Постанова

від 05.12.2019 по справі 280/4710/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 280/4710/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька перевізна компанія на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року

у адміністративній справі № 280/4710/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька перевізна компанія до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька перевізна компанія стосовно: визнання протиправними дій Запорізької обласної державної адміністрації щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) від 10.10.2017 №23/13, від 04.04.2018 №22/13, від 04.04.2018 №51/13, а також визнання протиправними та скасуванні оформлених листами рішення Запорізької обласної державної адміністрації про одностороннє розірвання з ТОВ Запорізька перевізна компанія договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) від 10.10.2017 №23/13, від 04.04.2018 №22/13 і від 04.04.2018 №51/13.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем по справі з підстав неправильного застосування норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи, а також неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що у сукупності призвело до ухвалення по справі незаконного та необґрунтованого судового рішення по суті спору, яке апелянт просить скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ Запорізька перевізна компанія у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована безпідставністю висновків суду першої інстанції у цій справі про правомірність дій Запорізької ОДА при достроковому односторонньому розірванні спірних договорів листами без оформленя відповідного рішення про розірвання договорів у формі розпорядження голови ОДА, яке на думку суду першої інстанції після підписання Договорів і переходу сторін до договірних відносин не є обовязковим, оскільки в даних взаємовідносинах відповідач виступав саме як сторона договірних правовідносин - Замовник. Разом з тим, суд взагалі проігнорував у даному спірному випадку як положення ст.6 і ст.41 Закону України Про місцеві державні адміністрації, так і зміст п.п. 5 п. 1 розділу II Договорів № 22/13 і №51/13 від 04.04.2018 року, та № 23/13 від 10.10.2017, в яких однозначно прописано про право замовника на дострокове розірвання договору односторонньому порядку при виявленні неодноразового порушення Перевізником вимог чинного законодавства та умов цього договору, але з прийняттям з цього приводу відповідного рішення, яким не можуть бути визнані листи за вих. № 08-22/3250 від 20.09.2018 року ( повторно Вих. № 08-22/3724 від 30.10.2018 року), вих. № 08-22/3249 від 20.09.2018 року ( повторно Вих. № 08-22/3725 від 30.10.2018 року), вих. № 08-22/3248 від 20.09.2018 року ( повторно Вих. № 08-22/3723 від 30.10.2018 року), якими позивач повідомлявся про розірвання договорів з вказівкою на неодноразові порушення умов договору, але без жодного посилання на прийняте рішення з питання розірвання договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах).

Крім цього, апелянт звертає увагу судової колегії на недоведеність відповідачем належними доказами фактів допущення з боку перевірзника порушень умов Договорів№ 22/13 і №51/13 від 04.04.2018 року, та № 23/13 від 10.10.2017, чи правил перевезення пасажирів або незадовільного обслуговування позивачем автобусних маршрутів загального користування, що суд першої інстанції також не досліджував та не перевіряв, обмежившись лише дублювання позиції відповідача, переписавши тільки формулювання з відзиву відповідача на адміністративний позов. Отже, усі доводи позивача та надані докази на підтвердження протиправності дій відповідача при достроковому односторонньому розірванні договорів, залишилися без уваги суду, що підтверджує неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, представник Запорізької обласної державної адміністрації вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а наведені позивачем в апеляційній скарзі обставини вважає безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, і на підтвердження зазначеного посилається на відсутність в нормативно-правових актах та в самих договорах згадування про необхідність розірвання договору шляхом оформлення Головою Запорізького ОДА розпорядження. Також зазначає, що відповідач є юридичною особою публічного права, тому має цивільну правоздатність юридичної особи (ч.1 ст.4 Закону Про місцеві державні адміністрації , ст.91 ЦК України), і відповідно вправі обирати форму вираження управлінського рішення, яке у даному спірному випадку було у відповідності до вимог п.п.12, 15, 19, 76, 31 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55, чим відповідач не порушив ні діючі норми законодавства, ні положення договорів. Крім того, відповідач вказує на те, що за умовами укладених між облдержадміністрацією та Перевізником договорів (розділ IV у договорі №23/13 від 10.10.2017; розділ VI № 51/13 від 04.04.2018; розділ VI № 22/13 від 04.04.2018) передбачалася можливість їх дострокового розірвання в односторонньому порядку при виявленні неодноразового порушення, а право передбачено Замовника перевіряти дотримання Перевізником умов договору, і така процедура врегульована ЦК України. У даному випадку підставою для дострокового розірвання договорів стали неодноразові зафіксовані порушення законодавства та умов договорів, якими були численні звернення (скарги) про недотримання вимог чинного законодавства, у зв`язку з якими проводилися моніторинги договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не входять за межі Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах). За вказаних обставин просить залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги позивача, а рішення суду без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального права, і правову оцінку судом спірних у цій справі правовідносин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апелянта та скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що про розірвання укладених між Запорізькою ОДА та ТОВ Запорізька перевізна компанія на підставі Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 27.09.2017 р. №513 (а.с.36-42 т.1) Договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах): - №23/13 від 10.10.2017 року стосовно об`єкту конкурсу №23 та маршруту Запоріжжя (АС-1) - Кушугум (зупинка ст.Осетрівка) із змінами внесеними Додатковими угодами №1 від 15.12.2017 року і № 2 від 30.01.2018 року (а.с.19-25 т.1); - №22/13 від 04.04.2018 стосовно об`єкту конкурсу №22 та маршруту Запоріжжя (АС-3) - Малокатеринівка (а.с.26-30 т.1); - та №51/13 від 04.04.2018 року стосовно об`єкту конкурсу №51 та маршруту Запоріжжя (АС-3) - Ульянівка, ч/з Матвіївку, Вільногрушівське, Круглик, Грушівку; Марвіївка (ст. Янцеве) - Запоріжжя (АС-2); Матвіївна (ст. Янцеве) - Запоріжжя (АС-3), ч/з зупинку пр. Моторобудівників, 32 у м. Запоріжжі (а.с.31-35 т.1) - позивач повідомлявся листами Запорізької ОДА: від 30.10.2018 №08-22/3723 (а.с.49 т.1); від 30.10.2018 №08-22/3724 (а.с.52-55 т.1); від 30.10.2018 №08-22/3725 (а.с.66-67, т.1), що саме і стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі і відповідно є предметом судової перевірки на предмет відповідності визначеним у ч.2 ст.2 КАСУ критеріям правомірності (як це правильно і зазначено судом першої інстанції по тексту судового рішення).

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції правильно визначив норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини і якими зокрема є: ст.19 Конституції України та Закони України Про автомобільний транспорт і Про місцеві державні адміністрації . Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки положенням вказаних нормативних актів, що призвело до помилкового прийняття до уваги хибної позиції відповідача про те, що облдержадміністрація маючи цивільну правоздатність юридичної особи вправі обирати форму вираження управлінського рішення на власний розсуд, а у спірних правовідносинах відповідач виступав як сторона договірних правовідносин - Замовник, що на думку суду свідчить про безпідставність твердження позивача про те, що рішення стосовно дострокового одностороннього розірвання Договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області повинно було бути оформлено виключно розпорядженням Голови Запорізької ОДА.

Судова колегія не погоджуючись з наведеною у попередньому абзаці позицією суду першої інстанції, наголошує перш за все на тому, що укладені між Запорізькою ОДА та ТОВ Запорізька перевізна компанія Договори про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) №23/13 від 10.10.2017 року з Додатковими угодами №1 від 15.12.2017 року і № 2 від 30.01.2018 року, №22/13 від 04.04.2018 року та №51/13 від 04.04.2018 року - є адміністративними договорами , які в розумінні п.16 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, як правові акти за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи укладається у формі договору виключно на підставі закону та визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері.

Оскільки укладені між Запорізькою ОДА та ТОВ Запорізька перевізна компанія Договори №23/13, №22/13 від 04.04.2018 року та №51/13 від 04.04.2018 року - були укладені на виконання рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого для задоволення суспільних публічних потреб, а не потреб ОДА (Розпорядження голови Запорізької ОДА від 27.09.2017 р. №513), і законодавчо визначені умови укладення таких договорів, також як і їх зміст, містять в собі певні обмеження вільного волевиявлення, свободи договору, юридичної рівності (зокрема, стосовно дискреції суб`єкта владних повноважень щодо вибору контрагента обмежена спеціальними процедурами, а за відповідачем законодавчо закріплено функції на виконання яких саме укладалися договори з позивачем, судова колегія підкреслює, що Запорізькою ОДА внаслідок укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) - здійснюється реалізація адміністративної, а не цивільної правосуб`єктності. Відповідно, твердження як відповідача у цій справі так і суду першої інстанції про можливість врегулювання відносин між сторонами адміністративного договору виключно на підставі норм ЦК України, а відповідач вправі обирати форму вираження управлінського рішення на власний розсуд - суперечить вимогам чинного законодавства та суті адміністративного договору , предметом якого є діяльність Запорізької ОДА в межах її компетенції, яка викликає юридичні наслідки для самих сторін договору і для третіх осіб, та здійснюється у сфері публічного управління і спрямована на досягнення визначеної договором мети такої, як задоволення публічного інтересу.

Отже, вирішуючи спір у цій справі суд першої інстанції повністю проігнорувавши предмет укладених між Запорізькою ОДА та позивачем адміністративних договорів №23/13, №22/13 від 04.04.2018 року та №51/13 від 04.04.2018 року, які мають відмінні ознаки від інших публічних, господарсько-правових та цивільно-правових договорів, і відповідно являють собою дії особливого характеру з боку суб`єкта владних повноважень-Запорізького ОДА, тим самим суд спростив для себе спосіб вирішення заявлених у цій справі позивачем вимог та обмежився тільки цитуванням приведених відповідачем обставин, не оцінюючи їх за наведеними у ст.2 КАСУ критеріями правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень, що суперечить завданню адміністративного судочинства та не може бути залишено без уваги.

Перш за все, судова колегія акцентує увагу на тому, що відповідач у цій справі, як суб`єкт владних повноважень у правовідносинах, виниклих на підставі укладеного ним адміністративного договору зобов`язаний, як це визначено ст.19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 8 статті 16 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів. Пунктом 2 статті 20 цього ж Закону встановлено, що місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв`язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.

На території Запорізької області виконавчу владу в межах своїх повноважень здійснює Запорізька обласна державна адміністрація, і відповідно, згідно положень ст.7 Закону України Про автомобільний транспорт забезпечення організації пасажирських перевезень покладається, зокрема, на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), покладено саме на відповідача у цій справі, який згідно ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт не тільки формують у приміському та міжміському сполучені мережу автобусних маршрутів загального користування, а і здійснює в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

Наведені положення Законів Про місцеві державні адміністрації і Про автомобільний транспорт є беззаперечним підтвердженням того, що у виниклих між позивачем та відповідачем по справі відносинах, Запоріжська ОДА виступає не як Замовник послуг, а як Організатор перевезень на автобусному маршруті загального користування , що також підтверджується змістом підпункту 2 пункту 55 цього Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1081, саме яким організатор зобов`язується забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі наявності фактів порушення ним умов договору (дозволу), але після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу).

Поєднання відповідачем одночасно повноважень органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці області та статусу організатора перевезень на автобусному маршруті загального користування , який зобов`язує його у сфері публічного управління спрямовувати свої дії на досягнення визначеної договором мети такої, як задоволення публічного інтересу - на думку судової колегії ні в якому разі не звільняє відповідача від обов`язку керуватися у своїй діяльності Конституцією України, Законом Про місцеві державні адміністрації (далі - Закону № 586-XIV), як це і визначено у ст.ст.6,7,41 Закону № 586-XIV, та не дозволяє відповідачу посилаючись на положення ч.1 ст.4 Закону № 586-XIV і ст.91 ЦК України самостійно та власний розсуд обирати форму вираження управлінського рішення, як зазначив про це відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Судова колегія також вважає, що виконання відповідачем (за його твердженням у відзиві) вимог п.п.12, 15, 19, 76, 31 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, ніяким чином не виправдовує відповідача в частині недотримання ним однієї із основних форм здійснення виконавчої влади, якою є видання відповідних актів, як нормативно-правових так і актів індивідуальної дії. Саме тому у ст.41 Закону № 586-XIV чітко прописано процедуру видання, обговорення та умови набрання ними чинності Розпоряджень голів ОДА , які повинні прийматися в межах під час виконання повноважень при забезпеченні транспортного обслуговування населення.

Судова колегія наголошує на тому, що іншої альтернативи, окрім винесення Розпорядження для Голови ОДА у публічно-правових відносинах з перевізниками при організації пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області - не передбачено чинним законодавством та не визначено змістом укладених між облдержадміністрацією та Перевізником договорів №23/13 від 10.10.2017; № 51/13 від 04.04.2018; № 22/13 від 04.04.2018, а посилання відповідача на відповідні розділи у цих договорах (розділ IV та розділ VI) в даному випадку є недоречним оскільки ці розділи адміністративних договорів мають назви умови розірвання договору і містять лише перелік таких умов, які відповідач, як організатор пасажирських перевезень, зобов`язаний перевірити на предмет їх достовірності і наявності належно оформлених у відповідності та з дотриманням чинного законодавства доказів (таких як акти, протоколи, документи на підтвердження вжиття заходів на усунення порушень та інше).

Таким чином, відсутність винесеного Головою ОДА розпорядження про дострокове розірвання в односторонньому порядку адміністративних договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) від 10.10.2017 №23/13, від 04.04.2018 №22/13, від 04.04.2018 №51/13 - вже є достатньою підставою для визнання протиправними дій Запорізької обласної державної адміністрації, вчинених по відношенню до позивача у цій справі ТОВ Запорізька перевізна компанія .

Оскільки судом першої інстанції в наведеній вище по тексту постанови апеляційного суду частині стосовно протиправності дій відповідача було надано помилкову правову оцінку, судова колегія визнає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню з підстав його незаконності та необґрунтованості.

Водночас, незважаючи на вже встановлену вище підставу для скасування рішення суду першої інстанції та для визнання протиправними дій відповідача в частині дострокового розірвання в односторонньому порядку договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) від 10.10.2017 №23/13, від 04.04.2018 №22/13, від 04.04.2018 №51/13, судова колегія з огляду на наведені позивачем в позовній заяві та в апеляційній скарзі доводи стосовно надуманості підстав і доказів для розірвання з ним перелічених вище адміністративних договорів, вважає за необхідне також перевірити рішення суду першої інстанції і в частині, яка стосується аналізу наведених відповідачем підстав для розірвання договорів з ТОВ Запорізька перевізна компанія , які судом першої інстанції визнано обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Перш за все судова колегія звертає увагу на те, що внаслідок дослідження наданих відповідачем до матеріалів справи Актів, складених за результатами проведених моніторингів стану дотримання ТОВ Запорізька перевізна компанія умов Договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) від 10.10.2017 №23/13, від 04.04.2018 №22/13, від 04.04.2018 №51 /13, суд першої інстанції взагалі не брав до уваги доводи і заперечення позивача стосовно порушення відповідачем порядку встановлення і фіксації таких порушень, а обмежився лише посиланням на те, що доводи позивача не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки спростовані в ході судового розгляду справи.

При цьому, як встановлено за змістом рішення суду першої інстанції, висновки про спростування доводів позивача стосовно порушення відповідачем порядку встановлення і фіксації порушень перевізником своїх зобов`язань за адміністративними договорами №23/13, №22/13, №51 /13 і нормативних актів у сфері автоперевезень - зроблені судом першої інстанції за результатом дослідження:

- Договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) від 10.10.2017 №23/13, від 04.04.2018 №22/13, від 04.04.2018 №51 /13;

- наказів Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької ОДА, якими було визначено склад осіб направлених для проведення відповідних заходів спеціалістів відділу дорожнього господарства управління промисловості, транспорту та дорожнього господарства Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- Актів моніторингу виконання договору про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах): №109 від 16.04.2018, №110 від 16.04.2018, №114 від 04.05.2018, №115 від 04.05.2018, №125 від 26.06.2018, №144 від 31.08.2018, №148 від 31.08.2018 (а.с.56,57,61-65 т.1);

- та Актів моніторингу виконання договору про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах): № 111 від 12.04.2018, № 112 від 13.04.2018, № 113 від 19.04.2018 (а.с.58-60 т.1), і № 118 від11.05.2018, № 146 від 31.08.2018, (а.с.50-51 т.1).

Разом з тим, суд першої інстанції дотримуючись своє помилкової позиції у цій справі стосовно не важливості порушення відповідачем процедури призначення та проведення позапланових моніторингів (перевірок) ТОВ Запорізька перевізна компанія повністю проігнорував, що:

- Згідно листа Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької обласної державної адміністрації від 26.09.2018 року № 49-Ч-2е(а.с. ), Моніторинги виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах), проводяться відповідно до планів проведення робочою групою з питань проведення моніторингу стану обслуговування приміських і міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутів загального користування, які затверджуються заступником голови облдержадміністрації, а також на підставі скарг від фізичних або юридичних осіб на незадовільне обслуговування маршруту або незадовільну роботу авто перевізників, що надходять до Запорізької обласної адміністрації або до Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури ЗОДА. Підстави для проведення моніторингу зазначаються в наказі директора Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури ЗОДА про проведення моніторингу.

-на проведення позапланових моніторингів позивача наказами директора Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької ОДА № 12-вд від 13.04.2018, № 13-вд від 17.04.2018, № 19-вд від 02.05.2018, № 21-вд від 10.05.2018, № 24-вд від 15.06.2018, № 37-вд від 30.08.2018 (а.с.32-37 т.2) з питань перевірки стану якості обслуговування приміських автобусних маршрутів загального користування, а не моніторингу виконання договорів про організацію перевезень пасажирів - уповноважувалися конкретно визначені особи: спеціалісти відділу дорожнього господарства управління промисловості, транспорту та дорожнього господарства Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Дудніков О.В. та ОСОБА_2 (в одному випадку - ОСОБА_3 ), а проведення перевірок доручалося на конкретні дати (по одному календарному дню) та конкретні місця перевірок.

- вказаними у попередньому абзаці наказами на перевірки позивача, спеціалісти відділу дорожнього господарства управління промисловості, транспорту та дорожнього господарства Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Дудніков О.В. та Волков С.Ю. - не уповноважувалися залучати до участі при перевірці осіб, які згідно розпорядження голови Запорізької ОДА від 15.12.2017 №698 входили до складу робочої групи з питань проведення моніторингу стану обслуговування приміських і міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутів загального користування ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ), або співробітників Управління патрульної поліції м.Запоріжжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які навіть не входять до складу робочої групи з питань проведення моніторингу стану обслуговування приміських і міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутів загального користування.

Наведеним обставинам суд першої інстанції взагалі не надав будь-якої оцінки, а факт складення Актів №111 від 19.04.2018 року, №112 від 19.04.2018 року та №113 від 19.04.2018 року самостійно особами, які не уповноважувалися на проведення перевірок (моніторінгу) позивача ( ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) суд першої інстанції взагалі залишив без уваги, також як і не звернув уваги на те, що усі без виключення Акти №109 від 16.04.2018, №110 від 16.04.2018, № 111 від 12.04.2018, № 112 від 13.04.2018, №114 від 04.05.2018, №115 від 04.05.2018, № 118 від 11.05.2018, №125 від 26.06.2018, №144 від 31.08.2018, № 146 від 31.08.2018, №148 від 31.08.2018 (а.с.50-51 а.с.56-59 т.1) не містять в собі інформації про: марку і реєстраційний норм транспортного засобу, про реєстраційні документи автобусу і дані водія - стосовно яких нібито виявлено порушення. Не містять вказані Акти підписів водіїв або представника перевізника, чи інформації про відмову вказаних осіб від підпису. Матеріали справи також не містять в собі доказів про те, що вказані Акти вручалися водіям і від них відбиралися пояснення, або направлялися позивачу для ознайомлення після їх складення. Внаслідок таємності складення цих Актів, позивач отримав їх копії усі майже одночасно, безпосередньо перед отриманням листів про розірвання договорів, що у сукупності свідчить про грубе порушення права позивача на участь у проведені відносно нього перевірки та недоведеність належними і допустимими доказами фактів вчинення позивачем порушення умов адміністративних договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах).

Виходячи з того, що Акти моніторінгу з питань дотримання позивачем умов адміністративних договорів та норм чинного законодавства не містять в собі інформації, яка б конкретизувала транспортний засіб та особу, що припустилася порушення, також як і не містять в собі підписів водії, представника перевірзника чи третіх (сторонніх) осіб, які б підтвердили зафіксовані в Актах порушення або дійсність проведення позапланових перевірок (моніторінгу), а також враховуючи беззаперечно підтвердний факт складення Актів №111 від 19.04.2018 року, №112 від 19.04.2018 року та №113 від 19.04.2018 особами, які не були уповноважені на проведення моніторингів та складання відповідних актів. - судова колегія визнає ці Акти не належними доказами, на підставі яких можливо б було безспірно встановити: чи проводилися в дійсності перевірки (моніторінги) відносно позивача і чи дійсно водіями позивача були допущені порушення, та вважає за неможливе сприймати їх як належні докази фактів вчинення позивачем порушень. Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи належних доказів про факти порушень позивачем також не встановлено.

В даному випадку судова колегія виходить з того, що за загальним правилом, як для суб`єкта владних повноважень (відповідача) під час виконання покладених на нього повноважень, так і для адміністративного суду під час вирішення публічно-правових спорів, умовами допустимості доказів є: - одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; - одержання фактичних даних належним суб`єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; і належне оформлення джерела фактичних даних.

Заслуговують на увагу також наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про відсутність з його боку зафіксованих в Актах моніторингу порушень схеми маршрутів, що доведено позивачем наданими копіями відомостей автовокзалу Запоріжжя (АС-3) про продаж білетів та відправлення за маршрутом, чим саме і підтверджено факти відправлення автобусів за маршрутом у дати та часи зазначені в актах.

На думку судової колегії не можуть бути не враховані у даному випадку доводи апелянта про надуманість фактів зриву рейсів (не виїзду автобуса на маршрут), зафіксованих в: Актах № 111 від 19.04.2018 року, № 112 від 19.04.2018 року, № 114 від 04.05.2018 року та № 144 від 31.08.2018 року (по Договору № 23/13 від 10.10.2017 року); Актах № 124 від 26.06.2018 року та № 147 від 31.08.2018 року (по Договору № 22/13 від 04.04.2018 року); та Актах № 146 від 31.08.2018 року, № 118 від 11.05.2018 року (по Договору № 51/13 від 04.04.2018 року), і підставою для цього є як умови вказаних адміністративних договорів так і звичайні підрахунки здійснених перевізником рейсів за затвердженим графіком руху по визначеним у договорах маршрутам.

Як встановлено за результатом перевірки доводів позивача, підпунктами 2 пункту 4 розділу II усіх трьох Договорів (№ 23/13, № 22/13, № 51/13) перевізник зобов`язаний забезпечувати випуск рухомого складу відповідно до умов договору за затвердженим Замовником розкладом руху з регулярністю на маршруті (маршрутах) не менше 95 відсотків від відправлень щомісяця, виходячи з того, що рейсом вважається рух транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту (ст.1 Закону Про автомобільний транспорт ).

Долученими позивачем до матеріалів справи підтверджено, що виявлені відповідачем по 2-3 факти нездійснення виїздів автобусів перевізника за маршрутами за місяць - не свідчать про порушення позивачем умов Договорів № 23/13, № 22/13, № 51/13 оскільки ними передбачено необхідність забезпечення 95 відсотків від відправлень. Зокрема, - за маршрутом Запоріжжя (АС-3) - Кушугум (зупинка ст. Осетрівка) згідно затвердженого графіку руху (Договір № 23/13) в перевіряємий період здійснювалося 76 рейсів щоденно, що за місяць за цим маршрутом складало 2280 рейсів, і відповідно 95 відсотків від вказаної кількості відправлень на місяць складала 2166 рейсів, тобто, для визнання встановленим порушення перевізника різниця мала складати 114 рейсів, а не два не виїзда автобусу за маршрутом; - за маршрутом Запоріжжя (АС-3) - Малокатеринівка в перевіряємий період здійснювалося згідно затвердженого графіку руху щоденно 44 рейси і по двадцять два за маршрутом з Запоріжжя (АС-3) та Малокатеринівки (Договір№ 22/13), що за місяць складало 1320 рейсів за цим маршрутом (виходячи із 30 днів у місяці), а виходячи із 95 відсотків від кількості відправлень на місяць могло складати 1254 рейс, тобто, різниця для визнання встановленим порушення перевізника різниця мала складати 66 рейсів, а не два не виїзда автобусу за маршрутом, як це зафіксовано в актах № 124 від 26.06.2018 року та № 147 від 31.08.2018 року; -за маршрутом Запоріжжя (АС-3) - Ульянівка, ч/з Матвіївну, Вільногрушівське, Круглик, Грушівку (Договір № 51/13 від 04.04.2018 року) в перевіряємий період здійснювалося згідно затвердженого графіку руху щоденно по 6 рейсів і за маршрутом з Запоріжжя (АС-3) та Ульянівки здійснювалося по три рейса, що за місяць складало 180 рейсів за цим маршрутом (виходячи із 30 днів у місяці), а виходячи із 95 відсотків від кількості відправлень на місяць могло складати 171 рейс, а не два не виїзда автобусу як це зафіксовано в актах № 146 від 31.08.2018 року та № 118 від 11.05.2018 року.

Підсумовуючи вищевикладені по тексту постанови апеляційного суду обставини, судова колегія дійшла висновку про підтвердження позивачем протиправності дій відповідача у цій справі, та відповідно, обґрунтованості доводів апеляційної скарги, яку слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з підстав його незаконності та необґрунтованості, з прийняттям у справі іншого рішення про задоволення вимог позивача у повному обсязі, та стягнення на користь позивача понесених ним витрат під час судового захисту своїх прав.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька перевізна компанія - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року - скасувати та прийняти інше рішення про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька перевізна компанія .

Визнати протиправними дії Запорізької обласної державної адміністрації щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька перевізна компанія договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) №23/13 від 10.10.2017 року, №22/13 від 04.04.2018 року, №51/13 від 04.04.2018 року.

Визнати протиправними та скасувати оформлені листами рішення Запорізької обласної державної адміністрації про одностороннє розірвання з ТОВ Запорізька перевізна компанія договорів про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах) №23/13 від 10.10.2017 року, №22/13 від 04.04.2018 року, №51/13 від 04.04.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетного фінансування Запорізької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька перевізна компанія суму сплаченого судового збору у розмірі 11453,00 грн.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов