Постанова

від 06.03.2019 по справі 280/4710/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2019 року м. Дніпросправа №280/4710/18

          Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

          головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

          суддів:                     Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька перевізна компанія"

          на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2018 р. (суддя Прудивус О.В., м. Запоріжжя) у справі №280/4710/18

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька перевізна компанія"

          до Запорізької обласної державної адміністрації

          про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у прийнятті рішення про одностороннє дострокове розірвання договорів від 10.10.2017 № 23/13, від 04.04.2018 № 22/13, від 04.04.2018 № 51/13 про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах), не з підстав, у спосіб та порядок, визначений чинним законодавством та положеннями цих договорів;

- визнати протиправними та скасувати оформлені листами рішення відповідача про одностороннє розірвання договорів від 10.10.2017 № 23/13, від 04.04.2018 № 22/13, від 04.04.2018 № 51/13 про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах).

Також позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії оскаржуваних рішень відповідача про одностороннє розірвання договорів від 10.10.2017 № 23/13, від 04.04.2018 № 22/13, від 04.04.2018 № 51/13 про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах);

- заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на реалізацію наслідків одностороннього розірвання договорів, а саме: оголошувати та проводити конкурс з перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, або призначати тимчасового перевізника на маршрутах об'єкту конкурсу № 23, № 22, № 51 у м. Запоріжжі.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення адміністративного позову та не забезпечить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача. Також, позивачем зазначено, що відповідач матиме змогу оголосити новий конкурс та укласти договір на організацію перевезень пасажирів з іншим перевізником.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2018 р. у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. Ухвалу мотивовано відсутністю підстав для забезпечення адміністративного позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, скаржник оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права. Зазначає, що у заяві про забезпечення позову були наведені обставини, які свідчать про очевидну незаконність оскаржуваних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, оскільки вони вчиненні не в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Крім того, в заяві про забезпечення позову були наведені достатні дані, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у разі задоволенні адміністративного позову.

Висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ "Запорізька перевізна компанія" не надано доказів того, що відповідач має реальний намір призначити нового перевізника до вирішення справи є хибними та передчасними.

Відповідно до підпункту 2 пункту 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, організатор зобов'язаний забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі наявності фактів порушення ним умов договору. Розірвання договору (анулювання дозволу) відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу). У такому разі для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору (дозволу), який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці.

По об'єктах конкурсу, по яких було укладено Договори № 22/13, 23/13 та 51/13, відсутні претенденти, які зайняли друге місце.

Таким чином, без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення про розірвання договору та заборони вчиняти певні дії Запорізькою обласною державною адміністрацією може бути призначено шляхом видання розпорядження тимчасового перевізника. Оскарження цього розпорядження в судовому порядку вимагатиме звернення до адміністративного суду з позовом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація згідно повноважень в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.

Оскільки відповідач, на його думку, розірвав з ТОВ "Запорізька перевізна компанія" договори, з метою забезпечення транспортного обслуговування маршрутів загального користування, він призначить тимчасового перевізника та оголосить конкурс.

У випадку не забезпечення позову виникне ситуація, за якою ТОВ "Запорізька перевізна компанія" не зможе обслуговувати відповідні маршрути. Буде нести матеріальні збитки.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації", який регулює діяльність місцевих державних адміністрації, визначено дві форми актів, які мають право приймати її посадові особи, і такими актами є розпорядження та накази. Видача інших актів, тобто прийняття відповідного рішення окрім, як у формі розпорядження чи наказу не передбачено.

Крім того, два договори, які були розірванні оскаржуваним рішення взагалі не передбачають таких підстав для розірвання договору, які зазначені в рішеннях оформлених листами.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу позивача на адресу суду не надходив.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ухвалі від 09.11.2018 р. суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову, оскільки:

- позивачем не наведено достатніх та переконливих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити порушення прав та інтересів позивача, або призвести до виникнення складнощів у їх відновленні, позивачем не наведено та судом не встановлено, відповідних доказів до матеріалів справи позивачем не надано;

- позивач не надав докази, які б засвідчували реальний намір у відповідача, а не потенційну можливість, призначити нового перевізника на маршрутах об'єкту конкурсу № 23, № 22, № 51 шляхом видання розпорядження до вирішення даної справи по суті;

- вирішення питання щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваних рішень та дій відповідача до відкриття провадження у справі потенційно може порушити принцип безсторонності (неупередженості) адміністративного процесу.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з одностороннім розірванням відповідачем договорів від 10.10.2017 р. №23/13, від 04.04.2018 р. №22/13, від 04.04.2018 р. №51/13.

Про розірвання зазначених договорів відповідач повідомив позивача листами від 30.10.2018 року №08/22/3723, від 30.10.2018 року №08-22/3724, від 30.10.2018 року №08-22/3725. В обґрунтування зазначених листів відповідач посилається на передбачені зазначеними договорами підстави для їх розірвання та обставини, що свідчать про порушення позивачем умов цих договорів. До листів відповідач долучив копії актів моніторингу виконання договорів.

Всі ці обставини є підставою позову і мають бути встановлені у процесі розгляду справи.

Таким чином, суд не може надати правову оцінку вказаним обставинам на цій стадії судового провадження, вони не свідчать про очевидну протиправність прийнятих відповідачем рішень. Крім того, буде порушено співмірність наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову, а також вважає, що забезпечення позову буде передчасною правовою оцінкою підстав позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання про відкриття провадження, та ухвалив судове рішення без порушення норм процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька перевізна компанія" залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2018 р. у справі №280/4710/18 залишити без змін.

          Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

          Повний текст постанови складено 13.03.2019 р.

          Головуючий суддя                                                                      О.М. Панченко

          Суддя                                                                                          С.М. Іванов

          Суддя                                                                                          В.Є. Чередниченко