Рішення

від 13.03.2019 по справі 903/842/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2019 р. Справа № 903/842/18

Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі 903/842/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто"

до відповідача: Фермерського господарства "Ставеччина"

про стягнення 752000,00 грн.,

                    за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

в с т а н о в и в:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" звернулося до суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Ставеччина" про стягнення 752000,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки № 16/07 від 16.07.2018 року.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 16.07.2018 року між ТзОВ "Транс-Ковельавто" та Фермерським господарством "Ставеччина" був укладений договір поставки нафтопродуктів №16/07 в кількості 43700 л по ціні 23,80 грн. за літр.

Поставка товару повинна була відбутися в жовтні 2018 року, у зв'язку з чим позивач здійснив попередню оплату за товар на розрахунковий рахунок відповідача перерахував кошти в сумі 1040000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме здійснив поставку палива в кількості 12116 л на загальну суму 288360,80 грн., що підтверджено видатковою накладною № 10 від 31.07.2018 року.

29.10.2018 року позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені кошти, однак відповіді на дану вимогу не отримав.

При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2018 року і зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача – відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження до 19.02.2019 року та відкладено підготовче засідання на 10.01.2019 року.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року відкладено підготовче засідання на 21.01.2019 року зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача – відповідь на відзив, однак відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позов не подав, хоча його представники неодноразово звертались з заявами про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі повідомлені про розгляд справи належним чином, суд розглядає справу за наявними в ній доказами із-за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

16.07.2018 року між ТзОВ «Транс-Ковельавто» (Покупець) та ФГ «Ставеччина» (Продавець) був укладений договір поставки № 16/07, за умовами якого Продавець протягом строку дії цього договору зобов'язується на замовлення Покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність (господарське відання) позивача світлі нафтопродукти належної якості, що відповідає державним стандартам, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору.

За умовами договору (п.п.2.1, 2.3) Продавець зобов'язується поставити Покупцю, дизельне паливо загальною кількістю 43700 л по ціні 23,80 грн. за літр та здійснювати поставку товару тільки у разі 100 % оплати, або у разі досягнення між сторонами домовленості про відстрочення оплати товару.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що Покупець зобов'язується завчасно, але не пізніше 15.10.2018 року перерахувати на рахунок Продавця грошові кошти в розмірі 1040000,00 грн.

Позивач, на виконання умов договору, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 1040000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 410 від 03.10.2018 року на суму 150000,00 грн, № 220 від 18.07.2018 року на суму 355000,00 грн., № 328 від 23.08.2018 року на суму 173000,00 грн., № 394 від 27.09.2018 року на суму 130000,00 грн., № 385 від 25.09.2018 року на суму 100000,00 грн., № 412 від 03.10.2018 року на суму 32000,00 грн., № 435 від 11.10.2018 року на суму 100000,00 грн. (а.с.10-13, 15-17).

Пунктом 4.3 договору визначено, що Продавець зобов'язується підготувати для відвантаження товар, що міститься в рахунках, протягом 3 робочих днів з дати 100 % оплати, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах до даного договору.

Однак відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, а саме 31.07.2018 року здійснив часткову поставку товару, а саме 12116 л палива дизельного ДТ-Л-К5, Сорт С (ДСТУ 7688:2015) паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0) на загальну суму 288360,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 10 від 31.07.2018 року (а.с.14).

29.10.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені по договору № 16/07 від 16.07.2018 року кошти в сумі 755000,00 грн., дана вимога отримана відповідачем 02.11.2018 року (а.с.18-19, 66-68).

Предметом даного спору є стягнення попередньої оплати в сумі 752000,00 грн., на підставі ч.2 ст.693 ЦК України, яка перерахована платіжними дорученнями: № 410 від 03.10.2018 року на суму 150000,00 грн, № 220 від 18.07.2018 року на суму 355000,00 грн., № 328 від 23.08.2018 року на суму 173000,00 грн., № 394 від 27.09.2018 року на суму 130000,00 грн., № 385 від 25.09.2018 року на суму 100000,00 грн., № 412 від 03.10.2018 року на суму 32000,00 грн., № 435 від 11.10.2018 року на суму 100000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 626, 634 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 ГК України.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, за ст. 712 ЦК України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 ЦК України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Умовами договору, а саме п. 4.3, визначено строк поставки товару протягом 3 робочих днів з дати 100% оплати.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що вимога про повернення попередньої оплати направлялась відповідачу 29.10.2018 року (отримана 02.11.2018 року) і гарантія останнього щодо повернення коштів не виконана, тому позов в частині стягнення суми попередньої оплати ґрунтується на нормах чинного законодавства, підтверджений належними доказами, однак підлягає частковому задоволенню, оскільки при здійсненні перерахунку ціни позову судом встановлено, що позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 1040000,00 грн., а відповідачем поставлено товар на суму 288360,80 грн., тому позов підлягає задоволенню на суму 751639,20 грн. (1040000,00 грн. -288360,80 грн.).

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Ставеччина" (45045, Волинська область, Ковельський район, с.Шкурат Хутір Ставеччина, код ЄДРПОУ 20130087) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ковельавто" (45070, Волинська область, Ковельський район, смт.Голоби, вул.Волинська,14, код ЄДРПОУ 37598061) 751639,20 грн. попередньої оплати та 11274,59 грн. витрат по судовому збору.

3. Відмовити в стягненні 360,80 грн. попередньої оплати.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

           20.03.2019 року.

          Суддя                                                                      С. В. Костюк