Рішення

від 28.02.2019 по справі 910/15118/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2019Справа № 910/15118/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного підприємства "Софітдент"

до фізичної особи-підприємця Виговської Олени Станіславівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа - підприємець Рудніцький Сергій Васильович

про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням та

відшкодування 32 900,00 грн.

представники учасників справи

від позивача Сацюк Д.А., адвокат

від відповідача Виговська О.С.

від третьої особи Рудніцький С.В., Лихвар В.А., адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Софітдент" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни (далі - відповідач) про:

- зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) позивачем орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а;

- стягнення з відповідача на користь позивача суму заподіяних збитків у загальному розмірі 32 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 4 від 01.09.2016, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості користуватися орендованим майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/15118/18, призначено підготовче засідання на 13.12.2018 в порядку загального позовного провадження.

10.12.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому сторона просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначає, що позивач в односторонньому порядку ініціював звільнення приміщень об'єкту оренди, узгодив дату звільнення приміщень об'єкту оренди, відповідач погодилась на пропозицію позивача на дострокове припинення зобов'язань за договором № 4 від 01.09.2016, позивач самостійно звільнив приміщення, а тому в діях відповідача відсутні порушення. Зобов'язання за договором оренди припинились 10.09.2018.

11.12.2018 від фізичної особи - підприємця Рудніцького С.В. (далі - третя особа на стороні відповідача, ФОП Рудніцький С.В.) надійшла заява про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Дана заява обґрунтована тим, що між ФОП Рудніцьким С.В. та відповідачем було укладено договір оренди від 13.09.2018 нежитлового приміщення з №№ 1 по 19 (групи приміщень 386) загальною площею 130,00 кв. м., які розташовані в м. Київ по проспекту Правди, б. 19-а (літера А).

12.12.2018 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення. У додаткових письмових поясненнях відповідач зазначає, що договори з третіми особами, надані позивачем, не свідчать, що поставка товару та підрядні роботи мали виконуватись саме в приміщеннях, які належать відповідачу. При цьому, позивачем придбано власні приміщення у цьому ж будинку. Крім того, відповідач зазначив, що за видом діяльності позивача не передбачений вид діяльності "надання в оренду майна", по-друге, вказані доводи позивача суперечать обставинам справи, оскільки позивач 10.09.2018 самостійно звільнив приміщення та передав ключі позивачу, а вже 11.09.2018 позивач уклав договір суборенди.

13.12.2018 від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

У підготовчому засіданні 13.12.2018 суд протокольно ухвалив задовольнити заяву ФОП Рудніцького С.В. та залучити його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 відкладено підготовче засідання на 10.01.2019.

04.01.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення.

08.01.2019 від третьої особи надійшли пояснення.

10.01.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення пояснень та додаткових доказів до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач зазначає, що договір оренди № 4 від 01.09.2016 не вважається розірваним, оскільки будь-яких угод про дострокове розірвання цього договору сторони не укладали. Також позивачем надані пояснення щодо адреси орендованого приміщення, щодо суми штрафу за договором підряду № 76 від 17.08.2018, щодо майна, яке знаходилось в орендованому приміщенні.

10.01.2019 від відповідача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2018.

10.01.2019 у підготовчому засіданні суд протокольно ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів з ініціативи суду та оголошено перерву до 24.01.2019.

24.01.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення на клопотання про долучення пояснень та додаткових доказів до матеріалів справи.

24.01.2019 у підготовчому засідання суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду на 14.02.2019.

11.02.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення, а також клопотання про витребування доказів у ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Фронтекс", СПД Черненок В.В. та ФОП Синявської Т.І., оскільки вказані докази підтвердять або спростують наявність дійсних, а не фіктивних договірних відносин між позивачем та даними контрагентами.

14.02.2019 від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

14.02.2019 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

14.02.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.02.2019.

19.02.2019 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та витребування доказів.

21.02.2019 від позивача надійшли уточнення до клопотання про зупинення провадження у справі від 14.02.2019, в яких він просив суд в прохальній частині клопотання вважати вірним: "Зупинити провадження у справі № 910/15118/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/281/19 за позовом фізичної особи - підприємця Виговської Олени Станіславівни до приватного підприємства "Софітдент" про виконання зобов'язань та дії договору оренди припиненими, стягнення шкоди".

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2019 заперечив проти клопотань про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

Відповідач підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та витребування доказів.

У підготовчому засіданні 21.02.2019 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та витребування доказів, оголосивши перерву в судовому засіданні до 28.02.2019.

У судовому засіданні 28.02.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач та третя особа проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 28.02.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.09.2016 між фізичною особою-підприємцем Виговською Оленою Станіславівною (далі - орендодавець) та приватним підприємством "Софітдент" (далі - орендар) укладено договір оренди № 4 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає на умовах оренди приміщення в оренду загальною площею 100 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Правди, буд. 19-а, з метою розміщення медичного центру "СофітДент".

Відповідно до п. 1.2 договору строк оренди за взаємною згодою сторін - 2 роки 11 місяців 25 днів з дати приймання орендарем об'єкт оренди та підписання сторонами Акта прийому-передачі, по формі, наведеній у Додатку № 1 до цього договору.

01.09.2016 між сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 5.3 договору орендодавець надає можливість вільного цілодобового доступу до об'єкта оренди уповноваженим працівникам орендаря.

Положеннями п. 10.1 договору встановлено, що строк оренди об'єкту оренди встановлюється з дати приймання орендарем об'єкта оренди за Актом прийому-передачі приміщення по 26.08.2019.

Будь-які зміні чи доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони складені у письмовій формі та підписані сторонами (п. 10.2 договору).

Позивач зазначає, що з невідомих підстав 13.09.2018 відповідач відмовив працівникам позивача в доступі до об'єкта оренди. Зокрема, позивач стверджує, що його було повідомлено про те, що договір буде розірвано, а об'єкт оренди буде використовуватися відповідачем для інших цілей. На підтвердження викладеного позивачем долучено акт про відмову надати доступ до приміщення від 13.09.2018, який підписаний директором позивача, головою ОСББ "Сонце правди" та свідком ОСОБА_7

14.09.2018 та 24.09.2018 позивач звернувся до відповідача зі скаргами про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, у яких просив негайно надати доступ працівникам орендаря до орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: Київ, пр. Правди, буд. 19-а та не перешкоджати подальшому вільному користуванню орендарем орендованим приміщенням.

Листом від 26.09.2018 відповідач зазначив, що приміщення відповідачем звільнене, ключі передані, а тому договір припинив свою дію 10.09.2018, коли позивач залишив об'єкт оренди, у зв'язку з чим відповідач просив підписати угоду про розірвання договору оренди, яка є додатком до листа.

Позивач зазначає, що не мав наміру достроково розривати спірний договір оренди, а навпаки, з метою покращення послуг, що надаються клієнтам, намагався розширити види своєї медичної діяльності, закупити та встановити в орендованому приміщенні нове обладнання.

Таким чином, позивач стверджує, що договір оренди № 4 від 01.09.2016 є чинним, а відповідач своїми діями здійснює перешкоди у користуванні позивачем орендованим приміщенням, чим порушує норми чинного законодавства та взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) позивачем орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заподіяних збитків у загальному розмірі 32 900,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач стверджує, що був позбавлений можливості виконати свої договірні зобов'язання перед третіми особами.

Так, позивач уклав договір поставки № 29/08 від 29.08.18 р. з ФОП Черенок В.В. та договір підряду № 76 від 17.08.18 р. з ТОВ ПБК ФРОНТЕКС . За твердженням позивача, місце виконання обов'язків за цими договорами було нерозривно пов'язане з орендованим приміщенням, а виконання договорів було заплановано на вересень 2018 року. Однак, через протиправні дії відповідача позивач не зміг виконати прийняті на себе зобов'язання, а контрагенти звернулись до позивача з вимогами про сплату штрафних санкцій.

Позивач стверджує, що був змушений сплатити штрафні санкції ФОП Черенок В.В. у розмірі 11 700,00 грн. та ТОВ ПБК ФРОНТЕКС у розмірі 9 200,00 грн., разом 20 900,00 грн.

Також позивач зазначає, що 11.09.2018 між ним та ФОП Синявська Т.І. укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 11/09, за умовами якого позивач з 01.10.2018 передає, а ФОП Синявська Т.І. приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 19,4 кв. м. у кількості 2 кімнати, які розміщені на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Правди, буд. 19-А, стоматологічна клініка СОФІТДЕНТ (вхід зі сторони вулиці Наталії Ужвій). Проте, оскільки доступ до об'єкта оренди був обмежений відповідачем, з 01.10.2018 позивач не зміг передати частину орендованого приміщення в суборенду і був вимушений за вимогою суборендаря достроково розірвати договір суборенди у зв'язку з неможливістю його виконання, а тому, на думку позивача, останньому були завдані матеріальні збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), розмір якого розраховується наступним чином: сума щомісячної орендної плати за суборенду частини приміщення * кількість місяців суборенди (3000,00 грн. * 4 місяців = 12000,00 грн.).

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту встановлених судом обставин справи вбачається, що внаслідок укладення договору оренди № 4 від 01.09.2016 між сторонами виникли правовідносини з найму (оренди) майна.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору відповідач передав, а позивач прийняв в орендне користування згідно з Актом прийому-передачі приміщення, площею 100 кв. м., яке належить на праві приватної власності орендодавцю, за адресою: м. Київ, пр. Правди, буд. 19.

Як стверджує позивач, відповідачем здійснюються перешкоди у користуванні орендованим майном, а саме чиняться дії, спрямовані на недопущення ПП "Софітдент" до орендованого майна, про що, зокрема, складено Акт від 13.09.2018 про відмову надати доступ до приміщення.

Даний факт не заперечується і самим відповідачем у справі, однак відповідач вважає, що орендні правовідносини сторін припинились з 10.09.2018, за наслідками проведення переговорів між позивачем та відповідачем, оскільки позивач повідомив відповідача, про відсутність потреби в оренді приміщень, звільнив приміщення від майна та 10.09.2018 передав ключі.

Згідно з ч. 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Норми Цивільного кодексу України регулюють захист права власності або права користування в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником (користувачем) його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Позивачем такого позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, повинен довести неправомірність дій відповідача, пов'язаних з користуванням орендованим майном та здійсненням у цьому перешкод. У той же час, для вирішення даного спору необхідним є встановлення того, яким чином відповідач перешкоджає (ускладнює) здійсненню позивачем повноважень користування орендованим приміщенням, чи є такі дії відповідача неправомірними, а також, які перешкоди повинен усунути відповідач, щоб позивач мав змогу здійснювати своє законне право користуватися орендованим майном.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У той же час, як встановлено судом, матеріали справи не містять жодних належних, достатніх та допустимих доказів того, що позивач повідомляв відповідача про відсутність потреби в оренді приміщень, звільнив приміщення від майна та 10.09.2018 передав ключі відповідачу.

У матеріалах справи міститься проект угоди про розірвання договору оренди від 10.09.2016, в якому зазначено, що сторони, за ініціативи ПП "Софітдент", вирішили розірвати з 10.09.2018 договір оренди № 4 від 01.09.2016.

Однак, вказана угода зі сторони позивача не підписана, позивач заперечує проти того, що виявляв ініціативу щодо розірвання спірного договору, тобто розірвання договору між сторонами в належний спосіб погоджено не було. Акту повернення майна з оренди відповідачем суду не надано.

Таким чином, станом на момент вирішення спору в суді, матеріали справи не містять доказів припинення дії договору оренди чи його розірвання за згодою сторін або ж визнання недійсним даного договору.

Тобто, договір є чинним, а тому підлягає обов'язковому виконанню обома сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець Виговська Олена Станіславівна чинить позивачу перешкоди в користуванні спірним майном - об'єктом оренди, що виявилось у недопуску орендаря до спірного приміщення, оскільки вважає, що даний договір є розірваним з 10.09.2016 за домовленістю сторін.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2018 відповідач уклав договір оренди спірних приміщень з іншою особою.

Однак, відповідно до п. 10.2 договору, будь-які зміни чи доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони складені у письмовій формі та підписані сторонами.

Оскільки угода про розірвання договору відповідачем не підписана, то договір не є розірваним та продовжує свою дію.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України).

Статтею 188 Цивільного кодексу України встановлено, що: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також, згідно зі ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У той же час, у листі від 26.09.2018, до якого додано угоду про розірвання договору, фізична особа-підприємець Виговська Олена Станіславівна не вказувала на відмову від договору відповідно до ст. 782 ЦК України, а лише посилалась на усні домовленості сторін.

У відповідь на вказаний лист позивач повідомив відповідача, що підстави для розірвання договору відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, без відповідної правової підстави, не надає позивачу доступу до орендованих приміщень, які є об'єктом оренди за договором оренди № 4 від 01.09.2016, чим створює перешкоди у здійсненні та реалізації позивачем прав користування приміщенням, у зв'язку з чим у останнього виникло право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування відповідним майном.

Таким чином, з огляду на існування між сторонами договірних відносин на підставі договору оренди № 4 від 01.09.2016, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) позивачем орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в загальному розмірі 32 900,00 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема, наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Отже, для вирішення питання щодо покладення збитків на відповідача слід довести, що його протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51 гс 14).

Так, в обґрунтування вимог про стягнення збитків позивач стверджує, що був змушений сплати штрафні санкції ФОП Черенок В.В. у розмірі 11 700,00 грн. та ТОВ ПБК ФРОНТЕКС у розмірі 9 200,00 грн., разом 20 900,00 грн., оскільки місце виконання обов'язків за цими договорами було нерозривно пов'язане з орендованим приміщенням.

Як вбачається зі змісту п. 3.3 договору поставки № 29/08 від 29.08.2018, передача товару у власність покупця та його монтаж (підключення) здійснюється за адресою: м. Київ, проспект Правди, буд. 19-А, стоматологічна клініка СОФІТДЕНТ (1 поверх будинку, вхід зі сторони вулиці Наталії Ужвій).

Відповідно до п. 3.1.1 договору підряду № 76 від 17.08.2018, підрядник зобов'язаний в строк до 18.09.2018 за свій рахунок доставити продукцію на об'єкт замовника (м. Київ, проспект Правди, буд. 19-А, стоматологічна клініка СОФІТДЕНТ , 1 поверх будинку, вхід зі сторони вулиці Наталії Ужвій), здійснити збірку продукції та її встановлення в приміщенні замовника.

У той же час, як зазначив відповідач та не заперечив позивач, 15.12.2017 засновниками позивача було придбано у власність та передано у користування позивачу нежитлове приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень 385) загальною площею 131,8 кв. м., які розташовані за адресою м. Київ, проспект Правди, буд. 19-А.

Тобто адреса орендованих приміщень та адреса приміщень, належних засновникам позивача та переданим позивачу в користування, співпадають.

Позивач у додаткових пояснення зазначив, що для позначень цих двох приміщень почав використовувати наступні адреси: для орендованого нежитлового приміщення - м. Київ, проспект Правди, буд. 19-А, стоматологічна клініка СОФІТДЕНТ (вхід зі сторони вулиці Наталії Ужвій); для отриманого у своїх засновників нежитлового приміщення - м. Київ, проспект Правди, буд. 19-А, стоматологічна клініка СОФІТДЕНТ (вхід зі сторони проспекту Правди).

Суд вважає вказані доводи позивача безпідставними, оскільки ні договором оренди, ні правовстановлюючими документами на орендоване приміщення, не передбачено ідентифікації розміщення приміщення вхід зі сторони вулиці Наталії Ужвій , вказана ідентифікація здійснена самим позивачем в довільному порядку, не погоджувалась сторонами та не підтверджена жодними доказами, крім тверджень самого позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведеного того факту, що поставка товару та виконання підрядних робіт мали здійснюватись саме в приміщеннях, які орендує позивач.

Таким чином, на переконання суду, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між сплатою позивачем штрафних санкції у розмірі 20 900,00 грн. та діями відповідача, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача втраченої вигоди у розмірі 12 000,00 грн., то суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаних вимог позивачем надано договір № 11/09 від 11.09.2018 суборенди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендар з 01.10.2018 передає, а ФОП Синявська Т.І. приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 19,4 кв. м. у кількості 2 кімнати, які розміщені на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Правди, буд. 19-А, стоматологічна клініка СОФІТДЕНТ (вхід зі сторони вулиці Наталії Ужвій).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору орендна плата за передані в суборенду приміщення встановлюється в національній валюті України і складає 3 000,00 грн. за 1 місяць.

Договір суборенди укладено на 4 місяці з 01.10.2018 по 28.02.2019.

05.10.2018 до вказаного договору суборенди укладено додаткову угоду № 1, в якій домовились розірвати договір суборенди у зв'язку з неможливістю надання приміщень.

Як вже зазначалось судом, оскільки ні договором оренди, ні правовстановлюючими документами на орендоване приміщення не передбачено ідентифікації розміщення приміщення вхід зі сторони вулиці Наталії Ужвій , то позивачем не доведено, що договір суборенди укладено саме щодо приміщень, які належать відповідачу.

Більше того, при укладенні договору суборенди позивач не був позбавлений можливості ідентифікувати приміщення, що передає в суборенду з урахування того, що приміщення, які належать відповідачу на праві власності - це нежитлові приміщення з № 1 по № 19 групи приміщень № 386, однак умови договору суборенди такої ідентифікації не містять.

Крім того, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунках можливого прибутку у разі передачі приміщень, що є теоретичним, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу, в той час, як вже 05.10.2018 договір суборенди був розірваний та відповідач, у зв'язку з цим, не отримував би доходу від здачі в суборенду майна.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення 12 000,00 грн., у зв'язку відсутністю усіх необхідних елементів складу правопорушення, для покладення на відповідача відповідальності у вигляді упущеної вигоди.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню лише в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) позивачем орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а, у задоволенні вимог про стягнення збитків у загальному розмірі 32 900,00 грн. суд відмовляє.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2018 між позивачем та адвокатом Сацюком Д.А. укладено договір № 180/2 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: підготування всіх необхідних документів та представлення інтересів замовника у врегулюванні спору між замовником та контрагентом стосовно усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням та відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до п. 5.1 договору № 180/2 розмір гонорару виконавця за складання всіх необхідних процесуальних документів та представлення інтересів позивача у судах та позасудових органах становить 12 000,00 грн.

До позовної заяви надано довіреність від 05.11.2018 на ім'я адвоката Сацюка Д.А., а також надане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають відшкодування сум, які сплачені стороною судового процесу за надання юридичних послуг лише адвокату, а не суб'єкту господарської (підприємницької) діяльності.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано платіжне доручення від 11.12.2018 № 219 про сплату ФОП Сацюк Д.А. 12 000,00 грн. за юридичні послуги.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин здійснення оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвоката та безпосередньо адвокату, оскільки оплата таких послуг за зазначеним договором була здійснена позивачем на користь отримувача - ФОП Сацюк Д.А., однак договір укладено з адвокатом Сацюком Д.А., а тому оплата мала бути здійснена саме адвокату. Таким чином, зазначені витрати за юридичні послуги у розмірі 12 000,00 грн., сплачені ФОП Сацюку Д.А., не є витратами на послуги адвоката та, відповідно, не є судовими витратами.

З огляду на наведене, заявлені витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Виговську Олену Станіславівну АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) усунути перешкоди у користуванні (шляхом надання вільного доступу) приватним підприємством "Софітдент" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 104, кв. 52, ідентифікаційний код 35507077) орендованим нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, проспект Правди, б. 19-а.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Виговської Олени Станіславівни АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Софітдент" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 104, кв. 52, ідентифікаційний код 35507077) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.03.2019.

Суддя О.Г. Удалова