'єкту - не було готовності мезоніну, про що відповідач повідомляв в листі від 23.12.2016; 21.02.2017 відповідач повідомив позивача про необхідність заміни шаф пожежних, оскільки запроектовані шафи займали б прохід комплексу; питання кріплення трубопроводів не було передбачене проектом взагалі, відповідач в березні 2017 року вимагав від позивача відповідних вказівок, про що свідчить відправлений електронною поштою лист відповідача №45/0703 від 07.03.2017.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 у справі №904/10074/17 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 20.01.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко