Рішення

від 11.03.2019 по справі 913/9/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

11 березня 2019 року Справа № 913/9/19

м. Харків Провадження №17/913/9/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до Обласного комунального підприємства Управління адмінбудинків , м. Луганськ,

про стягнення 84578,61 грн.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6888/10 від 05.09.2018, довіреність №14-17 від 16.01.2019;

від відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою від 26.12.2018 №14-4/1725 до Обласного комунального підприємства Управління адмінбудинків (далі - відповідач) про стягнення 84578,61 грн за договором купівлі - продажу природного газу № 1359/14-БО-20 від 18.12.2013 (далі - Договір), з яких: 29154,99 грн - основний борг, 3842,29 грн - пеня, 3289,62 грн - 3 % річних, 48291,72 грн - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з січня по квітень 2014 року на виконання умов вказаного Договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі на загальну суму 662360,53 грн, за який відповідач розрахувався частково у сумі 633205,54 грн, залишок боргу складає 29154,99 грн.

У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем згідно з п.6.1 Договору, на підставі п.7.2 Договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 3842,29 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 3 % річних у сумі 3289,62 грн та інфляційні втрати в сумі 48291,72 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків.

Ухвалою суду від 03.01.2019 відкрито провадження у справі № 913/9/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.02.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 11.03.2019.

У судове засідання 11.03.2019 прибув представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 11.03.2019 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 11.03.2019 оголошувалась короткочасна перерва до 12 год. 00 хв.

Після перерви в судове засідання прибув представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, господарський суд встановив таке.

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі), як Продавцем, та Обласним комунальним підприємством Управління адмінбудинків (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір купівлі - продажу природного газу №1389/14-БО-20 від 18.12.2013 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України за кодом гідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - Газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено що, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (далі - споживачами Покупця).

У розділі 2 Договору, сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.

За умовами п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ в обсязі 434 тис.куб.м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця .

У пункті 3.4 Договору, сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором на дату його укладання становить всього з ПДВ - 4473,82 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору, сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Строк дії договору встановлений у розділі 11 Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Між сторонами за Договором підписана Додаткова угода № 1 від 31.01.2014, згідно якої сторони домовилися викласти:

- п.1.2 статті 1 Предмет Договору у такій редакції: 1.2. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (далі - споживачами Покупця) ;.

- з 01.01.2014 пункт 5.2 статті 5 Ціна газу Договору у такій редакції: 5.2 Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить всього з ПДВ - 3340,75 грн ;

- у новій редакції банківські реквізити Продавця.

Між сторонами за Договором підписано Додаткові угоди № 2 від 30.04.2014, № 3 від 23.05.2014, № 4 від 03.07.2014, згідно з якими сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору та домовилися, що з 01.04.2014 ціна за 1000 куб. м. газу складає з ПДВ - 5264,88 грн, з 01.05.2014 - складає з ПДВ - 6208,18 грн, з 01.06.2014 - складає з ПДВ - 6222,22 грн.

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач передав відповідачу у січні-лютому та квітні 2014 року природний газ на загальну суму 517104,64 грн, що підтверджується наступними актами прийому - передачі природного газу (а.с.26-28):

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 у обсязі 77,541 тис.куб.м. за січень 2014 року на суму 259045,26 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 у обсязі 63,461 тис.куб.м. за лютий 2014 року на суму 212007,47 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 у обсязі 8,747 тис.куб.м. за квітень 2014 року на суму 46051,91 грн.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Факт передачі природного газу відповідачу у обсязі 43,480 тис.куб.м. за березень 2014 року на суму 145255,89 грн позивач підтверджує Реєстром обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК Нафтогаз України через ПАТ НАК Нафтогаз України через газорозподільні мережі ПАТ Луганськгаз за березень 2014 року та витягом з Реєстру споживачів природного газу теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України , з боку яких не підписані акти приймання - передачі (а.с.29-32).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснив частково, сплатив за січень-квітень 2014 року суму 633205,54 грн, чим порушив умови п. 6.1 Договору, у зв'язку з чим заборгованість складає 29154,99 грн за переданий природний газ у квітні 2014 року, за стягненням якої позивач звернувся до суду.

У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п. 7.2 Договору позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 3843,29 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.14,15).

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 3 % річних в сумі 3289,62 грн та інфляційні втрати в сумі 48291,72 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.14,15).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, тому, на підставі ч.9 ст. 165 ГПК України та ч.2 ст. 178 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач передав відповідачу у січні-квітні 2014 року природний газ на суму 662360,53 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 30.04.2014, а також Реєстром обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК Нафтогаз України через ПАТ НАК Нафтогаз України через газорозподільні мережі ПАТ Луганськгаз за березень 2014 року та витягом з Реєстру споживачів природного газу теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України , з боку яких не підписані акти приймання - передачі (а.с.26-32).

У п. 6.1. Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати отриманого природного газу виконав частково в сумі 633205,54 грн. Залишилась несплаченою заборгованість за отриманий природний газ у квітні 2014 року в сумі 29154,99 грн, яка підтверджується належними доказами, є обґрунтованою, такою, що не спростована відповідачем, а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з порушенням строків з оплати отриманого газу у січні-березні 2014 року та на заборгованість за поставлений природний газ у квітні 2014 року позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 3842,29 грн за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.14,15).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за не виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у пункті 7.2. Договору, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, за порушення терміну оплати за зобов'язаннями січня 2014 року, на борг у сумі 19045,26 грн нарахована пеня у сумі 115,32 грн за період з 15.02.2014 по 03.03.2014.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями лютого 2014 року, на борг у сумі 162007,63 грн (з урахуванням оплати 18.03.2014 на суму 100000,00 грн) нарахована пеня у сумі 349,78 грн за період з 15.03.2014 по 25.03.2014.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями квітня 2014 року, на борг у сумі 29154,99 грн нарахована пеня у сумі 3377,19 грн за період з 15.05.2014 по 14.11.2014.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при розрахунку пені дотримані вимоги вищевказаних норм.

Перевіривши правильність розрахунку суд дійшов висновку, що зазначена пеня є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 3289,62 грн, нараховані на зобов'язання січня-квітня 2014 року за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.14,15).

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, за порушення терміну оплати за зобов'язаннями січня 2014 року на борг у сумі 19045,26 грн нараховані 3 % річних у сумі 26,61 грн за період з 15.02.2014 по 03.03.2014.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями лютого 2014 року на борг у сумі 162007,63 грн (з урахуванням оплати 18.03.2014 на суму 100000,00 грн) нараховані 3 % річних у сумі 80,72 грн за період з 15.03.2014 по 25.03.2014.

За порушення терміну оплати за зобов'язаннями квітня 2014 року на борг у сумі 29154,99 грн нараховані 3 % річних у сумі 3182,29 грн за період з 15.05.2014 по 02.01.2018.

Перевіркою судом розрахунку 3 % річних за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути інфляційні втрати у сумі 48291,72 грн, нараховані на зобов'язання квітня 2014 року за період з червня 2014 року по листопад 2017 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.15).

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає про його часткову помилковість, оскільки позивач не врахував часткову оплату 11.04.2014 відповідачем в сумі 16896,92 грн та нарахував інфляційні втрати на зобов'язання квітня 2014 року на суму 46051,91 грн, без врахування вказаної оплати.

З огляду на зазначене, за перерахунком суду належними до стягнення є інфляційні втрати в сумі 30572,99 грн. В решті інфляційних втрат в сумі 17718,73 грн слід відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 29154,99 грн, пеню у сумі 3842,29 грн, 3% річних в сумі 3289,62 грн, інфляційні втрати в сумі 30572,99 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Управління адмінбудинків» , пл. Героїв ВВВ, 9, м. Луганськ, 91016, ідентифікаційний код 13396175 , на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720, основний борг у сумі 29154,99 грн, пеню у сумі 3842,29 грн, 3 % річних у сумі 3289,62 грн, інфляційні втрати у сумі 30572,99 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 1392,87 грн.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 11.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2019.

Суддя О.С. Фонова