Постанова

від 19.03.2019 по справі 803/216/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №803/216/15-а

адміністративне провадження №К/9901/26637/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у складі судді Ковальчука В.Д.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у складі суддів Затолочного В.С., Бруновської Н.В., Матковської З.М.

у справі № 803/216/15-а (876/4247/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Волинь

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю АПК Волинь (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та зменшення суми податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення №0004022200, №0004042200 від 24 жовтня 2014 року. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість (скороченої) податок на додану вартість по господарських операціях з продажу Товариству з обмеженою відповідальністю Ратнівський аграрій незавершеного сільськогосподарського виробництва (посіви озимої пшениці), які відносяться до сільськогосподарських товарів, зазначеній у групі 10 УКТ ЗЕД згідно із Законом України Про митний тариф України .

У березні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у травні 2016 року надав заперечення на касаційну скаргу, в якому стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені судами відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є юридичною особою, взятий на податковий облік 18 травня 2005 року, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10 липня 2012 року № 200056314. Індивідуальний податковий номер - 334149603152. Згідно свідоцтва № 200056314 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

26 вересня 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю Ратнівський аграрій (код 37236628) в податковій звітності з податку на додану вартість - у податковій декларації з податку на додану вартість (загальна) та податковій декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 665/03-06-22-33414960 від 7 жовтня 2014 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством пункту 209.2, пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на 60 051 грн, занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за липень 2014 року на 33 грн. та завищено суму податку, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок за липень 2014 року на 58 930 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 24 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 75 064,00 грн, в тому числі за основним платежем 60 051,00 грн, та штрафними (фінансовими ) санкціями 15 013,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 0004042200, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 Податкового кодексу України на загальну суму 58 930,00 грн.

Рішення податкового органу обґрунтовано тим, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли у позивача по операціях з продажу у липні 2014 року незавершеного виробництва (посіви озимої пшениці), яке не є сільськогосподарською продукцією, підлягають відображенню в загальній податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами встановлено, що позивачем 23 травня 2014 року укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Ратнівський аграрій договори № 4, № 5 та № 7 купівлі-продажу незавершеного виробництва (посіви озимої пшениці) урожаю 2014 року, відповідно до якого позивач зобов'язується передати у власність покупця незавершене виробництво (посіви озимої пшениці) урожаю 2014 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити незавершене виробництво (посіви озимої пшениці) урожаю 2014 року згідно умов даного договору.

В даних договорах сторонами зазначено терміни та визначення такого незавершеного виробництва (посіви озимої пшениці) урожаю 2014 року - що це комплекс осінь-польових робіт виконаних у 2013 році, що включає в себе: підготовку ґрунту (поля); обробку ґрунту (поля); передпосівну підготовку ґрунту (поля); посів ґрунту (поля) насінням озимої пшениці.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що операції за вищевказаними договорами купівлі-продажу незавершеного виробництва (посіви озимої пшениці) урожаю 2014 року позивачем виконано, що підтверджено актами прийому передачі незавершеного виробництва (посіви озимої пшениці) урожаю 2014 року від 23 травня 2014 року, рахунками від 3 липня 2014 року, податковими накладними на загальну суму 360 303,12 грн. в т.ч. податок на додану вартість 60 050,52 грн. Вищевказані податкові накладні відображені в розділі І Видані податкові накладні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за липень 2014 року

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

За приписами пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Приміткою а до групи 10 Зернові культури Закону України Митний тариф України № 2371-III від 5 квітня 2001 року визначено, що ця група включає тільки зерна, у тому числі не відділені від колосків або стебел.

На підставі того, що позивачем реалізовано незавершене виробництво (посіви пшениці), на думку податкового органу, посів пшениці до групи 10 згідно з УКТ ЗЕД не відносяться, оскільки зерна не тільки не відділені від колосків або стебел, а й взагалі від землі. Крім того, вказаний закон втратив чинність 1 січня 2014 року.

Відповідно до договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва, позивач продає результат своєї роботи, а саме позивач повинен підготовити, обробити поле та засіяти його насінням озимої пшениці. Вказані роботи проведені в осені 2013 року. Покупець у травні 2014 року покупає фактично результат такої праці - пшеницю, яку збирає самостійно. Те, що на момент підписання договорів та актів прийому-передачі пшениця ще росте на полях, не відносить її до іншої групи товарі УКТ ЗЕД. Право власності на землю залишається у позивача та не є предметом купівлі-продажу між сторонами договорів.

На момент вчинення правочинів діяв Закон України Про митний тариф України від 19 вересня 2013 року № 584-VІІ. Вказаним законом пшеницю віднесено до розділу II Продукти рослинного походження (групи 06 - 14).

За таких обставин, оскільки пшениця відноситься до товарів, зазначених у товарних групах 1 - 24 за приписами пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, вона вважається сільськогосподарським товаром, незалежно від ступеню її зрілості.

Державна податкова адміністрація України у листі № 1399/7/15-3317 від 28 січня 2003 року Щодо окремих питань по справлянню податку на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносин) повідомила, що у разі продажу (закупівлі) сільгосппідприємством об'єктів незавершеного виробництва (засіяне поле чи урожай на корню) без земельної ділянки, - такі операції при дотриманні вимог чинного законодавства відображаються у спецдекларації.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість (скороченої) податок на додану вартість по господарських операціях з продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва (посіви озимої пшениці), які відносяться до сільськогосподарських товарів, згідно із Законом України Про митний тариф України .

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 803/216/15-а (876/4247/15) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер