Рішення

від 15.03.2019 по справі 915/1895/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Справа № 915/1895/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства «ВІРІС» (код ЄДРПОУ 30270505),

юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 4,

поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. О. Онікієнка (Кутузова), 125, офіс 13,

до відповідача: приватного підприємства «ХЕППІ ДОГ» , 54018, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 13871357),

про: стягнення 157202,46 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, адвокат,

від відповідача - ОСОБА_2, адвокат

СУТЬ СПОРУ.

28.12.2018 року приватне підприємство «ВІРІС» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 18.12.2018 року (вх. №17868/18 від 28.12.2018 року) до приватного підприємства «ХЕППІ ДОГ» про стягнення грошових коштів у сумі 157202,46 грн., з яких:

- 79900,00 грн. - сума основного боргу за договором,

- 77302,46 грн. - інфляційні втрати.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з наявністю недоліків та зазначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалу суду від 02.01.2019 року позивачем отримано 09.01.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 74).

14.01.2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 25.02.2019 року.

25.02.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2019 року.

15.03.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

12.02.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 95-96).

12.02.2019 року до суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності (97-99).

27.02.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.03.2019 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Як на підставу свого позову позивач посилається в тому числі на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 16.10.2014 року, укладеного у спрощений спосіб, щодо виконання обов'язку по оплаті поставленого товару.

Так, позивач зазначає, що 16.10.2014 року між ним та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб на підставі рахунку-фактури №СФ-0000216 від 16.10.2014 року, видаткової накладної №РН-0000280 від 16.10.2014 року, вартість договору - 79900 грн. 17.10.2014 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар згідно видаткової накладної №РН-0000280 від 16.10.2014 року на загальну суму 79900 грн. Цей товар був прийнятий директором відповідача згідно довіреності ЯОЦ №611127 від 17.10.2014 року (а.с. 56).

Із посиланням на приписи ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 60-612, 623, 625-626 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 79900,00 грн. Також позивачем нараховані інфляційні втрати за період з листопада 2014 року по лютий 2018 року включно в сумі 77302,46 грн. Розрахунок інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (а.с. 66-67).

Відповідач в обгрунтування заперечень проти позову зазначає, що в жовтні 2014 року між сторонами існувала домовленість щодо поставки корму для тварин на суму 79900,00 грн., який поставлено 16.10.2014 року, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000280 від 16.10.2014 року. 31.10.2014 року відповідачем здійснено оплату за товар згідно рахунку-фактури №СФ-0000216 від 16.10.2014 року на розрахунковий рахунок позивача в сумі 78784,00 грн., на підтвердження чого відповідачем надані копія виписки по рахунку (а.с. 100) та копія платіжного доручення №171 від 31.10.2014 року (а.с. 101). Також відповідач зазначає, що між сторонами існувала домовленість щодо зустрічного виконання зобов'язання, у зв'язку з чим 17.12.2014 року відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1116,00 грн. з ПДВ, на підтвердження чого надано копію видаткової накладної №ПП-000026 від 17.12.2014 року (а.с. 102). Із посиланням на викладене, відповідач зазначає, що зобов'язання щодо оплати товару в сумі 79900 (78784+1116) відповідачем вже виконано. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк, в межах якого позивач мав право звернутись до суду за захистом свого цивільного права (позовна давність).

Позивач заперечує отримання товару за видатковою накладною №ПП-000026 від 17.12.2014 року на суму 1116,00 грн. Крім того, позивач заперечує оплату в сумі 79900,00 грн., оскільки зазначена оплата відбулась на підставі рахунку-фактури №СФ-0000216 від 16.10.2014 року, а не на підставі видаткової накладної №РН-0000280 від 16.10.2014 року.

Щодо застосування позовної давності позивачем зазначено наступне.

19.02.2018 року позивач направив відповідачу лист-вимогу щодо сплати заборгованості в розмірі 79900,00 грн. відповідно до видаткової накладної №РН-0000280 від 16.10.2014 року, на підтвердження чого позивачем надано фіскальний чек від 20.02.2018 року та опис вкладення. Із посиланням на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач зазначає, що відлік позовної давності починається з 26.02.2018 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

16.10.2014 року приватне підприємство «ВІРІС» (позивач) поставило приватному підприємству «ХЕППІ ДОГ» (відповідач) товар на загальну суму 79900,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000280 від 16.10.2014 року (а.с. 54). У видатковій накладній зазначено, що поставка здійснена на підставі рахунку-фактури №СФ-0000216 від 16.10.2014 року.

Позивач зазначає, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 79900,00 грн. Також позивачем нараховані інфляційні втрати за період з листопада 2014 року по лютий 2018 року включно в сумі 77302,46 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, відповідачем здійснено оплату за товар згідно рахунку-фактури №СФ-0000216 від 16.10.2014 року (на який є посилання у видатковій накладній №РН-0000280 від 16.10.2014 року) на розрахунковий рахунок позивача в сумі 78784,00 грн., на підтвердження чого відповідачем надані копія виписки по рахунку (а.с. 100) та копія платіжного доручення №171 від 31.10.2014 року (а.с. 101).

Отже, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості за товар у сумі 78784,00 грн. слід відмовити.

Посилання відповідача на те, що зазначена оплата в сумі 79900,00 грн. відбулась на підставі рахунку-фактури №СФ-0000216 від 16.10.2014 року, а не на підставі видаткової накладної №РН-0000280 від 16.10.2014 року, не приймаються судом до уваги, оскільки як зазначено вище видаткова накладна №РН-0000280 від 16.10.2014 року містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000216 від 16.10.2014 року, крім того посилання на зазначений рахунок також міститься у позовній заяві.

Заборгованість за товар у сумі 1116,00 грн. (79900-78784) залишилась несплаченою.

Посилання відповідача на існування між сторонами домовленості щодо зустрічного виконання зобов'язання, у зв'язку з чим 17.12.2014 року відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1116,00 грн. з ПДВ, на підтвердження чого надано копію видаткової накладної №ПП-000026 від 17.12.2014 року (а.с. 102), не приймаються судом до уваги, оскільки доказів наявності зазначеної домовленості щодо зустрічного виконання зобов'язання відповідачем суду не надано, крім того зустрічне виконання зобов'язання заперечується позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за товар у сумі 1116,00 грн. є обґрунтованими.

Щодо застосування позовної давності слід зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був оплатити товар після його прийняття, тобто 17.10.2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, строк, в межах якого позивач мав право звернутись до суду за захистом свого цивільного права (позовна давність) розпочався 18.10.2014 року і закінчився 18.10.2017 року.

Позивач надіслав даний позов до суду 26.12.2018 року (а.с. 39), тобто з пропуском позовної давності.

Згідно приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за товар у сумі 1116,00 грн. слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з листопада 2014 року по лютий 2018 року в сумі 77302,46 грн. є похідними від основної вимоги щодо стягнення заборгованості за товар, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові у позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 20.03.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв