Постанова

від 06.03.2019 по справі 2а/0470/3988/12(4725вр-18/2а/0470/3988/12)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2019 року м. Дніпросправа №2а/0470/3988/12

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 (суддя Прудник С.В., м. Дніпро) у справі №2а/0470/3988/12

за заявою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень

про зміну чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення, -

встановив:

11 вересня 2018 року Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про зміну чи встановлення порядку виконання судового рішення у справі № 2а/0470/3988/12, в якій заявник просив суд:

- змінити спосіб і порядок виконання постанови суду, на підставі якої видано виконавчий лист №2а/0470/3988/12 від 11.03.2014 р., з зобов'язання Дніпропетровської митниці ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 за період з 27.03.2012 р. до фактичного поновлення на посаді, на стягнення з Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 нарахованого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 48 439,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 р. у задоволенні заяви про зміну чи встановлення порядку виконання судового рішення відмовлено. Ухвала мотивована тим, що заявником не доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у позовних вимогах. Суд може змінити чи уточнити його формулювання, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог - застосувати спосіб захисту у ширших межах або доповнити іншим способом захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить.

Позивач вважає що, керуючись ст. 162 суд може частково задовольнити заяву від 11.09.2018 р., а саме: з зобов'язання Дніпропетровської митниці ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, за період з 27.03.2011 року до фактичного поновлення на посаді на стягнення з Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, за період з 27.03.2011 року до фактичного поновлення на посаді.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволені заяви Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби від 11.09.2018 р. про зміну чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №2а/0470/3988/12 з зобов'язання на стягнення з Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, за період з 27.03.2011 року до фактичного поновлення на посаді. Ухвалити рішення, яким змінити спосіб і порядок постанови суду шляхом стягнення з Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, за період з 27.03.2011 року до фактичного поновлення на посаді.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 р. у справі № 2а/0470/3988/12 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 27.03.2012 р. №342-к "про звільнення". Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора митного поста "Нікополь" Дніпропетровської митниці з 27.03.2012 р. Зобов'язано Дніпропетровську митницю нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, за період з 27.03.2011 р. до фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. у справі №2а/0470/3988/12 апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 р. у справі № 2а/0470/3988/12 залишено без змін.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Соловей О.О. від 10.04.2014 року відкрито виконавче провадження № 42915483 з примусового виконання виконавчого листа №2а/0470/3988/12 про зобов'язання Дніпропетровської митниці нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, за період з 27.03.2011 р. до фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р. у справі № 2а/0470/3988/12 виправлено описку в судовому рішенні та виконавчому листі, а саме: четвертий абзац резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.10.2012 р. у справі № 2а/0470/3988/12: "Зобов'язати Дніпропетровську митницю нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, за період з 27.03.2011 року до фактичного поновлення на посаді викладено в наступній редакції: "Зобов'язати Дніпропетровську митницю нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, за період з 27.03.2012 року до фактичного поновлення на посаді . Внесено виправлення у виконавчий лист №2а/0470/3988/12, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 11.03.2014 р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасуванню наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, зазначивши вірний період, за який позивачу нараховано грошове забезпечення за час вимушеного прогулу - з 27.03.2012 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 р. у справі №2а/0470/3988/12 касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. - без змін.

Дніпропетровською митницею ДФС частково виконано рішення суду, а саме: нараховано грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.03.2012 р. по 16.05.2013 р. в сумі 31261,74 грн. та за період з 17.05.2013 р. по 11.10.2013 р. - 17170,62 грн. Таким чином, загальна сума нарахування за час вимушеного прогулу до фактичного поновлення на посаді складає 48439,36 грн. Боржником у виконавчому провадженні № 42915483 подано платіжні доручення до Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області для перерахування коштів на користь ОСОБА_1, проте, за результатами розгляду платіжних доручень Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області відмовило Дніпропетровській митниці ДФС у перерахуванні коштів, посилаючись на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. Заявник вказує, що рішення суду в частині зобов'язання Дніпропетровської митниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, за період з 27.03.2012 р. до фактичного поновлення на посаді є таким, що не може бути виконано у спосіб та порядок, визначений виконавчим листом №2а/0470/3988/12 від 11.03.2014 р.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про зміну чи встановлення порядку виконання судового рішення по адміністративній справі №2а/0470/3988/12, оскільки:

- Закон України "Про виконавче провадження як в редакції від 21.04.1999 року, так і від 02.06.2016 року, встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. В даному випадку боржника - Дніпропетровську митницю зобов'язано вчинити певні дії, а саме: зобов'язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, за період з 27.03.2012 року до фактичного поновлення на посаді;

- в якості обставин, які ускладнюють виконання постанови суду, заявник посилається на лист Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області № 01.09.2017 року № 07-08/645-9374. Означений лист, в свою чергу, містить посилання на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Проте, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 р. не є рішенням про стягнення коштів, отже, його виконання не може регулюватися Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845;

- з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області № 01.09.2017 року № 07-08/645-9374 не вбачається відмова Головного управління Державнної казначейської служби України у Дніпропетровській області, як органа Казначейства, у виконанні вимог виконавчого документу - виконавчого листа №2а/0470/3988/12;

- заявлена заявником зміна способу і порядку виконання постанови суду фактично змінює рішення суду, встановлюючи нові обставини - суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті, що суперечить нормам статті 378 КАС України.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наведена норма КАС України не містить конкретного переліку обставин для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. При цьому судове рішення не може бути змінено по суті.

Отже, заявлена заявником зміна способу і порядку виконання постанови суду фактично змінює рішення суду, встановлюючи нові обставини - суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті та суперечить нормам статті 378 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-394а14).

Щодо доводів позивача колегія суддів зазначає, що згідно з частинами першою та другою ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 р. у справі № 2а/0470/3988/12 вже визначено спосіб захисту порушеного права позивача та воно підлягає виконанню.

На стадії виконання судового рішення у справі № 2а/0470/3988/12 у суду відсутні повноваження щодо зміни визначеного постановою суду від 12.10.2012 р. способу захисту порушеного права позивача.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №2а/0470/3988/12 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко