Постанова

від 15.08.2019 по справі 913/9/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2019 р. Справа № 913/9/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д.

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників:

позивача - Коваленко С.В. на підставі довіреності №14-199 від 17.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6780/10 від 27.06.2018,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №1181) на рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Фоновою О.С., час проголошення рішення - 12:05 год., дата складання повного тексту рішення - 20.03.2019,

у справі № 913/9/19,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до Обласного комунального підприємства «Управління адмінбудинків» , м. Луганськ,

про стягнення 84578,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовною заявою від 26.12.2018 №14-4/1725 до Обласного комунального підприємства «Управління адмінбудинків» про стягнення 84578,61 грн за договором купівлі - продажу природного газу № 1359/14-БО-20 від 18.12.2013, з яких: 29154,99 грн - основний борг, 3842,29 грн - пеня, 3289,62 грн - 3 % річних, 48291,72 грн - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.2019 у справі №913/9/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства «Управління адмінбудинків» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основний борг у сумі 29154,99 грн, пеню у сумі 3842,29 грн, 3 % річних у сумі 3289,62 грн, інфляційні втрати у сумі 30572,99 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 1392,87 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати отриманого природного газу виконав частково, залишилась несплаченою заборгованість за отриманий природний газ у квітні 2014 року у сумі 29154,99, яка підтверджується належними доказами. У зв`язку з порушенням термінів оплати за зобов`язаннями суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних з відповідача. Щодо інфляційних суд зазначає, що позивачем не враховано часткову оплату 11.04.2014 відповідачем у сумі 16896,92 грн та нарахував інфляційні втрати на зобов`язання квітня 2014 на суму боргу без врахування вказаної оплати. Тому суд, здійснивши перерахунок інфляційних, частково задовольнив вимоги в цій частині.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.2019 у справі №913/9/19 не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2019 у справі №913/9/19 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 17718,73 грн, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити, а саме, стягнути з Обласного комунального підприємства «Управління адмінбудинків» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» інфляційні втрати у сумі 17718,73 грн.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було здійснено невірний перерахунок інфляційних на суму боргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Луганської області від 11.03.2019 у справі №913/9/19; призначено справу до розгляду на 04.06.2019 о 10:00 год.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019, у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І.

Судова колегія дійшла висновку про зупинення провадження у справі в порядку п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу, якою законодавцем надано право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №913/9/19 до складення Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду повного тексту судового рішення у справі №905/600/18.

Судовою колегією встановлено, що 05.07.2019р. на офіційному веб - сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було опубліковано повний текст постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/600/18.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019, у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2019 поновлено провадження у справі №913/9/19 та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 15.08.2019 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Оскільки згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р у Східного апеляційного господарського суду відсутня можливість відправлення судової кореспонденції до м.Луганськ (місцезнаходження відповідача), на офіційному сайті суду було розміщене повідомлення про розгляд даної справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , як Продавцем, та Обласним комунальним підприємством «Управління адмінбудинків» , як Покупцем, укладений договір купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013 №1389/14-БО-20.

Відповідно до п. 1.1. даного договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено що, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

У розділі 2 Договору, сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.

За умовами п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ в обсязі 434 тис.куб.м.

Як зазначено у п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У пункті 3.4 договору, сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить всього з ПДВ - 4473,82 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 договору, сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Строк дії договору встановлений у розділі 11 договору, відповідно до якого договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Між сторонами за договором підписана додаткова угода № 1 від 31.01.2014, згідно з якою сторони домовилися викласти:

- п.1.2 статті 1 «Предмет договору» у такій редакції: « 1.2. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (далі - споживачами Покупця)» ;.

- з 01.01.2014 пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» договору у такій редакції: « 5.2 Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить всього з ПДВ - 3340,75 грн» ;

- у новій редакції банківські реквізити продавця.

Між сторонами за договором підписано додаткові угоди № 2 від 30.04.2014, № 3 від 23.05.2014, № 4 від 03.07.2014, згідно з якими сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору та домовилися, що з 01.04.2014 ціна за 1000 куб. м. газу складає з ПДВ - 5264,88 грн, з 01.05.2014 - складає з ПДВ - 6208,18 грн, з 01.06.2014 - складає з ПДВ - 6222,22 грн.

На виконання своїх зобов`язань за договором позивач передав відповідачу у січні-лютому та квітні 2014 року природний газ на загальну суму 517104,64 грн, що підтверджується наступними актами прийому - передачі природного газу (а.с.26-28):

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 у обсязі 77,541 тис.куб.м. за січень 2014 року на суму 259045,26 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 у обсязі 63,461 тис.куб.м. за лютий 2014 року на суму 212007,47 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 у обсязі 8,747 тис.куб.м. за квітень 2014 року на суму 46051,91 грн.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Факт передачі природного газу відповідачу у обсязі 43,480 тис.куб.м. за березень 2014 року на суму 145255,89 грн позивач підтверджує Реєстром обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК «Нафтогаз України» через ПАТ «НАК «Нафтогаз України» через газорозподільні мережі ПАТ «Луганськгаз» за березень 2014 року та витягом з Реєстру споживачів природного газу теплопостачальні підприємства за договорами з НАК «Нафтогаз України» , з боку яких не підписані акти приймання - передачі (а.с.29-32).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснив частково, сплатив за січень-квітень 2014 року суму 633205,54 грн, чим порушив умови п. 6.1 договору, у зв`язку з чим заборгованість складає 29154,99 грн за переданий природний газ у квітні 2014 року, за стягненням якої позивач звернувся до суду.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п. 7.2 договору позивач нарахував та пред`явив до стягнення пеню в сумі 3843,29 грн за періоди, згідно з наданим позивачем розрахунку (а.с.14,15).

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та пред`явлені до стягнення 3 % річних в сумі 3289,62 грн та інфляційні втрати в сумі 48291,72 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.14,15).

Апеляційний господарський суд у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 17718,73 грн, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи положення частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Як встановлено апеляційним господарським судом, у квітні 2014 року вартість спожитого об`єму природного газу склала 46051,91 грн.

11.04.2014 відбулась фактична оплата у розмірі 16896,92 грн. Таким чином сума заборгованості відповідача за квітень 2014 року склала 29154,99 грн, про що також зазначено позивачем у наданих розрахунках до суду. Отже, інфляційні втрати за квітень 2014 року необхідно нараховувати на суму боргу у розмірі 29154,99 грн.

Тому, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову у частині стягнення інфляційних з огляду на те, що відбулось часткове погашення боргу, а саме здійснено оплату 11.04.2014 відповідачем в сумі 16896,92 грн. Отже, судом першої інстанції правомірно нараховані інфляційні втрати на зобов`язання квітня 2014 року на суму 29154,99 грн, враховуючи вказану оплату.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно і нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Однак, доводи апеляційної скарги в частині неправильності здійсненого судом розрахунку інфляційних втрат не спростовують висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції.

Оскільки рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2019 у справі №913/9/19 позивачем оскаржується частково, а саме: у частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 17718,73 грн, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів не переглядається правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в іншій частині.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте при правильному застосуванні норм матеріального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2019 у справі №913/9/19 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 17718,73 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 16.08.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Т.Д. Геза