Постанова

від 19.03.2019 по справі 445/2146/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2019 року

Київ

справа №445/2146/16-а

адміністративне провадження №К/9901/17552/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (судді Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі № 445/2146/16-а за позовом ОСОБА_1 до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просив визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку йому пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - постанова № 1013) неправомірною та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Тернопільської області від 16 серпня 2016 року № 133 про заробітну плату станом на 01 грудня 2015 року відповідно до статті 50 1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ Про прокуратуру (у редакції, чинній на момент призначення пенсії; далі - Закон № 1789-ХІІ), виходячи з розрахунку 90 % від середньомісячного заробітку у розмірі 17688 грн 70 коп., починаючи із 18 серпня 2016 року без обмежень граничного розміру пенсії.

Золочівський районний суд Львівської області постановою від 30 січня 2017 року позов задовольнив частково.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що при здійсненні перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка була чинною на момент призначення пенсії.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову - про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з набранням чинності 15 липня 2015 року Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII) втратили чинність положення статті 50 1 Закону № 1789-XII щодо перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

Внесені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею50 1 Закону № 1789-XII при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

Оскільки на момент звернення позивача за перерахунком пенсії Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв, тому відмова відповідача перерахувати пенсію є правомірною; стаття 50 1 Закону № 1789-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) за таких передумов застосуванню не підлягає.

Крім того, така відмова не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яку йому призначено до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

ОСОБА_1 не погодився із рішенням апеляційного суду і у травні 2017 року звернувся із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Покликається, зокрема, на те, що право на перерахунок його пенсії виникло з моменту призначення пенсії на підставі чинного на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване з прийняттям нових законів чи нормативно-правових актів, оскільки це суперечить вимогам статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

У запереченнях на касаційну скаргу управління ПФУ зазначає про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у прокуратурі Тернопільської області на посаді старшого прокурора прокуратури Тернопільської області, з 09 листопада 2001 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 1789-XII, у розмірі 90 % від суми заробітної плати.

З довідки прокуратури Тернопільської області від 16 серпня 2016 року № 133 вбачається, що заробітна плата старшого прокурора прокуратури Тернопільської області станом на 01 грудня 2015 року складається з основного окладу 2946,00 грн, класного чину в розмірі 130,00 грн, вислуги років в розмірі 1230,40 грн, щомісячної премії, на яку нараховуються страхові внески, 11113,10 грн. У довідці зазначені доплати, які передбачені чинним законодавством: надбавка за виконання особливо важкої роботи - 3014,48 грн; матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 610,07 грн; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб (1/12) - 610,07 грн; всього - 19654, 12 грн.

05 вересня 2016 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 1789-XII у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників відповідно до постанови № 1013, з урахуванням довідки прокуратури Тернопільської області від 16 серпня 2016 року № 133.

Рішенням від 09 вересня 2016 року № 3880/04-40 управління ПФУ відмовило позивачу у задоволенні його заяви, мотивуючи це тим, що відповідно до пункту 20 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Проте, Уряд не прийняв жодного правового акту, який регулював би умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначається за спеціальними законами, зокрема і відповідно до Закону України Про прокуратуру . У зв'язку з викладеним з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України Про прокуратуру не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 50 1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50 1 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50 1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України .

Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2 , статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50 1 , частини третьої статті 51 2 , статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття постанови № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50 1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України , законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50 1 Закону № 1789-XII та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України. Понад те, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 цей Суд вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України , за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені положення, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50 1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а), двох від 2 березня 2018 року (справа № 264/1617/17, № 761/21804/17).

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко